Ухвала суду № 83038863, 16.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 липня 2019 року СєвєродонецькСправа № 2а-2546/08

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження в справі № 2а-2546/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій незаконними, зобов`язання зробити перерахування виплати пенсії інваліду ЧАЕС,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження в справі № 2а-2546/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій незаконними, зобов`язання зробити перерахування виплати пенсії інваліду ЧАЕС, в обґрунтування якої заявник послався на таке.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 у справі № 2а-2546/08 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дії незаконними, зобов`язання зробити перерахування виплати пенсії інваліду ЧАЕС задоволено повністю.

На виконання рішення суду у примусовому порядку заявник звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області.

В 2014 році заявник змінив місце проживання та став на пенсійний облік у ГУПФУ в Дніпропетровській області, де перебуває до теперішнього часу та отримує пенсію.

ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку з його переміщенням до м. Кам`янського УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, як боржник, фактично вибуло з виконавчого провадження та не може в подальшому виконувати рішення суду.

На підставі викладеного заявник просив замінити боржник у виконавчому провадженні № 41205810 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2а-2546/08 УПФУ в Артемівському районі м. Луганська на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

16.07.2019 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшли заперечення за заяву про заміну сторони виконавчого провадження, в обґрунтування яких останній послався на таке. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська. Крім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як внутрішньо переміщена особа, відповідно до електронної пенсійної справи з 01.08.2015, паперова пенсійна справа ОСОБА_1 та копія рішення Луганського окружного суду від 26.09.2008 по справі № 2а-2546/08 в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні. Тому представник ГУПФУ в Дніпропетровській області просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Заявник просив розглядати заяву без його участі (арк. спр. 243).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 812/2672/14.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 у справі № 2а-2546/08 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій незаконними, зобов`язання зробити перерахування виплати пенсії інваліду ЧАЕС задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про відмову в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для працездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для працездатних та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок пенсії здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом на відповідний період (арк. спр. 4-6).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2016 відновлено втрачене судове провадження в адміністративній справі № 2а-2546/08 в частині: постанови Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року (арк. спр. 24-25).

Згідно з інформацією, зазначеною в довідці Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20.12.2017 № 7178 за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, встановлено, що 29.11.2013 на виконання до відділу примусового виконання рішень надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 № 2а-2546/08. 29.11.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У зв`язку із переміщенням відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 № 2а-2546/08 втрачено (арк. спр. 211).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 видано ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа у справі № 2а-2546/08 (арк. спр. 221-222).

У зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 з 01.08.2015 знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в ГУПФУ в Дніпропетровській області.

Вирішуючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд виходить з такого.

За визначенням ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Абзацом першим частини п`ятої статті 15 Закону № 1404 встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливо на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Відповідно до частини четвертої статті 379 КАС України заміна сторони виконавчого провадження застосовується також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відтак, заміна сторін в площені виконання рішення суду може проводитись на стадії виконання рішення суду до та під час примусового виконання.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Загальною ознакою способу набуття права власності є правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків від однієї особи до іншої.

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що процедура ліквідації передбачає значний обсяг певних дій, і, відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07 листопада 2014 року № 595 зобов`язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 передано частину повноважень управлінь, що знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, управлінням, що знаходяться на території підконтрольній українській владі, зокрема прийняття звітності, передбаченої законодавством, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених пп. 2-4, 6, 9-12, 16, 9 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486. Проте повноваження щодо призначення (здійснення перерахунку) та виплати пенсій передбачені пп. 7 п. 4 зазначеного Положення, отже, їх не здійснюють вказані у Додатку до постанови № 9-1 управління Пенсійного фонду України, що знаходяться на території підконтрольній українській владі.

Слід зазначити, що вказана постанова № 9-1 не передбачає правонаступництва управління, а лише виконання деяких повноважень, до яких не входить виплата пенсій.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська не перебуває в процесі припинення або ліквідації, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на території, яка є підконтрольною територією України.

Суд зазначає, що відсутність підстав публічного правонаступництва у межах спірних правовідносин доводить неможливість його здійснення. Під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

Відтак, підстав правонаступництва в розумінні ч. 2 ст. 104 ЦК України позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Заявником не надано жодного доказу правонаступництва, не надано суду доказів переходу від одного суб`єкта до іншого функцій (інших видів адміністративної діяльності), повноважень, завдань.

В заяві про заміну сторони виконавчого провадження заявник просить замінити боржника УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, на ГУПФУ в Дніпропетровській області (де на даний час він знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа) виключно з підстав тимчасової зміни місця проживання.

Однак, ГУПФУ в Дніпропетровській області не є правонаступником зобов`язань УПФУ в Артемівському районі м. Луганська та в своїх письмових запереченнях посилається на відсутність підстав щодо правонаступництва.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Перебування на обліку в іншому управлінні не є підставою для визнання цього управління правонаступником боргових зобов`язань УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, відтак посилання заявника на переїзд його до м. Кам`янське, як на підставу заміни сторони виконавчого провадження, є необґрунтованим.

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно усталеного прецедентного права Європейського суду з прав людини «право на суд» було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

В рішенні Верховного Суду України від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 року).

Отже, право позивача на отримання пенсії за віком є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державною зобов`язань.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для застосування правил вказаної статті Кодексу є обставини, що перешкоджають належними чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять це неможливим.

Зі змісту наведеної норми встановлено, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту.

В даному випадку заявник, надаючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини у рішенні по справі та замінити відповідача по справі, оскільки права позивача були захищені шляхом зобов`язання саме УПФУ в Артемівському районі м. Луганська зробити певні дії щодо перерахунку та виплати пенсії.

При цьому суд зазначає, що такі вимоги не були розглянуті судом першої інстанції, а зміна сторони у виконавчому провадженні у вказаний у своїй заяві позивачем спосіб тягне за собою зміну постанови по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішення питання, яке не було предметом розгляду у цій справі.

При цьому суд не бере до уваги посилання заявника на неможливість виконання рішення суду, оскільки постанова, на підставі якої видано виконавчий лист набрала законної сили та є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, відповідно до положень КАС України.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми процесуального закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись статтями 248, 256, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження в справі № 2а-2546/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дії незаконними, зобов`язання зробити перерахування виплати пенсії інваліду ЧАЕС відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун