Рішення № 83055463, 04.07.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2235/19

Справа №754/12252/18

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2019 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Козловец К.П.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача - адвоката Яціва О.Р.

за участю представників відповідача - адвоката Шаповалова А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, Десята Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції у м. Києві, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, визначення частки померлої у праві сумісної власності даної квартири, визначення права власності на ј частину квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, визначення частки померлої у праві сумісної власності даної квартири, визначення права власності на 1/4 частину квартири.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.09.2018 відкрито провадження у цивільній справі за позивною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, Десята Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції у м. Києві, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, визначення частки померлої у праві сумісної власності даної квартири, визначення права власності на 1/4 частину квартири.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Так, за своє життя мати позивача ОСОБА_3 , знаходилась в офіційному шлюбі із ОСОБА_2 . Під час шлюбу придбали квартиру АДРЕСА_1 , оформивши договір купівлі-продажу на ОСОБА_2 . Даний договір купівлі-продажу квартири було оформлено 14 серпня 1998 року на бланку ААО № 902357 та зареєстровано 22 вересня 1998 року в БТІ м. Києва шляхом запису в реєстрову книгу під № 5020. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 (донька) та ОСОБА_2 (чоловік).У встановлений законом термін та порядок позивач звернулася до Десятої Київської державної нотаріальної контори м. Києва із відповідною заявою про прийняття спадщини. В свою чергу ОСОБА_2 жодних дій направлених на оформлення прийнятої фактично спадщини та отримання спадку після смерті своєї дружини - ОСОБА_3 не здійснював.Крім позивача до Десятої Київської державної нотаріальної контори м. Києва звернулись фінансові установи, а саме: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України та АТ «Дельта банк».В зв`язку з тим що в матеріалах спадкової справи №496/2016 відкритої після смерті ОСОБА_3 відсутній право установчий документ це позбавляє позивача права отримати частину спадку, яка залишилась після смерті її матері. В той же час в матеріалах спадкової справи №496/2016 знаходиться інформаційна довідка, видана Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2017 №40370 від 17.10.2017, що підтверджує факт належності квартири АДРЕСА_1 родині Зайцевих. Позивач ОСОБА_1 надала всі необхідні довідки та документи до Десятої Київської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, крім право установчого документу на квартиру АДРЕСА_1 , так як даний документ відсутній. Державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Гаєвська О.О. винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та повідомила, що у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно і право власності ОСОБА_3 за своє життя на себе не зареєструвала. Так, документи на квартиру АДРЕСА_1 не були оформлені та отримані ОСОБА_3 за її життя, так як були оформлені на її чоловіка під час їх знаходження в шлюбі, а тому це унеможливлює спадкоємицею - ОСОБА_1 оформити спадщину в Десятій Київський державній нотаріальній конторі. У зв`язку з викладеним вище позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, а саме визнати спільним майном подружжя в рівних частинах, а саме по 1/2частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як набутим за час шлюбу; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4частину квартири АДРЕСА_1 , житлової площі 19,1кв.м., загальної площі 37,3кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4частини квартири АДРЕСА_1 , житлової площі 19,1кв.м., загальної площі 37,3кв.м.

24.10.2018 до суду надійшли пояснення від представника третьої особи -Стрюкової Д.Д. відповідно до яких зазначила, що 21.06.2013 ОСОБА_3 було відкрито основний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Дельта Банк». Після смерті ОСОБА_3 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до Десятої Київської державної нотаріальної контори м. Києва з претензією кредитора згідно ст. 1281 ЦК України, а саме «Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги». Станом на 18.10.2018 заборгованість ОСОБА_3 за основним рахунком № НОМЕР_1 в АТ «Дельта Банк» складає 16938,35грн.

30.10.2018 до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_4 , відповідно до якого зазначино, що спірна квартира була придбана на власні кошти відповідача ОСОБА_2 , які він одержав від продажу двох кімнат, що підтверджується договором купівлі-продажу 53/100 частини квартири АДРЕСА_2 від 06.03.1998 та копією договору купівлі-продажу 41/100 частини квартири АДРЕСА_3 від 26.05.1998. Від продажу двох кімнат відповідач отримав кошти на загальну суму 18175грн, а вартість спірної квартири на момент її придбання становила 12000грн. Отже, спірна квартира, на частину якої претендує позивач, є приватною власністю відповідача, оскільки придбана на його власні кошти, тому дана квартира не може входити в склад спадщини померлої ОСОБА_3 . Позивач безпідставно претендує на частину квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з викладеним вище представник відповідача ОСОБА_4 просить суд відмовити в позовних вимогах, так як вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

03.12.2018 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 в якому зазначила, що ОСОБА_3 07 червня 1974 року вийшла заміж за ОСОБА_6 в зв`язку з чим змінила своє прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується складеним актовим записом № 274 від 07 червня 1974 року та витягом 00020002042, оформленим 21 квітня 2018 року. Знаходячись в шлюбі ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_6 виплатили пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_2 кожен за свою частину квартири в повному обсязі. 21 липня 1981 року ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується складеним актовим записом №939 від 21 липня 1981 року та витягом 00020002042, оформленим 21 квітня 2018 року. Після розірвання шлюбу сторони розділили квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням суду. Відповідно до розділу вище зазначеної квартири ОСОБА_3 стала співвласником вище зазначеної квартири та отримала 53/100 частин квартири АДРЕСА_2 , а її колишній чоловік - ОСОБА_6 47/100 частин вище зазначеної квартири. 28 лютого 1997 року ОСОБА_3 вийшла заміж за ОСОБА_2 уклавши з ним шлюб та змінивши своє прізвище на ОСОБА_3 . Знаходячись в шлюбі ОСОБА_3 05 грудня 1997 року подарувала своєму чоловіку - ОСОБА_2 53/100 частин квартири АДРЕСА_2 . А тому, посилання ОСОБА_2 , що спірна «квартира АДРЕСА_1 не була придбана за рахунок спільної участі подружжя коштами не відповідають дійсності.

13.02.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від ОСОБА_4 , відповідно до яких зазначив, що у своїй відповіді на відзив позивач визнає факт даруванню ОСОБА_3 53/100 частини квартири АДРЕСА_2 від 06.03.1998. З огляду на вищевикладене, з моменту дарування ОСОБА_3 частини квартири АДРЕСА_2 дана частина квартири переходить власність ОСОБА_2 . Отже, спірна квартира, на частину якої претендує позивач, є особистою приватною власністю відповідача, оскільки придбана на його особисті кошти, тому ні дана квартира, ні її частина не можуть входити в склад спадщини померлої ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Яціва О.Р. в судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - адвокат Шаповалов А.М. в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, спираючись на відзив та докази які додані до нього.

Третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві представника в судові засідання не направив, до суду надійшли пояснення від представника ОСОБА_8 відповідно до яких зазначила, що просить розглядати справу за відсутності представника Головного територіального управління юстиції у місті Києві з урахуванням фактичних обставин справи та ухвалити рішення відповідно до вимог діючого законодавства.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» представника в судове засідання не направив, до суду надійшли пояснення представника Банку, відповідно до яких зазначено, що позовна заява та вимоги викладені в ній є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора представника в судові засідання не направила, до суду надійшов лист про розгляд справи за відсутності представника, рішення прийняти згідно чинного законодавства України.

Третя особа - Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приват Банк» представника в судові засідання не нправив, до суду 31.10.2018 та 26.03.2019 надішли клопотання від представника про відкладення розгляду справи, інших клопотань, пояснень та заперечень щодо обґрунтування та позиції Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до суду не надходили.

Третя особа - Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна представника в судові засідання не направив, повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки.

Третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві представника в судові засідання не направив, повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки.

В судому засіданні 18 квітня 2019 року були заслухані свідки, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , свідчення яких судом взято до уваги при ухвалені рішення.

Свідок ОСОБА_9 є подругою дитинства позивача, зазначила, що покійна мати позивача постійно працювала, мала забезпечене життя. Про дарування частини квартири не знала.

Свідок ОСОБА_11 є подругою померлої ОСОБА_3 , зазначила, що вона зажди працювала та отримувала достойну заробітну плату задля безбідного життя, про дарування частини квартири також не знала.

Свідок ОСОБА_6 є колишнім чоловіком померлої ОСОБА_3 , зазначив, що саме у шлюбі з ним подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_2 . В липні 1981 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано, а спільно нажите майно подружжям було розділено, в тому числі і квартира АДРЕСА_2 . Подальша юридична доля 53/100 квартири АДРЕСА_2 по вул. Райдужна в м. Києві, що належали ОСОБА_3 після розподілу майна, свідку ОСОБА_6 не відома.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07 червня 1974 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується складеним актовим записом № 274 від 07 червня 1974 року та витягом 00020002042 оформленим 21 квітня 2018 року.

21 липня 1981 року ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується складеним актовим записом № 939 від 21 липня 1981 року та витягом 00020002042 оформленим 21 квітня 2018 року.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05.12.1996 поділено майно подружжя ОСОБА_6 , а саме квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 стала співвласником вище зазначеної квартири та отримала 53/100 частин квартири АДРЕСА_2 , а її колишній чоловік - ОСОБА_6 47/100 частин зазначеної квартири.

28 лютого 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.02.1997 року, видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району міста Києва, актовий запис № 249.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи у шлюбі з відповідачем по справі подарувала 53/100частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , відповідно до договору Дарування від 05.12.1997, зареєстрованого, 16.12.1997 за № 73/0471.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 26.03.1998 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_12 купив 53/100 частини квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний № 2348-843.

Також, 26.05.1998, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_13 купив 41/100 частину квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за № 3-3040.

Згідно із п.2 зазначеного вище договору купівлі-продажу, зазначені 41/100 частини квартири належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про власність на житло, виданого Державним управлінням житлового господарства Мінського району м.Києва 21.10.1997 та зареєстрованим за № 3948, 11.11.1997.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 14.08.1998 ОСОБА_14 , від імені ОСОБА_15 продала, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Решетніковою С.І, зареєстровано в реєстрі за №1442.

Даний договір купівлі-продажу квартири було оформлено 14 серпня 1998 року на бланку ААО № 902357 та зареєстровано 22 вересня 1998 року в БТІ м. Києва, шляхом запису в реєстрову книгу під № 5020.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації смерті у м.Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 3953.

Судом враховано, що спірні правовідносини між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відбувалися під час дії Кодексу про шлюб та сім`ї України (редакція 1963р.), Закону України «Про власність» та ЦК УРСР (редакції 1963р.).

Стаття 3 КпШтаСУ, передбачала, що закріплено Конституцією України рівності прав жінки і чоловіка в Україні вони мають у сімейних відносинах рівні особисті і майнові права.

Згідно із ст. 22 КпШтаСУ, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У статті 27 КпШтаСУ, було закріплено, що подружжя може укладати між собою всі дозволені законом майнові угоди. Проте угоди між ними, спрямовані на обмеження майнових прав жінки, чоловіка або дітей, недійсні і не обов`язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб.

Також, відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Так, згідно із статті 16 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності.

Суд ставиться критично до тверджень представника відповідача про те, що спірна квартира була придбана на власні кошти відповідача ОСОБА_2 , які він одержав від продажу двох кімнат, а тому квартира АДРЕСА_1 є його приватною власністю, оскільки судом встановлено, що всі правочини які стосувалися придбання або відчуження нерухомого майна здійснювались під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , а саме в період з 28.02.1997 по 14.08.1998. Дарування дружиною чоловіку частину своєї квартири, суд вважає, що такі дії були направленні виключено в інтересах сім`ї, як і все наступні дії реалізації та придбання майна в період зареєстрованого шлюбу.

Таким чином, факт отримання відповідачем коштів від продажу квартир не може бути підставою для визнання даних коштів особистою власністю одного з подружжя у зв`язку із тим, що не доведено факт передачі грошей за домовленістю на власні, не пов`язані із сім`єю інтереси відповідача. Так, відповідач отримавши грошові кошти, придбав нерухоме майно, де в подальшому проживав з ОСОБА_3 до кінця її життя. Отже, суд вважає, що відповідач діяв в інтересах сім`ї, а тому отримані кошти є спільним майном подружжя і майно придбане на ці кошти також є спільним майном подружжя.

Враховуючи викладене вище та обставини справи, суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 була спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , так як на момент оформлення договору купівлі - продажу вказаної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були офіційно одруженні та квартира була придбана в інтересах сім`ї, а тому позовна вимога про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частка в спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.

Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно п. 1.1 глави 11 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Відповідно до п. 1.2 глави 11 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз`яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.

Згідно із п. 2.2. глави 11 розділу ІІ зазначеного Порядку якщо до складу майна, на частку якого видається свідоцтво, входить майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності подружжя на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку.

У разі смерті одного з подружжя виникає необхідність розмежування частки одного з подружжя у спільній сумісній власності та спадкового майна. Як зазначається у пункті 4.21 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи с у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Судом установлено, що ОСОБА_1 - донька померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , а тому є спадкоємицею за законом відкритої спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3

12 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за померлою ОСОБА_3 .

Державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Гаєвська О.О. винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зазначивши, що у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, та те, що право власності ОСОБА_3 за своє життя на себе не зареєструвала.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на майно до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в даному випадку 1998 рік, нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність договору купівлі - продажу квартири не позбавляє спадкоємців права на спадщину.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до положень ч.1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкоємець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов`язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивачка) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку інших осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Як вбачається з обставин справи, в цьому випадку, воля особи (позивача у даній справі) щодо вільного використання свого права, тобто володіння, користування та розпорядження майном, - зв`язана волею сторонніх осіб, що суперечить вищевказаній презумпції.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що відповідно до вимог закону позивачка належним чином прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів на спадкове майно не можуть оформити на це майно право власності, що унеможливлює в повній мірі володіти та користуватись ним, а також виходячи з положень ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», за яким рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на вказане майно, тому у сукупності встановлених обставин є підстави для задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є обґрунтованим та доведеними.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3459,86грн.

Враховуючи викладене і керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, статтями 16, 364, 367, 368, 1216, 1222, 1261, 1267, 1278, 1297 ЦК України, статтями 60,63,69,70 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, Десята Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції у м. Києві, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, визначення частки померлої у праві сумісної власності даної квартири, визначення права власності на ј частину квартири - задовольнити.

Визнати спільним майном подружжя в рівних частинах, а саме по 1/2частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як набутим за час шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4частину квартири АДРЕСА_1 , житлової площі 19,1кв.м., загальної площі 37,3кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4частини квартири АДРЕСА_1 , житлової площі 19,1кв.м., загальної площі 37,3кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3459,86грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ; місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ; місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Треті особи:

Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вулиця Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836;

Десята Київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вулиця Бажова, 13/9;

Головне управління юстиції у м. Києві, місцезнаходження за адресою: м.Київ, проспект Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 34691374;

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вулиця Сверстюка, 15;

Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: м.Київ, вулиця Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570;

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», місцезнаходження за адресою: м.Київ, вулиця Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 34047020.

Повний текс складено та підписано 15.07.2019.

Суддя В.В. Бабко