Рішення № 83037852, 16.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 липня 2019 р. Справа № 120/1808/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

7 червня 2019 року у Вінницький окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 (позивач) із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації щодо відмови у донарахуванні та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2019 року виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми, протиправною;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації здійснити донарахування та доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2019 року виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус інваліда війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2019 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).

17 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення донарахування щорічної разової допомоги до 05 травня 2019 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми в розмірі 3400,00 грн.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації від 30.05.2019 № 2531 повідомило, що разова грошова допомога до 05 травня була виплачена в повному обсязі відповідно до чинного законодавства.

Відтак, вважаючи дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 06.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.

14.06.2019 року до суду надійшла заява позивача про усунення, вказаних в ухвалі від 06.06.2019 року, недоліків.

Ухвалою суду від 18.06.2019 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до положень ст. 263 КАС України. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

08 липня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому висловлено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію відповідач мотивує тим, що Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня керується виключно чинним законодавством, зокрема Законами України та постановами Кабінету Міністрів України.

Статтею 13 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII, визначено, що щорічно до 05 травня особам з інвалідністю виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідач зазначає, що в 2019 році розміри виплати грошової допомоги до 05 травня визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 237 (далі-постанова КМУ від 20.03.2019 № 237) «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Закон № від 22.10.1993 3551-XII і Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року № 1584-III (далі-Закон від 23.03.2000 № 1584-III). Відповідно до п.1 постанови КМУ від 20.03.2019 № 237 розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи складає 3400,00 грн. Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 щорічна разова грошова допомога до 05 травня у 2019 році виплачена у повному обсязі, а тому немає жодних підстав для визнання протиправною бездіяльності управління, щодо відмови у проведенні донарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 є інвалідом війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням від 23.08.2017 серії НОМЕР_1 , що видане Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради (а.с.20).

Згідно довідки МСЕК від 11.03.2003 Серія НОМЕР_6 та посвідчення від 20.03.2003 Серія НОМЕР_5 є інвалідом другої групи безстроково (а.с.18-19).

Посвідченням категорії 1 від 17.08.2001 Серія НОМЕР_3 та вкладкою до нього № 155591 підтверджено, що ОСОБА_1 є учаснико ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (а.с.19).

17 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення донарахування щорічної разової допомоги до 05 травня 2019 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми в розмірі 3400,00 грн.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації від 30.05.2019 № 2531 повідомлено, що щорічна разова грошова допомога до 05 травня була виплачена в повному обсязі, згідно постанови КМУ від 20.03.2019 № 237, Закону від 22.10.1993 № 3551-XII та Закону від 23.03.2000 № 1584-III, що підтверджується платіжним дорученням від 05.04.2019 № 3 в сумі 3400,00 грн., яку було перераховано на рахунок у відділенні Приватбанку (а.с.15-17)

Не погоджуючись з вказаною позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий статус інвалідів війни визначає Закон від 22.10.1993 № 3551-XII, який забезпечує створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Статтею 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХІІ передбачалося, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Так, підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 13 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому, зміни внесені підпунктом "б" підпунктом 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Пунктом 63 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України, щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статтей 12, 13, 14, 15, 16 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ця норма Закону від 28.12.2014 № 79-VІІІ нечинною або неконституційною не визнавалась.

Отже, положення щодо виплати разової допомоги до 05 травня застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 постанови КМУ від 20.03.2019 № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом від 22.10.1993 № 3551-XII і Законом від 23.03.2000 № 1584-III" встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин II групи - 3400 гривень.

Також встановлено, що у 2019 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законом від 22.10.1993 № 3551-XII і Законом від 23.03.2000 № 1584-III, здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Статтею 17-1 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно ст. ст. 12, 13 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації є виконавцем розпоряджень по проведенню виплат щорічної разової грошової допомоги.

Аналіз норм свідчить про те, що усі видатки на державні програми соціальної допомоги здійснюються в межах бюджетного poку і тільки в межах сум, які затверджені пacпoртами бюджетних програм. Видатки, проведені поверх затверджених сум, вважаються нeцiльoвими. Паспорта бюджетних програм на відповідний бюджетний рік, як головний розпорядник коштів, готує Міністерство соціальної політики України відповідно до сум, затверджених Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, та доводить до розпорядників нижчого рівня.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав 05 квітня 2019 року щорічну разову грошову допомогу в розмірі 3400,00 грн., що підтверджується списком № 1 на зарахування одноразової виплати до 05 травня за період з 01 по 30 квітня 2019 року та платіжним дорученням від 05.04.2019 № 3 на загальну суму 154 925,00 грн., відповідно до постанови КМУ від 20.03.2019 № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом від 22.10.1993 № 3551-XII і Законом від 23.03.2000 № 1584-III.

Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2019 році була здійснена ОСОБА_1 в розмірі, затвердженому постановою КМУ від 20.03.2019 № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом від 22.10.1993 № 3551-XII і Законом від 23.03.2000 № 1584-III".

В Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Окремо суд акцентує увагу, що у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України" висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався. А тому, керуючись положеннями статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 )

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Вінницького районної державної адміністрації (вул. Грибоєдова, 10-А, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 03191928)

Суддя Богоніс Михайло Богданович