Рішення № 83053495, 05.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11989/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарями Головатюк І.І., Рудь Н.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї

Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації Вернигори В.Г.

Представника третьої особи Центру соціально-психологічної

реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) Мельніченко А.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третіх осіб Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. Свої вимоги мотивував тим, що відповідачі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачі не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування дитини. 20 грудня 2018 року відповідно до акту «Про покинуту чи знайдену дитину» малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був влаштований до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 міста Києва. У зв`язку з наведеним просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідачів на особу, або установу в якій буде перебувати дитина аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, стягнути судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

16 листопада 2018 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

12 лютого 2019 року протокольною ухвалою суду залучено Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

05 липня 2019 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що протягом тривалого часу розшукували батьків, щоб допомогти їм знайти порузуміння з дитиною. Однак вдома двері були зачинені, на дзвінки не відповідали. Відповідач ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов"язків. Після поміщення дитини до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у відповідачки ОСОБА_3 змінилися відносини з дитиною. По відношенню до батька дитина проявляє агресію, відповідач ОСОБА_2 не змінив своє відношення до виховання дитини.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю. Пояснив, що він займався вихованням дитини, приділяв увагу її розвитку. Однак в школі діти почали висміювати сина, який мав порушення мови, тому дитина припинила ходити до школи. Коли він прийшов відвідати дитину до Центру, то йому було заборонено відвідування через необхідність виконання реабілітаційних програм, щоб припинити агресію дитини до батьків. Проаналізував свою поведінку та визнає, що недостатньо займався вихованням сина.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, який долучено до матеріалів справи. Додатково пояснила, що у вихідні дні забирала сина до себе та займалася його вихованням. Після поміщення дитини до центру для отримання соціально-психологічної підтримки сім`ї та підвищення виховного потенціалу матері шляхом надання комплексу соціальних послуг вона уклала договір про здійснення соціального супроводу з Дніпровським районним в місті Києві центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 12 лютого 2019 року № 15.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник третьої особи Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Пояснила, що дитина була агресивна. Однак з часом відносини до батьків почали змінюватися, дитина сумує за батьками. Батько приходив до Центру, однак через відсутність контакту з дитиною, йому не було надано дозвіл на побачення. Для дитини важливий авторитет батька та бабусі ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що дитина познайомилася з однолітками, які мали на нього поганий вплив. Тому внук став агресивний, припинив ходити до школи, пиячити та палити. Вважає, що батьки здатні виховувати дитину, тому підстави для позбавлення батьківських прав відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 (а.с. 13, 14).

08 травня 2018 року наказом Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 10 ОСОБА_4 поставлено на профілактичний облік, як дитину, що опинилася у складних життєвих обставинах (а.с. 8).

20 грудня 2018 року відповідно до акту «Про покинуту чи знайдену дитину» малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був влаштований до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 міста Києва (а.с. 61, 62).

Позивач просить позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання батьками батьківського виховання та доказуванню підлягають обставини щодо ухилення відповідачів від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування дитини.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду доповідну записку від 08 травня 2018 року про доцільність постановлення ОСОБА_8 на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах з метою захисту його прав та інтересів (а.с. 9), подання директора середньої загальноосвітньої шкоди № 224 м. Києва від 23 жовтня 2017 року про взяття на контроль родину ОСОБА_4 (а.с. 10), подання директора середньої загальноосвітньої шкоди № 224 м. Києва від 29 січня 2018 року про надання допомоги в роботі із сім`єю ОСОБА_4 (а.с. 10 зв.), пояснення ОСОБА_3 від 08 лютого 2018 року про наявність у неї наміру звернутися до центру соціальних служб для налагодження стосунків з сином (а.с. 11), пояснення ОСОБА_2 від 15 лютого 2018 року про наявність у нього наміру звернутися до центру соціальних служб для налагодження стосунків з сином (а.с. 11 зв.), подання директора середньої загальноосвітньої шкоди № 224 м. Києва від 12 березня 2018 року про прохання вплинути на родину ОСОБА_4 та вжиття необхідних заходів щодо повернення дитини до навчання (а.с. 16), лист Дніпровського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 27 березня 2018 року про необхідність вжиття заходів щодо захисту прав малолітнього ОСОБА_4 (а.с. 17), подання директора середньої загальноосвітньої шкоди № 224 м. Києва від 03 квітня 2018 року про прохання вплинути на родину ОСОБА_4 та вжиття необхідних заходів щодо повернення дитини до навчання (а.с. 18), лист Дніпровського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 06 квітня 2018 року, відповідно до якого в розмові з бабусею стало відомо, що малолітній внук ОСОБА_4 поводить себе дуже агресивно, постійно чинити фізичне насильство по відношенню до неї з застосуванням підручних предметів (молоток для відбивання м`яса, защемленням голови жінки в дверях) (а.с. 20), акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 , відповідно до якого батьки не займаються вихованням дитини, не забезпечують базові потреби дитини: харчування, одяг, навчання, розвиток, санітарно-гігієнічні умови незадовільні, дитини періодично відвідує матір, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка категорично відмовляється займатися вихованням дитини. Дитина потребує соціально-психологічно реабілітації. Батькові рекомендовано пройти курс реабілітації від алкозалежності (а.с. 24), акт обстеження умов проживання дитини № 93 від 07 травня 2018 року, відповідно до якого батькові рекомендовано пройти програму «Шкода відповідального батьківства» та програму «Сенс» від алкозалежності (а.с. 26), подання директора середньої загальноосвітньої шкоди № 224 м. Києва від 11 травня 2018 року про прохання вплинути на родину ОСОБА_4 та вжиття необхідних заходів щодо повернення дитини до навчання (а.с. 27).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_3 скористалася своїм правом подачі відзиву до позову, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки для усунення непорозумінь і сварок дитини з бабусею ОСОБА_7 , 1950 року народження, для забезпечення інтересів дитини, виховання та розвитку його у належних умовах, піклування про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, вона планує орендувати окрему квартиру і проживати з сином вдвох. З 18 січня 2019 року вона відвідує психолога Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді щодо покращення психоемоційного стану та пошуку шляхів налагодження взаємовідносин з дитиною. Для отримання соціально-психологічної підтримки сім`ї та підвищення виховного потенціалу матері шляхом надання комплексу соціальних послуг вона уклала договір про здійснення соціального супроводу з Дніпровським районним в місті Києві центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 12 лютого 2019 року № 15. Після того як дитина потрапила до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вона його неодноразово навідувала. Наразі син захворів і знаходиться у лікарні, куди вона систематично приїжджаю для відвідувань дитини і передає йому ліки та їжу. Отже, вона не ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

На підтвердження відзиву відповідач ОСОБА_3 надала суду договір про здійснення соціального супроводу № 15 від 12 лютого 2019 року, укладений між відповідачем та Дніпровським районним в м. Києві центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, метою якого є надання соціально-психологічної підтримки сім`ї та підвищення виховного потенціалу матері шляхом надання комплексу соціальних послуг (а.с. 102), довідку Дніпровського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 21 лютого 2019 року про надання психологом Центру відповідачам консультацій щодо покращення психоемоційного стану та пошуку шляхів налагодження взаємовідносин з дитиною (а.с. 103), довідку Дніпровського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 14 червня 2019 року про прийняття 14 травня 2019 року рішення про закриття справи соціального супроводу у зв`язку з закінченням терміну дії договору (а.с. 126-127), інформацію Дніпровського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від про результати роботи з клієнткою № 20 від 12 червня 2019 року (ас. 128-129), акт № 155 оцінки потреб дитини та сім`ї, складений за місцем проживання ОСОБА_9 , відповідно до якого у дитини забезпечено базові потреби, все необхідне в наявності, батьки належним чином займаються вихованням та доглядом за сином (а.с. 131-132), акт візиту від 11 листопада 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 проживає переважно з батьком та бабусею. Вихованням та доглядом за дитиною здійснює переважно батько, який не зловживає алкоголем (а.с. 133), довідку про доходи від 14 січня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_3 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» на посаді касира торгівельного залу, загальна сума нарахувань за період з липня по грудень 2018 року становить у розмірі 59 336,58 грн. (а.с. 135), постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року про визнання ОСОБА_2 винним у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП (а.с. 152).

Відповідач ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п.п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 червня 2018 року № 5411/41/3/103, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 116-117).

Частина 6 ст. 19 Сімейного Кодексу України передбачає можливість суду не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що висновок органу опіки та піклування обґрунтований лише тим, що малолітня дитина - ОСОБА_4 проживає разом з батьком та бабусею ОСОБА_7 , яка займається його вихованням. Батьки дитини ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не виконують свої батьківські обов`язки, не створили належні умови для проживання та розвитку дитини, не займаються її вихованням, не піклуються про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, нехтують потребами дитини. За інформацією середньої загальноосвітньої школи № 234 м. Києва малолітній ОСОБА_4 постійно без поважних причин пропускає заняття в школі. Спеціалісти служби у справах дітей неодноразово з батьками малолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проводили роз`яснення щодо неналежного виконання батьківських обов`язків, та забезпечення інтересів дитини, але позитивного результату не отримано.

Крім цього, судом не встановлено, що у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закріпилася стійка поведінка щодо невиконання обов`язків по вихованню дитини.

Тому суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, який вважав за можливе позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом заслухана думка малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що він зробив висновки щодо своєї поведінки. Заперечує проти позбавлення батьківських прав.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» дає судам роз`яснення, що у мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі (пункт 12 вказаної постанови).

Так, позиція Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» від 07 березня 2007 року щодо питання, чи було втручання у гарантоване статтею 8 Конвенції право заявника на повагу до його сімейного життя, чи було втручання виправданим, полягає у наступному.

50. Це втручання не становитиме порушення статті 8, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

53. Визначаючи, чи був захід, який оскаржується, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, розглядатиме підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їхньої відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах. Більше того, необхідно зважити, що зазвичай державні органи мають перевагу у безпосередньому спілкуванні з особами, яких стосується справа. Виходячи з цих міркувань, завдання Суду полягає не у виконанні обов`язків національних органів щодо вирішення питань опіки чи доступу до дитини, а в дослідженні рішень, які виносились державними органами в межах їх свободи розсуду, на предмет їх відповідності Конвенції (див. рішення від 23 вересня 1994 р. у справі «Хокканен проти Фінляндії» (Hokkanen v. Finland), Series A, № 229-A, с. 20, п. 55, та, mutatis mutandis, рішення від 9 червня 1998 р. у справі «Бронда проти Італії» (Bronda v. Italy), Reports of Judgments and Decisions 1998?IV, с. 1491, п. 59).

54. Далі Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див., наприклад, рішення від 27 листопада 1992 р. у справі «Олсон проти Швеції (№ 2)» (Olsson v. Sweden (№ 2)), Series A, № 250, с. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які у залежності від природи та важливості можуть переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення від 7 серпня 1996 р. у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen v. Norway), Reports of Judgments and Decisions 1996?III, с. 1008-1009, п. 78).

55. У цій справі Суд зазначає, що компетентні національні суди, вирішуючи позбавити заявника батьківських прав, взяли до уваги доводи, надані матір`ю дитини та іншими свідками з її боку, відповідно до яких заявник втратив цікавість до свого сина.

56. Суд не має сумнівів, що такі доводи могли бути належними. Однак з урахуванням усталеної практики Суду, що стаття 8 включає імпліцитні процесуальні вимоги, потрібно визначити, чи було залучено заявника до процесу прийняття рішень у цілому в тій мірі, яка була достатньою для забезпечення необхідного захисту його інтересів, беручи до уваги конкретні фактичні обставини справи, а також важливість прийнятих рішень (див. рішення у справі «Ельсгольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 52, ECHR 2000-VIII; зазначене вище рішення у справі «P., C., та S. проти Сполученого Королівства» (P., C. аnd S. V. the United Kingdom), п. 119, та рішення у справі «Венема проти Нідерландів» (Venema v. the Netherlands), заява № 35731/97, п. 91, ECHR 2002-X, із посиланням на рішення від 8 липня 1987 р. у справі «W. проти Сполученого Королівства» (W. v. United Kingdom), Series A, № 121, с. 28-29, п. 64).

57. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що відповідне цивільне провадження стосувалось сімейних відносин заявника та позбавлення його батьківських прав. Ці питання як за національним законодавством, так і в оскаржуваному провадженні мали ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. На думку Суду, досить складно визначити, в якій мірі національні суди могли дати таку оцінку, не заслухавши заявника особисто або, принаймні, з огляду на обставини справи не отримавши інформації від заявника особисто щодо його бачення подій і відносин із сином та М . за допомогою міжнародних угод про правову допомогу.

60. Таким чином, Суд доходить висновку, що заявник не був залучений у провадження, в результаті яких приймались рішення, в тій мірі, яка є достатньою для забезпечення захисту його інтересів, а державні органи вийшли за межі своєї свободи розсуду і не забезпечили справедливу рівновагу між інтересами заявника та інших осіб. Таким чином, у цій справі права заявника, гарантовані статтею 8 Конвенції, були порушені.

Отже, з урахуванням того, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на осіб, які не виконують обов`язків по вихованню дитини, та встановлених обставин щодо не врегулювання питання щодо невиконання відповідачами обов`язків по вихованню дитини органами опіки та піклування, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо їх малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також позивач просить передати органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на особу, або установу в якій буде перебувати дитина аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від заробітку відповідачів щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону від 13 січня 2005 р. № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього ж Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Згідно із ч.2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи те, що у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав позивачу відмовлено, тому суд не вбачає підстав для задоволення похідних вимог в частині передання Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на особу, або установу в якій буде перебувати дитина аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від заробітку відповідачів щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Із зазначених підстав суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третіх осіб Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини повністю.

Керуючись статті 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч.3 ст. 51 Конституції України, ч. 6 ст. 19, ст.ст. 150, 152, 155, 164-167 Сімейного кодексу України, п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третіх осіб Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 липня 2019 року.

Суддя Н. Є. Арапіна