Вирок № 83046070, 16.07.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/12468/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Рибак Н.І.,

прокурора Квасниці В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Волкуна О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, раніше судимого, останній раз вироком Галицького районного суду м. Львова від 02.10.2015 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 та особа відносно якої, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, провадження закрито, 09.12.2015 року о 11 годині 30 хвилин, за попередньою змовою групою осіб, під час проїзду в маршрутному таксі № 46 по вул. Зеленій у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, розподіливши між собою ролі таким чином, що ОСОБА_2 спостерігав за тим, щоб їх злочинні дії не були викриті, в той час як особа відносно якої, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, провадження закрито, таємно викрав із сумки потерпілої ОСОБА_3 гаманець фірми «PETRE» вартістю 1 300 гривень, всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 3 800 гривень, після чого передав його ОСОБА_2 , проте свого злочинного умислу не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані пасажирами маршрутного таксі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Дав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Зазначив, що в обвинувальному акті вірно відображені його дії, що полягали в тому, що перебуваючи у маршрутному таксі він разом з особою відносно якої, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України провадження закрито, намагались викрасти у потерпілої ОСОБА_3 гаманець. Пояснив, що дійсно події відбувалися у період часу, у спосіб, які зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що мотиви і мета вчинення злочину відповідають дійсності. У вчиненому розкаюється.

Судом під час судового розгляду створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу (сторони кримінального провадження) зауважень з цього приводу не виникло.

Безпосередньо дослідивши докази подані під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого та свідка, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до переконання, що незважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні, його вина повністю та об`єктивно стверджується наступними дослідженими по справі доказами.

Показами свідка ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні показала, що у грудні 2015 року у громадському транспорті побачила як особа відносно якої, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, провадження закрито, викрав майно в жінки та передав його іншій особі. Особу відносно якої, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, провадження закрито затримали в маршрутці і тримали до приїзду поліції, а потім їх всіх провели в райвідділ. Потерпілою була жінка яка знаходилась у середині салону автобуса. Свідок чітко бачила як особа відносно якої, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, провадження закрито, викрала майно.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, зокрема показання свідка та обвинуваченого, суд визнає їх належними і допустимими в процесі доказування, оскільки такі знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з пред`явленим обвинуваченням, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказування КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством, а відтак суд вважає повністю доведеним факт вчинення злочину та винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинних дій.

Так, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За оцінкою показів свідка в цілому, суд встановлює, що остання підтвердила обставини викладені у обвинувальному акті, які доводять причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину. Суд враховує, що під час судового розгляду свідок надав показання щодо обставин вчинення злочину під присягою, за участю сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності. В ході розгляду справи не встановлено жодної обставини, яка вказує на те, що свідок може оговорювати обвинуваченого. При цьому суд приймає до уваги, що покази свідка відповідають показам обвинуваченого, згідно яких останній повністю визнав свою вину та вказав, що дає такі свідчення добровільно, без жодного тиску.

Під час оцінки того, чи було провадження в цілому справедливим, суд враховує якість наданих суду доказів, які не дають приводу сумніватися в їх достовірності й точності.

Зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_1 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і повно відображають обстановку та обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, оскільки останній вчинив замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, також враховано досудову доповідь персоналу органу пробації згідно якої, існує високий ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства на даний момент, а виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, те, що, злочин вчинено обвинуваченим повторно, корисливий мотив вчинення злочину, спрямований на заволодіння чужим майном, спосіб вчинення злочину, виражений у таємному викраденні чужого майна. Також суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Пом`якшуючих та обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді арешту, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді арешту в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

Початок строку відбування покарання засудженому рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Речові докази по справі - шкіряний гаманець фірми PETRE з грошовими коштами у сумі 3800,00 грн., дві дисконтні картки ЛОКАЛЬ та МЕТРО, які були передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 - повернути потерпілій за належністю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький