Ухвала суду № 83048753, 05.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2019 Справа №607/16070/19

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., при секретарі судового засідання Грабській Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Степанціва Д.В., яке погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Голинським Р.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Коломия Коломийського району Івано-Франківської області, українцю, громадянину України, не одруженого, тимчасово не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою, АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України;

- за участю: прокурора Голинського Р.О., слідчого Степанціва Д.В., захисника - адвоката Карпи М.М. підозрюваного ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Степанців Д.В. за погодженням з прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Голинським Р.О. в рамках кримінального провадження №12019210010001448 від 16 травня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивується наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16 травня 2019 року близько 18 год. 30 хв. у ОСОБА_1 , який перебував в парку «Топільче» із сторони ПК «Березіль» в м. Тернополі виник злочинний намір, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_2 ..

Реалізуючи свій злочинний умисел , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив нове кримінальне правопорушення, 16 травня 2019 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 , який перебував в парку «Топільче» із сторони ПК «Березіль» в м. Тернополі, підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_2 , шляхом ривка викрав у потерпілої жіночу сумочку, в якій знаходився жіночий гаманець та грошові кошти в сумі 50 гривень та побіг у невідомому напрямку.

З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_2 шкоду на загальну суму 100 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинений повторно.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 04 липня 2019 року, близько 17 год. 30 хв. у ОСОБА_1 , який перебував в приміщені ломбарду «Комод», що по вул. 15-го Квітня, 9 в м. Тернополі виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 04 липня 2019 року близько 17 год. 30 хв., перебуваючи в приміщені ломбарду «Комод», що по вул. 15-го Квітня, 9 в м. Тернополі, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, таємно з корисливих мотивів викрав мобільний телефон торгової марки iPhone 6, IMEI: НОМЕР_1 вартістю 5000,00 гривень.

Із викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 5000,00 гривень.

05.07.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186, ч.2 ст.185 КК України.

У клопотанні зазначено та вказано прокурором в судовому засіданні, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , яка повідомила, що бачила, як ОСОБА_1 , вирвав у неї з рук її сумочку;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання в якому потерпіла ОСОБА_2 , впізнала ОСОБА_1 який відкрито вирвав у неї з рук її сумочку;

- заявою ОСОБА_1 в якій він зізнався що перебуваючи в парку «Топільче» відкрито викрав у ОСОБА_2 належну їй сумку;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 , яка повідомила, що бачила, як ОСОБА_1 , перебував біля прилавку, де знаходився її мобільний телефон, та згодом через деякий час зустрілась з ОСОБА_1 , який передав їй мобільний телефон, який у неї було викрадено;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що перебував разом з потерпілою ОСОБА_3 на стадіоні біля ТЗОШ №27 та бачив як ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 мобільний телефон потерпілої;

- протокол огляду відео-запису на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні ломбарду «Комод», що по вул. 15 квітня, 9 в м. Тернополі таємно викрав мобільний телефон ОСОБА_3 ..

Слідчий у клопотанні зазначає, що підтримується в судовому засіданні прокурором, що підставою до застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст.185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що підозрюваний раніше вчиняв умисні корисливі злочини, не має постійного джерела доходу, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення. Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за умисні корисливі злочини, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин, що свідчить про стійку протиправну поведінку підозрюваного.

Існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих, свідків обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого та свідків є те, що шляхом погрози він може схиляти потерпілих до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування.

Окрім того, існує ризик, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі продовжуватиме злочинну діяльність, тому це вказує про підвищену його суспільну небезпеку, як особи, що може продовжувати вчиняти й інші кримінальні правопорушення, а також на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказане підтверджується тим фактом, що на даний час у Тернопільському міськрайонному суді знаходяться на розгляді обвинувальні акти відносно ОСОБА_1 за вчинення останнім корисливих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст.186 КК України.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, з наведених у ньому підстав, позицію підозрюваного та захисника, які просили обрати ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаного з позбавленням волі, а саме: домашній арешт.

Підозрюваний визнав вину, вказав, що має постійне місце проживання, на даний час не офіційно працює, одружений, на утриманні в нього знаходяться двоє малолітніх дітей. Вказав, що на даний час у нього за місцем його проживання залишилася без догляду його семирічна донька, яку дружина залишила на його утримання, так як сама перебуває у м.Львів з іншою донькою. Просить врахувати цю обставину, оскільки на даний час його малолітня дитина залишилася без догляду.

Приходжу до висновку, що клопотання підозрюваного та його захисника щодо застосування запобіжного заходу , не пов`язаного з позбавлення волі слід задовольнити, відмовивши при цьому у клопотанні слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Степанціва Д.В. щодо вибраного органом досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.

Частина 2 статті 177 цього Кодексу передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Так, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості відповідно. При цьому, підозра у вчиненні ОСОБА_1 вказаного злочину підтверджується оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності, які в даному випадку є достатніми при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, виходячи із системного аналізу зібраних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов`язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов`язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Водночас, вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не офіційно працює, має постійне місце проживання в Тернополі, відомостей про те, що він перебуває на обліку лікаря-психіатра і нарколога немає, раніше судимий. На даний час обґрунтовано підозрюється із вчиненні злочинів, визнав свою вину, по факту вчинення кримінального правопорушення - грабежу, викрадене майно добровільно повернув потерпілій, викрадені речі по факту крадіжки є недороговартісними.

Зважаючи на наведене вище, приходжу до висновку, що до підозрюваного ОСОБА_1 при встановлених обставинах за розглядом клопотання, не доведенням прокурором недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, враховуючи особу підозрюваного, зокрема, його молодий вік та сімейний стан, для недопущення виникнення вказаних слідчим у клопотанні ризиків та належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, до останнього слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною ОСОБА_1 залишати житло за місцем проживання в певний період доби.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Крім цього, застосовуючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 202, 205, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Степанціва Д.В., яке погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Голинським Р.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Клопотання підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Карпи М.М. про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною останньому залишати житло, що в АДРЕСА_1 , в період з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00хв., звільнивши ОСОБА_1 з-під варти із зали суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: прибувати за викликом слідчого, прокурора або суду; не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні; здати на зберігання старшому слідчому у кримінальному провадженні паспорт для виїзду кордон (за наявності).

Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 04 вересня 2019 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Степанціва Д.В.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до

Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області В. Л. Дзюбич