Ухвала суду № 83053566, 20.06.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31968/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., при секретарі Шевченко А.В., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

20.06.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. надійшло клопотання сторони кримінального провадження - про накладення арешту (з забороною розпорядження) на майно підозрюваного ОСОБА_1 , що сплачено ним з призначенням платежу «податок на прибуток за 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди державному бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016» згідно платіжним дорученням №1 від 02.09.2016 на суму 10 700 909 грн., платіжним дорученням №2 від 06.09.2016 на суму 3 011 341 грн., квитанцією №428485 від 07.09.2016 на суму 1 грн. в межах суми завданих збитків Державному бюджету, а саме 13 712 250 грн.

Так встановлено, що ході розслідування кримінального провадження та до повідомлення директору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, заснованим ним підприємством донарахована в ході проведення документальної перевірки сума податку на прибуток за 2013 - 2014 роки в розмірі 13 712 250,60 грн. сплачена в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок УДКСУ у Дніпровському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33113318700005 з призначенням платежу «податок на прибуток за 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди державному бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016», що підтверджується витягом із інформаційної бази ГУ ДФС у м. Києві; платіжним дорученням №1 від 02.09.2016 на суму 10 700 909 грн., платіжним дорученням №2 від 06.09.2016 на суму 3 011 341 грн., квитанцією №428485 від 07.09.2016 на суму 1 грн.; листом ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві за вих.№5039/8/26-53-07-02-03 від 08.09.2016 про сплату ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» до бюджету податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13 712 250 грн., згідно виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів, отриманих з ГУ ДКСУ у м. Києві у вересні 2016 року.

Згідно ч. 4 ст. 212 КК України, особа яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння передбачене частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов`язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану Державі їх несвоєчасною сплатою (штрафні санкції, пеня).

Виходячи з змісту положень ст. 18 КК України, згідно з якими суб`єктом злочину є фізична особа, принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності, а також зі змісту ч. 4 ст. 212 КК У країни, для застосування даної норми закону щодо посадової особи підприємства, яке є платником податків, ця особа повинна взяти особисту дієву участь у сплаті підприємством належних сум податкового боргу. Така участь може виражатись, зокрема, у вчиненні дій, спрямованих на погашення заборгованості, в межах своїх службових повноважень.

В ході досудового розслідування встановлено, що директору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» ОСОБА_1 , являючись засновником та колишнім директором даного підприємства 02.09.2016, 06.09.2016 та 07.09.2016 тобто до 08.09.2016 (повідомлення про підозру), своєю особистою дієвою участю, яка виражалася у вчиненні дій, спрямованих на погашення заборгованості, в межах своїх службових повноважень, вжив усіх необхідних заходів по сплаті очолюваним підприємством належних сум податкового боргу.

На виконання вимог ст. 285 КПК України, ОСОБА_1 роз`яснено суть підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з відшкодуванням завданих Державі збитків і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави.

08.09.2016 підозрюваний ОСОБА_1 звернувся до прокурора у провадженні із заявою про надання згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України у зв`язку з повним відшкодуванням шкоди, завданої Державі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 повністю відшкодував збитки, завдані Державі, а також надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Марченко М.В . від 24.10.2016, керуючись ст.ст.44, ч.4 ст.212 КК України, ст.ст.100, 174, 284ч.2 п.1, 285, 286, 288, 314, 369 КПК України, винесено рішення про задоволення клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури м.Києва Басова Д.С. про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст.212 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, у кримінальному провадженні №42015100000000068 від 23 січня 2015 року.

Згідно вказаної ухвали, гр. ОСОБА_1 звільнено кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, на підставі ч.4 ст.212 КК України у зв`язку зі сплатою податків та відшкодуванням шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою. Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України закрито на підставі ст.284 ч.2 п.1 КПК України.

Однак, переслідуючи корисливі мотиви щодо повернення добровільно сплачених завданих бюджету збитків на загальну суму 13 712 250 грн., підозрюваний ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду міста Києва з апеляційною скаргою на ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 р. у справі №755/13833/16-К з метою зміни ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 р. у справі №755/13833/16-к, в частині «закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України» на «закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України на підставі ст. 284 ч. 3 п. 1 КПК України».

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 17.09.2018 ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.10.2016 року, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, скасовано, матеріали кримінального провадження №42015100000000068 повернено прокурору міста Києва для організації проведення досудового розслідування.

Таким чином, з метою недопущення утрат з державного бюджету на загальну суму 13 712 250 грн., яка сплачена донарахована в ході проведення документальної перевірки сума податку на прибуток за 2013 - 2014 роки в розмірі 13 712 250,60 грн. сплачена в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок УДКСУ у Дніпровському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33113318700005 з призначенням платежу «податок на прибуток за 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди державному бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016», що підтверджується витягом із інформаційної бази ГУ ДФС у м. Києві; платіжним дорученням №1 від 02.09.2016 на суму 10 700 909 грн., платіжним дорученням №2 від 06.09.2016 на суму 3 011 341 грн., квитанцією №428485 від 07.09.2016 на суму 1 грн.; листом ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві за вих.№5039/8/26-53-07-02-03 від 08.09.2016 про сплату ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» до бюджету податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13 712 250 грн., згідно виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів, отриманих з ГУ ДКСУ у м. Києві у вересні 2016 року у СУФР ГУ ДФС у м. Києві виникла необхідність у накладенні арешту на кошти належні державному бюджету, що були перераховані на рахунок УДКСУ у Дніпровському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33113318700005 з призначенням платежу «податок на прибуток за 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди державному бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016» згідно платіжним дорученням №1 від 02.09.2016 на суму 10 700 909 грн., платіжним дорученням №2 від 06.09.2016 на суму 3 011 341 грн., квитанцією №428485 від 07.09.2016 на суму 1 грн. в межах суми завданих збитків Державному бюджету, а саме 13 712 250 грн..

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Слідчий через подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100000000068.

08.09.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

У зв`язку з цим, з метою забезпечення з метою недопущення утрат з державного бюджету на загальну суму 13 712 250 грн. на нього необхідно накласти арешт.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою з забезпечення речових доказів, що спрямоване на недопущення утрат з державного бюджету на загальну суму 13 712 250 грн. та недопущення його відчуження, вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на майно з забороною розпорядження таким, враховуючи при цьому, що санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Законодавець нормами кримінального процесуального законодавства передбачив, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт та заборонити Державній казначейській службі України та її органам відчужувати в адресу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» (код ЄДРПОУ 34727227) та підозрюваного ОСОБА_1 , кошти належні державному бюджету, що були перераховані на рахунок УДКСУ у Дніпровському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33113318700005 з призначенням платежу «податок на прибуток за 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди державному бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016» згідно платіжним дорученням №1 від 02.09.2016 на суму 10 700 909 грн., платіжним дорученням №2 від 06.09.2016 на суму 3 011 341 грн., квитанцією №428485 від 07.09.2016 на суму 1 грн. в межах суми завданих збитків Державному бюджету, а саме 13 712 250 грн.

Зупинити видаткові операції в адресу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» (код ЄДРПОУ 34727227) та підозрюваного ОСОБА_1 , кошти належні державному бюджету, що були перераховані на рахунок УДКСУ у Дніпровському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33113318700005 з призначенням платежу «податок на прибуток за 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди державному бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016» згідно платіжним дорученням №1 від 02.09.2016 на суму 10 700 909 грн., платіжним дорученням №2 від 06.09.2016 на суму 3 011 341 грн., квитанцією №428485 від 07.09.2016 на суму 1 грн. в межах суми завданих збитків Державному бюджету, а саме 13 712 250 грн.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Обов`язок щодо пред`явлення до виконання вказаної ухвали та передачі ухвали володільцю майна покласти на слідчого/прокурора у кримінальному провадженні в рамках якого даний арешт накладено.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва