Ухвала суду № 83043862, 11.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/23614/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., при секретарі судового засідання Струтинська Н.Ю., за участі представника позивача – адвоката Дубровська, представника відповідача - адвоката Волошин В.Л. розглянувши клопотання про передачу справи № 712/23614/12 на розгляд іншого суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Воловецької районної ради Закарпатської області про стягнення боргу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Воловецької районної ради Закарпатської області про стягнення боргу та моральної шкоди.

Представником відповідача - адвокатом Волошин Л.Я. подано до суду клопотання про передачу справи на розгляд Воловецького районного суду Закарпатської області за територіальною підсудністю. Своє клопотання мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований у с. Нижні АДРЕСА_1 Воловецького району, а юридична адреса відповідача знаходиться за адресою смт АДРЕСА_2 Воловець АДРЕСА_3 Закарпатської області. Таким чином відповідно до ст. 29 КАС України справа підлягає передачі на розгляд за територіальною підсудністю до Воловецького районного суду Закарпатської області.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримала з підстав зазначених у клопотанні.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечила. Вказала, що питання про підсудність даної справи вирішено ухвалами судів від 28.02.2018 року та від 30.03.2018 року.

Ознайомившись із клопотанням відповідача, заслухавши думку представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Пунктом 10 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції від 15.12.2017 року) визначено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, зокрема, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпункту 12 п. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України визначено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З аналізу вказаних перехідних положень нової редакції КАС України вбачається, що будь-який адміністративний позов, поданий до набрання нової редакції КАС України, в тому числі позову за яким провадження вже відкрито, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції кодексу, однак позов (справу) не може бути повернуто або передано за підсудністю до іншого суду, якщо він поданий з додержанням відповідних вимог процесуального закону, який діяв до набрання чинності нової реакції кодексу.

Тобто вказана заборона передачі справи за підсудністю до іншого суду також діє і по відношенню до вже відкритої справи, яка не підлягає передачі до іншого суду за новим кодексом.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини п`ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, главою 2 КАС України встановлено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних справ.

Питання розмежування територіальної юрисдикції (підсудність) врегульовані параграфом 3 глави 2 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Пунктом третім частини першої статті 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За змістом положень частини п`ятої, шостої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Згідно з статтею 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області від 30 березня 2018 року адміністративну справі №712/23614/12 передано на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за підсудністю.

Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Враховуючи, що розгляд і вирішення адміністративної справи із недотримання судом правил територіальної підсудності є порушенням як норм вітчизняного законодавства, так і приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року в частині гарантування позивачу права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а також те, що питання щодо підсудності вирішено ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області від 30 березня 2018 року, клопотання про передачу справи за підсудністю є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 25, 26, 248 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача – адвоката Волошин В.Л. про передачу справи № 712/23614/12 на розгляд іншого суду - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 15 діб з дня її постановлення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе