Рішення № 83040115, 15.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2019 року № 826/2222/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у недоплаті позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року та одноразової грошової допомоги при звільненні;

стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 50 182, 65 грн. та суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 36 067, 23 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у справі та встановлено, що її розгляд буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2015 року - останній календарний місяць перед звільненням, позивачу зараховано заробітну плату у розмірі 4 579, 05 грн. Враховуючи вислугу у 23 календарні роки, звільнення через скорочення штатів, 50% грошового забезпечення, отриманого в останній календарний день становить 2 289, 53 грн., а відтак одноразова грошова допомога складає 52 659, 19 грн. (2 289, 53 грн. * 23 роки).

Отже, на думку позивача, недоплата складає 36 067, 23 грн. (52 659, 19 грн. - 16 844, 63 грн. отриманої допомоги).

Також позивач переконаний, що середньоденна заробітна плата за останні 2 календарні місяці роботи становить 185, 64 грн., у зв`язку з чим розмір належного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року становить 80 753, 40 грн. (185, 64 грн. * 435 днів), а тому недоплата становить 50 182, 65 грн. (80 753, 40 грн. - 30 570, 75 грн. виплаченої позивачу суми).

Водночас, після повторного автоматизованого розподілу справи № 826/2222/18, проведеного на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року № 532, справу передано на розгляд судді Вовку П.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року дану адміністративну справу прийнято до провадження.

У відзиві представник МВС зазначає, що нарахування грошового забезпечення на виконання постанови суду здійснено відповідно до чинного законодавства України з розрахунку постійних виплат, а саме: посадового окладу - 950, 00 грн.; окладу за спеціальним званням - 135, 00 грн.; надбавкою за вислугу років 35% - 379, 75 грн.

Отже, представник відповідача впевнений, що позивачу правомірно нараховано та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року (день ухвалення судового рішення) у розмірі 30 570, 75 грн., а після утримання податків і зборів позивачем отримано 30 112, 19 грн.

Так само представник відповідача стверджує, що розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу здійснено відповідно до чинного законодавства України з розрахунку постійних видів грошового забезпечення по посаді при звільненні, які були установлені наказами МВС України, а саме: посадового окладу у розмірі 1 746 грн.; окладу за спеціальним званням у розмірі 135 грн.; надбавки за вислугу років у розмірі 658, 35 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 1 269, 68 грн.; надбавки за ОРД у розмірі 873 грн.; надбавки за знання і використання в роботі іноземної мови у розмірі 174, 60 грн.

Отже, загальна сума одноразової грошової допомоги при звільненні позивача склала: 4 856, 63 грн. * 50% * 23 роки = 55 851, 25 грн.

При цьому, таку допомогу виплачено спочатку у розмірі 16 844, 63 грн., а потім - 39 006, 62 грн., що разом, за вирахуванням податків та зборів, становить 55 013, 48 грн.

Таким чином, представник МВС просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, у справі № 826/26222/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ від 23 жовтня 2015 року № 1598 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, визнано протиправним та скасовано наказ МВС від 30 жовтня 2015 року № 2211 про звільнення ОСОБА_1 за порушення дисципліни, визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ за наказом від 30 жовтня 2015 року № 2211, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро з 01 листопада 2015 року, зобов`язано МВС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 листопада 2015 року по день ухвалення судового рішення, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

З матеріалів справи видно, що наказом МВС від 19 серпня 2017 року № 882 о/с «По особовому складу» (т. 1 а.с. 44) на виконання вказаної постанови, зокрема, позивача поновлено на посаді з 01 листопада 2015 року.

При цьому, за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року (день ухвалення постанови суду) позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 30 570, 75 грн., а за виключенням податків і зборів позивачем отримано 30 112, 19 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 28, 106).

Також судом встановлено, що таке грошове забезпечення розраховано з посадового окладу - 950, 00 грн., окладу за спеціальним званням - 135, 00 грн. та надбавки за вислугу років 35% - 379, 75 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із відповідними змінами і доповненнями) у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Водночас, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Порядку № 100. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 825/1893/16 (адміністративне провадження № К/9901/29947/18).

Відповідно до абзаців 1 та 3 п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З довідки відповідача від 26 червня 2019 року № 194 (т. 1 а.с. 139) про доходи позивача вбачається, що позивачу у вересні 2015 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 3 782, 13 грн., у жовтні 2015 року - 4 825, 13 грн.

Визначаючи розмір середньоденної заробітної плати позивача, суд виходить з наступного розрахунку: заробітна плата позивача за два місяці, що передували звільненню (3 782, 13 грн. + 4 825, 13 грн. = 8 607, 26 грн.) ділиться на кількість робочих днів (43 дні) = 200, 17 грн.

При цьому, весь час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року становить 435 робочих днів.

З огляду на що, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 87 073, 95 грн., який утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу (435 робочих днів з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року) на розмір середньоденного заробітку (200, 17 грн.).

Зважаючи на те, що позивачу нараховано та виплачено не вказану суму, а тільки 30 570, 75 грн., суд вважає, що відповідачем за весь час вимушеного прогулу на користь позивача не доплачено заробіток у розмірі 56 503, 20 грн. (87 073, 95 грн. - 30 570, 75 грн.).

В свою чергу, наказом МВС від 23 серпня 2017 року № 889 о/с «По особовому складу» (т. 1 а.с. 45), згідно з п.п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.

Поряд з цим, у наказі зазначено, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років, одноразової грошової допомоги при звільненні складає 23 роки 01 місяць 05 днів.

Як видно з матеріалів справи, одноразова грошова допомога при звільненні позивача склала 16 844, 63 грн. (за вирахуванням податків і зборів виплачено 16 591, 96 грн.) та розрахована за посадою позивача станом на 06 листопада 2015 року, а саме: з посадового окладу - 950, 00 грн., окладу за спеціальним званням - 135, 00 грн. та надбавки за вислугу років 35% - 379, 75 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 46, 101, 102).

З матеріалів справи також вбачається (т. 1 а.с. 101, 103), що в наступному, після внесення змін до наказів МВС, які стосуються позивача, відповідачем здійснено донарахування одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 39 006, 62 грн. та платіжним дорученням від 14 червня 2018 року № 849 здійснено перерахунок коштів за вирахуванням податків і зборів на рахунок позивача у розмірі 38 421, 52 грн.

Отже, відповідачем нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 55 851, 25 грн. (16 844, 63 грн. + 39 006, 62 грн.).

При цьому, розрахунок здійснено з постійних видів грошового забезпечення по посаді при звільненні, а саме: посадового окладу у розмірі 1 746, 00 грн.; окладу за спеціальним званням у розмірі 135 грн.; надбавки за вислугу років у розмірі 658, 35 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 1 269, 68 грн.; надбавки за ОРД у розмірі 873, 00 грн.; надбавки за знання і використання в роботі іноземної мови у розмірі 174, 60 грн.

Так, статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За правилами статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 07 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до абз. 3 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, з урахуванням місячного грошового утримання на час звільнення та наявної у позивача вислуги років - 23 роки, суд, в контексті наведених правових норм, а також зважаючи на те, що позивачем помилково використано меншу суму грошового забезпечення у розмірі 4 579, 05 грн. для розрахунку належної йому допомоги, погоджується з проведеним відповідачем розрахунком суми одноразової грошової допомоги при звільненні, належної позивачу, яка складає 55 851, 25 грн. (4 856, 63 грн. * 50% * 23 роки) та є більшою від розрахованої позивачем (т. 1 а.с. 7 - 52 659, 19 грн.).

За таких умов, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у недоплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та для стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 36 067, 23 грн.

Водночас, згідно з ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити порушені права позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 56 503,20 грн.

Одночасно, з огляду на те, що недоплата позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року виявилась за висновком суду у протиправних діях, а не бездіяльності позивача, а також, що стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 56 503, 20 грн. є ефективним, повним та достатнім способом захисту у даному випадку, суд не вбачає доцільності у визнанні протиправною вказаної бездіяльності.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій у повному обсязі.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; код ЄДРПОУ 00032684) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 56 503, 20 грн. (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот три гривні двадцять копійок).

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк