Рішення № 83039031, 15.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1364/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Орленко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 26 квітня 2004 року по 29 травня 2019 року у розмірі 21945676,20грн., стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00грн., з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.06.2019р.

Ухвалою суду від 11.03.2019р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.05.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 03.06.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.05.2019р. зазначив, що він з 2000 року по 26.04.2004 р. працював заступником начальника Державної інспекції охорони Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та наказом №156-о Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26 квітня 2004 року його було звільнено за грубе порушення трудових обов`язків з посади заступника начальника державної Інспекції охорони Чорного моря з 26.04.2004р. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2004 року по справі № 2- 4602/2004 було скасовано наказ Міністерства №156-0 від 26.04.2004р., ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді заступника начальника Деревної інспекції охорони Чорного моря і на його користь з відповідача стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3 192, 39 гривень. Разом з тим, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2005 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004р. було частково змінено - розмір стягнення заробітку за час вимушеного прогулу зменшено до 2 960 гривень. Позивач зазначав, що 12.03.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника та вказані дії були визнані неправомірними ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.02.2014р. При цьому, позивач зазначав, що правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України, посилаючись на ухвали Київського районного суду м.Одеси від 07.11.2012р. та від 25.07.2014р. Позивач, посилаючись на дані Пенсійного фонду України «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (додаток), яка в квітні 2004 року дорівнювалася 2299,31 грн., а в березні 2004 року складала 1613,25 грн. вважає, що середньомісячна заробітна плата за останні два місяця перед звільненням складала 1956,28грн. (2299,31 + 1613,25 = 3912,56 : 2 = 1956,28 грн.) або середньодобова 1956,28 грн.: 22 робочих дня = 88,92 грн. Разом з тим, позивач, посилаючись на те, що у період з 12.08.2004р. по 29.05.2019р. кількість робочих днів складає 3708 днів, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та вимоги п.3 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995р., вважає, що остаточна сума, яка підлягає стягненню з відповідача відповідає сумі 21 945 676,20грн.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві Міністерства екології та природних ресурсів України від 01.04.2019р., зазначивши, що на виконання судового рішення Мінприроди перераховано ОСОБА_1 2960,00грн., що дає підстави вважати, що з позивачем був здійснений кінцевий розрахунок щодо вимог відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу. Водночас, представник відповідача зазначив, що наказом Мінприроди від 26.07.2004р. №280 ліквідовано Державну інспекцію охорони Чорного моря та оскільки Інспекцію виключено з ЄДРПОУ 01.11.2004р., то, на думку відповідача, максимальний період за який підлягає сплаті заробітна плата за час вимушеного прогулу, має закінчуватися 01.11.2004р. Також, відповідач вважає, що Мінприроди не відповідає за зобов`язання Інспекції, з якою позивач перебував у трудових правовідносинах, оскільки не є її правонаступником, а Положенням та чинним законодавством України така відповідальність не передбачена.

Разом з тим, 10.06.2019р. до суду від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог, у яких відповідач зазначив, що, на його думку, довідки Пенсійного фонду України на які посилається позивач при обрахунку середньоденної заробітної плати не є достовірними доказами по справі. Разом з тим, відповідач зазначав, що враховуючи те, що Державну інспекцію охорони Чорного моря Міністерства екології та природних ресурсів України ліквідовано рішенням органу державної влади без правонаступництва, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України не повинна була нести відповідальність за зобов`язаннями ліквідованої юридичної особи. Крім того, представник відповідача, звертає увагу суду на те, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство охорони навколишнього природного середовища України реорганізовано та утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України. Відповідач, посилаючись на реорганізацію та наданий законодавством обсяг повноважень зазначав, що Міністерство екології та природних ресурсів України призначати та звільняти з посад саме заступників керівників територіальних органів Держекоінспекції України не уповноважене, відповідно й поновлювати на вказану посаду теж.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004р. звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря з 26.04.2004р. (а.с.13).

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004 було задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано неправомірним та скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3192,39грн. (а.с.14-15).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.09.2005р. по справі №2-4602/2004 рішення районного суду від 12.08.2004р. змінено, зменшено розмір стягнення заробітку за час вимушеного прогулу до 2960,00грн. (а.с.17).

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 29.10.2004р. по справі №2-4602/2004 роз`яснено рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004 таким чином, що «вказане рішення підлягає виконанню на загальних підставах, передбачених ст.ст. 25, 77 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки факт перебування юридичної особи в процесі ліквідації (Державна інспекця охорони Чорного моря ліквідована наказом Міністерства охорони навколишнього середовища №280 від 26.07.2004р.) не перешкоджає поновленню на посаді незаконно звільненого працівника» (а.с.16).

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.02.2014р. по справі №520/17771/13-ц, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.05.2014р. (а.с.20-22) за скаргою ОСОБА_1 визнано дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2013 року з виконання виконавчого листа №2-4602 виданого 18 серпня 2004 року Київським районним судом м.Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; зобов`язано відділ примусового виконання рішень ДВС України скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.03.2013р. та поновити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №2-4602 виданого 18 серпня 2004 року Київським районним судом м.Одеси щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря (а.с.18-19).

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 07.11.2012р. по справі №1512/8905/2012 відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі №2-4602/2004 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природнього середовища «про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу» (а.с.23).

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі №2-4602/04 (а.с.28).

Як вбачається зі змісту ухвали Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства навколишнього природного середовища України. Правонаступником є Міністерство екології та природних ресурсів України

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22.03.2017р. по справі №520/1713/17, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.09.2017р. (а.с.31-32) залишено без задоволення заяву Міністерства екології та природних ресурсів України про заміну сторони у виконавчому провадженні №3076282 з виконання виконавчого листа №2-4602, виданого 18.08.2004р. Київським районним судом м.Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря (а.с.30)

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1,2 ст.235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із ч.7 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як встановлено судом під час з`ясування офіційних обставин справи рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004 скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря та стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3192,39грн., сума якої змінена до 2960,00грн. рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.09.2005р. по вказаній справі.

Однак, ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря поновлено не було.

Судом встановлено, що 09.12.2010р. з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління було прийнято Указ Президента України №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» яким утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Враховуючи викладене та те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про його звільнення та поновлення на посаді у межах справи №2-46-2/2004 були зверненні до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а не до Державної інспекції охорони Чорного моря, оскільки повноваження щодо поновлення на роботі у вищевказаній інспекції на момент розгляду справи №2-46-2/2004 відносились саме до повноважень вказаного Міністерства, яке реорганізовано у Міністерство екології та природних ресурсів України, суд вважає, що визначення ОСОБА_1 у якості відповідача Міністерство екології та природних ресурсів України, є обгрунтованим.

Крім того, суд, керуючись положеннями ч.4 ст.78 КАС України, враховує, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц, якою відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі №2-4602/04 встановлено, що Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства навколишнього природного середовища України. Правонаступником є Міністерство екології та природних ресурсів України (а.с.28).

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 на момент прийняття рішення Одеським окружним адміністративним судом не поновлено, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь позивача середньої заробітньої плати за час вимушеного прогулу при затримаці виконання рішення про поновлення на роботі, є обгрунтованими.

При цьому, щодо розміру та періоду, за який підлягає стягненню середня заробітня плата за час вимушеного прогулу, судом встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. ( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99 )

Пунктом 3 вказаного порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційночасу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Згідно рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004, яким стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3192,39грн., сума якої змінена до 2960,00грн. рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.09.2005р., заробітна плата за час вимушеного прогулу була нарахована позивачу за період з 26.04.2004р. по 12.08.2004р.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що підлягає задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітньої плати за пеірод з 13.08.2004р. по день прийняття рішення, а саме по 03.07.2019 р.

Як встановлено судом та підтверджується листами Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» за спірні періоди 2004-2019 роки, у 2004 році у період з 13.08.2004р. по 31.12.2004р. -101 робочий день; у 2005р. - 251 робочий день; у 2006р.-250 робочих днів; у 2007р. -251 робочий день; у 2008 р.-252 робочих дні; у 2009р.-251 робочий день; у 2010 році-251 робочий день; 2011р.- 250 робочих днів; 2012р.-251 робочий день; 2013р.- 251 робочий день; 2014р.- 251 робочий день; 2015р.- 251 робочий день; 2016р.-251 робочий день; 2017р.-249 робочих днів; 2018р. -250 робочих днів; у період з 01.01.2019р. по 03.07.2019р.-127 робочих днів.

Як вбачається з наданої до суду інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.06.2019р., у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 за якого, як за найманого працівника звітував страхувальник Державна інспекція охорони Чорного моря, сума заробітку ОСОБА_1 заробітна плата два місяці роботи, яка передує його звільненню, а саме лютий, березень 2004 року 948,60 грн. та 1613,25грн. Таким чином середньоденна (годинна) заробітна плата ОСОБА_1 складає (948,60+ 1613,25) : (20+22)=58,22 грн.

У зв`язку з викладеним з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середня заробітня плата за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004р. по 03.07.2019р. у розмірі 217626,36 грн. (3738 дні*58,22).

Щодо стягнення з Міністерства екології та природних ресурсів України моральної шкоди у розмірі 50 000,00грн., суд зазначає наступне.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що визначена позивачем до сплати сума моральної шкоди є розумною та справедливою

Так, позивач зазначає, що протиправні дії щодо звільнення, протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, завдали ОСОБА_1 моральну шкоду, підірвали ділову репутацію, перешкоджають забезпеченню достатнього життєвого рівня позивача та його сім`ї.

Наведені позивачем обставини спричинили позивачу душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли ОСОБА_1 моральну шкоду. При цьому, суд, враховує те, що ОСОБА_1 вже більше 14 роки чекає на поновлення його на посаді, постійно відстоюючи свої права у судових органах, а тому позовні вимоги позивача про стягнення 50 000,00грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського,35; код ЄДРПОУ 37552996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004р. по 03.07.2019р. у розмірі 217626,36 грн.(двісті сімнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень тридцять шість копійок).

Стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського,35; код ЄДРПОУ 37552996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 50 000,00грн. (п`ятдесят тисяч гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 15.07.2019р.

Суддя К.О. Танцюра

.