Рішення № 83039971, 16.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2019 року № 826/8689/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Статус-С" доДержавної фіскальної служби України третя особа про Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Статус-С" з позовом до Державної фіскальної служби України третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просило визнати невмотивованим та скасувати рішення ДФС України від 13.12.2017р. № 29772/6/99-99-11-01-01-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем прийнято невмотивоване рішення про результати розгляду скарг, яким податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.09.2017р. № 0047021404, № 0047031404 залишено без змін, а скарги без задоволення, що на думку позивача слугує підставою для його скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2018р. відкрито провадження в адміністративній справі та повідомлено сторони, що справа буде розглядатись суддею Добрянською Я.І. за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить адміністративний позов залишити без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.04.2017р. ГУ ДФС у м. Києві було направлено на адресу позивача запит №8362/10/26-15-14-04-05-14 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень). (а.с. 22)

11.05.2017р. відповідачем отримано відповідь на вищезазначений запит відповідно до якої позивач відмовився надати запитувану інформацію з мотивів невідповідності запиту про подання інформації вимогам податкового законодавства. (а.с. 24-25)

На підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві видано наказ від 27.07.2017р. №7083 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Статус-С" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Кордон Трейд" за листопад-грудень 2015 року тривалістю 5 робочих днів з 01.08.2017. (а.с. 26)

За результатом проведеної перевірки складений акт від 14.08.2017р. №573/26-15-14-04-04 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Статус-С" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ "Кордон Трейд" за листопад-грудень 2015 року». (а.с. 27-32)

На підставі вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 13.09.2017р.:

- №0047021404, згідно якого ПП "Статус-С" визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, у розмірі 2 683 грн. за листопад 2015 р., 76 144 грн. за грудень 2015 р.;

- №0047031404, згідно якого ПП "Статус-С" донараховано податку на додану вартість у розмірі 137 167 грн. та 34 292 грн. штрафних санкцій.

28.09.2017р. позивачем подано до ДФС України скарги на вищезазначені податкові повідомлення-рішення. (а.с. 96-119)

Рішенням ДФС України від 13.12.2017р. №29772/6/99-99-11-01-01-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення. (а.с. 121-127)

Позивач вважаючи вищезазначене рішення невмотивованим, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та строки оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано ст. 56 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 56.1, 56.2, 56.3 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 56.6. Податкового кодексу України, у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня

Відповідно до п. 56.8, 56.9 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

З урахуванням наведеного та положень ч. 1 ст. 5 КАС України слід зазначити, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Виходячи із положень статті 19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13.09.2017р. №0047021404 та №0047031404 - без змін.

Одночасно, судом встановлено, що позивач оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення від 13.09.2017р. №0047021404 та №0047031404 і рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі № 826/17517/17 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.09.17 р. № 0047021404, № 0047031404.

Станом на момент винесення рішення у справі № 826/8689/18 рішення у справі № 826/17517/17 не набрало законної сили у зв`язку з поданням податковим органом апеляційної скарги.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 29.01.2019р. у справі № 826/10853/17, адміністративне провадження № К/9901/58531/18.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ПП "Статус-С" є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Статус-С" - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська