Рішення № 83037794, 18.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Справа № 160/3235/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 2, разом - відповідачі), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України щодо не призначення та не перерахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо можливості призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію».

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/3235/19 передана судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що бездіяльністю відповідачів порушено його право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, що настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 КАС України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

07.05.2019 р. через засобами електронного зв`язку та 11.05.2019 р. через канцелярію суду надійшли відзиви відповідачів, аналогічні за змістом, згідно яких повідомлено суд про незгоду з вимогами позову з огляду на наступне.

Заява позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що йому встановлена інвалідність (ІІІ група), яка настала в період проходження служби в податковій міліції, не відповідає вказаним у Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затверджені постановою КМУ від 12.05.2007 р. №707 критеріям, а тому не могла бути підставою для надіслання встановленого пунктом 7 Порядку № 707 висновку, який разом із документами (які позивач не надав, але які є обов`язковими згідно пунктів 4 і 5 Порядку № 707), разом із копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті) - повинен був поданий до МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації таких документів. Враховуючи невідповідність звернення позивача до ГУ ДФС у Дніпропетровській області вимогам щодо заяви (рапорту), встановленим положеннями пунктів 4,5 і 6 Порядку N 707, а також зважаючи на відсутність обов`язкових документів для прийняття відповідного рішення (згідно п. 7 Порядку № 707), ГУ ДФС у Дніпропетровській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.08.2018 р. за правилами Закону України «Про звернення громадян» у місячний термін (вих. № ГУ ДФС №57141/10/04-36-04-02-19 від 14.09.2018 р.). Інвалідність позивача настала не в період проходження служби в органах внутрішніх справ, що є необхідною умовою згідно вказаної норми (а саме ч. 6 ст. 23 ЗУ «Про міліцію»). Слід зазначити, що ГУ ДФС на вищевказане звернення ОСОБА_1 була надана відповідь у встановлені положеннями Закону України «Про звернення громадян» строки. Листом ДФС від 03.12.2018 р. №18955/Н/99-99-04-04-02-14 позивач був повідомлений про те, що працівники податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ, тому проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги саме цій категорії осіб законодавчо не врегульовано. Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015 р. ОСОБА_1 з 30.07.2018 р. (первісно і тимчасово до 01.08.2019 р.) встановлено III групу інвалідності, тобто вже після втрати чинності Закону України «Про міліцію». Відповідачі вважають, що по суті позивачем заявлені вимоги щодо призначення та перерахування йому одноразової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час несення ним службових обов`язків у лавах податкової міліції, а не в органах внутрішніх справ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 р. задоволено клопотання ДФС України про розгляд прави в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.05.2019 р. о 10:10 год.

У підготовче судове засідання 29.05.2019 р. прибули позивач та представник відповідачів. Для надання додаткових документів по справі та підготовки відповіді на відзив на позовну заяву, розгляд справи відкладено до 11:00 год. 10.06.2019 р.

07.06.2019 р. через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

У підготовче судове засідання 10.06.2019 р. прибули позивач та представник відповідачів. Суд ухвалив закінчити підготовче провадження по справі та перейти до розгляду справи по суті 18.06.2019 р. о 09:30 год.

До судового засідання 18.06.2019 р. через канцелярію суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідачів проти даного клопотання не заперечив, про що письмово зазначив. Також надав через канцелярію суду додаткові докази по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду справи, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового процесу, зловживання процесуальними правами учасників процесу, а також згоду сторін на розгляд справи в порядку письмового провадження, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи та з огляду на положення ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України вирішив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на службі в податковій міліції з 2003 року, останнє місце служби та посада: заступник начальника другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в званні підполковник податкової міліції.

10.08.2018 р. відповідно до Наказу № 512-о Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, на підставі свідоцтва про хворобу № 7 від 12.07.2018 року військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України в Дніпропетровській області» ОСОБА_1 був звільнений зі служби у податковій міліції в запас Збройних Сил за п.64 «б» (через хворобу).

У свідоцтві про хворобу № 7 від 12.07.2018 р. військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України в Дніпропетровській області» вказано, що захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно Довідки Обласної МСЕК № 1 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААГ №031766 від 02.08.2018 р., позивачу встановлено третю групу інвалідності з 30.07.2018 р.; причина інвалідності: захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно Довідки Обласної МСЕК № 1 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №003216 від 02.08.2018 р., ступінь втрати професійної працездатності - 50%; причина втрати професійної працездатності - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

У зв`язку із звільненням, позивачем отримані довідки Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2470/6/04-64-05-012 від 27.12.2018 р. про середню заробітну плату з липня 2017 р. по жовтень 2017 р., №32930/10/04-36-05-02-16 від 27.12.2018 р. про середню заробітну плату з листопада 2017 р. по липень 2018 р.

15.08.2018 р. позивач звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою про проведення виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності (ІІІ група), що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Листом від 14.09.2018 р. № 57141/10/04-36-04-02-19 ГУ ДФС у Дніпропетровській області, посилаючись на п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850, повідомило позивача, що у зв`язку із встановленням йому інвалідності з 30.07.2018 року, тобто після набрання чинності Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-ХІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», дія Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2017 року № 707 на нього не поширюється.

Не погоджуючись з такими висновками ГУ ДФС у Дніпропетровській області, 01.11.2018 р. позивачем була подана скарга до ДФС України (вх.№12345/інше від 12.11.2018 р.).

03.12.2018 р. листом № /Н/99-99-04-04-02-14 ДФС України повідомила, що працівники податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ. На сьогодні проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано. Після втрати чинності Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію», проводити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції законні підстави відсутні. Розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України або прийняття нового нормативного - правого акту.

Отже, предметом дослідження в даній справі є підстави відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням захворювання під час проходження служби.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького та рядового складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно із частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж три через місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується грошова допомога в розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок № 850).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності (12.03.2015 р.) Законом України від 13.02.2015 р. № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 707.

Інвалідність була встановлена позивачу з 30.07.2018 р., звільнено з посади з 10.08.2018 р., тобто після набрання чинності (12.03.2015 р.) Законом України від 13.02.2015 р. № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції», тому Порядок №707 не розповсюджує свою дію на спірні відносини.

У зв`язку із чим, суд вважає неприйнятними посилання відповідачів на недотримання положень Порядку №707 ОСОБА_1 при зверненні за отриманням одноразової грошової допомоги та неподання необхідних документів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно п.п. 7-11 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до ГУ ДФС у Дніпропетровській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивачем були додані наступні документи:

- копія паспорту та картки про присвоєння ідентифікаційного номера;

- копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.08.2018 р. серія 10 ААГ №031766;

- довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 02.08.2018 р. серія 12 ААА №003216;

- свідоцтво про хворобу №7 від 12.07.2018 р.;

- копія наказу про звільнення №512-о від 10.08.2018 р.

Вказані документи відповідають визначеному Порядком №850 переліку.

Також, матеріали справи містять службову записку управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Дніпропетровській області на ім`я начальника юридичного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій вказано, що заява ОСОБА_1 , яка надійшла, відповідає вимогам законодавства, проте заявнику повідомлено про неможливість розгляду його матеріалів у зв`язку із втратою чинності Закону України «Про міліцію».

Крім того, суд критично відноситься до посилань відповідачів на підстави відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, які не були зазначені у відповіді на його звернення та не були покладені в основу такої відповіді.

Відтак, суд не приймає доводи відповідачів, викладені у відзивах, щодо наявності підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.

Факт отримання позивачем інвалідності під час перебування на службі у податковій міліції підтверджено матеріалами справи.

Отже, позивачем під час перебування на службі в органі податкової міліції отримано захворювання, що призвело до встановлення інвалідності, тому за ним зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», а саме у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у зв`язку з встановленням інвалідності IІI групи.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII.

У пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 29.12.2015 року, встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Доводи відповідачів про відсутність законних підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із втратою чинності Законом України "Про міліцію", спростовуються приписами пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Внаслідок протиправних дій відповідачів, позивача було позбавлено права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що є неприпустимим.

Доказів зворотного до суду не надано, підстав відмови у призначенні та виплаті означеної грошової допомоги, судом не встановлені. А відтак позовна вимога 1 підлягає задоволенню.

Разом з тим, за приписами ст.245 вказаного КАС України, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

У рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» Європейський Суд з прав людини констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

За таких обставин у сукупності, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача у обраний ним спосіб захисту матиме наслідком дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а права позивача поновлені.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На думку суду, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 ККАС України, не виконано та не доведено правомірність відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням захворювання під час проходження служби у податковому органі, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В порядку розподілу судових витрат, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити;

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України щодо не призначення та не перерахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

Зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо можливості призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

Зобов`язати Державну фіскальну службу України призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 18.06.19

Суддя В.С. Віхрова

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун