Рішення № 83038512, 04.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року (о 14 год. 00 хв.)Справа № 280/2116/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні з 01 січня 2018 року перерахунку пенсії позивачу згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;

зобов`язати відповідача провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи із основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 30.04.1976 звільнений з військової служби, на час звільнення мав загальну вислугу військової служби в пільговому обчисленні 42 років та військове звання «майор». Позивач також є інвалідом ІІ групи. Вказує, що 01.05.1976 йому було призначено пенсію за вислугу років в розмірі 75% грошового забезпечення, яка у подальшому з 01.01.1996 була визначена у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення, а 01.01.2003 з набранням чинності Закону України від 04.07.2002 №51-VI «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія позивача визначена у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Вказує, що на виконання наданої оновленої довідки про розмір грошового забезпечення йому було проведено перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного розміру посадового окладу, але всупереч вимогам законодавства зменшено основний розмір його пенсії з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення (з 01.01.2018), що в свою чергу призвело до зменшення пенсії. Вважає такі дії відповідача щодо встановлення розміру пенсії 80 відсотків грошового забезпечення протиправними, такими що порушують право позивача на отримання пенсії у розмірі, передбаченому законом на час її призначення та суттєво погіршують фінансове становище, у зв`язку із чим просить адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді від 10.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Перше судове засідання призначене на 05 червня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

20 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. №20093), у якому, зокрема, пояснює, що позивачу було призначено пенсію по інвалідності з 01.05.1976 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розрахунку 75% відповідних сум грошового забезпечення. Вказує, що відсотковий розмір грошового забезпечення, яке враховується для обчислення розміру пенсії по інвалідності, передбачений п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме: пенсія по інвалідності військовослужбовців призначається особам з інвалідністю ІІ групи - в розмірі 80 процентів (даний відсоток ніколи не досягав 90% при призначенні пенсії по інвалідності ІІ групи). З урахуванням зазначеного, вважає дії відповідача застосування 80% грошового забезпечення, передбаченого вказаним Законом, є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив, поданій 31.05.2019 (вх. №22233), позивач підтримав свою правову позицію, викладену в позовній заяві, відзив відповідача вважає необґрунтованим та таким, що не містить жодного аргументу, що стосується даної справи. З посиланням на приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зауважує, що є особою з інвалідністю війни ІІ групи, тобто має право на пенсію по інвалідності (п. «а» ст. 21 Закону), а також має 42 роки вислуги військової служби, тобто має також право на пенсію за вислугу років (п. «а» ст. 12 Закону), то відповідно і має право на виплату пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги, як то визначено п. «а» ст. 13 Закону. На підставі вищезазначеного, просить позов задовольнити повністю.

Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 01 травня 1976 року отримує пенсію за вислугу років, розмір якої становив 75 % грошового забезпечення (вислуга років 42), що підтверджується розрахунком від 01.08.1976.

Позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради від 17.11.2016, термін дій - безтермінове.

З 01.10.2017 позивачу проведений перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійна справа № 0801013184), виходячи з 80% грошового забезпечення як особі з інвалідністю, за розрахунком за вислугу років основний розмір пенсії 90 % грошового забезпечення, що підтверджено довідкою від 01.04.2019, виданою ГУ ПФУ в Запорізькій області.

З 01.01.2018 позивачу також проведений перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» № 103 від 21.02.2018.

У подальшому, з 01.04.2019 позивачу також проведений перерахунок його пенсії за постановою КМУ № 103 від 21.02.2018. Згідно з довідкою ГУ ПФУ в Запорізькій області після перерахунку розмір пенсії позивача станом на 01.04.2019 склав 8 915,86 грн., з урахуванням попередньої суми пенсії 4 854,02 грн. та підвищення 4 043,84 грн. (станом на 01.01.2018 становив 7 549,91 грн.). Перерахунок пенсії ОСОБА_1 за постановою КМУ № 103 здійснювався виходячи з розміру 80 % грошового забезпечення, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 29.03.2019 про проведення перерахунку пенсії, на яку листом від 15.04.2019 № 801/Н-9 відповідачем надано відповідь про те, що з 01.05.1976 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» з урахуванням вимог постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення. Новий розмір пенсії на теперішній час складає 8 915,86 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи), що на 4 043,84 грн. більше ніж до перерахунку.

Вважаючи дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2018 раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в розмірі 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2261-ХІІ, він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

За приписами статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому, різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Матеріалами справи встановлено, що позивач реалізував визначене статтею 7 вказаного Закону право на вибір пенсії та отримував пенсію по інвалідності.

Згідно зі статті 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

У відповідності до статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Статтею 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

В матеріалах справи містяться розрахунки пенсії ОСОБА_1 по інвалідності по пенсійній справі 0801013184 для позивача від 01.12.2017, від 01.01.2018, від 01.04.2019. Як вбачається з розрахунку по пенсійній справі позивача 0801013184 для позивача (дата розрахунку 01.12.2017), основний розмір пенсії позивача становив з 80% грошового забезпечення як особі з інвалідністю, за розрахунком за вислугу років основний розмір пенсії 90 % грошового забезпечення. Будь-які докази, що позивач звертався до відповідача з заявою про переведення на інший вид пенсії в межах одного Закону («Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») (з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років), в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що позивач, перебуваючи на пенсії по інвалідності, передбаченої Законом №2262 безпідставно вважає, що має право на обрахування пенсії у відсотках грошового забезпечення, як особа, яка отримує пенсію за вислугу років.

Суд зважаючи на наведені вище норми вважає, що позивач необґрунтовано вимагає поєднання умов виплати пенсійного забезпечення, передбачених для різних видів пенсії.

У спірних правовідносинах позивач з заявою про переведення з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інвалід війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років не звертався.

Таким чином, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціональних обов`язків, він є особою з інвалідністю внаслідок війни в розумінні пункту а) статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір його пенсії визначається виходячи з 80% грошового забезпечення, як це передбачено законодавцем в п. а) ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень жодних рішень щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні з 01 січня 2018 року перерахунку його пенсії, у відповідності до вимог законодавства, не приймав, у зв`язку з чим зазначений позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи із основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає, оскільки вказані вимоги є похідними, від вимог в задоволенні яких судом було відмолено, вказані вимоги також задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 9, 137, 242-246, 250, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак