Рішення № 83050548, 16.07.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2084/19

провадження №2/619/981/19

РІШЕННЯ

іменем України

16 липня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участюсекретаря судового засіданняМолотко А.В.

справа №619/2084/19

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Харківська державна зооветеринарна академія,

розглянув позов про стягнення недоплаченої заробітної плати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської державної зооветеринарної академії (далі ХДЗВА), в якому на підставі ст.ст.97, 98 КЗпП України, ст.150 СК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України після уточнення просила: стягнути заподіяну майнову шкоду в розмірі 82603,43 грн, як недоплачену заробітну плату - доплату за науковий ступінь кандидата економічних наук, 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) за період з 08.10.2008 по теперішній час; зобов`язати відповідача провести перерахунок заробітної плати за вказаний період часу та у подальшому проводити виплату заробітної плати відповідно до вимог чинного законодавства; стягнути заподіяну моральну шкоду в розмірі 80000,00 грн. В обґрунтування позову зазначила 29 червня 1994 року ОСОБА_1 закінчила Харківський державний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва за спеціальністю економіка і управління в галузях АПК та останній присвоєно кваліфікацію спеціаліста економіста організатора, диплом НОМЕР_1 . Відповідно до трудової книги, остання знаходиться в трудових відносинах з Харківською державною зооветеринарною академією. Так, 22.08.2001 ОСОБА_1 призначена на посаду економіста навчального закладу. 04.12.2001 зарахована на посаду старшого економіста закладу. 01.09.2007 призначена на посаду асистента кафедри менеджменту та маркетингу, уклавши з ХДЗВА контракт №141 від 01.09.2007. 02 лютого 2009 року переведена на посаду старшого викладача кафедри менеджменту та маркетингу. 01.02.2011 призначена на посаду доцента кафедри менеджменту та маркетингу. 05.07.2011 здійснено перейменування кафедри менеджменту та маркетингу на кафедру менеджменту та адміністрування та ОСОБА_1 продовжила працювати на посаді доцента. Відповідно до контракту №141 від 01.09.2007 на позивача покладені обов`язки відповідно до чинного законодавства, Статуту академії та цього контракту. Рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 26.09.2012 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання доцента кафедри менеджменту і адміністрування, що також є однією із вимогою виконання умов контракту з даним навчальним закладом. 01.11.2014 призначена на посаду доцента кафедри менеджменту, економіки та маркетингу, уклавши з відповідачем черговий контракт №97 строком на 5 років, відповідно до контракту №97 від 01.11.2014 на ОСОБА_1 покладені обов`язки відповідно до чинного законодавства, Статуту академії та цього контракту. 30.06.2016 позивач отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації за спеціальностями маркетинговий, менеджмент, інвестиційний менеджмент, самоменеджмент та 12.04.2019 за спеціальностями маркетинг, планування, страхування, основи наукових досліджень. Таким чином, ОСОБА_1 виконала п.3.6. «Обов`язки науково-педагогічного працівника» контракту №97 від 01.11.2014 щодо підвищення своєї кваліфікації. Враховуючи те, що ОСОБА_1 08.10.2008 присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук зі спеціальності економіка та управління підприємствами та те, що позивач в даний період часу працювала асистентом кафедри менеджменту та маркетингу, а потім старшим викладачем, доцентом даної кафедри, отримала ряд свідоцтв про підвищення кваліфікації за спеціальностями, то остання має право на доплату за науковий ступінь кандидата наук з моменту присудження даного звання по теперішній час, так як її діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем та у всіх вищих навчальних закладах України, незалежно від підпорядкування, доцентам проводиться доплата і за науковий ступінь кандидата наук (15%). Але, незважаючи на усні звернення до керівництва та бухгалтерії навчального закладу, доплата за науковий ступінь кандидата наук не проводиться. Внаслідок зазначених вище неправомірних та протиправних дій службових осіб даного навчального закладу, ОСОБА_1 заподіяно значну матеріальну шкоду, яка полягає, в недоплаті 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) з 08.10.2008 до теперішнього часу. Також незаконні дії службових осіб даного закладу, завдали позивачу непоправної моральної шкоди, що полягає у сильних душевних стражданнях, позивач сама виховує неповнолітнього сина, який потребує належний рівень життя. Службові особи даного навчального закладу позбавили дитину на належний рівень життя - їздити на відпочинок, купувати якісні продукти харчування та літератури для навчання, ліки. Також незаконні дії зазначених осіб, вплинули на емоційний стан, бо остання не може забезпечити собі та єдиній дитині належний рівень життя, не може купувати необхідні книги для здійснення педагогічної діяльності та інше. Заподіяна моральна шкода складає 80000 гривень, позбавлення позивача за 11 років на належний рівень життя, тобто 80000,00 грн: 11 років = 7273 грн - сума яку позивач спроможний був би виділити на рік щоб їздити на відпочинок, купувати якісні продукти харчування, літературу для здійснення педагогічної діяльності.

Ректором ХДЗВА ОСОБА_2 подано до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Щодо доплати у розмірі 15 % від посадового окладу за науковий ступінь: позивач в мотивуванні своїх позовних вимог посилається на загальні норми чинного законодавства України, що регулюють умови трудових відносин між працівником та роботодавцем, Наказ міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти і наукових установ» та на укладені ним контракти з відповідачем. Хочу зазначити, що відповідач укладає зі своїми працівниками контракти, які складені на підставі чинного законодавства України. Всі трудові угоди забезпечують рівні права працівників, та гарантують їм право на реалізацію всіх прав, що закріплені в чинному законодавстві України. Вищевказане підтверджується умовами контракту №97 від 01.11.2014. ОСОБА_1 не надала посилання на положення наказу міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005, а саме відповідність ученого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником навчальних закладів, установ освіти та наукових установ. Ректором Харківської Державної Зооветеринарної Академії не було визначено відповідність ученого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді позивача. Доказів цьому позивачем також не надано. Отже, виходячи з вищевикладеного, керуючись чинним законодавством України, відповідач вважає правову позицію позивача в частині аргументації розповсюдження на нього умов про доплату в розмірі 15% від посадового окладу за науковий ступінь такою, що суперечить фактичним обставинам справи та недоведеною в повному обсязі. Щодо розрахунків вартості позову в частині матеріальної шкоди, позивач, при розрахунку суми матеріальної шкоди використовує наступну формулу: «10574,86 грн сума доходу за травень 2019 року/х15%/ ставки заробітної плати за недоплачену заробітну плату - доплату за науковий ступінь кандидата економічних наук/х 12 місяців х 11 років/ стаж наукового ступеня/ = 209384,60 грн». Відповідач вважає що такий розрахунок є неприпустимим та порушує всі вимоги чинного законодавства, в тому числі, щодо обґрунтування своїх позовних вимог. Позивачем при розрахунку використовується сума доходу за травень 2019 року у розмірі 10574,86 грн як база нарахування, яка помножується на відсоток компенсації та строк у 11 років. По-перше: дохід позивача за одинадцять років був різним кожного місяця і керуватись сумою доходу лише за один місяць з 132 місяців, що є періодом позовних вимог позивача на 11 років є неналежним та не об`єктивним та таким, що порушує норми законодавства та права відповідача; по-друге за приведеною формулою об`єктивно неможливо розрахувати заборгованість; по-третє: позивачем не вказано конкретних числових складових формули, відповідач не має змоги побачити, з яких конкретно цифрових значень було складено остаточний розрахунок. Щодо моральної шкоди, згідно матеріалів позовної заяви, позивач вважає, що йому була нанесена моральна шкода у розмірі 80000,00 грн. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Щодо гонорару адвоката за надання правової допомоги, позивачем не було надано жодного документу, що підтверджує фактичне надання послуг адвоката, а саме: ордер, акт наданих послуг та документи які підтверджують оплату таких послуг. Також представником позивача надано попередній розрахунок судових витрат, в якому зокрема вказано вартість участі в трьох засіданнях у розмірі 2400,00 грн. Проте справу призначено до розгляду в рамках спрощеного позовного провадження і такі послуги фактично не надавались. Виходячи із вищевикладеного, відповідач вважає, що в цій частини, позовні вимоги були сформовані неналежним чином, суперечать чинному законодавству та матеріалам справи та мають бути відхилені.

Представником позивача ОСОБА_4 подано відповідь на відзив, в якому вказала, що позивачем надано уточнену позовну заяву про стягнення недоплаченої заробітної плати, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди з додатками, до якої надано детальний розрахунок недоплаченої частини заробітної плати за ступінь кандидата наук ОСОБА_1 за період з 2011 року по теперішній час, таким чином посилання у відзиві на позовну заяву щодо неприпустимого розрахунку /за травень місяць 2019 року як база нарахування/ зазначеного вище заборгованості є безпідставним. Щодо доплати у розмірі 15% від посадового окладу за науковий ступінь повідомляє наступне, що доплата 15% за науковий ступінь кандидата наук, передбачена наказом Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 №557 та встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, а у даному випадку позивач здійснює діяльність в даному навчальному закладі за профілем. Відповідно до ч.9 ст.55 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання Вимогами щодо науково-педагогічних працівників, які входять до складу кафедр, передбаченими ч.5 ст.33 закону «Про вищу освіту» не встановлено умови щодо відповідності у них наукових ступенів тієї галузі наук, яка відповідає профілю кафедри, як це, зокрема, передбачено частинами 2 та 6 цієї статті для керівників кафедр та факультетів. Тож якщо науково-педагогічний працівник, який має науковий ступінь кандидата у відповідній галузі наук, або вчене звання, пройшов конкурсний відбір та обраний на посаду доцента кафедри, то доплата за науковий ступінь та вчене звання має провадитись йому незалежно від теми дисертації, спеціальності та галузі наук, за якими його присуджено, як особі, діяльність якої за профілем збігається з науковим ступенем та вченим званням. Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоплаченої заробітної плати повідомляє, що позивачем в достатній мірі розписано моральну шкоду, завдану неправомірними діями службових осіб вищого навчального закладу та надані достатні докази на підтвердження даної шкоди. Щодо гонорару адвокату за надання правової допомоги, до суду надано відповідні документи на підтвердження надання послуг адвоката.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

04 червня 2019 року ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху.

11 червня 2019 року представник позивача ОСОБА_4 подала до суду заяву про усунення недоліків.

12 червня 2019 суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 02 липня 2019 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 05 липня 2019 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 09 липня 2019 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

02 липня 2019 року ректором ХДЗВА Барановським Д.І. подано до суду відзив на позовну заяву.

11 липня 2019 року представником позивача ОСОБА_4 подано відповідь на відзив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з трудової книжки серія НОМЕР_2 , оформленої 30 червня 1971 року на ОСОБА_1 :

- 22.08.2001 згідно наказу №325-к зараховано на посаду економіста;

- 03.12.2001 згідно наказу №506-к звільнена з займаної посади у зв`язку з ліквідацією інституту ст.40 п.1 КЗпП України;

- 04.12.2001 згідно наказу №510-к зарахована на посаду старшого економіста; згідно наказу №785-к від 06.11.2002 вважати провідним фахівцем (старшим економістом);

- 05.04.2007 згідно наказу №49-к від 30.03.2007 переведена на посаду асистента кафедри менеджменту і маркетингу.

- 01.09.2007 згідно наказу №124-к від 05.07.2007 призначена на посаду асистента кафедри менеджменту і маркетингу, як обрана за конкурсом, з укладенням контракту терміном на п`ять років;

- 02.02.2009 згідно наказу №28-к переведена на посаду старшого викладача кафедри менеджменту і маркетингу;

- 01.02.2011 згідно наказу №29-к призначена на посаду доцента кафедри менеджменту та маркетингу, як обрана на підставі рішення вченої ради;

- 05.07.2011 згідно наказу №486 перейменовано кафедру менеджменту і маркетингу на кафедру менеджменту і адміністрування, продовживши працювати на посаді доцента;

- 01.03.2013 згідно наказу №32-к від 26.02.2013 переведена на 0,75 ставки посади доцента кафедри менеджменту і адміністрування;

- 01.04.2014 згідно наказу від 26.03.2014 переведена на повну ставку посади доцента кафедри менеджменту і адміністрування;

- 01.09.2014 згідно наказу №158-к переведена на повну ставку посади доцента новоствореної кафедри менеджменту економіки та маркетингу з послідуючим проходженням за конкурсом;

- 01.11.2014 згідно наказу №201-к від 30.10.2014 призначена на посаду доцента кафедри менеджменту, економіки та маркетингу з укладанням контракту терміном на п`ять років.

Згідно атестату доцента від 26.09.2019 протокол №5/02-Д, ОСОБА_1 присвоєно вчене звання доцента кафедри менеджменту і адміністрування.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.

Згідно з положеннями частин другої та третьої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

У відповідності до статті 71 Закону України «Про вищу освіту» фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування можуть здійснювати фінансування державних вищих навчальних закладів у встановленому законодавством порядку.

Фінансування приватних вищих навчальних закладів здійснюється їх засновниками та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та виданий на її підставі наказ Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557, регулює відносини в сфері оплати праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Оскільки ХДЗВА є навчальним закладом, який фінансується із бюджетної сфери, то на спірні правовідносини поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 та наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» №557 від 26 вересня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2005 р. за №1130/11410 (далі Наказ №557 від 26.09.2005).

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (п.8), при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно - правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Підпунктом г) п.3) ч.4 Наказу №557 від 26.09.2005 установлено доплати працівникам за науковий ступінь: доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати); кандидата наук, доктора філософії - у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Також вказано, що зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем. Відповідність ученого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником навчальних закладів, установ освіти та наукових установ. Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання повинні відповідати нормам і вимогам, передбаченим законодавством

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відповідності ученого звання та наукового ступеня профілю діяльності займаній посаді.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 82603,43 грн та зобов`язання провести перерахунок заробітної плати за вказаний період часу та у подальшому проводити виплату заробітної плати відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови №4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилалася на те, що незаконними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка виразилася в тому, що полягає у сильних душевних стражданнях, позивач сама виховує неповнолітнього сина, який потребує належний рівень життя. Службові особи даного навчального закладу позбавили дитину на належний рівень життя - їздити на відпочинок, купувати якісні продукти харчування та літератури для навчання, ліки. Також незаконні дії зазначених осіб, вплинули на емоційний стан, бо остання не може забезпечити собі та єдиній дитині належний рівень життя, не може купувати необхідні книги для здійснення педагогічної діяльності та інше.

Суд дійшов висновку, що позивач не довела достатніми, належними та достовірними доказами заподіяння їй моральної шкоди, у зв`язку з неправомірними діями відповідача.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Харківська державна зооветеринарна академія, місцезнаходження: Харківська область Дергачівський район смт Мала Данилівка вул. Академічна №1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00493758.

Повне судове рішення складено 16 липня 2019 року.

Суддя Є. А. Болибок