Ухвала суду № 83040085, 15.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 липня 2019 року м. Київ № 640/11023/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва судді Чудак О.М., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про:

- визнання бездіяльності, що потягла за собою порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" при розгляді скарги, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2019 року за №15366-33-19, а саме: щодо не надсилання скарги з додатками у встановленому законом порядку та строки, та не видачу матеріалів скарги для ознайомлення, - протиправною;

- визнання дій щодо незаконного прийняття до розгляду по суті скарги, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2019 року за №15366-33-19, - протиправними;

- зобов`язання Міністерство юстиції України надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" всі додатки до скарги від 07 травня 2019 року, зареєстрованої за №15366-33-19, матеріали зазначеної скарги для ознайомлення та забезпечити право на подання пояснень, заперечень по суті скарги;

- зобов`язання Міністерство юстиції України прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги від 07 травня 2019 року, зареєстрованої за №15366-33-19, без розгляду її по суті у формі наказу.

В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено, що позивач на підставі договору оренди, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Браїлівське", орендує земельну ділянку. Разом з тим, позивачу стало відомо про надходження до Міністерства юстиції України скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (акціонерів Публічного акціонерного товариства "Браїлівське") щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за договорами оренди, укладеними з Публічним акціонерним товариством "Браїлівське", щодо подальшої передачі земельних ділянок, орендованих даним товариством, у користування іншим суб`єктам господарювання, зокрема позивачу. Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" не отримано копіюї скарги, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2019 року за №15366-33-19, позивач вважає, що його права, як заінтересованої особи при розгляді вказаної скарги, порушені, а тому наявні підстави для зобов`язання Міністерство юстиції України надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" всі додатки до скарги від 07 травня 2019 року, зареєстрованої за №15366-33-19, та відмовити у задоволенні такої скарги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії"). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, варто враховувати, що хоча публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, в якому обов`язковою є участь суб`єкта владних повноважень, все ж таки сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Приватноправові відносини ж вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суду необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких саме прав особа звернулася до суду.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача зі скаргою акціонерів Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за договорами оренди земельних ділянок, укладеними між Публічним акціонерним товариством "Браїлівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Латінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Старком-Агро", Приватним підприємством "Агро-Вілам", Товариством з обмеженою відповідальністю "Одемо", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросервіс Біликівці" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (позивачем).

Таким чином, розгляд скарги по суті Міністерством юстиції України може призвести до порушення приватного права (права користування земельною ділянкою) чи інтересу позивача, а тому позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття вищевказаними юридичними особами права користування на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

Тобто, предметом спору у цій справі є визнання права користування земельною ділянкою.

Додатково варто зазначити, що позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб`єкта владних повноважень Міністерства юстиції України, пов`язані з розглядом скарги акціонерів Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", посилаючись при цьому на недотримання цим суб`єктом встановленого законом порядку прийняття до розгляду по суті такої скарги, у зв`язку з пропуском строку її подання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17 дійшла висновку, що незважаючи на участь у подібному спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи №826/9341/17, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про порушення відповідачем порядку розгляду скарги Міністерством юстиції України, оскільки відповідач мав прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги у зв`язку з пропущенням скаржником строку звернення, а тому наказ Міністерства юстиції України №1543/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. Судами не досліджувалася правомірність винесення оскаржуваного наказу по суті, враховуючи встановлені вище обставини.

Разом з тим, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Враховуючи те, що позовні вимоги у справі №826/9341/17 є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що даний спір не обмежується оскарженням дій (бездіяльності) Міністерства юстиції України, оскільки в його основі лежить спір про право користування земельними ділянками, який з урахуванням особливості справи, не може бути вирішений в адміністративному суді. Тобто, з позовом звернулася не та особа, яка подала скаргу та вважає, що будь яким рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача в процесі розгляду скарги порушено її права, свободи чи інтереси, а третя особа, яка не є учасником відносин між скаржниками та Міністерством юстиції України та захищає включно своє право користування земельними ділянками.

Більше того, заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" вимога про зобов`язання Міністерство юстиції України прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги від 07 травня 2019 року, зареєстрованої за №15366-33-19, без розгляду її по суті у формі наказу, і свідчить про спосіб захисту такого права.

Крім того, й сам позивач на аркуші 8 позовної заяви стверджує, що зі змісту скарги вбачається, що існує цивільно-правовий спір щодо права оренди, що не дає підстав для розгляду цієї скарги Комісією відповідача, оскільки ці повноваження віднесені до повноважень суду.

Дійсно, відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом шостим статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися зі скаргою до Міністерства юстиції України як акціонери Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", то спір члена товариства стосовно управління та розпорядження майном такого товариства, пов`язаний з порушенням їх корпоративних прав.

Окрім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року порушено провадження у справі №902/536/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Браїлівське". З прохальної частини скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2019 року за №15366-33-19, вбачається, що скаржники просять Міністерство юстиції України скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за період з 2016 року по 2019 рік, тобто в період ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "Браїлівське".

З огляду на вищенаведене, суд керується висновками Великої Палати Верховного Суду, яка є послідовною у відповідній практиці та чітко посилається на необхідність дослідження конкретних обставин у кожній справі (підстав, предмету позову) на наявність чи відсутність спору про право, а відтак, дійшов висновку, що розгляд даної справи за наявного спору про право, наведеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" обґрунтування позову, як його підстав та обраний спосіб захисту такого права, - віднесено до юрисдикції відповідного місцевого господарського суду за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 3842 грн згідно платіжних доручень від 19 червня 2019 року №555 на суму 1921 грн та від 01 липня 2019 року №156 на суму 1921 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Пунктом третім частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Отже, питання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 3842 грн з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248 КАС України,

ухвалив:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак