Ухвала суду № 83044881, 12.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.07.2019

Справа № 320/5321/19

Провадження № 1-кс/320/3634/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – слідчого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні потерпілим від 10 червня 2019 року винесену у кримінальному провадженні № 62019080000000228 за ч. 1 ст. 351 КК України, слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Степанюком С.В.,

за участю слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі – Степанюка С.В.,

В С Т А Н О В И В :

Глущенко В.Б. звернувся до суду зі скаргою в якій просить скасувати постанову про відмову у визнанні його потерпілим, винесену у кримінальному провадженні № 62019080000000228 за ч. 1 ст. 351 КК України, слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Степанюком С.В., зобов`язати слідчого повторно розглянути його заяву від 07.06.2019 року, а також проводити судовий розгляд за його відсутністю.

В обґрунтування доводів скарги зазначив, що кримінальне провадження № 62019080000000228, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань 22.05.2019 року за ч. 1 ст. 351 КК України за сумісним повідомленням голови ГО «Майдан громадський контроль» ОСОБА_2 та голови ГО «Альянс Української Єдності» ОСОБА_3 за фактом того, що 23.04.2019 службові особи ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)» не допустили на територію ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)» помічника консультанта народного депутата України М.Княжицького – В. ОСОБА_4 з журналістами Г.Овдієнко та Т.Беспалою, яке перебуває в провадженні слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Степанюка С.В.

07.06.2019 року на адресу ТУ ДБР розташованого в м. Мелітополі, надійшла заява про визнання ОСОБА_1 потерпілим.

10.06.2019 року слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Степанюком С.В. винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, оскільки не надано будь яких об`єктивних даних, які б вказували на наявність завданої моральної майнової або фізичної шкоди.

З зазначеною постановою не згоден, оскільки до матеріалів скарги додає фінансову документацію, яка підтверджує матеріальну шкоду яку він зазнав, як фізична особа підприємець у сумі 5896 грн., яка включає в себе проїзд із м. Харкова до м. Бердянська, повернення у зворотному напрямку, відповідно до чеків на пальне на загальну суму 3156,79 грн., добові у сумі 1600 грн., які ним були сплачені журналістам.

Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Степанюк С.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, оскільки потерпілим під час звернення з заявою про визнання потерпілим не було зазначено об`єктивних даних, які б вказували на наявність завданої моральної майнової або фізичної шкоди.

Потерпілою у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 55 КПК України визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, шкода, це об`єктивна категорія, що відображає ті зміни, які настали в майновому, фізичному, психічному, моральному стані особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Шкода, заподіяна злочином, чи кримінальним проступком, що є підставою для визнання особи потерпілим, має об`єктивний характер і тому включається до об`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Майнова шкода здебільшого пов`язана з втратою, привласненням, знищенням або пошкодженням майна, тобто завдається у зв`язку з посяганням на відносини власності у формі певних матеріальних об`єктів. Водночас така шкода може бути завдана при посяганні на особу та її життя, оскільки відшкодування моральної та фізичної шкоди пов`язано з витратами на лікування, протезування, посилене харчування, втрату працездатності, на поховання тощо. Законом також передбачені обставини, які виключають участь особи у кримінальному провадженні у якості потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена до слідчого судді. Також відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" не може бути визнано потерпілими осіб, які постраждали від кримінального правопорушення, вчиненого ними ж. Якщо ж особа спровокувала своїми діями вчинення злочину щодо неї і отримала тілесні ушкодження, це не є підставою позбавлення її статусу потерпілого.

Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали скарги, матеріали надані ТУ ДБР розташованого в м. Мелітополі, слідчий суддя дійшов наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити кримінальне провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим-особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

В судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження № 62019080000000228, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань 22.05.2019 року за ч. 1 ст. 351 КК України за сумісним повідомленням голови ГО «Майдан громадський контроль» ОСОБА_2 та голови ГО «Альянс Української Єдності» ОСОБА_3 за фактом того, що 23.04.2019 службові особи ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)» не допустили на територію ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)» помічника консультанта народного депутата України М.Княжицького – В. ОСОБА_4 з журналістами Г.Овдієнко та Т.Беспалою, яке перебуває в провадженні слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Степанюка С.В.

07.06.2019 року на адресу ТУ ДБР розташованого в м. Мелітополі, надійшла заява про визнання ОСОБА_1 потерпілим.

10.06.2019 року слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Степанюком С.В. винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, оскільки не надано будь яких об`єктивних даних, які б вказували на наявність завданої моральної майнової або фізичної шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Зазначені вимоги закону слідчим при винесенні оскаржуваного рішення дотримано в повному обсязі.

Щодо вимог не згоди зі змістом постанови про відмову у визнанні його потерпілим слідчим суддею враховується наступне.

Так із матеріалі скарги вбачається, що заявник ОСОБА_1 помічник консультанта народного депутата, якій є фізичною особою підприємцем, лише до матеріалів скарги долучив документи, які на його думку свідчать про наявність матеріальну шкоди у сумі 5896 грн., яка включає в себе проїзд із м. Харкова до м. Бердянська, повернення у зворотному напрямку, відповідно до чеків на пальне на загальну суму 3156,79 грн., добові у сумі 1600 грн., які ним були сплачені журналістам.

Зазначені документи слідчому не надавались.

Відповідно до диспозиції ст. 351 ч. 1 КК України, передбачена кримінальна відповідальність за невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації.

Об`єктивна сторона злочину (кримінального правопорушення) може бути виражена у формі;

1) невиконання законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, комітету ВР або тимчасової слідчої комісії ВР;

2) створення штучних перешкод у їх роботі; 3) надання завідомо неправдивої інформації народному депутатові України, депутату місцевої ради; 4) надання недостовірної інформації комітету ВР чи тимчасовій слідчій комісії ВР.

Законними є такі вимоги народних депутатів України, депутатів місцевих рад, комітетів ВР або тимчасових слідчих комісій ВР, які зроблені ними в межах повноважень, наданих їм Конституцією та законами України. У зв`язку з цим у кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати, чи мали зазначені особи та органи за законом право пред`являти вимоги, які не виконала певна службова особа.

Невиконання законних вимог вказаних осіб, органів може полягати у невиконанні своїх обов`язків особами, які відповідно до закону зобов`язані тим чи іншим чином сприяти потерпілим у здійсненні їхніх повноважень. Невиконанням законних вимог народного депутата України чи парламентського комітету буде, наприклад, ігнорування депутатського звернення чи запиту, направленого винній особі. Це також може бути відмова керівника відповідного періодичного друкованого видання, що виходить у виборчому окрузі депутата, чи місцевого радіо дати оголошення про зустріч депутата з виборцями, або порушення права законодавчої ініціативи народного депутата - не включення поданого депутатом проекту закону на розгляд парламенту тощо. Створення штучних перешкод у роботі вказаних осіб (органів) полягає у вчиненні дій, що перешкоджають реалізації ними своїх повноважень.

Таким чином шкода, не входить як обов`язковий елемент до складу об`єктивної сторони злочину передбаченого ст. 351 КК України та при поданні заяви, даних про наявність причиненої шкоди слідчому надано не було.

Відповідно до вимог ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

3. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги, оскільки відсутні підстави для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Степанюка С.В. про відмову у визнанні потерпілим від 10 червня 2019 року, винесену у кримінальному провадженні № 62019080000000228 за ч. 1 ст. 351 КК України, – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя

Мелітопольського міськрайонного суду

Запорізької області : Т.В. Юрлагіна