Рішення № 83059227, 15.07.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.07.2019 Справа № 920/561/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу №920/561/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Медфарком-центр» (бульвар Тараса Шевченка, б. 60, м. Київ, 01032, код 33239630; фактична адреса: вул. Кржижановського, буд. 4, м. Київ, 03680),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стара Аптека» (вул. Троїцька, буд. 28 А, м. Суми, 40030, код 23822986),

про стягнення 56 218 грн. 65 коп.

ВСТАНОВИВ:

07.06.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 56 218 грн. 65 коп., з яких: 33 468 грн. 32 коп. 20% річних, 22 750 грн. 33 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 140ХАР від 13.03.2017, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням господарського суду Сумської області від 08.11.2018 у справі №920/718/18, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, позов задоволено частково, а з відповідача на користь позивача було стягнуто 247 286 грн. 21 коп. основного боргу, 28 518 грн. 59 коп. пені, 20 003 грн. 57 коп. -20% річних, 2 549 грн. 27 коп. інфляційних збитків, 4 475 грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду було виконане відповідачем лише 10.05.2019, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 33 468 грн. 32 коп. 20% річних, 22 750 грн. 33 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 05.09.2018 року по 09.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.06.2019 відкрито провадження у справі № 920/561/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач в письмовому відзиві №129 від 01.07.2019 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позовна заява підписана представником за довіреністю, а не адвокатом, а отже підписана особою, яка не має права підписувати її. Крім того, зазначив, що підстави для нарахування відсотків та інфляційних збитків відсутні, оскільки рішення суду було виконано в добровільному порядку після набрання ним чинності.

У відповіді №01-07/19 від 03.07.2019 на відзив позивач зазначив, що представник діє на підставі довіреності, яка є чинною, а штрафні санкції нараховані у відповідності до вимог діючого законодавства до моменту виконання грошового зобов`язання з боку відповідача.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що позовна заява підписана не адвокатом, а представником за довіреністю.

Судом встановлено, що позовна заява підписана представником ПрАТ «Медфарком-Центр» Гончаровим О.О., який діє на підставі довіреності №131 від 06.11.2012 р. без зазначення строку її дії, тобто чинної на момент здійснення представництва інтересів позивача. Таким чином, суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині, оскільки провадження у справі №920/482/19 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, а матеріали справи містять належні докази на підтвердження повноважень представника позивача.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №140ХАР від 13.03.2017 позивач поставив відповідачу в період з грудня 2011 р. по липень 2018 р. товар на загальну суму 247 398 грн. 97 коп., проте відповідач розрахувався за отриманий товар частково і з порушенням обумовлених у договорі строків.

Вказані вище обставини правовідносин сторін встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 08.11.2018 р. у справі №920/718/18, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, а тому в силу ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

У рішенні від 08.11.2018 суд також встановив обставину, що розмір основної заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений та неоплачений товар складає 247 398 грн. 97 коп., заборгованість є несплаченою, і тому вона була присуджена судом до стягнення. Також суд встановив обставину, що відповідачем порушене грошове зобов`язання, у зв`язку з чим стягнув з останнього 28 518 грн. 59 коп. пені, 20 003 грн. 57 коп. -20% річних, 2 549 грн. 27 коп. інфляційних збитків.

Предметом даного судового спору у справі № 920/561/19 є стягнення позивачем з відповідача нарахованих за ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох процентів річних за наступний, після розглянутого та вирішеного у рішенні Господарського суду Сумської області від 08.11.2018 у справі № 920/718/18 періоду, та до погашення відповідачем заборгованості.

Як вже було вказано вище в рішенні, в судовому порядку встановлено обставину, що відповідач є порушником грошового зобов`язання, що виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних за ст. 625 ЦК України до погашення заборгованості.

З письмових матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №555 від 10.05.2019 відповідачем було сплачено 302 832 грн. 81 коп., з яких: 247 286 грн. 21 коп. основного боргу, 28 518 грн. 59 коп. пені, 20 003 грн. 57 коп. -20% річних, 2 549 грн. 27 коп. інфляційних збитків, 4 475 грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору з призначенням платежу «згідно рішення по справі №920/718/18 від 24.04.2019».

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку, зобов`язання між сторонами виникло з Договору, за яким Відповідач зобов`язався розрахуватися з Позивачем за переданий товар, відтак у розумінні ст. 599 ЦК України зобов`язання між сторонами по Договору щодо обов`язку Відповідача перерахувати, а Позивача - прийняти оплату, є припиненим виконанням проведеним належним чином у момент отримання Позивачем коштів Відповідача у рахунок оплати за товар.

Отже, датою виконання відповідачем грошового зобов`язання є 10.05.2019, коли грошові кошти були перераховані позивачу / а.с.13/.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 № 01/384-07).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

В п. 6.1. Договору сторони дійшли згоди про нарахування 20% річних у випадку порушення строку виконання грошового зобов`язання.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.11.2018 у справі №920/718/18 задоволено позовні вимоги зокрема в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 003 грн. 57 коп. -20% річних, 2 549 грн. 27 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 13.01.2018 р. по 04.09.2018 р..

Датою виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати заборгованості в повному обсязі на виконання рішення господарського суду Сумської області від 08.11.2018, яке набрало чинності 24.04.2019 р., є 10.05.2019 р.

Розрахунки втрат від інфляції та 20% річних судом перевірено та визнано обґрунтованими, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним долученими позивачем до справи письмовими доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення 33468 грн. 32 коп. 20% річних та 22 750 грн. 33 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 05.09.2018 року по 09.05.2019 року, визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стара Аптека» (вул. Троїцька, буд. 28 А, м. Суми, 40030, код 23822986) на користь Приватного акціонерного товариства «Медфарком-центр» (бульвар Тараса Шевченка, б. 60, м. Київ, 01032, код 33239630; фактична адреса: вул. Кржижановського, буд. 4, м. Київ, 03680) 33 468 грн. 32 коп.-20% річних, 22 750 грн. 33 коп. інфляційних збитків, 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 17.07.2019 р.

СуддяО.В. Коваленко