Ухвала суду № 83051825, 15.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12498/19

н/п 2/640/2351/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), подану представником позивача – адвокатом Трофименко Романом Олександровичем (поштова адреса: АДРЕСА_2 ) до ПАТ «ДельтаБанк» (Код ЄДРПОУ: 34047020 адреса: 01133, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним договір №1504/К купівлі-продажу прав вимоги від 10.06.2019 року укладений між ПАТ «ДельтаБанк» та ОСОБА_2 без застосування наслідків недійсності правочину, визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №7214/19-31/06-N від 16.10.2006 року, посвідчений 10.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу №440 Антіповою І.В., витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок відповідачів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2019 року відкрито провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_2 про визнання договору недійсним розгляду справи ухвалено проводити за правилами загальному позовному провадженні.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив та клопотання про залишення позовної заяви без руху через недотримання позивачем вимог ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема несплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи викладені відповідачем щодо відповідності позовної заяви положенням статтей 175, 177 ЦПК України, суд приходить до наступного.

Позовна заява повинна відповідати за формою та змісту положенням статті 175 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись з позовною заявою до Київського районного суду м. Харкова позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Трофименко Р.О. посилається як на підставу звільнення від сплати судового збору на положення Закону України «Про захист прав споживачів». Системний аналіз положень Закону України«Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказує обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Тобто, позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у відповідності до вимог статті 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Позивач звертаючись до суду посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору, при цьому в позовній заяві посилається на обставини, які передували укладенню договору, при цьому просить визнати недійсними договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги та договір про відступлення прав за іпотечним договором, не зазначаючи яким чином порушуються його права як споживача за вказаними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором, що укладений між відповідачами, у зв`язку з чим потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та звільнення від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до ч. 12 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищевикладене позовна заява відповідно до ч.11 статті 187 ЦПК України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме: зазначення, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також докази зі сплати судового збору в розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» та надання до суду доказів його сплати/ або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 187 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану представником позивача – адвокатом Трофименко Романом Олександровичем до ПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - залишити без руху надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву на підставі ч. 13 ст. 187 ЦПК України буде залишено без розгляду, що не перешкоджатиме повторному зверненню до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя