Рішення № 83045893, 15.07.2019, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

15.07.2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 554/6191/17 Провадження № 2/401/550/19

10 липня 2019 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Пилипенко Т.Ю.,

представника позивача - Тригубенка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 січня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

1. 02 серпня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Октябрського районного суду м. Полтава з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 січня 2011 року.

2. Заочним рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 05 грудня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 59376 грн.

3. Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 26 лютого 2019 року задоволено заяву відповідача, ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення, та скасовано заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 05 грудня 2017 року.

4. На підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 12 березня 2019 року дану цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, за місцем реєстрації та проживання відповідача.

5. Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України ухвалою суду від 12 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позиція позивача, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»:

6. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що дійсно відповідно до укладеного 17 січня 2011 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві від 17 січня 2011 року. Проте, ОСОБА_1 з червня 2016 року перестав повертати своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору № б/н від 17 січня 2011 року, внаслідок чого станом на 30 червня 2017 року має перед банком заборгованість в загальному розмірі 59376,71 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 3705,01 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 48768,81 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією - 3599,24 грн.;

- штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина) та 2803,65 грн. (процентна складова).

7. В обґрунтування позовних вимог позивачем надано до суду такі докази:

- анкета-заява відповідача від 17 січня 2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку на отримання у Банку платіжної картки з кредитним лімітом 6200 грн.;

- умови та правила надання банківських послуг;

- копію паспорта відповідача;

- розрахунок заборгованості відповідача перед Банком за договором б/н від 17 січня 2011року з якого видно, що відповідач використовував кредитні кошти та погашав заборгованість за кредитом та відсотками, останній платіж на погашення заборгованості здійснено 05 червня 2014 року в сумі 648,19 грн.;

- банківська виписка по кредитному рахунку, який було відкрито клієнту ОСОБА_1

8. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, та підтвердив факт списання з картки відповідача, ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором 05 червня 2014 року в сумі 648 грн. Пояснив, що строк позовної давності позивачем не пропущено так як строк дії картки закінчується в грудні 2014 року, тому просив задовольнити позовну заяву.

Позиція відповідача, ОСОБА_1 :

9. Відповідач, ОСОБА_1 , заперечив проти позову, подав відзив в якому зазначив, що останній раз він зняв з кредитної картки грошові кошти 06 грудня 2012 року в розмірі 440 грн. Останній раз він самостійно поповнив картку 26 липня 2013 року через термінал самообслуговування у м. Світловодську в сумі 500 грн. для погашення заборгованості за кредитом. Після 26 липня 2013 року він жодного разу більше не поповнював картковий рахунок, сам не вносив грошей на погашення заборгованості. Банк самостійно, як зазначено у листі Банку № 20.1.0.0.0/7 - 18.10.23/1063 від 20 листопада 2018 року здійснював автоматичне списання для погашення його простроченої заборгованості, списуючи гроші з його пенсійної картки. Також відповідач зазначив, що банк не ознайомив його з умовами та правилами надання банківських послуг, а на інтернет сторінці банку такі умови та правила, які діяли в період оформлення кредиту 17 січня 2011 року відсутні, а тому відповідач вважає, що між сторонами не було укладеного договору, оскільки позичальника не ознайомлювали з Умовами та правилами надання банківських послуг, сама заява-анкета не містить жодної інформації про зобов`язання позичальника щодо сплати процентів, пені, комісії, штрафів, а також інших умов кредитування.

Крім того, відповідач, ОСОБА_1 , зазначав, що його заборгованість станом на останню дату зняття коштів 06 грудня 2012 року становила 6211,50 грн. і виникла вона за період з 27 квітня 2011 року по 06 грудня 2012 року, а оскільки грошові кошти відповідач повинен був повертати щомісячно, то відповідно перебіг строку позовної давності відносно кожного місяця в якому знімалися кошти розпочинався з кожного наступного місяця в якому не поверталися зняті кошти банку.

10. В обґрунтування заперечення проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на такі докази: отриману від ПАТ «Приватбанк» Виписку по рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 17 вересня 2000 року по 17 жовтня 2018 року (а.с.82-91, 144-147).

11. Посилаючись на те, що трирічний строк позовної давності розпочався зі слідуючого місяця після останнього поповнення відповідачем 26 липня 2013 року кредитного карткового рахунку та сплив у серпні 2016 року, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, просив застосувати позовну давність та відмовити в позові повністю.

12. Відповідач, ОСОБА_1 , про час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, до суду повторно не прибув, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, які є у справі.

13. Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем та відповідачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов настпуного висновку.

Встановлені судом обставини справи:

14. 17 січня 2011 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір б/н про надання банківських послуг, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» йому надав, а він отримав кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 6200 грн. зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

15. На підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_1 з квітня 2011 року отримував від Банку кошти в межах кредитного ліміту та погашав кредит і відсотки до 26 липня 2013 року включно.

16. Останній платіж щодо повернення боргу за кредитним договором відповідач, ОСОБА_1 , здійснив через термінал самообслуговування 26 липня 2013 року перерахувавши 500 грн. (а.с.86).

Суд зазначає, що після 26 липня 2013 року відповідач, ОСОБА_1 , самостійно не погашав заборгованість за кредитним договором.

17. Відповідно до Виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 17 вересня 2000 року по 17 жовтня 2018 року, яку сформовано позивачем, та відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед Банком за договором б/н від 17 січня 2011 року, достовірно встановлено, позивач, АТ КБ «Приватбанк», на погашення за кредитним договором від 17 січня 2011 року, заборгованості відповідача ОСОБА_1 , здійснював автоматичне погашення простроченої заборгованості шляхом списання грошових коштів з картки НОМЕР_1 , а саме списання грошових коштів після 26 липня 2013 року банком здійснювалося 15 травня 2014 року в сумі 631,58 грн., та 05 червня 2014 року в сумі 648,19 грн.

18. В зв'язку з припиненням ОСОБА_1 здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором, станом на 30 червня 2018 року Банком нарахована заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед Банком, а саме: заборгованість за простроченим тілом кредита в сумі 3705,01 грн.

19. В зв'язку з порушенням ОСОБА_1 взятих за кредитним договором зобов'язань Банком нараховано відповідачу також: пеня та комісія за прострочене зобов`язання в сумі 3599,24 грн., а саме: заборгованість по процентам - 48768,81, штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 2803,65 грн. (процентна складова).

20. Встановлені обставини справи вказують на те, що між сторонами договору виник спір щодо виконання зобов`язання за договором від 17 січня 2011 року про надання кредитного ліміту на платіжну картку.

21. 02 серпня 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 17 січня 2011 року в загальному розмірі 59376,71 грн.

22. Відповідач, ОСОБА_1 , позов не визнав, просив застосувати строк позовної давності.

Джерела права, оцінка суду:

23. Згідно статті 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

24. Відповідно до ст.526, 527 та 530 ЦК України, - зобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строку відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

25. Відповідно до ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов' язання (неналежне виконання).

26. В силу ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов"язання.

27. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

28. Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником чергової частини суми кредиту є право позикодаця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Висновок суду:

29. Відповідно до укладеного 17 січня 2011 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

На підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_1 з квітня 2011 року отримував від Банку кошти в межах кредитного ліміту та погашав кредит і відсотки за користування кредитом. Останній платіж щодо повернення боргу з кредиту та по відсоткам відповідач здійснив 26 липня 2013 року перерахувавши 500 грн.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед Банком становить: заборгованість за простроченим тілом кредита в сумі 3705,01 грн.

30. На підставі викладеного позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 3705 грн. 01 коп. є обгрунтованою.

Джерела права, оцінка суду:

27. Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача заборгованості процентам за користування кредитом суд виходить з такого.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

28. Крім цього, за змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

29. За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

30. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

31. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Висновок суду:

32. Відповідно до укладеного 17 січня 2011 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

На підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_1 з квітня 2011 року отримував від Банку кошти в межах кредитного ліміту та погашав кредит і відсотки за користування кредитом. Останній платіж щодо повернення боргу з кредиту та по відсоткам відповідач здійснив 26 липня 2013 року перерахувавши 500 грн.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед Банком становить: прострочена заборгованість тілом за кредитом в сумі 3705,01 грн., а також нараховано відповідачу заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 48768,81 грн.

33. На підставі викладеного позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 48 768 грн. 81 коп. є обгрунтованою.

Джерела права, оцінка суду:

32. Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за пенею, а також штрафів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання.

Пеня за своєю правовою природою є неустойкою.

33. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

34. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання) як зазначено в п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

35. Слід зауважити, що умови споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності (Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Висновок суду:

36. Встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем свого зобов"язання за кредитним договором спричинено позивачу збитки в розмірі сум заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 3705,01 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 48768,81 грн., які даним рішенням вирішено стягнути.

37. Згідно розрахунку заборгованості станом на 30 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед Банком становить: нарахована пеня та комісія за прострочене зобов`язання в сумі 3599,24 грн.

38. Враховуючи відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України зменшити загальну суму пені до 500 грн., оскільки на думку суду, саме такий розмір є справедливим, розумним та співмірним, виходячи з встановлених фактичних обставин.

39. Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафів 500 грн. (фіксована частина) та 2803,65 грн. (процентна складова), то вони не підлягають задоволенню і суд прийшов до такого висновку виходячи з наступного.

40. Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язківяк заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

41. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

42. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

43. Відповідно до правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15 штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Вказана правова позиція є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

44. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в зв'язку зі стягненням з відповідача заборгованості з пені, у стягненні штрафів слід відмовити.

Джерела права, оцінка суду:

45. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

46. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

47. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

48. Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

49. Ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

50. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

51. Ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

52. Отже, за змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

53. Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

54. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

55. Суд зазначає, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

56. Суд враховує, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2891цс16 від 08 листопада 2017 року.

57. Як роз`яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

58. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Висновок суду:

59. На підставі належних та допустимих доказів судом достовірно встановлено, що 17 січня 2011 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір б/н про надання банківських послуг, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» йому надав, а він отримав кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 6200 грн. зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

60. На підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_1 з квітня 2011 року отримував від Банку кошти в межах кредитного ліміту та погашав кредит і відсотки до 26 липня 2013 року включно.

61. Останній платіж щодо повернення боргу за кредитним договором відповідач, ОСОБА_1 , самостійно здійснив через термінал самообслуговування 26 липня 2013 року перерахувавши 500 грн. (а.с.86).

Суд зазначає, що після 26 липня 2013 року відповідач, ОСОБА_1 , самостійно не погашав заборгованість за кредитним договором.

62. З Виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 17 вересня 2000 року по 17 жовтня 2018 року, яку сформовано позивачем, та відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед Банком за договором б/н від 17 січня 2011 року, достовірно встановлено, що на погашення за кредитним договором від 17 січня 2011 року, заборгованості відповідача ОСОБА_1 , позивач, АТ КБ «Приватбанк» самостійно здійснював автоматичне погашення простроченої заборгованості шляхом списання грошових коштів з картки НОМЕР_1 , а саме: списання грошових коштів після 26 липня 2013 року банком здійснювалося 15 травня 2014 року в сумі 631,58 грн., та 05 червня 2014 року в сумі 648,19 грн.

63. Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що строк позовної давності було перервано 05 червня 2014 року внаслідок автоматичного списання Банком 648,19 грн. в рахунок погашення простроченої заборгованості з іншої картики відповідача ОСОБА_1 .

64. Суд наголошує, що не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

65. Оскільки відповідач ОСОБА_1 з 27 липня 2013 року перестав виконувати свої обов`язки за кредитним договором, добровільно не погашав борг за кредитним договором, тому саме з 27 липня 2013 року у позивача виникло право на захист свого порушеного права, отже, почав перебіг строк позовної давності з часу нездійснення відповідачем сплати чергового обов"язкового платежу до 25 серпня 2013 року.

66. Проте, позивач будучи достовірно обізнаним, що ОСОБА_1 починаючи з 26 серпня 2013 року не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, добровільно не вносить грошові кошти на погашення поточної та простроченої заборгованості, звернувся до суду з розглядуваним позовом лише 02 серпня 2017 року, тобто після спливу загального строку позовної давності.

67. Відповідач, ОСОБА_1 , позов не визнав, та просив суд застосувати строк позовної давності.

68. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає підстави для застосування строків позовної давності за заявою відповідача, оскільки строк позовної давності розпочав свій перебіг на час чергового платежу за кредитним договором, а саме 26 серпня 2013 року, проте з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до суду лише 02 серпня 2017 року, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності, і клопотання про поновлення строку позовної давності не подавав.

Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в зв`язку зі збігом строків позовної давності.

69. Судові витрати у справі розподіляються у відповідності з положеннями ст.141 ЦПК України, та покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 536, 549, 553, 554, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 січня 2011 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 15 липня 2019 року.

Найменування сторін:

Позивач : Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 .

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис Згідно з оригіналом

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик