
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
16 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2519/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 про накладення штрафу,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває адміністративна справа за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - позивач) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 про накладення штрафу;
- скасувати постанову від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 1240/2561/18 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 1240/2561/18 ОСОБА_1 нараховано пенсію за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року у розмірі 58692,90 грн на 4 тип відомості, що підтверджується протоколом від 11 січня 2019 року.
Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках визначено Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Пунктом 1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662), виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.
Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 "Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році" з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України, тобто фінансування пенсійних виплат в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. Договори з публічним акціонерним товариством "Укрпошта" та уповноваженими банками на виплату і доставку пенсій на 2019 рік управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не укладались.
У зв`язку з вищевикладеним позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено лист від 14 січня 2019 року № 551/03-18 про фінансування нарахованої на виконання судового рішення суми боргу з пенсії ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Порядок на сьогодні не прийнятий. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки такий боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку виконати судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що постанова від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 про накладення штрафу підлягає скасуванню.
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 11 липня 2019 року за № 4196, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю (арк. спр. 31-35). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 19 грудня 2018 року на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом у справі № 1240/2531/18, про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року.
20 грудня 2018 року державним виконавцем, керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
На виконання вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем на адресу боржника неодноразово направлялися вимоги щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.
На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що рішення суду не виконано. Відсутність фінансування скаржника не доведена документально, не надано доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.
28 травня 2019 року державним виконавцем відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.
Відповідач зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом другим пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, визначено, що управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 3, 5, 8 пункту 4 вказаного Положення).
Таким чином, резюмує відповідач, позивачем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі. Відсутність коштів у скаржника не доводить поважність причин невиконання судового рішення.
Крім того, вищезазначене судове рішення не відноситься до рішень про стягнення періодичних платежів, а є немайновим рішенням, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Станом на 11 липня 2019 року рішення суду не виконано.
Отже, дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є правомірними, а оскаржувана постанова не підлягає скасуванню відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на викладене, відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення позову не існує.
Ухвалою суду від 18 червня 2019 року позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 15-17).
Ухвалою від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 липня 2019 року о 09 год. 00 хв. (арк. спр. 1-3).
Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 24, 25, 27-28, 30), причини неприбуття представників у судове засідання учасники справи не повідомили.
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 1240/2561/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено (арк. спр. 56-59):
- визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року;
- зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).
19 грудня 2018 року позивачу за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 1240/2561/18, яке набрало законної сили 15 листопада 2018 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", видано виконавчий лист (арк. спр. 38-39).
На підставі заяви адвоката Богуша В.Д., поданої 19 грудня 2018 року в інтересах ОСОБА_1 , постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20 грудня 2018 року ВП № 57946280 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 19 грудня 2018 року у справі № 1240/2561/18, про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року (арк. спр. 37, 41-42, 60-62).
На виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20 грудня 2018 року ВП № 57946280 про відкриття виконавчого провадження управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області листом від 14 січня 2019 року за № 563/03-22 повідомило, що рішення у справі № 1240/2561/18 виконано шляхом нарахування ОСОБА_1 заборгованості за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року в розмірі 58692,90 грн на відомість лютого 2019 року, та зазначило, що виплата буде проведена після фінансування Пенсійним фондом України (арк. спр. 43-47).
Вимогою від 11 лютого 2019 року за № 872 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області зобов`язав управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області протягом трьох днів з дня отримання вимоги надати до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду (арк. спр. 48-49).
Листом від 18 лютого 2019 року за № 3525/03-22 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило, що рішення у справі № 1240/2561/18 виконано шляхом нарахування ОСОБА_1 заборгованості за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року в розмірі 58692,90 грн на відомість лютого 2019 року, та зазначило, що виплата буде проведена після фінансування Пенсійним фондом України. Відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на лист управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 14 січня 2019 року за № 551/03-18 станом на 18 лютого 2019 року не надійшло. Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України, тобто фінансування пенсійних виплат управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 50).
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 за невиконання рішення суду на управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 7 зв., 52, 60-62).
На виконання рішення суду у справі № 1240/2561/18 управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області винесено розпорядження від 11 січня 2019 року № 853452, яким ОСОБА_1 з 01 червня 2016 року поновлено виплату пенсії (арк. спр. 44).
Відповідно до протоколу без дати та без номеру про індивідуальний перерахунок ОСОБА_1 нараховано заборгованість з пенсії за період з червня 2016 року по червень 2018 року в загальній сумі 58692,90 грн та зазначено, що виплата буде здійснена основним способом в листопаді 2018 року (арк. спр. 8, 45).
14 січня 2019 року управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з листом за № 551/03-18 щодо фінансування виплати пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 , в якому просило профінансувати виплату заборгованості з пенсії за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року в розмірі 58692,90 грн, яка включена до типу 8 відомості лютого 2019 року (арк. спр. 9-10, 46-47).
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 12 липня 2019 року за № 10666/07 повідомило, що згідно з Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, головне управління Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України. Головне управління Пенсійного фонду України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно- правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Пенсійного фонду України. Фінансування пенсійних виплат відбувається згідно чинного законодавства відповідно до потреби в коштах на виплату пенсій, яка визначається на підставі всіх виплатних документів, сформованих підпорядкованими управліннями Пенсійного фонду України в Луганській області, та в межах коштів, що надходять з Пенсійного фонду України виключно за цільовим призначенням. Дані на потребу в коштах на виплату пенсій та грошової допомоги головним управлінням надаються до центрального апарату Пенсійного фонду України. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 1240/2561/18 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на виконання рішення суду у справі № 1240/2561/18 заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2018 року нараховано на додаткову відомість, суми по якій включено до загальної потреби в коштах на виплату пенсій та грошової допомоги за рішенням суду. На сьогодні Міністерством соціальної політики України погоджено розроблений Пенсійним фондом України проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», яким буде врегульовано питання отримання внутрішньо переміщеними особами сум соціальних виплат, нарахованих за минулий період. Після погодження нормативно-правового акта зацікавленими центральними органами виконавчої влади та проведення правової експертизи, в установленому порядку його буде внесено на розгляд Уряду (арк. спр. 53).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції).
За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 3, 16 частини другої статті 18 Закону № 1404).
Стаття 26 Закону № 1404 визначає початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішення суду у справі № 1240/2561/18 у встановлений державним виконавцем строк не виконано.
Як зазначає позивач, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
Однак, суд вважає безпідставними посилання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області на положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", як на обставину, що перешкоджає виконанню рішення суду повністю.
Так, дослідженням мотивувальної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року встановлено, що суд під час розгляду та вирішення адміністративної справи № 1240/2561/18 дійшов висновку, що положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", у правовідносинах, що виникли між управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області та ОСОБА_1 , є незастосовними.
Відповідно, суд вважає, що управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області безпідставно та всупереч рішенню суду у справі № 1240/2651/18 продовжує поширювати положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", на правовідносини, що виникли між сторонами виконавчого провадження.
Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", жодним чином не поширюється та не врегульовує правовідносини щодо виплати соціальних виплат за судовим рішенням.
Однак, як вже вище вказано, зважаючи на відсутність фінансування управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області на виконання рішення суду у справі № 1240/2651/18, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Із змісту статті 245 КАС України слідує, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
При цьому, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
З огляду на положення пунктів 1, 2 частини другої статті 245 КАС України у разі визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям державним виконавцем постанови (рішення) про накладення штрафу, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 28 травня 2019 ВП № 57946280 про накладення штрафу.
Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 про накладення на управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позовні вимоги є обґрунтованими та фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням способу судового захисту порушених прав позивача, який у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1921,00 грн.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 липня 2019 року за № 1005545778 Головне територіальне управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884) зареєстровано юридичною особою (арк. спр. 66-68).
Враховуючи те, що Управління державної виконавчої служби є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1921,00 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 про накладення штрафу задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у розмірі 5100,00 грн.
У задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови від 28 травня 2019 року ВП № 57946280 про накладення штрафу відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.І. Чернявська
Судове рішення № 83038769, Луганський окружний адміністративний суд було прийнято 16.07.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 360/2519/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: