Рішення № 83059047, 10.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 справа № 914/916/19

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДКС Захід”, м. Львів

довідповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д. Ф.”, м. Львів

про: стягненнязастави в розмірі 154000 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Демчук А.П.

Представники:

від позивача: Сабат В. І. – ордер ЛВ № 044573 від 03.06.2019 р.

від відповідача: Поліковський Г. М. –ордер ЛВ № 037953 від 17.06.2019 р.

Суд встановив: 13.05.2019 року за вх. № 962 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Захід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д. Ф.» про стягнення застави в розмірі 154 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 05.06.2019 року.Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 13.06.2019 року, у зв`язку з відсутністю представника відповідача.Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 18.06.2019 року, для надання доказів.Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 26.06.2019 року, для надання доказів.Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 03.07.2019 року, для надання доказів. Протокольною ухвалою від 03.07.2019 року, оголошено перерву в судовому засіданні до 04.07.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 10.07.2019 р.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2019 року, від 05.06.2019 року, від 13.06.2019 року, від 18.06.2019 року, від 26.06.2019 року, від 04.07.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

27.05.2019 р. за вх. № 21991/19 представник позивача подав відзив на позовну заяву.

03.06.2019 р. за вх. № 22941/19 представник позивача подав відповідь на відзив.

24.06.2019 р. за вх. № 26042/19 представник позивача подав пояснення по справі.

02.07.2019 р. за вх. № 27035/19 представник позивача подав пояснення по справі.

03.07.2019 р. за вх. №27195/19 представник позивача подав клопотання про витребуваннядоказів.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2019 року, від 05.06.2019 року, від 13.06.2019 року, від 18.06.2019 року, від 04.07.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засіданнязабезпечив.

29.05.2019 р. за вх. № 22394/19 представник відповідача подав відзив.

24.06.2019 р. за вх. № 26078/19 представник відповідача подав заперечення по справі.

04.07.2019 р. за вх. № 27627/19 представник відповідача подав заперечення по справі.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 10.07.2019 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві представник позивача зазначив, що 3 січня 2018 р. між ТОВ «ДКС Захід» та ТОВ «Прогрес Д.Ф.» було укладено Договір № 1-03/01/18 про оренду опалубки (далі- Договір). Відповідно до умов Договору, ТОВ «Прогрес Д.Ф.» надає в оренду опалубку ТОВ «ДКС Захід».

Позивач наголошує, що між ТОВ «ДКС Захід» та ТОВ «Прогрес Д.Ф.» виник спір щодо виконання умов Договору. У зв`язку з цим, на розгляд Господарського суду Львівської області ТОВ «Прогрес Д.Ф.» подало позов до ТОВ «ДКС Захід» про стягнення заборгованості у розмірі 168 942,87 грн., розірвання договору оренди №1-03/01/18 від 03.01.2018р.Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1762/18 від 17.12.2018 р. (далі - Рішення) було постановлено:

- Стягнути з ТОВ «ДКС Захід» на користь ТОВ «Прогрес Д.Ф.» 151 981,24 грн. заборгованості та 2 279,71 грн. судового збору;

- Розірвати Договір № 1-03/01/18 від 03.01.2018 р. про оренду опалубки, укладений між ТОВ «Прогрес Д.Ф.» та ТОВ «ДКС Захід».

- В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Окрім цього, позивач звертає увагу на те, що окремою вимогою ТОВ «Прогрес Д.Ф.» у справі № 914/1762/18 була вимога про зарахування застави ТОВ «ДКС Захід» в рахунок погашення зобов`язань по сплаті орендної плати. З цього приводу в мотивувальній частині Рішення суддя Козак І.Б. зазначає наступне: «Щодо врахування застави у суму заборгованості, суд звертає увагу сторін спору на п. 4.1.7 Договору, в якому детально визначено сторонами цільове призначення застави - застава враховується в рахунок відшкодування у випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки, переданої в оренду, з вини наймача, про що складається акт оцінки ушкодженого майна, який погоджується та підписується уповноваженими особами сторін у договорі. ТОВ «ДКС Захід» сплатило ТОВ «Прогрес Д ОСОБА_1 » заставу на загальну суму 154 000,00 грн. Проте ТОВ «Прогрес Д.Ф.» неправомірно просить зарахувати сплачену ТОВ «ДКС Захід» заставу в рахунок погашення орендних платежів, оскільки це суперечить її цільовому призначенню».

Відповідно до п. 4.1.7 Договору, cторонами може бути передбачена застава, розмір якої визначений у відповідному акті приймання-передачі. У випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки, переданої в оренду, з вини Наймача, застава враховується в рахунок відшкодування, про що складається акт оцінки ушкодженого майна, який погоджується та підписується уповноваженими особами сторін у договорі.

Окрім цього, Рішенням встановлено, що факт пошкодження окремих елементів опалубки, переданої в оренду, з вини ТОВ «ДКС Захід» не було встановлено, оскільки в Рішенні зазначено наступне: ТОВ «Прогрес Д.Ф.» не було подано доказів складення двома сторонами актів огляду технічного стану обладнання при його поверненні з оренди, як і не подано доказів складення Актів приймання-передачі (повернення) майна з оренди, де б був запис про пошкодження орендованого майна з вини наймача, не подано також, всупереч вимогам п.6.7 Договору і додатково виставленого рахунка відповідачу на відшкодування вартості пошкодженого майна.

Аргумент ТОВ «Прогрес Д.Ф.» про те, що ТОВ «ДКС Захід» неодноразово повідомлявся про необхідність оформлення актів оцінки ушкодженого майна не доведений ТОВ «Прогрес Д.Ф.» жодними доказами, тому судом не береться до уваги. Відтак, складені ТОВ «Прогрес Д.Ф.» акти-претензії №341 від 21.03.2018р. на суму 900 грн.; №342 від 22.03.2018р. на 1 000,00 грн.; №343 від 23.03.2018р. на суму 17 400,00 грн., №369 від 26.03.2018р. на суму 76 650,00 грн., а також Акт оцінки ушкодженого майна на суму 95 950,00 грн. не беруться судом до уваги як доказ пошкоджень орендованого майна, оскільки складені ТОВ «Прогрес Д.Ф.» односторонньо з порушенням порядку складення, визначеному договором. Твердження про фіксування пошкодження зафіксоване написом ручкою у накладній на переміщення після печаток і підписів сторін під заголовком «Ремонт», на загальну суму 76 650,00 грн. не береться судом до уваги, оскільки цей напис зроблений односторонньо позивачем, без погодження з відповідачем і підтвердженням цьому є відсутність підпису і печатки уповноваженої особи ТОВ «ДКС Захід».

ТОВ «ДКС Захід» оскаржило Рішення в частині розірвання договору про оренду опалубки № 1-03/01/18 від 03.01.2018 р. Проте, 04.04.2019 р. Західний апеляційний господарський суд постановив Рішення Господарського суду Львівської області від17.12.2018 р. у справі № 914/1762/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ДКС Захід» без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

24.04.2019 р. суддею Господарського суду Львівської області Сухович Ю.О. був виданий Наказ у справі № 914/1762/18 від 24.04.2019 р. «Про примусове виконання рішення на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 р., та постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р.», де вказано, що Рішення набрало законної сили 04.04.2019 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на думку позивача, обставинами, які не доказуються при розгляді іншої справи є те, щоТОВ «ДКС Захід» сплатило ТОВ «Прогрес ОСОБА_2 » заставу на загальну суму 154 000,00 грн.Цільове призначення застави відповідно до п. 4.1.7 Договору - застава враховується в рахунок відшкодування у випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки переданої в оренду з вини наймача.Відсутнє підтвердження факту пошкодження ТОВ «ДКС Захід» окремих елементів опалубки, переданої в оренду. Відсутні підтверджуючі документи повернення ТОВ «Прогрес Д.Ф.» застави ТОВ «ДКС Захід» в розмірі 154 000, 00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заставу в розмірі 154 000 грн. за Договором №1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на Рішення Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2018 року у справі №914/1762/18, залишеного без змін постановою Західного апеляційного суду від 04.04.2019 року, та яким частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Захід» (далі - Рішення). З ТОВ «ДКСЗахід» стягнуто 151 981,24 грн. заборгованості та 2 279,71 грн. судового збору, а також розірвано договір №1-03/01/18 від 03.01.2018 р. про оренду опалубки. Відповідач повністю заперечує проти тверджень позивача, викладених в позовній заяві, з наступних підстав.

Відповідач стверджує, що 03 січня 2018 року між позивачем і відповідачем було укладено Договір № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р. (далі - Договір). Згідно умов Договору, ТзОВ «Прогрес Д.Ф.» (далі - відповідач, Наймодавець) надає в оренду опалубку ТзОВ «ДКС ЗАХІД» (далі - позивач, Наймач).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Наймодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується передати Наймачеві у користування (без права суборенди) за плату Опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток № 1 ) що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.3. Договору, підписання належним представником Наймача акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі Наймодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення Наймача із всіма особливими властивостями роботи обладнання; а також факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Відповідно до п. 2.2. Договору, Наймач зобов`язаний повернути опалубку Наймодавцеві до 03 січня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_1 , в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт приймання - передачі (повернення).

Згідно з п. 6.11 Договору, підтвердженням факту повернення орендованого майна Наймодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому – передачі(повернення) Обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні Наймача та не повернуто Наймодавцеві.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, за твердженням відповідача, враховуючи вищевикладене, єдиним документом, який підтверджує факт повернення орендованого обладнання за Договором, є підписаний Сторонами акт - приймання-передачі (повернення) обладнання.

У зв`язку з невиконанням Наймачем умов Договору щодо оплати послуг по оренді опалубки, Наймодавцем було подано позов про стягнення заборгованості у розмірі 168 942,87 грн., розірвання договору оренди №1-03/01/18 від 03.01.2018р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2018 р. у справі №914/1762/18 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Захід». З ТОВ «ДКС Захід» стягнуто 151 981,24 грн. заборгованості та 2 279,71 грн. судового збору, а також розірвано договір №1-03/01/18 від 03.01.2018 р. про оренду опалубки.

Згідно з ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідач звертає увагу, що позивачем не подано жодних доказів, які могли б підтвердити факт повернення справного обладнання відповідачу згідно умов Договору №1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р. Посилання позивача на преюдиціальність рішення Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2018 року у справі №914/1762/18 не підтверджують факту повернення обладнання (опалубки), оскільки предметом спору в даній справі було стягнення заборгованості за Договором №1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р. та його розірвання, а ТОВ «Прогрес Д.Ф.» не висувало вимоги щодо повернення опалубки.

Відповідно до п. 4.1.7 Договору, сторонами може бути передбачена застава розмір якої визначений у відповідному акті приймання-передачі. У випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки переданої в оренду з вини Наймача, застава враховується в рахунок відшкодування, про що складається акт оцінки ушкодженого майна, який погоджується та підписується уповноваженими особами сторін у договорі.

Згідно з ст. 28 Закону України «Про заставу», ст. 593 Цивільного кодексу України, застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Отже, за твердженням відповідача відповідно до вищевикладеного, заставою в даному Договорі слід вважати засобом забезпечення виконання Наймачем зобов`язань щодо повернення комплекту опалубки в належному стані Наймодавцю.Враховуючи той факт, що у позивача відсутні будь-які підтвердження факту повернення комплекту опалубки, переданого йому за актами приймання-передачі №1, №2, №3, у відповідача відсутні правові підстави вимагати від позивача повернення застави.

У запереченні відповідач зазначає, що повністю заперечує проти вимог позивача, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, оскільки позивач покликається на те, що в рішенні Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2018 року у справі № 914/1762/18 суддя Козак І.Б. зазначає наступне: «У матеріалах справи міститься накладна на переміщення № 359 від 26.12.2018 року з переліком елементів опалубки, відправник «ДКС Захід», отримувач «Шевченка, склад», підписана та засвідчена печатками двох сторін спору; Станом на дату прийняття рішення майно відповідачем (ТОВ «ДКС Захід»)повернуто позивачу (ТОВ «Прогрес Д.Ф.»), що визнається сторонами, проте з пошкодженнями, як стверджує Позивач (ТОВ «Прогрес Д.Ф.»)».

Також, відповідач наголошує, що позивач посилається на ст. 75 ГПК України, зокрема на те, що у частині 1 даної статті зазначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, на думку відповідача, такі покликання позивача на вказані норми закону не мають відношення до вирішення даної справи та не регулюють обставини, що мали місце в цій справі, оскільки: ТОВ «Прогрес Д. Ф.» заперечує повернення орендованого майна від ТОВ «ДКС Захід», підтвердженням чого є відсутність актів приймання-передачі такого майна, оскільки відповідно до п. 6.11 Договору № 1-03/01/18 від 03.01.2018 року, підтвердженням факту повернення орендованого майна наймодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) Обладнання. До підписання сторонами такого акту, Обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні Наймача та не повернуто Наймодавцеві.

Відповідач зазначає, що обставини, на які покликається позивач, як на такі, що не піддягають доказуванню, містяться не в мотивувальній частині рішення суду, а в описовій, а тому не є такими, що встановлені судом в рішенні Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2018 року у справі № 914/1762/18. Тим більше, що предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за Договором № 1-03.01.2018 року про оренду опалубки від 03.01.2018 року, а не повернення орендованої опалубки. Враховуючи той факт, що у позивача відсутні будь-які документальні підтвердження повернення комплекту опалубки, переданого йому за актами приймання-передачі № 1, № 2. № 3, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача повернений застави.

Згідно з ст. 28 Закону України «Про заставу», ст. 593 Цивільного кодексу України, застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Отже, на думку відповідача, відповідно до вищевикладеного, заставою в даному Договорі слід вважати засобом забезпечення виконання Наймачем зобов`язань щодо повернення комплекту опалубки в належному стані Наймодавцю.

Сторони у Договорі визначили наступні підстави для стягнення застави:

1. Пошкодження окремих елементів опалубки і підтвердження цього факту актом оцінки ушкодженого майна.

2. Знищення окремих елементів опалубки і підтвердження цього факту актом оцінки ушкодженого майна.

Позивач вважає, що жодна із вищезазначених обставин не виникла, оскільки:

1. Предмет договору оренди пошкоджено чи знищено не було.

2. Відповідачем не складено акту оцінки ушкодженого майна, що є обов`язковою умовою для стягнення застави.

3. Відповідачем не надано також жодних інших документів, які підтверджували пошкодження та/або знищення окремих елементів опалубки, і, відповідно, правомірності зарахування застави. Додатково позивач звертає увагу на ту обставину, що неповернення Орендарем предмету оренди не означає, що предмет оренди було пошкоджено чи знищено. Відповідно, не доведення факту повернення предмету оренди не означає доведення факту пошкодження чи знищення предмету оренди.

Позивач наголошує, що Договір в частині повернення предмету оренди був добросовісно виконаний позивачем, що підтверджується наступними доказами:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 р. та Постанова Західного апеляційного суду від 04.04.2019 р. у справі № 914/1762/18.

2. Позовна заява ТзОВ «Прогрес Д.Ф.» від 6 вересня 2018 року у справі № 914/1762/18, в якій містяться наступні твердження від імені ТОВ «Прогрес Д.Ф.» (ст.6 аб.4): «Слід зазначити, що Наймач повернув ушкоджені елементи оренди, про що свідчать акти претензій та акт оцінки ушкодженого майна, в якому було зазначено ушкодження та ремонт на відповідні суми».

3. Заперечення ТОВ «Прогрес Д.Ф.» на відзив від 29.10.2018 р. у справі №914/1762/18. Зокрема, в Запереченні на відзив (абз. 4 ст. 1) ТОВ «Прогрес Д.Ф.» зазначає, що при фактичному поверненні окремих елементів додатковим документом на підтвердження слугує Накладна на переміщення № 359 від 26 березня 2018 р. Окрім цього, в Запереченні на відзив (ст.2 абз.4), ТОВ «Прогрес Д.Ф.» зазначає, що додає документ, що підтверджує переміщення. Таким документом і є Накладна на переміщення № 359 від 26 березня 2018 р.

4. Акти-претензії ТОВ «Прогрес Д.Ф.» від 21.03.2018 р. № 414, від 22.03.2018 р. № 342 та від 23.03.2018 р. № 343, відповідно до яких відповідач вимагає в позивача оплату за ремонт предмету оренди. Зважаючи на вищенаведене, у позиції відповідача виникає логічна суперечність - предмет оренди орендодавцю не повертався, але орендодавець ремонтував предмет оренди.

5. Претензія ТОВ «Прогрес Д.Ф.» від 04.07.2018 р., яка містить наступні твердження від імені ТОВ «Прогрес Д.Ф.» (ст. 5): «Звертаємо Вашу увагу й на те, що Наймач повернув ушкоджені елементи оренди, про що свідчать акти претензій та акт оцінки ушкодженого майна належним чином отримана Наймачем.»

6. Акт звірки взаєморозрахунків за Договором від 03.01.2018 р. № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 7 травня 2019 року.

Відповідно до вказаного акту, станом на 7 травня 2019 р. ТОВ «Прогрес Д.Ф.» підтверджує наступне:

- Факт, що ТОВ «ДКС Захід» повністю погашено заборгованість за Договором № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р. в розмірі 154 260,95 грн.

- Факт, що ТОВ «Прогрес Д.Ф.» не має до ТОВ «ДКС Захід» жодних незаявлених майнових або немайнових вимог, претензій, заперечень тощо, з приводу виконання (невиконання) Договору № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р.

7. Накладна на переміщення № 359 від 26 березня 2018 р. , яка є підтвердженням факту повернення обладнання за Договором, та яка підписана ТОВ «Прогрес Д.Ф.».

8. Під час розгляду судової справи № 914/1762/18 ТзОВ «Прогрес Д.Ф.» заявляло позовну вимогу про зарахування застави. У задоволенні вказаної позовної вимоги судом було відмовлено.

Позивач звертає увагу суду на судові рішення, що набрали законної сили в справі між тими самими сторонами у спорі щодо виконання того самого Договору, зокрема:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 р. у справі № 914/1762/18.

У розділі «Обставини справи» вказаного рішення містяться наступні твердження:«У матеріалах справи міститься накладна на переміщення майна від 26.03.2018 р. з переліком елементів опалубки, відправник «ДКС Захід», отримувач «Шевченка, склад», підписана та засвідчена печатками двох сторін спору.

Станом на дату прийняття рішення майно відповідачем повернуто позивачу, що визнається сторонами, проте з пошкодженнями, як стверджує позивач. У розділі «Позиція суду» вказаного рішення містяться наступні твердження:«Щодо врахування застави у суму заборгованості, суд враховує заперечення відповідача, однак звертає увагу сторін спору на п.4.1.7 Договору, в якому детально визначено сторонами цільове призначення застави застава враховується в рахунок відшкодуванню у випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки, що передано в оренду, з вини наймача, про що складається акт оцінки ушкодженого майна, який погоджується та підписується уповноваженими особами сторін Договору. Відповідачем сплачено позивачу заставу на загальну суму 154 000,00 грн. Проте, позивач неправомірно просить зарахувати сплачену відповідачем заставу в рахунок погашення орендних платежів, оскільки це суперечить її цільовому призначенню.

Щодо пошкодження майна відповідачем та належного фіксування сторонами цього факту, позивачем не подано доказів складення двома сторонами актів огляду технічного стану обладнання при поверненні з оренди, як і не подано доказів складення Актів приймання-передачі (повернення) майна з оренди, де б був запис про пошкодження орендованого майна з вини наймача, не подано також, всупереч вимогам п. 6.7 Договору, ідодатково виставленого рахунка відповідачу на відшкодування вартості пошкодженого майна.

2. Постанова Західного апеляційного господарського суду від 4 квітня 2019 р. у справі № 914/1762/18.

У вказаній постанові (ст. 4 аб. 2-3) містяться наступні твердження. У матеріалах справи міститься накладна на переміщення № 359 від 26.03.2018 р. з переліком елементів опалубки (організація ТзОВ «Прогрес Д.Ф.»; відправник - ТзОВ «ДКС Захід», отримувач «Шевченка, склад»), що підписана за засвідчена печатками двох сторін спору, яка свідчить про те, що відповідач повернув позивачу орендоване обладнання.

Вказані обставини, в тому числі факт порушення відповідачем умов договору та розмір його заборгованості, жодною із сторін не заперечуються.»

Позивач наголошує, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням, у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, за твердженням позивача, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у судовому рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

У запереченні на письмові пояснення відповідач вказує, що повністю заперечує проти вимог позивача, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та в додаткових письмових поясненнях оскільки, позивач покликається на п. 4.1.7 Договору та стверджує, що застава враховується в рахунок відшкодування виключно у випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки і виключно з підтвердженням цього факту актом оцінки ушкодженого майна.

Однак, на думку відповідача такі твердження позивача та вказівки саме на такий пункт Договору не відображає повної картини визначених у Договорі правовідносин, оскільки, відповідно до п. 4.1.2. Договору, у випадку втрати опалубки Наймач зобов`язаний відшкодувати Наймодавцеві повну вартість втраченої опалубки, передбачену в акті приймання-передачі даного Договору та неустойки в розмірі 10% такої вартості. Під втратою розуміється неповернення Наймачем комплекту опалубки протягом 30 та більше календарних днів з моменту закінчення терміну, передбаченого п. 2.2. Договору, або пошкодження опалубки з вини Наймача, яке призвело до унеможливлення користуванняопалубкою в подальшому.»...

Відповідно до п. 4.1.7 Договору, Сторонами може бути передбачена застава розмір якої визначений у відповідному акті приймання-передачі. У випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки переданої в оренду з вини Наймача, застава враховується в рахунок відшкодування, про що складається акт оцінки ушкодженого майна, який погоджується та підписується уповноваженими особами сторін у договорі.

Згідно з ст. 28 Закону України «Про заставу», ст. 593 Цивільного кодексу України, застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання .

Отже, за твердженням відповідача, відповідно до вищевикладеного, заставою в даному Договорі слід вважати засобом забезпечення виконання Наймачем зобов`язань щодо повернення комплекту опалубки в належному стані Наймодавцеві.

Також, відповідач вважає, що Акт звірки взаєморозрахунків від 03.01.2018 року не єналежним та допустимим доказом, оскільки нічого не підтверджує та не спростовує, крім того підписаний лише ТзОВ «Прогрес Д.Ф», та не зрозуміло, чому позивач вважає, що відповідно до цього акту встановлений факт погашення заборгованості про оренду опалубки, та відсутність претензій до позивача.

Відповідач стверджує, що ТзОВ «Прогрес Д.Ф.» не було повернено орендоване майно від ТОВ «ДКС Захід», підтвердженням чого є відсутність актів приймання-передачі такого майна, оскільки відповідно до п. 6.11. Договору № 1-03/01/18 від 03.01.2018 року, підтвердженням факту повернення орендованого майна Наймодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) Обладнання. До підписання сторонами такого акту, Обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні Наймача та не повернуто Наймодавцеві, тому Накладна на переміщення №359 від 26.03.2018 року не підтверджує передачу орендованого майна Наймодавцю.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 03 січня 2018 року між позивачем і відповідачем було укладено Договір № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р. (далі - Договір). Згідно умов Договору, ТзОВ «Прогрес Д.Ф.» (далі - відповідач, Наймодавець) надає в оренду опалубку ТзОВ «ДКС ЗАХІД» (далі - позивач, Наймач).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Наймодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується передати Наймачеві у користування (без права суборенди) за плату Опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток № 1 ), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.3. Договору, підписання належним представником Наймача акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі Наймодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення Наймача із всіма особливими властивостями роботи обладнання; а також факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В ході розгляду справи № 914/1762/18, попередньо судом встановлено, що 03.01.2018р. між сторонами спору було укладено Договір оренди опалубки, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору.

Серед обов`язків наймача (п. 2.2 Договору) сторони передбачили, зокрема, обов`язок повернути опалубку наймодавцеві (позивачу) до 03.06.2018 р. за адресою: АДРЕСА_1 , в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт приймання-передачі (повернення).

Пунктом 4.1.7 Договору визначено, що сторонами може бути передбачена застава, розмір якої визначений у відповідному Акті приймання-передачі. У випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки з вини наймача, застава враховується в рахунок відшкодування, про що складається Акт оцінки ушкодженого майна, який погоджується та підписується уповноваженими особами сторін у договорі. Наймодавець надсилає відповідним чином два примірники Актів оцінки ушкодженого майна наймачу, а останній, в свою чергу, протягом 7 календарних днів завіряє та повертає один примірник наймодавцеві або наводить аргументовані причини відмови від підписання такого Акту. У разі відсутності причин відмови, наймач вважається таким, що погодився з Актом оцінки ушкодженого майна.

24.01.2018 р. сторони підписали Акт № 1 приймання-передачі комплекта опалубки на загальну суму 1 820 727,30 грн., вартість оренди опалубки за один день – 4069,070 грн., розмір застави – 120 000,00 грн.

02.02.2018 р. сторони підписали Акт № 2 приймання-передачі комплекта опалубки на загальну суму 488 347,50 грн., вартість оренди опалубки за один день – 861,80 грн., розмір застави – 25 000,00 грн.

07.02.2018 р. сторони підписали Акт № 3 приймання-передачі комплекта опалубки на загальну суму 161 650,00 грн., вартість оренди опалубки за один день – 861,80 грн., розмір застави – 9 000,00 грн.

У матеріалах справи міститься накладна на переміщення № 359 від 26.03.2018 р. з переліком елементів опалубки, відправник “ДКС Захід”, отримувач “Шевченка, склад”, підписана та засвідчена печатками двох сторін спору.

У вищезгаданому рішенні констатується, що станом на дату прийняття рішення майно відповідачем повернуто позивачу, що визнається сторонами, проте з пошкодженнями, як стверджує позивач.а також щодо врахування застави у суму заборгованості, суд врахував заперечення відповідача, однак звернув увагу сторін спору на п. 4.1.7 Договору, в якому детально визначено сторонами цільове призначення застави – застава враховується в рахунок відшкодування у випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки, переданої в оренду, з вини наймача, про що складається Акт оцінки ушкодженого майна, який погоджується та підписується уповноваженими особами сторін у Договорі. Відповідачем сплачено позивачу заставу на загальну суму 154 000,00 грн. Проте, позивач неправомірно просить зарахувати сплачену відповідачем заставу в рахунок погашення орендних платежів, оскільки це суперечить її цільовому призначенню.

В рішенні зазначено, що факти пошкоджень не були належним чином зафіксовані сторонами, оскільки Договором (п. 6.4) прямо передбачено, що при поверненні майна з оренди сторони здійснюють огляд технічного стану, результат огляду відображається в Акті огляду технічного стану, проте позивач не ініціював складання такого Акту огляду, що б підтверджував пошкодження обладнання. Надсилання Актів-претензій позивачем відповідачу не було передбачено умовами підписаного Договору, крім того, таке надсилання здійснювалося на юридичну адресу відповідача: вул.Дорога Кривчицька, 8А, м. Львів, 79000, тоді як у договорі прямо зазначено іншу адресу, поштову: АДРЕСА_2 .

Щодо складення сторонами Актів-претензій та фіксування факту пошкодження орендованого майна, то суд звернув увагу на умови Договору оренди, а саме п.п. 6.2-6.7 Договору, зокрема, на те, що при поверненні майна з оренди сторони здійснюють огляд технічного стану обладнання та, в разі виявлення слідів поломок, пошкоджень, забруднень такі заносяться до Акту огляду технічного стану та робиться запис стосовно вини наймача у виявлених недоліках обладнання.

Крім того, за наслідками підписання Акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники сторін підписують Акт приймання-передачі (повернення) обладнання, при цьому, у випадку наявності пошкоджень, робиться запис в Акті приймання-передачі (повернення) про повернення обладнання в неналежному стані з вини наймача (п. 6.5 Договору).

Додатково, в рішенні визначено, що у випадку встановлення фактів пошкодження, втрати (викрадення) орендованого за Договором обладнання чи його деталей, наймач відшкодовує вартість обладнання та його деталей на основі додатково виставленого рахунка наймодавцем у відповідності з цінами, вказаними у Акті приймання-передачі на нове обладнання.

В рішенні зазначено, що позивачем не подано доказів складення двома сторонами актів огляду технічного стану обладнання при його поверненні з оренди, як і не подано доказів складення Актів приймання-передачі (повернення) майна з оренди, де б був запис про пошкодження орендованого майна з вини наймача, не подано також, всупереч вимогам п. 6.7 Договору, і додатково виставленого рахунка відповідачу на відшкодування вартості пошкодженого майна.

Суд звернув увагу позивача на те, що складення Акту-претензії стосується безпосередньо сплати штрафних санкцій за пошкодження опалубки, проте, сам порядок фіксування (встановлення) факту пошкодження майна сторони визначили у п. п. 6.4-6.7 Договору. Тому ці твердження позивача щодо дотримання порядку фіксування пошкоджень та надсилання Актів-претензій відповідачу до уваги не було взято.

Однак, відповідач просить відмовити позивачу у позовних вимогах, посилаючись на те, що відповідно до п. п. е) п. 2.2. Договору № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 3 січня 2018 р. (далі по тексту — Договір), Наймач (ТОВ «ДКС Захід») зобов`язаний повернути опалубку Наймодавцеві (ТОВ «Прогрес Д.Ф.») до 3 січня 2019 р. за адресою: АДРЕСА_3 Львів АДРЕСА_4 . Шевченка, 317. В момент повернення складається Акт приймання-передачі (повернення). Єдиним документом, який підтверджує факт повернення орендованого обладнання за Договором, є підписаний Сторонами Акт приймання-передачі (повернення) обладнання. Оскільки позивачем не надано доказів, які б могли підтвердити факт повернення справного обладнання відповідачу, згідно умов Договору, посилання позивача на преюдиціальність рішення Господарського суду Львівської області від 19 грудня 2018 року у справі № 914/1762/18 (далі по тексту - Рішення) не підтверджують факту повернення обладнання (опалубки), оскільки предметом спору в даній справі було стягнення заборгованості за Договором та його розірвання, а ТОВ «Прогрес Д.Ф » не висувало вимоги щодо повернення опалубки.

Разом з тим, позивач не погоджується з твердженнями, зазначеними у відзиві на позовну заяву оскільки, суддя Козак І.Б. у Рішенні зазначає наступне: «у матеріалах справи міститься накладна на переміщення № 359 від 26.03.2018 р. з переліком елементів опалубки; відправник - «ДКС Захід», отримувач - «Шевченка, склад», підписана та засвідчена печаткою двох сторін спору. Станом на дату прийняття рішення майно відповідачем (ТОВ «ДКС Захід») повернуто позивачу (ТОВ «Прогрес Д.Ф.»), що визнається сторонами проте з пошкодженнями, як стверджує позивач (ТОВ «Прогрес Д.Ф.»)».

Стаття 75 ГПК України, визначає підстави звільнення від доказування. Зокрема ч. 1 ст. 75 ГПК України, передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свободлюдини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 “Совтрансавто-Холдінг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 “Брумареску проти Румунії”” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.”Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже в Рішенні зазначено, що факт пошкодження окремих елементів опалубки, переданої в оренду, з вини ТОВ «ДКС Захід», не було встановлено, оскільки ТОВ «Прогрес Д.Ф.» не було подано доказів складення двома сторонами актів огляду технічного стану обладнання при його поверненні з оренди, як і не подано доказів складення Актів приймання-передачі (повернення) майна з оренди, де б був запис про пошкодження орендованого майна з вини наймача, не подано також, всупереч вимогам п. 6.7 Договору, і додатково виставленого рахунка відповідачу на відшкодування вартості пошкодженого майна. Аргумент ТОВ «Прогрес Д.Ф.» про те, що ТОВ «ДКС Захід» неодноразово повідомлявся про необхідність оформлення актів оцінки ушкодженого майна не доведений ТОВ «Прогрес Д.Ф.» жодними доказами (відсутні листи, повідомлення, надіслані на адресу відповідача), тому судом не береться до уваги. Відтак, складені ТОВ «Прогрес Д.Ф.» акти-претензії № 341 від 21.03.2018р. на суму 900 грн. ; № 342 від 22.03.2018р на 1 000,00 грн.; № 343 від 23.03.2018р. на суму 17 400,00 грн., №369 від 26.03.2018р. на суму 76650,00 грн., а також Акт оцінки ушкодженого майна на суму 95 950,00 грн. не беруться судом до уваги як доказ пошкоджень орендованого майна, оскільки складені ТОВ «Прогрес Д.Ф.» в односторонньому порядку з порушенням порядку складення, визначеному Договором. Твердження про фіксування пошкодження зафіксоване написом ручкою у накладній на переміщення після печаток і підписів сторін під заголовком «Ремонт», на загальну суму 76 650,00 грн. не береться судом до уваги, оскільки цей напис зроблений односторонньо позивачем без погодження з відповідачем і підтвердженням цьому є відсутність підпису і печатки уповноваженої особи ТОВ «ДКС Захід».

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що відповідач підписав Акт № 1 від 7 травня 2019 р. звірки взаєморозрахунків за Договором № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р. (далі по тексту - Акт). В п. 2 Акту зазначено, що відповідач підтверджує, що немає до позивача жодних незаявлених майнових або немайнових вимог, претензій, заперечень тощо, з приводу виконання (невиконання) Договору № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р.

Підсумовуючи вищезазначене, слід зазначити, що:

1. Позивач та відповідач у судовому засіданні визнали, що ТОВ «ДКС Захід» повернуло ТОВ «Прогрес Д.Ф.» обладнання.

2. В Рішенні, яке набрало законної сили, зазначено, що факт пошкодження окремих елементів опалубки, переданої в оренду, з вини ТОВ «ДКС Захід», не було встановлено.

3. Відповідач підписав Акт, в якому підтверджує відсутність будь-яких майнових або немайнових вимог, претензій, заперечень тощо, з приводу виконання (невиконання) Договору № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р.

У відповідача відсутні підтвердження повернення застави у розмірі 154 000 грн.

Отже, судом встановлено, що 3 січня 2018 р. між ТОВ «ДКС Захід» та ТОВ «Прогрес Д.Ф.» було укладено Договір № 1-03/01/18 про оренду опалубки (далі - Договір). Відповідно до умов Договору, ТОВ «Прогрес Д.Ф.» надає в оренду опалубку ТОВ «ДКС Захід».Між ТОВ «ДКС Захід» та ТОВ «Прогрес Д.Ф.» виник спір щодо виконання умов Договору. У зв`язку з цим, на розгляд Господарського суду Львівської області ТОВ «Прогрес Д.Ф.» подало позов до ТОВ «ДКС Захід» про стягнення заборгованості у розмірі 168 942,87 грн., розірвання договору оренди № 1-03/01/18 від 03.01.2018 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1762/18 від17.12.2018 р. (далі - Рішення) було постановлено:

- Стягнути з ТОВ «ДКС Захід» на користь ТОВ «Прогрес Д.Ф.» 151 981,24 грн. заборгованості та 2 279,71 грн. судового збору;

- Розірвати Договір № 1-03/01/18 від 03.01.2018 р. про оренду опалубки, укладений між ТОВ «Прогрес Д.Ф.» та ТОВ «ДКС Захід».

- В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

ТОВ «ДКС Захід» оскаржило Рішення в частині розірвання Договору про оренду опалубки № 1-03/01/18 від 03.01.2018 р. Проте, 04.04.2019 р. Західний апеляційний господарський суд постановив Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 р. у справі № 914/1762/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ДКС Захід» без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

24.04.2019 р. суддею Господарського суду Львівської області Сухович Ю.О. був виданий Наказ у справі № 914/1762/18 від 24.04.2019 р. «Про примусове виконання рішення на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 р., та постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р.», де вказано, що Рішення набрало законної сили 04.04.2019 р.

Окрім цього, Вищий господарський суд України в Постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 927/788/16 зазначив наступне: «Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини». «Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта». «Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії».

Отже, обставинами, які не доказуються при розгляді іншої справи є наступні факти:

1. ТОВ «ДКС Захід» сплатило ТОВ «Прогрес Д ОСОБА_1 » заставу на загальну суму 154 000,00 грн.

2. Цільове призначення застави, відповідно до п. 4.1.7 Договору, - застава враховується в рахунок відшкодування у випадку пошкодження чи знищення окремих елементів опалубки переданої в оренду з вини наймача.

3. Відсутнє підтвердження факту пошкодження ТОВ «ДКС Захід» окремих елементів опалубки, переданої в оренду.

4. Відсутні підтверджуючі документи повернення ТОВ «Прогрес Д.Ф.» застави ТОВ «ДКС Захід» в розмірі 154 000, 00 грн.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ч. 3 ст. 593 ЦК України, у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання, заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДКС Захід” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д. Ф.” про стягненнязастави в розмірі 154 000 грн., є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № ПН896415від 08.05.2019 року на суму 2310,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги – задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д. Ф.»(79034, м. Львів, вул. Навроцького, 33, ЄДРПОУ 39006413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Захід» (79000, м. Львів, вул. Дорога Кривчицька, 8а, ЄДРПОУ 40606700) за Договором № 1-03/01/18 про оренду опалубки від 03.01.2018 р. заставу в розмірі 154 000 (сто п`ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д. Ф.» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 33, ЄДРПОУ 39006413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Захід» (79000, м. Львів, вул. Дорога Кривчицька, 8а, ЄДРПОУ 40606700) судові витрати в сумі 2310 (дві тисячі триста десять) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано16.07..2019р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.