Ухвала суду № 83039091, 16.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

16 липня 2019 року м. Одеса Справа № 420/3875/19

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.05.2019 року №27466-51 якою донарахована сума єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 1733,12грн. та штрафні санкції 170,00грн.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року позивачу було відмовлено у задоволенні його клопотання про звільнення його від сплати судового збору та адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху із встановленням 10-деного строку для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Згідно вимог ухвали, позивач повинен був усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду адміністративного позову у відповідності до кількості сторін із зазначенням ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та його електронної адреси (у разі якщо така електронна адреса відома), зазначення вірної дати податкової вимоги або надання оскаржуваного документа відповідно до змісту позову, наданням доказів на обґрунтування обставин зазначених в позовній заяві та доказів сплати судового збору.

Після отримання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху позивач через канцелярію суду надав заяву про усунення недоліків зареєстровану 11.07.2019 року за вх.№24857/19.

Разом з тим, позивачем на виконання ухвали суду, доказів сплати судового збору надано не було. В обґрунтування не надання доказів сплати судового збору позивач зазначив, що за подачу цього адміністративного позову судовий збір не сплачується, що випливає зі змісту додатку до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 23.01.2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» та відповідно до частини 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення з якої вбачається, що особа, яка оскаржила рішення державного органу, звільняється від сплати державного мита.

На підставі зазначеного позивач вважає, що за подання адміністративного позову про скасування податкової вимоги, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З указаного вбачається, що заявник не є особою, на яку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Суд також зазначає, що прийняття рішення щодо звільнення сторони від сплати судового збору чи відстрочення його сплати є правом суду. Необґрунтоване звільнення від сплати судового збору, на думку суду, може утворювати умови для дискримінаційного становища інших суб`єктів звернення до суду.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95) виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.

Згідно ч.1 ст.2 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст. 3 Закону).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, з 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 1921 гривні.

Щодо посилань позивача на ч.4 ст.288 КУпАП як на підставу для звільнення його від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Наведена норма на яку посилається позивач стосується порядку оскарження та звільнення від сплати судового збору постанови про адміністративне правопорушення винесеної в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушеня. В даній справі позивачем оскаржується не постанова про адміністративне правопорушення, а податкова вимога яка має іншу правову природу, а тому позивач не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до п. 1 ч. 4.ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, суддя доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги слід повернути позивачу без розгляду.

Керуючись п. 1 ч. 4.ст. 169 КАС України, суддя –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - повернути позивачу без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.А.Іванов