Ухвала суду № 83053033, 03.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/87/19 Справа № 712/5573/15-к Категорія: ч. 1 ст. 189, ч. 1 ст. 122 КК України Головуючий у І інстанції Рябуха Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів з участю: секретаря Биби Ю. В. Поєдинка І. А., Ятченка М. О. , Довженко Т.В.,прокурораЛєнкової Н.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Огороднього А.Б.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого – адвоката Манзар Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

виправдано за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 70 000 грн.,

в с т а н о в и л а :

Даним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 27 листопада 2011 року в нічний час в період з 02 год. 00 хв. до 03 год. 00 хв., перебуваючи в нічному клубі «Міленіум», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 39 умисно, спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження, наніс останньому один удар кулаком в область обличчя, а саме в ніс, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу та перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи, що згідно висновку експерта № 167 від 21.01.2014, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Крім того, згідно пред`явленого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті від 06.07.2015, яке в подальшому змінено, та підтриманого представником потерпілого ОСОБА_2 – адвокатом Манзар Т.В., ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 27.11.2011в період часу з 02 год. до 03 год., перебуваючи в нічному клубі «Міленіум», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 39, умисно, з корисливих мотивів висловив ОСОБА_2 незаконну вимогу, поєднану з погрозами застосування фізичного насильства над вказаною особою, про передачу пляшки спиртного напою «Віскі», які потерпілий ОСОБА_2 сприйняв як реальні, після чого ОСОБА_1 висловив повторну вимогу про передачу йому вказаної пляшки спиртного, на що потерпілий відмовив та пояснив, що його вимога про передачу даного майна є незаконною, після чого ОСОБА_1 перебуваючи у вказаному місці та час, в присутності сторонніх осіб наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_2 та, не дочекавшись передачі вимагає мого майна, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 189 КК України - вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим.

Судом першої інстанції, дотримуючись принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, встановленого ст. 63 Конституції України та ст. 17 КПК України, виправдано ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині визнання його винуватим та призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а кримінальне провадження закрити за відсутності в його діях складу даного злочину. У зв`язку з чим цивільний позов потерпілого про стягнення моральної шкоди просить залишити без розгляду.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді провадження в межах пред`явленого прокурором обвинувачення допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що ставить під сумнів законність винесеного в провадженні рішення.

Зокрема вказує, що висновки місцевого суду про наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не відповідають дійсним обставинам провадження і ґрунтується на доказах, які мають суб`єктивний та упереджений зміст, та не спростовують доводи сторони захисту щодо непричетності до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Посилається на те, що в основу обвинувального вироку судом покладено показання потерпілого, свідків та письмові докази, однак не дано їм належної процесуальної оцінки. При цьому, судом не усунуто наявні суперечності в доказах, які, на думку суду, доводять його винуватість у вчиненому, щодо подій, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_4 на 27.11.2011.

Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_2 27.11.2011 біля 03 год., перебуваючи біля будинку РЕУ № 2, що по вул. Гайдара у м. Черкаси отримав тілесні ушкодження, у з`вязку з чим порушена кримінальна справа № 010110171 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, по якій проведено досудове розслідування, встановлено причетну особу, допитано очевидців події та проведено судово-медичні експертизи, згідно яких потерпілий травму носа не отримував. Досудовим розслідуванням в даній справі встановлена відсутність в його діях складу злочину.

На думку апелянта, висновки СМЕ № 1427 від 04.11.2013 та № 167 від 12.03.2014 в частині наявності у потерпілого тілесного ушкодження у вигляді перелому кісток носу суперечать висновкам комісійних експертиз № 21-к від 10.04.2014, № 103 від 11.07.2014 та № 305/17 від 17.01.2018, оскільки за їх змістом у потерпілого не виявлено тілесного ушкодження інкримінованого обвинуваченому органом досудового розслідування. В свою чергу висновки СМЕ № 1427 від 04.11.2013, № 167 від 12.03.2014, комісійної експертизи № 21-к від 10.04.2014, в частині наявності у потерпілого тілесного ушкодження у вигляді перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи, суперечать висновкам комісійних експертиз № 103 від 11.07.2014 та № 305/17 від 17.01.2018, оскільки за їх висновками при прямому ударі ОСОБА_1 кулаком в обличчя, а саме в ділянку носа потерпілого у останнього не могло утворитися тілесне ушкодження у вигляді перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи.

Також, звертає увагу на те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи № 21-к від 10.04.2014 є недопустимим доказом, оскільки експертиза проведена на підставі постанови винесеної не уповноваженою особою і в силу ст. 86 КПК України на неї не можна посилатися при ухваленні судового рішення.

Крім того, зазначає, що за відсутності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, судом безпідставно прийнято рішення про стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілого, розмір якої не відповідає критеріям розумності та справедливості.

В ході апеляційного розгляду апелянт просить повторно дослідити встановлені судом першої інстанції фактичні обставини провадження, зокрема письмові докази, перелік яких наведений в прохальній частині апеляційної скарги.

На апеляційну скаргу обвинуваченого представником потерпілого – адвокатом Манзар Т.В. внесені заперечення, які зводяться до законності та обґрунтованості судового рішення та відсутності підстав для задоволення апеляційних вимог.

Заслухавши доповідь судді, міркування обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Огороднього А.Б. в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі, думки прокурора, потерпілого ОСОБА_2 та його представника – адвоката Манзар Т.В. про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанціїх та безпідставність апеляційних вимог сторони захисту, вивчивши матеріали кримінального провадження, провторно дослідивши докази в межах, заявлених обвинуваченим, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1 про відсутність в його діях складів будь-яких кримінальних правопорушень, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 до задоволення не належить.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і не вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Вирок суду першої інстанції по епізоду вимагання передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_2 , в якому обвинувачений ОСОБА_1 згідно обвинувального акту 06.07.2015, як і висновок про відсутність в діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, учасниками судового провадження не оспорюється, тому вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.04.2018 в цій частині, з огляду на положення ч. 1 ст. 404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Що стосується епізоду по факту спричинення потерпілому ОСОБА_2 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення колегією суддів встановлено, що вказані вимоги КПК України судом першої інстанції дотримані.

Повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження в межах, заявлених учасниками судового провадження, на виконання ч. 3 ст. 404 КПК України, оцінивши докази покладені в основу обвинувального вироку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 122 КК України, за встановлених і наведених у вироку фактичних обставин.

Так, в суді першої інстанції, як і при висловленні доводів по суті заявлених апеляційних вимог, ОСОБА_1 винуватість в заподіянні потерпілому ОСОБА_2 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження у вигляді перелому кісток носу та перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи, не визнав і показав, що намагаючись заспокоїти ОСОБА_2 , який був агресивний і чіплявся до його подруги ОСОБА_5 , він дав йому ляпаса, а через деякий час, коли потерпілий знов почав чіплятися до дівчини, він попросив залишити її в спокої, на що ОСОБА_2 почав його ображати, висловлюватися в його бік нецензурною лайкою та жестикулювати руками. Вважаючи, що потерпілий має намір його вдарити, він відмахнувся від нього правою рукою і попав в ніс.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 факту спричинення потерпілому ОСОБА_2 перелому кісток носу та задньої стінки лівої гайморової пазухи та посилання на наявність підстав для закриття провадження, його винуватість підтверджується безпосередньо дослідженими судом першої інстанції та наведеними в обвинувальному вироку доказами, в тому числі і тими, які повторно досліджені судом апеляційної інстанції.

Зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_2 , даними суду першої інстанції, про те, що 26.11.2011 він перебував в клубі «Міленімум». Близько 01-00 год. ночі до нього неодноразово підходив ОСОБА_1 , який вимагав пляшку віскі та вів себе агресивно. В подальшому, ОСОБА_1 вдарив його в область носа у зв`язку з чим йому стало погано. Через деякий, вийшовши на вулицю, до нього знов підійшов ОСОБА_1 , який наніс йому удар в голову, в висну частину. Коли з друзями йшов додому, він побачив ОСОБА_1 з групою людей і він йому погрожував. Біля РЕУ-2 ОСОБА_1 наніс йому удар в голову і до тями він прийшов вже в лікарні.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_6 показав, що 26.11.2011 він з друзями відпочивали в клубі «Міленімум». Він бачив, що в цей час до ОСОБА_2 неодноразово підходив хлопець, як вже потім він дізнався це був ОСОБА_1 , який вимагав у нього пляшку віскі, вів себе агресивно, а потім вдарив ОСОБА_2 . Від удару у ОСОБА_2 пішла кров. Коли вони перебували на вулиці, до них знов підходив ОСОБА_1 , який вдарив ОСОБА_2 в ліву частину голови.

Свідок ОСОБА_7 суду першої інстанції показав, що 26.11.2017 відпочивав з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та Гарячук в клубі «Міленіум». До них підійшов ОСОБА_1 , який сказав, що ОСОБА_2 повинен дати йому пляшку віскі. ОСОБА_2 попросив, щоб він його не зачіпав, однак ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 в праве ухо і той присів. Потім ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 в область носа. Додому ОСОБА_2 пішов разом з ОСОБА_6 та Гарячуком. Зі слів ОСОБА_8 йому відомо, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник через те, що останній хотів познайомитись з дівчиною.

Як вбачається з показань допитаного судом свідка ОСОБА_9 , 27.11.2011 він вперше побачив ОСОБА_2 біля клубу «Міленіум». Він бачив як з клубу вийшов ОСОБА_1 з дівчиною і ОСОБА_2 і чув, як ОСОБА_1 декілька разів звертався до ОСОБА_2 з приводу пляшки віскі.

В ході слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_2 19.10.2013, останній в присутності понятих показав як ОСОБА_1 наніс йому удар по обличчю і в ділянку носа (дана слідча дія зафіксована протоколом проведення слідчого експерименту від 19.10.2013 з фототаблицями до нього).

Згідно висновку медичної експертизи № 1427 від 04.11.2013, повторно дослідженого судом апеляційної інстанції, за обставин зафіксованих в протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 19.10.2013, останній міг отримати тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу та перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи. Наслідками вказаних травм стали викревлиння переділки носу вліво та значне порушення носового дихання, а також витікання крові в порожнину гайморових пазух. Вказані ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. ( Том 1, а.п. 197-198).

В ході слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_6 14.10.2013, останній в присутності понятих показав як ОСОБА_1 наніс удар в ділянку носа ОСОБА_2 (дана слідча дія зафіксована протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2013 з фототаблицями до нього, який повторно досліджено судом апеляційної інстанції (Том. 1, а.п. 159-162).

В ході слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_7 14.10.2013, останній в присутності понятих показав як ОСОБА_1 наніс удар в обличчя та ділянку носа ОСОБА_2 (дана слідча дія зафіксована протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2013 з фототаблицями до нього).

Як вбачається з висновку додаткової медичної експертизи № 167 від 21.01.2014, повторно дослідженого судом апеляційної інстанції, за обставин зафіксованих в протоколах проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 19.10.2013 і від 14.10.2013 за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 міг отримати тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу та перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи. Наслідками вказаних травм стали викривлення переділки носу вліво та значне порушення носового дихання, а також витікання крові в порожнину гайморових пазух /гемосинусит/(Том 2, а.п. 6-7).

Експерт ОСОБА_10 , допитаний судом першої інстанції, підтримав надані ним висновки № 1427 від 04.11.2013 та № 167 від 12.03.2014 і пояснив, що третім пунктом у висновку № 1427 від 04.11.2013 значиться огляд ЛОР-лікаря. ОСОБА_2 був направлений до лора, оскільки в фабулі було прописано, що мав місце удар в ніс. Якщо був такий удар, то був і перелом носа, він виходив лише з наданих медичних документів. У нього були відсутні дані про отримання травми потерпілим ОСОБА_2 в інший проміжок часу. Якщо мав місце удар у передню частину то задньої стінки воно не торкається. Відповідний перелом міг статися при розташуванні суб`єктів обличчям до обличчя. Перелом вилочної кістки може спричинити перелом задньої стінки гайморової пазухи.

Відповідно до висновку експерта (комісійна експертиза за матеріалами справи) № 21-к від 25.03.2014, повторно дослідженого судом апеляційної інстанції, згідно наданих матеріалів кримінального провадження у ОСОБА_2 наявні наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді забою лобної частки лівої півкулі головного мозку, крововиливу над твердою мозковою оболонкою в проекції полюсу скроневої частки лівої півкулі головного мозку, перелому лівої скроневої кістки, перелому дуги лівої виличної кістки, навколовушної гематоми зліва та множинних забоїв м`яких тканин голови; перелом задньої стінки лівої гайморової пазухи: двосторонні навколоочні гематоми. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету (предметів). Черепно-мозкова травма відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Перелом задньої стінки лівої гайморової пазухи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Двосторонні навколоочні гематоми відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості. Враховуючи характер виявлених тілесних ушкоджень, комісія експертів вважає, що не виключається можливість їх виникнення в час зазначений в матеріалах кримінального провадження, а саме близько 02-03 години 27.11.2011 (або в час наближений до такого). При проведенні експертизи не виявлено ознак по яким можна було встановити послідовність нанесення тілесних ушкоджень. Черепно-мозкова травма виникла від неодноразової дії тупого предмету, більш точної кількості встановити неможливо. Перелом задньої стінки лівої гайморової пазухи та двосторонні навколоочні гематоми могли утворитися не менше, як від одноразової дії тупого предмету. Не виключається можливість виникнення перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи та двосторонніх навколоочних гематом у ОСОБА_2 за обставин, викладених в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.10.2013 проведеного за участі потерпілого ОСОБА_2 , зокрема при нанесенні удару кулаком в обличчя, а саме в ділянку носа потерпілому коли той знаходився в положенні сидячи. Виключається можливість виникнення черепно-мозкової травми у ОСОБА_2 за обставин, які вказані в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.10.2013 проведеного за участю останнього. Не виключається можливість виникнення перелому задньої стінки лівої гайморої пазухи та двосторонніх навколоочних гематом у ОСОБА_2 за обставин, які вказані в поясненні ОСОБА_1 про те, що він вдарив хлопця долонею в обличчя, а через 30-40 хвилин також і тильною стороною долоні в ніс. Виключається можливість виникнення черепно-мозкової травми у ОСОБА_2 за обставин, викладених в поясненні ОСОБА_1 ( Том 2, а.п. 38-46).

Експерт ОСОБА_11 , допитаний судом першої інстанції, пояснив, що висновки починаючи з 2 стр. експертизи № 21-к від 25.03.2014 щодо експертизи № 39 м/д за 2012 рік, складались ним. При цьому приймались до уваги ксерокопії томографї. При томографії проводиться цифровий запис, щоб його читати потрібна спеціальна станція і спеціаліст. Достовірним носієм інформації про патологічні стани у особи яка проходить томографію є цифровий носій. Плівка це є скріншоти істотних даних, що містяться на носії. Спеціаліст проглядає і може зробити дві-три вирізки, це його скріншот, все що побачив викладає в висновку. Інший спеціаліст може зробити інші зрізи з плівки, тому на інших зрізах винесених на плівку буде інша інформація. При прийнятті висновку вони схилялися на заключення фахівців комп`ютерної томографії. Повну картину про голову людини дає файл з цифровим записом. Їм надавались заключення стр. 7, які містилися в матеріалах кримінального провадження. Лінійні переломи черепа виникають не в конкретному місці прикладання сили, а виникає дифармоційна дія сили і відбувається сплощення. Стиснення відбувається по зовнішній частині. Переломи можуть виникати не тільки в місці сили, а лінійні тріщини підуть в інші частини. Він посилався на дані вказані при відтворенні з ОСОБА_1 . Жодних підстав вважати цей перелом патологічним у нього не має.

Як вбачається з висновку медичної експертизи № 305/17 від 17.01.2018, повторно дослідженого судом апеляційної інстанції, відповідно до наданої медичної карти стаціонарного хворого №17247, ОСОБА_2 знаходився на стацлікуванні в нейрохірургічному відділення КЗ "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги" з 27.11. до 29.12.2011, де після обстеження встановлено заключний клінічний діагноз: ЗЧМТ. Забій головного мозку тяжкого ступеня. Геморагічний забій головного мозку в лівій лобній ділянці. Геморагічний забій полюса лівої скронево-полюсної ділянки. Перелом луски лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа. Перелом лівої виличної дуги. Параорбітальні гематоми з обох сторін. Періаурікулярна гематома зліва. Множинні забої м`яких тканин голови. Гостра алкогольна інтоксикація. При вивчені членом комісії Головного бюро лікарем рентгенологом КТ сканів головного мозку виявлено, що на КТ сканах головного мозку від 27.11.2011 визначається: перелом орбітальної поверхні виличної кістки та латеральної стінки верхньо-щелепної пазухи справа без зміщення; зліва - перелом орбітальної поверхні великого крила основної кістки без зміщення, тім`яного краю великого крила основної кістки без зміщення, орбітальної поверхні виличної кістки без зміщення, виличної дуги без зміщення, латеральної стінки верхньо-щелепної пазухи із зміщенням на товщину кістки; геморагічний забій лобних часток головного мозку з обох боків, епідуральна гематома в ділянці полюса скроневої частки зліва, набряк головного мозку, підшкірна емфізема обличчя справа. На КТ сканах шийного відділу хребта - кістково-травматичних змін шийних хребців не виявлено. Даних про перелом кісток носа не виявлено. Тому, враховуючи вищезазначене, комісія вважає, що після подій 27.11.2011 у ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження: справа - закрита черепно- лицьова травма у вигляді гематоми навколо ока, переломів орбітальної поверхні виличної кістки та латеральної стінки верхньо-щелепної пазухи справа без зміщення, геморагічного забою лобної частки головного мозку; зліва - закритої черепно-лицьової травми у вигляді гематом на обличчі, навколо лівої вушної раковини, гемосинуситу, переломів орбітальної поверхні великого крила основної кістки без зміщення, тім`яного краю великого крила основної кістки без зміщення, орбітальної поверхні виличної кістки без зміщення, латеральної стінки верхньощелепної пазухи зі зміщенням на товщину кістки з забоєм лобної частки головного мозку, епідуральною гематомою в ділянці полюса скроневої частини, крововиливами в м`які тканини голови. Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_2 в ділянці голови справа утворились внаслідок дії тупого предмета в напрямку спереду назад дещо справа наліво, а в ліву ділянку голови удар був нанесений зліва направо, спереду назад. Тобто, вони утворились від не менш як 2-х дій тупими предметами з обмеженою поверхнею та не могли утворитись за обставин, які вказані в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.10.2013 проведеного за участю ОСОБА_2 , зокрема при прямому ударі ОСОБА_12 кулаком в обличчя, а саме в ділянку носа. Встановити послідовність нанесення ударів ОСОБА_2 неможливо.

За ступенем тяжкості тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_2 в лівій ділянці голови відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як таких, що не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я (більш 21 дня), а тілесні ушкодження виявлені в правій частині голови з переломом кісок основи черепа - до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя ( Том 2, а.с.п. 59-140).

За змістом висновку експерта № 39 м/д від 13.06 та додаткового висновку від 25.06.2012, навданих в іншому кримінальном провадженні і досліджених судом апеляційної інстанції, згідно даних мед карти, яка відмічена в основному висновку, ушкоджень носа у ОСОБА_2 не відмічено, відповідно, при обставинах, на які вказали ОСОБА_6 в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 20.06.2012 та ОСОБА_7 , в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 20.06.2012 – ОСОБА_2 при прямому ударі кулаком правої руки травми носа не отримав (Том 2, а.п. 191). Згідно даних мед карти, яка відмічена в основному висновку, ушкоджень носа у ОСОБА_2 не відмічено, відповідно, при обставинах, на які вказав ОСОБА_1 в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 06.06.2012 – ОСОБА_2 при прямому ударі кулаком правої руки травми носа не отримав (Том 2, а.п. 192).

Експерт ОСОБА_13 , який надав висновки № 39 м/д від 13.06 та 25.06.2012, допитаний судом першої інстанції, пояснив, що травма голови у ОСОБА_2 мала місце, по медкарті відсутні дані про те, що в нього був перелом кісток носа. Травма настала від дії тупого предмета. Висновки проведеної ним експертизи побудовані на заключному клінічному діагнозі, в якому не було вказано про перелом стінки гайморової пазухи, тому він про неї і не вказував. Ним досліджувалися тільки медкарти ОСОБА_2 , а носії не досліджувалися. Перелом задньої стінки міг бути спричинений переломом вилочної кістки, а саме її уламками.

Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які маються посилання у вироку суду, свідчить про правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження, кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України та безпідставність посилань останнього щодо невідповідності встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження і наявності підстав для закриття кримінального провадження.

Зокрема, судом достеменно встановлено, що об`єктивно підтверджено наявними в матеріалах провадження доказами і не оспорюється самим обвинуваченим, що між ним та ОСОБА_2 мав місце конфлікт в ході якого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 тілесне ушкодження.

Факт нанесення удару ОСОБА_1 . ОСОБА_2 в обличчя, зокрема в ділянку носа, підтверджений показаннями останнього, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та даними проведених в ході досудового розслідування слідчих експериментів за участю останніх.

Згідно висновку медичної експертизи № 1427 від 04.11.2013, за обставин, зафіксованих в протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 19.10.2013, останній міг отримати тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу та перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи. При цьому, наслідками вказаних травм стали викривлення переділки носу вліво, значне порушення носового дихання, а також витікання крові в порожнину гайморових пазух. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Обставини отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носу та перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи, підтверджені і висновком експерта № 167 від 21.01.2014, за яким дані тілесні ушкодження можли виникнути за обставин, зафіксованих в протоколах проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 19.10.2013 та 14.10.2013, відповідно. Наведені ушкодження та їх наслідки виникли від дії тупого твердого предмету та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли виникнути в час вказаний в постанові про призначення додаткової експертизи та самим ОСОБА_2 Найбільш ймовірним під час отримання ОСОБА_2 вищевказаних тілесних ушкоджень було розташування його, як вказано в протоколі слідчого експерименту проведеного за його участю, обличчям до обличчя з особою яка їх спричинила. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли виникнути внаслідок однієї травматичної дії як вказано в протоколах проведення слідчих експериментів. Не виключається можливість наявності прямого причинного зв`язку між травматичною дією, яка зафіксована в обставинах протоколів проведення слідчих експериментів наданих на експертизу, з виникненням у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Нанесення ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень наведених у вироку суду першої інстанції, не спростовано також і висновком експерта № 21-к від 25.03.2014, за яким згідно наданих матеріалів кримінального провадження у ОСОБА_2 наявні наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді забою лобної частки лівої півкулі головного мозку, крововиливу над твердою мозковою оболонкою в проекції полюсу скроневої частки лівої півкулі головного мозку, перелому лівої скроневої кістки, перелому дуги лівої виличної кістки, навколовушної гематоми зліва та множинних забоїв м`яких тканин голови; перелом задньої стінки лівої гайморової пазухи: двосторонні навколоочні гематоми, які утворилися від дії тупого предмету (предметів). Перелом задньої стінки лівої гайморової пазухи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Враховуючи характер тілесних ушкоджень, не виключається можливість їх виникнення в період з 02-03 години 27.11.2011, або в час наближений до такого. Перелом задньої стінки лівої гайморової пазухи та двосторонні навколоочні гематоми могли утворитися не менше, як від одноразової дії тупого предмету. Не виключається можливість виникнення перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи та двосторонніх навколоочних гематом у ОСОБА_2 за обставин, викладених в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.10.2013 проведеного за участі потерпілого ОСОБА_2 , зокрема при нанесенні удару кулаком в обличчя, а саме в ділянку носа потерпілому коли той знаходився в положенні сидячи. Не виключається можливість виникнення перелому задньої стінки лівої гайморої пазухи та двосторонніх навколоочних гематом у ОСОБА_2 за обставин, які вказані в поясненні ОСОБА_1 про те, що він вдарив хлопця долонею в обличчя, а через 30-40 хвилин також і тильною стороною долоні в ніс.

Наведені вище експертизи проведені за оригіналами медичних документів ОСОБА_2 з використанням достовірного носія інформації про патологічні стани особи, яка проходить томографію – цифровому носії, висновки яких були підтримані в судовому засіданні експертами.

Судом апеляційної інстанції досліджено висновок експерта № 103 від 11.07.2014, на який посилається обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі як на підставу для закриття кримінального провадження щодо нього за ч. 1 ст. 122 КК України. Згідно даним висновком у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: крововилив над твердою мозковою оболонкою в проекції лівої долі головного мозку (за даними томографії від 27.11.2011 та 29.11.2011), з перелом луски лівої скроневої кістки (за даними протоколу операції від 30.11.2011, медична картка стаціонарного хворого №17247), з наявністю гематоми навколо ушної ділянки голови зліва гематоми навколо обох очей; перелом заднє-зовнішньої стінки лівої верхнє-щелепної пазухи. Перелому дуги лівої вилицевої кістки на наданих рентгенограмах МСКТ голови комісією лікарів-рентгенологів КЗ "Кіровоградська обласна лікарня" не виявлено.

Діагноз: "Множинні забої м`яких тканин обличчя" по ступеню тяжкості не оцінювався, так як не підтверджений об`єктивними даними (згідно "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995№6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" ( п. 4.6 примітка).Тілесні ушкодження виникли від травматичного контакту з тупим об`єктом. В наданій медичній документації морфологічна характеристика ушкоджень не описана (колір гематом, форма гематом, розміри і т.д.), тому конкретно визначити строки виникнення ушкоджень не можливо. Враховуючи розвиток клінічної картини, строки госпіталізації в стаціонар ОСОБА_2 не можливо виключити утворення цих ушкоджень в строк вказаний в постанові, тобто з 26 на 27.11.2011. Судово-медичних даних, за якими можливо судити, на протязі якого проміжку часу були спричинені тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_2 , не має. Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 19.10.2013 за участю ОСОБА_2 , останньому нанесений удар кулаком в обличчя, а саме в ділянку носа, коли той перебував в положенні сидячи і після удару у нього пішла кров з носа, стало погано, потемніло в очах, то при даних обставинах у ОСОБА_2 могли виникнути ушкодження у вигляді гематом навколо обох очей, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв`язку з тим, що в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 06.06.2012 за участю ОСОБА_1 конкретно не вказано куди наносились удари, стверджувати про можливість чи не можливість виникнення ушкоджень не можливо.

При цьому, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 06.06.2012 проведеного за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_1 наніс один удар в ділянку носу ОСОБА_14 , після чого у останнього з носа пішла кров, то при даних обставинах у ОСОБА_2 могли виникнути ушкодження у вигляді гематом навколо обох очей, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв`язку з тим, що в протоколі проведення слідчого експерименту від 06.06.2012 проведеного за участю ОСОБА_7 конкретно не вказано куди наносилися удари, говорити про можливість чи не можливість виникнення ушкоджень, не можливо.

Згідно консультативного висновку комісії лікарів-рентгенологів КЗ "Кіровоградська обласна лікарня" від 19.06.2014 на рентгенограмах МСКТ голови від 27.11.2011 та від 29.11.2011 на ім. ОСОБА_2 має місце перелом заднє-зовнішньої стінки щелепної пазухи. Судово-медичних даних, за якими можливо конкретно стверджувати про строки виникнення перелому заднє-зовнішньої стінки лівої верхнє-щелепної пазухи, не має. Не можливо виключити виникнення даного перелому в строки вказані в постанові. Ознак лікування та консолідації перелому заднє-зовнішньої стінки лівої верхнє-щелепної пазухи, на наданих рентгенограмах МСКТ голови від 27.11.2011 та від 29.11.2011 на ім. ОСОБА_2 , не має. Орієнтовно, місцем травматичного контакту, від якого виник перелом заднє-зовнішньої стінки лівої верхнє-щелепної пазухи є ліва вилицева ділянка голови, направлення травматичної дії орієнтовно зліва направо. ( Том 2, а.п. 116-129).

Експерт ОСОБА_15 , допитаний судом першої інстанції, підтвердив наданий ним висновок від 11.07.2014 та пояснив, що в області ренгинології для того, щоб зняти діагноз, згідно інструкції, необхідно направляти пацієнта до комісії. Не завжди діагнози, які вказують рентгенологи співпадають з дійсними обставинами. Комісією встановлено, що у ОСОБА_2 мав місце перелом, гематома у вісочній області є переломом задньої зовнішньої стінки лівої задньої гайморової пазухи. Анатомічно ОСОБА_1 наніс удар в обличчя ОСОБА_2 зліва на право. Експертиза проведена на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси, а посилання у висновку на прізвище слідчого Савенко є помилковим. Першоджерелом для встановлення діагнозу є плівка, на діску не може бути більше інформації чим на плівці. Якби був наданий диск, то висновок був би аналогічним. Він, як експерт має право залучати рентгенологів. Ним досліджувалися всі матеріали, які надавалися для проведення експертизи. Висновки п.11-14 стр. 27 експертизи він не готував, у нього були ксерокопії протоколів. На знімках були виявлені переломи гайморової пазухи верхньої ділянки носа. Стверджувати про можливість, чи не можливість виникнення таких ушкоджень, не можливо.

Вказаний висновок експертизи не спростовує суті пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Щодо посилань обвинуваченого на те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи № 21-к від 10.04.2014 є недопустимим доказом, оскільки експертиза проведена на підставі постанови винесеної не уповноваженою особою в силу ст. 86 КПК України, то вказаний висновок вцілому узгоджується з іншими матеріалами кримінального провадження і підстав для визнання його недопустимим доказом не вбачається, оскільки експертиза проведена уповноваженою особою попередньо попередженою про кримінальну відповідальність.

Щодо призначеного судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України, то колегія суддів виходить з того, що покарання, як це передбачено положеннями ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання, на виконання вимог ст. 65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винуватого, при невстановленні обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжує, і обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, його меті, та не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства, та вимогами захисту основоположних прав особи.

З урахуванням того, що з моменту скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто з 27.11.2011 і до ухвалення обвинувального вироку закінчилися строки давності для злочину середньої тяжкості, останнього правильно звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Колегія суддів також цілком погоджується з частковим задоволенням судом першої інстанції цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, який вирішено з урахуванням положень ст.ст. 23, 1167 та роз`яснень наведених в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

При цьому, враховує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Оскільки в ході судового розгляду, що знайшло своє об`єктивне відображення і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, встановлено, що внаслідок спричинення ОСОБА_1 ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, потерпілому завдані страждання та незручності через лікування та зміни, які відбулися в його житті, суму визначену судом до відшкодування колегія суддів визнає такою, що відповідає критеріям розумності, виваженості та справедливості.

Розглянувши кримінальне провадження в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для його скасування, в тому числі з закриттям кримінального провадження, чи зміни – відсутні, а тому апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_1 залишає без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 1 ст. 122 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 , - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :