Ухвала суду № 83038619, 15.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 липня 2019 року м. Київ № 320/3478/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві позовну заяву Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету 11978, 60 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративно судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем було подано декларації про майновий стан та доходи, зокрема: декларація за 2015 рік від 30.03.2016, якою самостійно визначено зобов`язання з ПДФО в розмірі 964, 03 грн. та з ВЗ в розмірі 228, 84 грн.; декларація за 2016 рік від 31.07.2017, якою самостійно визначено зобов`язання з ПДФО в розмірі 3107, 16 грн. та з ВЗ в розмірі 258, 93 грн.; декларація за 2017 рік від 02.05.2018, якою самостійно визначено зобов`язання з ПДФО в розмірі 6912, 00 грн. та з ВЗ в розмірі 576, 00 грн.

Пунктами 102.1 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Судом встановлено, що контролюючим органом самостійно нараховане лише грошове зобов`язання по податковому боргу станом на 13.12.2017 в розмірі 4614, 04 грн., у тому числі за основні платежі - 3901, 19 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 170, 00 грн., пеня - 127, 19 грн., що підтверджується копією корінця податкової вимоги форми «Ф» від 14.12.2017 № 32594-17. Отже, в межах суми стягнення в розмірі 4614, 04 грн. згідно з вищевказаною вимогою позивачем подано позов в межах встановленого законом 1095 денного терміну.

Щодо суми заборгованості у зв`язку із поданням позивачем декларацій за 2015, 2016 та 2017 роки, якими самостійно визначено зобов`язання з ПДФО та з ВЗ, суд вважає, що в цій частині позов подано з пропуском тримісячного строку звернення до суду, оскільки несплачене, на думку відповідача, грошове зобов`язання за вказаними деклараціями за 2015, 2016 та 2017 роки не є грошовим зобов`язанням, нарахованим контролюючим органом, що й не заперечується самим позивачем у викладених в позові обставинах, тому в цій частині строк в 1095 днів не підлягає застосуванню. У зв`язку з цим, дія спеціального закону щодо строку звернення до суду в межах 1095 днів у даному випадку не застосовується.

Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Отже, обчислення тримісячного строку звернення до суду у позивача в зазначеній частині за декларацією за 2015 рік почалося з дня несплати відповідачем самостійно визначених у декларації грошових зобов`язань, тобто з 01.08.2016 (граничний строк звернення до суду - листопад 2016 року); за декларацією за 2016 рік - з 01.08.2017 (граничний строк звернення до суду - листопад 2017 року); за декларацією за 2017 рік - з 01.08.2018 (граничний строк звернення до суду - листопад 2018 року).

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про недотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості відповідно до поданих ним декларацій за 2015, 2016 та 2017 роки.

Разом з тим, позивач звернувся до суду лише 08.07.2019, тобто після спливу тримісячного строку для звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу без заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.

Таким чином, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду та не повідомлено про поважність причин його пропуску.

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.