Рішення № 83039129, 04.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1850/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.

представника позивача - Бассараб Б.Г.

представника відповідача - Боровик Ю.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Військової частини А3384 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0013405013 від 18 березня 2019 року на загальну суму 2 273 грн 49 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2019 року Військова частина А3384 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

10 червня 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 29 травня 2019 року.

24 червня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 18.03.2019 № 0013405013 протиправно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальному розмірі 2 273,49 грн., оскільки ним своєчасно проводилось перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до бюджету. Позивач стверджував, що працівниками бухгалтерії була допущена технічна помилка у зазначенні номеру рахунку, на який перераховані кошти. Однак саме перерахування відбулося своєчасно. Помилка в зазначенні номеру рахунку не є несплатою, так само не є несвоєчасною сплатою грошового зобов"язання - на думку позивача.

03 липня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Мотивував свою позицію тим, що військовою частиною А3384 не забезпечено своєчасну сплату єдиного внеску, самостійно визначеного у поданому звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2019 року, у зв`язку із чим спірним рішенням застосовано штрафну санкцію у розмірі 2186,05 грн та нараховано пеню у розмірі 87,44 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що військова частина А3384 включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код 26615294, правовий статус - юридична особа.

Згідно поданого позивачем до контролюючого органу звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2019 року, в інтегрованій картці платника по коду платежу 71010000 20 лютого 2019 року проведені нарахування в сумі 58 247,29 грн.

З вищезазначеної суми нарахувань станом на 20.09.2019 позивачем фактично сплачено єдиного внеску по коду 71010000 - 47 317 грн 05 коп.

Позивачем 29.01.2019 було сформовано платіжне доручення №115 на суму 3 379,93 грн, яке подано до Держказначейської служби України та проведено 30.01.2019. Однак, позивачем допущено помилку у зазначені рахунку, а саме: зазначено рахунок " НОМЕР_1 " замість вірного " 37194201021601 ".

Отже, позивачем помилково сплачено суми єдиного внеску на аналітичний рахунок НОМЕР_1 , символ звітності 202 (кошти що сплачують військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення), у той час як слід сплачувати на аналітичний рахунок 37194201021601 , символ звітності 201 (кошти що сплачуються за осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності).

Факт невірного зазначення (помилки) коду рахунку сторонами не оспорювався.

Вважаючи такі дії порушенням вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", 18.03.2019 ГУ ДФС у Полтавській області винесла рішення №0013405013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 2186 грн та пеню у розмірі 87,44 грн.

Позивач, вважаючи прийняте рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд виходив з наступного.

Відповідно до абз. 7 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок, відповідно до абз. 2 пункту 1 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI, нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз.1 частини п`ятої статті 9 Закону України № 2464-VI).

Відповідно до абз. 1, 2 частини восьмої статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону України № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із частиною десятою статті 25 Закону України № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України № 2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, за несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Висновки щодо правозастосування

Матеріали справи свідчать, що позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2019 року, в інтегрованій картці платника по коду платежу 71010000 20 лютого 2019 року проведені нарахування в сумі 58 247,29 грн.

З вищезазначеної суми нарахувань станом на 20.09.2019 позивачем фактично сплачено єдиного внеску по коду 71010000 - 47317 грн 05 коп.

Позивачем 29.01.2019 було сформовано платіжне доручення №115 на суму 3379,93 грн, яке подано до Держказначейської служби України та проведено 30.01.2019 (а.с.5). Однак, позивачем допущено помилку у зазначені рахунку, а саме: зазначено рахунок " НОМЕР_1 " замість вірного " 37194201021601 ".

Отже, позивачем помилково сплачено суми єдиного внеску на аналітичний рахунок НОМЕР_1 , символ звітності 202 (кошти що сплачують військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення), у той час як слід сплачувати на аналітичний рахунок 37194201021601 , символ звітності 201 (кошти що сплачуються за осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності).

Представник відповідача зазначив, що оскільки позивачем самостійно допущено помилку в оформленні платіжного доручення, що призвело до порушення строків сплати єдиного внеску, то контролюючим органом правомірно застосовано штрафну санкцію та нараховано пеню, як це передбачено статтею 25 Закону України № 2464-VІ.

Суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Помилкове зазначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 (справа № 21-377а15).

У даній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказала на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений податковим кодексом, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у своїй постанові, що винесена у справі №826/24675/15 від 28.05.2019 року.

Отже, помилкове зазначення розрахункового рахунку під час сплати не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми у визначений Законом України №2464-VI строк, а відтак і для застосування штрафних санкцій та пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що накладення на позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування суми єдиного соціального внеску є протиправним.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним та його скасування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов військової частини А3384 (вул.Засядька 1 м.Полтава ЄДРПОУ 26615294) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639) задовольнити повністю.

Рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0013405013 від 18 березня 2019 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь військової частини А3384 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 липня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков