Ухвала суду № 83055321, 10.07.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/5204/18 провадження № 2/361/701/19

10.07.2019

У Х В А Л А

«10» липня 2019 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Телепи Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання правочину недійсним.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 й ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та об`єднано в одне провадження з вимогами за первісним позовом ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання правочину недійсним.

Чергове підготовче судове засідання у даній справі призначено на 29 травня 2019 року.

29 травня 2019 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про часу, дату і місце розгляду справи повідомлявся у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку, про що свідчить рекомендований лист із повідомленням (а.с.73 т.2). Про обізнаність позивача ОСОБА_1 щодо розгляду справи саме 29 травня 2019 року свідчить також клопотання від 28 травня 2019 року про продовження і надання часу для продовження переговорів й укладення мирової угоди не раніше 01 липня

2019 року та заява щодо перенесення розгляду справи, призначеної на 29 травня 2019 року, направлена представником позивача ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 . Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час, дату і місце розгляду справи повідомлялася у визначеному законом порядку, про що свідчить рекомендований лист із повідомленням (а.с.72 т.2). Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, 28 травня 2019 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.61 т.2). З підстав неявки учасників справи та відсутністю заяв про розгляд справи у їх відсутність підготовче судове засідання відкладено на 10 липня 2019 року.

10 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендований лист з повідомленням (а.с.69 т. 2). Підтвердженням факту обізнаності позивача щодо слухання справи також є клопотання від 07 липня 2019 року, направлене до суду електронною поштою 09 липня 2019 року про продовження та надання часу на проведення переговорів й укладення мирової угоди не раніше 01 вересня 2019 року. Відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час, дату і місце розгляду справи повідомлялася у визначеному законом порядку, про що свідчить рекомендований лист із повідомленням (а.с.68 т.2). Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, 09 липня 2019 року направив до суду клопотання від 07 липня 2019 року про продовження та надання часу на проведення переговорів й укладення мирової угоди не раніше 01 вересня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною третьою статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Із змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України вбачається, що суд залишає заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; він повторно не з`явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому слід зазначити, що належне повідомлення та неявка в судове засідання позивача повинна бути повторна, тобто друга поспіль; повідомлення позивача про судове засідання належним чином; відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Вирішуючи питання про залишення даного позову без розгляду, суд також керується наступним.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Суб`єктивні процесуальні права мають здійснюватися в найбільш економічний спосіб. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Залишаючи дану позовну заяву без розгляду, суд також зважає на поведінку учасників справи впродовж всього періоду перебування справи у провадженні суду. Так, у даному випадку вказана цивільна справа призначалася до розгляду 10 разів. До початку підготовчого судового засідання 08 жовтня 2018 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала про визнання позову ОСОБА_1 та подала зустрічну позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно. 18 жовтня 2018 року відзив на позовну заяву надав до суду відповідач ОСОБА_3 . Учасники процесу, зокрема позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_4 , представники відповідача

ОСОБА_3 – ОСОБА_5 й ОСОБА_6 з`явилися лише у перше судове засідання

18 жовтня 2018 року. У подальшому, починаючи з другого судового засідання, призначеного на 21 листопада 2018 року, жоден із учасників процесу у судове засідання не з`являвся, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду подано не було. 19 листопада 2018 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із відрядженням, доказів перебування у відрядженні до суду не подано. 12 грудня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано до суду клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 13 грудня 2018 року, у зв`язку із хворобою. 06 лютого 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 й ОСОБА_3 звернулися до суду із однотипними за змістом клопотаннями про надання часу на проведення переговорів та укладення мирової угоди до 20 березня 2019 року. 04 березня 2019 року всі учасники справи звернулися до суду із аналогічними за змістом клопотаннями про продовження та надання часу на проведення переговорів та укладення мирової угоди не раніше 01 квітня 2019 року. 03 квітня 2019 року, 16 та 17 квітня 2019 року учасники справи направили до суду аналогічні клопотання про продовження проведення переговорів та укладення мирової угоди не раніше 01 липня 2019 року. 13 травня 2019 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про продовження часу на проведення переговорів та укладення мирової угоди не раніше 01 липня 2019 року. 28 травня 2019 року ОСОБА_1 у черговий раз направив до суду клопотання щодо продовження строків проведення переговорів та укладення мирової угоди не раніше 01 липня 2019 року. Перед судовим засіданням 10 липня 2019 року ОСОБА_1 , 09 липня 2019 року направив до суду клопотання про продовження та надання часу на проведення переговорів й укладення мирової угоди не раніше 01 вересня 2019 року. Разом з тим, за весь період подачі клопотань щодо надання часу для укладення мирової угоди жодним учасником справи не подано до суду доказів існування будь-яких домовленостей взагалі, заяв про затвердження мирової угоди, її умов, тощо.

Суд також звертає увагу, що починаючи з підготовчого судового засідання, призначеного на 03 квітня 2019 року, майже всі учасники справи перестали отримувати у відділах поштового зв`язку адресовані їм судом рекомендовані листи з повідомленням (судові повістки), при цьому останні повернуті до суду за закінченням термінів зберігання. Разом з тим, поведінка учасників процесу впродовж всього періоду перебування справи у провадженні суду (10 місяців) свідчить про їх обізнаність щодо руху справи (дат судових засідань), оскільки всі клопотання подавалися останніми напередодні або в день проведення судового засідання.

Крім того, суд враховує, що дана справа надійшла у провадження суду 22 серпня

2018 року. З часу відкриття провадження у справі з 06 вересня 2018 року до 10 липня 2019 року через поведінку учасників процесу підготовче судове засідання у справі проведено не було. Забезпечення принципу своєчасного розгляду справи за умови такої поведінки учасників процесу, а саме зловживання процесуальними правами не є можливим.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення первісного та зустрічного позову без розгляду, оскільки позивачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, повторно, тобто двічі поспіль, не з`явилися в судові засідання, не повідомили про причини неявки, не надали заяв про розгляд справи за їх відсутності. Доказів наявності процесу мирного врегулювання спору, а також поважності причин неявки до суду надано не було. Клопотання про продовження та надання часу на проведення переговорів та укладення мирової угоди такими доказами вважатися не можуть.

Ухвалою від 30 серпня 2018 року судом вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, площею 0,0503 га (кадастровий номер: НОМЕР_1 , цільове призначення – для ведення садівництва) в садовому товаристві «Зазим`є-8», АДРЕСА_1 , на території Зазимської сільської ради Броварського району Київської області та на садовий будинок (загальною площею 178,2 кв.м, житловою площею 70,1 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до частин першої та дев`ятої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи ту обставину, що суд залишає позовну заяву без розгляду підстави для існування забезпечення позову відсутні, а вжиті судом заходи підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного та керуючись статтями 158, 223, 257, 260, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання правочину недійсним - залишити без розгляду.

Скасувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, площею 0,0503 га (кадастровий номер: НОМЕР_1 , цільове призначення – для ведення садівництва) в садовому товаристві «Зазим`є-8», АДРЕСА_1 , на території Зазимської сільської ради Броварського району Київської області та на садовий будинок (загальною площею 178,2 кв.м., житловою площею 70,1 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , застосований ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2018 року в справі № 361/5204/18, провадження № 2/361/701/19

(№ 2-з/361/89/18).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин