Рішення № 83046771, 04.06.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10342/18

Провадження № 2/428/718/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 06.12.2017 року внаслідок ДТП було пошкоджено його автомобіль «ВАЗ 11183», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.02.2018 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 1000 грн., а в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, правом надати відзив не скористався.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 з 22.09.2016 є власником транспортного засобу ВАЗ 11183, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з копією поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2150981 ОСОБА_3 здійснив страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, яка може бути завдана під час керування транспортним засобом ВАЗ 210700420, номерний знак НОМЕР_3 . Строк дії полісу з 29.01.2017 по 28.01.2018, страховик - страхова компанія «Еталон», розмір франшизи 1000 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.02.2018 по справі № 428/211/18, яка набрала законної сили 27.02.2018, було визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У вищевказаній постанові було встановлено, що 06 грудня 2017 року об 11-30 годині ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , в м. Сєвєродонецьку, рухаючись по другорядній дорозі - вулиці Танкістів, перетинаючи перехрестя з вулицею ОСОБА_5 , не поступився дорогою автомобілю марки «ВАЗ 11183», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулось зіткнення. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження. Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортного засобу.

Згідно з листом ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» від 16.05.2019 № 01-04-11941 вказана страхова компанія 30.03.2018 сплатила відшкодування у зв`язку із пошкодженням належного позивачу транспортного засобу в розмірі 40799 грн. 66 коп., франшиза становить 1000 грн.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу завдання відповідачем шкоди майну позивача під час дорожньо-транспортної пригоди. Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року по справі № 461/8496/15.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 36.6 вищевказаного Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду належні, допустимі та достатні докази того, що саме відповідач ОСОБА_2 своїми протиправними діями спричинив йому матеріальну шкоду на суму 1000 грн., яка складається з невідшкодованої франшизи, в той час як відповідач ОСОБА_2 не надав до суду жодних доказів того, що шкоди могло бути завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У зв`язку із викладеним, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн.

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач обґрунтовує завдану йому моральну шкоду тим, що він зазнав моральних та душевних страждань з приводу пошкодження його транспортного засобу та неможливості його використання в звичному режимі, а також з приводу порушення нормальних життєвих зв`язків, неможливості продовження нормального громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, не виплати відповідачем у добровільному порядку частини матеріальних збитків (франшизи).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

Пунктами 3, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку суду, позивач поза всяким розумним сумнівом зазнав моральних та душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо його майна, результатом якої стало пошкодження його транспортного засобу на значну суму та неможливість використання цього транспортного засобу у звичному режимі. Вищевказані прояви душевних страждань є типовими для будь-якої звичайної людини, майно якої було пошкоджено на значну суму та яка має змінити свій нормальний уклад життя для здійснення заходів з приводу відновлення пошкодженого майна. Наявність у позивача цих душевних страждань є очевидною.

На думку суду, справедливим та розумним розміром відшкодування моральної шкоди на користь позивача в даному випадку буде сума в розмірі 3000 грн., що враховує глибину та тривалість душевних страждань позивача і відповідає принципу співмірності.

Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що позовні вимоги було задоволено у повному обсязі. Разом з тим, позивач сплатив суму судового збору в розмірі 1409 грн. 60 коп., хоча сума заявлених ним вимог майнового характеру в загальному розмірі 4000 грн. потребувала оплати судового збору на суму лише 704 грн. 80 коп. Вказана позиція суду ґрунтується на тому, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 761/11472/15-ц.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат в розмірі 704 грн. 80 коп.

Щодо зайво сплаченої позивачем суми судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Тобто, в разі відсутності клопотання особи про повернення зайво сплаченої суми судового збору суд не наділений правом повертати такий судовий збір з власної ініціативи.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_4 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 .

Суддя І. С. Посохов