Рішення № 83053045, 11.07.2019, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/843/19

Провадження №2/713/383/19

РІШЕННЯ

іменем України

11.07.2019 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Мірчева О.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого згідно договору про правничу допомогу №15 від 03.04.2019 року представляє ОСОБА_2 до Вижницької міської ради, Чернівецької області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за законом, -

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого згідно договору про правничу допомогу №15 від 03.04.2019 року представляє ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за законом до відповідача Вижницької міської ради, Чернівецької області.

Просить встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати право власності на спадкове майно за законом, а саме на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3 , який проживав і перебував на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , вартістю 31831,00 грн. він є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки після смерті батька фактично проживав в житловому будинку батька за адресою: АДРЕСА_1 , як на момент смерті ОСОБА_3 , так і після його поховання, а також володінням та розпорядженням майном померлого, доглядом за вказаним житловим будинком, здійснення його ремонту та утримання. Як спадкоємець за законом прийняв спадщину, оскільки звернувся до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. з заявою про оформлення спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилась після смерті батька.

Не дивлячись на те, що спадщину він прийняв, спору відносно спадкового майна немає, нотаріус своєю постановою від 03 квітня 2019 року №148/02-31 відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок у зв`язку із тим, що: 1). вчинення такої нотаріальної дії суперечить законові, так як він не подав доказів про прийняття спадщини та безспірні докази про фактичне та оперативне управління, користування і володіння спадковим майном, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно до чинного законодавства не може претендувати на оформлення права на спадщину, та вважається таким, що не прийняв спадщину; 2). не були надані належним чином оформлені документи, які посвідчують право власності.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце підготовчого засідання. До початку підготовчого засідання представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності та у відсутність позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

В підготовче засідання представник відповідача Вижницької міської ради не з`явився, належним чином повідомлені про час та місце засідання, про що є відомості в матеріалах справи. До початку засідання від представника відповідача Вижницької міської ради надійшла заява, в якій вони позовні вимоги визнають та просять справу розглядати без участі представника міської ради.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підтвердження позивачем ОСОБА_1 позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за законом, а саме на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надано наступні докази:

Копія свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , повторно виданого 12 лютого 2019 року Вижницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис №20 з даних якого вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копія свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 19 лютого 1975 року в с.Мілієве, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №31 з даних якого вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Довідка Вижницької міської ради №4-131 від 16.04.2019 року з даних якої вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину у вигляді житлового будинку та прилеглих господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 фактично прийняв його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємець за заповітом і за законом першої черги спадкоємців. Фактичне прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 підтверджується фактичним проживанням ОСОБА_1 в житловому будинку батька ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , як на момент смерті ОСОБА_3 , так і після його поховання, а також володінням та розпорядження майном померлого, доглядом за вказаним житловим будинком, здійсненням його ремонту та утриманням тощо.

Копія технічного паспорту на житловий будинок, з даних якого вбачається, що житловий будинок під літ. «А» з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ,1930 року побудови, вартістю 31831,00 грн.

Постанова приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю.М. №148/02-31 від 03.04.2019 року з даних якої вбачається, що ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що складається із житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , відмовлено, у зв`язку з тим, що: 1). вчинення такої нотаріальної дії суперечить законові, так як він не подав доказів про прийняття спадщини та безспірні докази про фактичне та оперативне управління, користування і володіння спадковим майном, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно до чинного законодавства не може претендувати на оформлення права на спадщину, та вважається таким, що не прийняв спадщину; 2). не були надані належним чином оформлені документи, які посвідчують право власності.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2007 року п.1 у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Згідно ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) "Спадкування здійснюється за законом і за заповітом".

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) позивач ОСОБА_1 , після смерті батька фактично прийняв спадщину, оскільки вступив в управління спадковим майном, проживав разом з батьком в одному будинку, вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 надав докази того, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів спадкової справи №34/2019 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що 03.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю.М. про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . Спадкоємців за законом чи за заповітом та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні немає.

При вирішенні справи судом застосовано наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як видно з представлених доказів, житловий будинок по плану забудови під літ. «А» - 1930 року побудови, інші особи на володіння та користування даним житловим будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність житлового будинку для проживання ніким не оспорюється.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом не встановлено порушення нічиїх прав.

Керуючись ст.ст.524, 529, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст.1, 27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст.4, 13, ст.76, 77, 200, 206, 247, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, на житловий будинок по плану забудови під літ. «А», з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП - НОМЕР_3 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: Вижницька міська рада, Чернівецької області, (ідентифікаційний код юридичної особи: 04062096), юридична адреса: 59200, м.Вижниця вул.Українська, 34, Чернівецької області.

Суддя І. А. Кибич