Рішення № 83039753, 04.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року Справа № 580/1203/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання: Зачепи Х.В.,

представників відповідача Швець М.О., Мауріної Я.Ю. - за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 № 0113371302;

- податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 № 0113431302;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.09.2018 № 0113491302;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.02.2019 № Ф-0001421302.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за результатами документальної перевірки за період діяльності із 01.01.2016 по 31.12.2018 контролюючим органом складено Акт від 27.07.2018 №392/23-00-13-0214/2786801096 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Позивач зазначає, що контролюючим органом під час проведення перевірки не враховувались первинні документи на підтвердження витрат безпосередньо пов`язаних із отримання доходів. Всупереч наданим первинним документам відповідач визначив витрати за «не прямими методами» виключно математичним шляхом, а саме, визначив витрати у відсотковому співвідношенні до доходу.

Позивач стверджує, що відповідачем визначено витрати на придбання реалізованого протягом 2016, 2017 років туалетного паперу в бухтах без відповідного дослідження первинних документів, які свідчать, що торгівельна націнка становить не більше 1%.

На думку позивача такі дії відповідача потягли за собою заниження об`єкту оподаткування - чистого оподаткованого доходу, в розмірі 211071 грн. 21 коп.

Позивач та його представник у судовому засідання не з`явились, проте представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 10.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив задоволенні позовних вимог відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що під час перевірки позивача встановлено заниження об`єкту оподаткування - чистого оподаткованого доходу за 2016-2017 на загальну суму 443776 грн. 65 коп., а саме за 2016 рік - 233256 грн. 82 коп., 2017 рік - 210519 грн. 89 коп.

Відповідач зазначає, що під час перевірки позивачу неодноразово направлялися запити щодо необхідності надання затверджених даних щодо залишків товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) станом на 31.12.2016 та 31.12.2017, проте позивач відмовився надавати інформацію стосовно залишків ТМЦ, середньої націнки при продажу товару та щодо розрахунку собівартості готової продукції, а тому у зв`язку із відсутністю інформації щодо залишків ТМЦ, середньої націнки при продажу товару та щодо розрахунку собівартості готової продукції, працівниками контролюючого органу відсоток середньої торгівельної націнки розраховувався виходячи із даних попередньої перевірки.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог.

Керуючись правом встановленим ст. 163 КАС України позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив про завищення загальної суми оподаткованого доходу за 2016 рік на суму 286063 грн. 45 коп. та заниження у 2017 році загальної суми оподаткованого доходу на суму 5478 грн. 86 коп.

При цьому позивач не погодився із витратами на придбання реалізованого протягом 2016, 2017 років туалетного паперу в бухтах, які контролюючим органом визначені у співвідношенні до доходу за різницею торгівельної націнки у 6%, оскільки враховуючи первинні документи витрати на придбання реалізованого туалетного паперу в бухтах, що підлягає віднесенню до складу витрат відображених у додатку Ф2 за: 2016 рік становить 7207674 грн. 19 коп., в той час як у акті перевірки 6974061 грн. 80 коп.; 2017 рік становить 4090060 грн. 83 коп., в той час як у акті перевірки 3878989 грн. 62 коп.

Позивач стверджує, що під час перевірки були подані всі оригінали первинних документів, що в свою чергу дозволяло визначити торгівельну націнку.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрований 27.07.1994 як фізична особа-підприємець у виконавчому комітеті Черкаської міської ради, перебуває на обліку у ДПІ у м. Черкасах із 27.07.1994, проводить господарську діяльність за кодами: КВЕД 38.11 - збирання безпечних відходів; КВЕД 17.22 - виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Із 02.07.2018 по 20.07.2018 Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі наказів відповідача №1135 від 20.06.2018, №1244 від 13.07.2018 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, проводилась документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Перевірку проведено з відома позивача у присутності уповноваженої ним особи та за її наслідками складено акт від 27.07.2018 №392/23-00-13-0214/2786801096 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності із 01.01.2016 по 31.12.2017» (далі - Акт перевірки).

Вищевказаним Актом перевірки зафіксовано допущені позивачем порушення, а саме порушення:

- пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 79879 грн. 80 коп., в тому числі, за 2016 рік на 41986 грн. 23 коп., за 2017 рік - на 37893 грн. 57 коп.;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 74473 грн. 68 коп., в тому числі за 2016 рік на суму 51316 грн. 50 коп., за 2017 рік - на суму 23157 грн.18 коп.;

- п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164.1 ст. 164 та п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору на загальну суму 6656 грн. 65 коп., в тому числі за 2016 рік - на 3498 грн.86 коп., за 2017 рік - на 3157 грн. 79 коп.;

- п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині подання податкової звітності за ІІ квартал 2016 та ІІ квартал 2017 з недостовірними відомостями. Відповідальність платника передбачена п.119.2 ст. 119 Розділу ІІ Податкового кодексу України;

- ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, встановлено заниження єдиного внеску за березень - червень 2017 на загальну суму 3150 грн. 94 коп.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 №0113371302, яким за порушення пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції на підставі п.123.1 ст. 123 розд. ІІ Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 119819 грн. 70 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 №0113431302, яким за порушення ст. 163, ст. 168 та п.16-1 Підрозділу 10 інших перехідних положень Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 9984 грн. 98 коп.;

- рішення №0113491302 від 07.09.2018 про застосування штрафних санкцій, яким за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, нараховано штрафні санкції в сумі 12579 грн. 02 коп. на підставі п.3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування».

07.09.2018 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0113481302 зі сплати заборгованості з єдиного внеску.

Не погоджуючись податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою позивач на підставі ст. 56 Податкового кодексу України 21.09.2018 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на останні.

23.11.2018 рішенням №18358/Я/99-99-11-02-01-14 Державна фіскальна служба України скаргу позивача залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 07.09.2018 №0113371302, №0113431302, №0113451302.

Позивач не погоджуючись із порушеннями пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 та п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, встановлений статтею 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.1, 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України визначені витрати, що безпосередньо пов`язані із отриманням доходу.

Таким чином фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі. При цьому, до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Судом встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 07.09.2018 №0113371302 стало завищення витрат на загальну суму 702266 грн. 94 коп., а саме у 2016 році на 507493 грн. 37 коп., у 2017 році на 197773 грн. 57 коп.

В свою чергу позивач стверджує, що відповідачем не правильно визначено суму чистого оподаткованого доходу, визначивши витрати на придбання реалізованого протягом 2016, 2017 років туалетного паперу в бухтах контролюючим органом визначені у співвідношенні до доходу за різницею торгівельної націнки 6% математичним способом без урахування первинних документів, які є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку.

З такими доводами сторони позивача суд погоджується, з огляду на наступне.

Актом перевірки встановлено, що дохід від продажу паперу туалетного в бухтах протягом 2016 згідно банківських виписок становить 7392505 грн. 53 коп., для розрахунку витрат, понесених для придбання реалізованого паперу в бухтах відповідач взяв торгівельну націнку в розмірі 6%, оскільки середня торгівельна націнка при продажу товарів згідно акту попередньої перевірки складала 5-8%.

Відповідно витрати на придбання реалізованого протягом 2016 року туалетного паперу в бухтах, що підлягають віднесенню до складу витрат відображених у додатку Ф3 до податкової декларації про майновий стан і доходи визначені контролюючим органом на рівні 6974061 грн. 80 коп.

В той же час згідно поданих позивачем первинних документів, а саме: видаткової накладної РН-0000000019 від 14.01.2016, видаткової накладної РН-0000000028 від 15.01.2016, видаткової накладної РН-0000000068 від 08.02.2016, видаткової накладної РН-0000000070 від 09.02.2016, видаткової накладної РН-0000000074 від 10.02.2016, видаткової накладної РН-0000000094 від 18.02.2016, видаткової накладної РН-0000000107 від 26.02.2016, видаткової накладної РН-0000000121 від 03.03.2016, видаткової накладної РН-0000000131 від 09.03.2016, видаткової накладної РН-0000000141 від 11.03.2016, видаткової накладної РН-0000000154 від 17.03.2016, видаткової накладної РН-0000000160 від 22.03.2016, видаткової накладної РН-0000000185 від 30.03.2016, видаткової накладної РН-0000000196 від 06.04.2016, видаткової накладної РН-0000000200 від 08.04.2016, видаткової накладної РН-0000000211 від 14.04.2016; видаткової накладної РН-0000000215 від 15.04.2016, видаткової накладної РН-0000000233 від 25.04.2016, видаткової накладної РН-0000000234 від 25.04.2016, видаткової накладної РН-0000000251 від 06.05.2016, видаткової накладної РН-0000000260 від 11.05.2016, видаткової накладної РН-0000000266 від 12.05.2016, видаткової накладної РН-0000000265 від 12.05.2016, видаткової накладної РН-0000000288 від 25.05.2016, видаткової накладної РН-0000000295 від 27.05.2016, видаткової накладної РН-0000000315 від 09.06.2016, видаткової накладної РН-0000000325 від 15.06.2016, видаткової накладної РН-0000000336 від 21.06.2016, видаткової накладної РН-0000000342 від 24.06.2016, видаткової накладної РН-0000000348 від 30.06.2016, видаткової накладної РН-0000000365 від 08.07.2016, видаткової накладної РН-0000000373 від 12.07.2016, видаткової накладної РН-0000000381 від 18.07.2016, видаткової накладної РН-0000000388 від 19.07.2016, видаткової накладної РН-0000000397 від 22.07.2016, видаткової накладної РН-0000000407 від 28.07.2016, видаткової накладної РН-0000000415 від 02.08.2016, видаткової накладної РН-0000000425 від 05.08.2016, видаткової накладної РН-0000000430 від 09.08.2016, видаткової накладної РН-0000000438 від 12.08.2016, видаткової накладної РН-0000000443 від 16.08.2016, видаткової накладної РН-0000000457 від 19.08.2016, видаткової накладної РН-0000000460 від 22.08.2016, видаткової накладної РН-0000000485 від 01.09.2016, видаткової накладної РН-0000000499 від 07.09.2016, видаткової накладної РН-0000000512 від 12.09.2016, видаткової накладної РН-0000000518 від 13.09.2016, видаткової накладної РН-0000000527 від 19.09.2016, видаткової накладної РН-0000000563 від 04.10.2016, видаткової накладної РН-0000000568 від 05.10.2016, видаткової накладної РН-0000000570 від 06.10.2016, видаткової накладної РН-0000000582 від 11.10.2016, видаткової накладної РН-0000000538 від 12.10.2016, видаткової накладної РН-0000000602 від 19.10.2016, видаткової накладної РН-0000000606 від 21.10.2016, видаткової накладної РН-0000000625 від 28.10.2016, видаткової накладної РН-0000000639 від 02.11.2016, видаткової накладної РН-0000000563 від 08.11.2016, видаткової накладної РН-0000000660 від 11.11.2016, видаткової накладної РН-0000000666 від 15.11.2016, видаткової накладної РН-0000000667 від 18.11.2016, видаткової накладної РН-0000000698 від 24.11.2016, видаткової накладної РН-0000000712 від 05.12.2016, видаткової накладної РН-0000000716 від 06.12.2016, видаткової накладної РН-0000000737 від 15.12.2016, видаткової накладної РН-0000000756 від 22.12.2016, видаткової накладної РН-0000000770 від 27.12.2016, витрати на придбання реалізованого протягом 2016 туалетного паперу в бухтах, що підлягає віднесенню до складу витрат відображених у додатку Ф3 до податкової декларації про майновий стан становить 7207674 грн. 19 коп.

Тобто відповідачем не враховано витрат у розмірі 233612 грн. 39 коп. (7207674,19 - 6974061,8), а тому відповідачем не вірно визначено суму чистого оподаткованого доходу, що в свою чергу призвело до заниження об`єкту оподаткування - чистого оподаткованого доходу, в розмірі 233612 грн. 39 коп.

У Акті перевірки відповідач зазначає, що дохід позивача від продажу туалетного паперу в бухтах протягом 2017 року згідно банківський виписок становить 4111729 грн. 17 коп., для розрахунку витрат, понесених для придбання реалізованого паперу в бухтах відповідач взяв торгівельну націнку в розмірі 6%, оскільки середня торгівельна націнка при продажу товарів згідно акту попередньої перевірки складала 5-8%, тому відповідно витрати на придбання реалізованого протягом 2017 року туалетного паперу в бухтах, що підлягають віднесенню до складу витрат відображених у додатку Ф3 до податкової декларації про майновий стан і доходи визначені контролюючим органом на рівні 3878989 грн. 62 коп.

Із наданих позивачем первинних документів, а саме: видаткової накладної РН-0000000021 від 19.01.2017, видаткової накладної РН-0000000039 від 25.01.2017, видаткової накладної РН-0000000043 від 27.01.2017, видаткової накладної РН-0000000044 від 27.01.2017, видаткової накладної РН-0000000059 від 01.02.2017, видаткової накладної РН-0000000074 від 08.02.2017, видаткової накладної РН-0000000120 від 23.02.2017, видаткової накладної РН-0000000136 від 01.03.2017, видаткової накладної РН-0000000156 від 07.03.2017, видаткової накладної РН-0000000176 від 15.03.2017, видаткової накладної РН-0000000169 від 13.03.2017, видаткової накладної РН-0000000205 від 29.03.2017, видаткової накладної РН-0000000245 від 12.04.2017, видаткової накладної РН-0000000277 від 26.04.2017, видаткової накладної РН-0000000282 від 27.04.2017, видаткової накладної РН-0000000310 від 11.05.2017, видаткової накладної РН-0000000354 від 26.05.2017, видаткової накладної РН-0000000365 від 31.05.2017, видаткової накладної РН-0000000372 від 01.06.2017, видаткової накладної №136 від 21.06.2017, видаткової накладної №137 від 22.06.2017, видаткової накладної №150 від 30.06.2017, видаткової накладної №158 від 06.07.2017, видаткової накладної №165 від 13.07.2017, видаткової накладної №170 від 17.07.2017, видаткової накладної РН-0000000510 від 01.08.2017, видаткової накладної РН-0000000540 від 09.08.2017, видаткової накладної РН-0000000552 від 14.08.2017, видаткової накладної РН-0000000655 від 26.09.2017, видаткової накладної РН-0000000690 від 10.10.2017, видаткової накладної РН-0000000696 від 11.10.2017, видаткової накладної РН-0000000716 від 20.10.2017, видаткової накладної РН-0000000719 від 20.10.2017, видаткової накладної РН-0000000743 від 02.11.2017, видаткової накладної РН-0000000756 від 08.11.2017, видаткової накладної РН-0000000777 від 14.11.2017 убачається, що за своєї сукупності первинні бухгалтерські документи встановлюють витрати на придбання позивачем реалізованого протягом 2017 року туалетного паперу в бухтах, що підлягають віднесенню до складу витрат відображених у додатку Ф3 до податкової декларації про майновий стан і доходи у сумі 4090060 грн. 83 коп.

Отже відповідачем у 2017 році не враховано витрат у сумі 233612 грн. 39 коп. (4090060,83 - 3878989,62), а тому останнім не вірно визначено суму чистого оподаткованого доходу, що в свою чергу призвело до заниження об`єкту оподаткування - валового доходу, у сумі 233612 грн. 39 коп.

Таким чином зважаючи, що проводилась документальна перевірка, посадові особи відповідача не дослідили кількості та реальності придбання позивачем туалетного паперу в бухтах у 2016-2017 роках.

Відповідач всупереч пп. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України безпосередньо не провів інвентаризацію та зняття залишків ТМЦ, а отже при формуванні висновку про заниження позивачем валового доходу не мав інформації щодо залишків ТМЦ у позивача.

Відтак застосований відповідачем спосіб встановлення факту заниження позивачем чистого оподаткованого доходу полягав у математичному обрахунку торгівельної націнки реалізованого паперу в бухтах на підставі акту попередньої перевірки позивача, за відсутності інформації щодо залишків ТМЦ у 2016, 2017 році та перевірки первинної бухгалтерської документації.

Застосований відповідачем метод є необґрунтованим, та не може бути належною підставою для формування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки останній виключає можливість встановити всі необхідні обставини для формування висновку про заниження позивачем валового доходу.

Відтак відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 № 0113371302.

Щодо посилання відповідача на ухилення позивачем від надання інформації стосовно товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016, 31.12.2017, підтверджуючих документів та розрахунку повної собівартості готової продукції для визначення суми чистого оподаткованого доходу, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Судом встановлено, що відповідачем надіслано позивачу запити: від 05.07.2018 №28512/23-00-13-0210; від 09.07.2018 №29047/23-00-13-0210; від 18.07.2018 №30355/23-00-13-0210.

Позивачем на вищезазначені запити відповідача надано відповіді листами: від 19.07.2018 №9/07-2018; від 12.07.2018 №6/07-2018, від 11.07.2018 №5/07-2018.

Суд зазначає, що у разі не вмотивованої відмови платника надати витребувані контролюючим органом документи та інформацію на підстав ст. 85 Податкового кодексу України, останній повинен застосувати заходи податково-правового примусу у відношенні до останнього.

В свою чергу відповідач не надав доказів застосування заходів податково-правового примусу по відношенню до позивача за ненадання витребуваних документів.

Отже відповідач не здійснив передбачених законом заходів для встановлення всіх необхідних обставин для формування висновку про заниження позивачем валового доходу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.09.2018 № 0113431302, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу.

Спірне рішення є похідним від правопорушення, склад якого податковим органом не доведено, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 № 0113431302 слід скасувати.

Щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування (далі - єдиний внесок), суд зазначає наступне.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону №2464).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності підприємця, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону №2464).

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464)

Як і в випадку із військовим збором не вірне визначення відповідачем валового доходу за 2016-2017 роки стало підставою для висновку стосовно заниження суми єдиного внеску за 2016 рік у сумі 51316 грн. 50 коп., та аналогічно за 2017 рік у сумі 23157 грн. 18 коп.

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 4 Розділу IV Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції унормовано, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Отже, відповідач, встановивши на підставі Акту перевірки заниження позивачем сплати єдиного внеску у період 2016-2017 року на загальну суму 74473 грн. 68 коп., виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.09.2018 №Ф-0113481302.

При цьому за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

Отже, враховуючи, що рішення відповідача №0013491302 від 07.09.2018 та вимога від 07.09.2018 №Ф-0113481302 є похідними від правопорушення, склад якого податковим органом не доведено, останні слід також скасувати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 07.09.2018 №0113371302, від 07.09.2018 №0113431302.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 01.02.2019 №Ф-001421302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3376 (три тисячі триста сімдесят шість) грн. 20 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.07.2019

Суддя С.О. Кульчицький