Рішення № 83037758, 16.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 липня 2019 р. Справа № 120/1728/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця (далі - відповідач, УПФУ в м. Вінниця) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, отримує пенсію по віку зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванням" з врахуванням норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон від 28.02.1991 № 796-ХІІ). Позивач вважає, що з 01.10.2017 року відповідно до статті 59 Закону від 28.02.1991 № 796-ХІІ має право на перерахунок пенсії у розмірі, визначеному частиною першою вказаної статті Закону.

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по ч.1 ст. 59 Закону від 28.02.1991 № 796-ХІІ. Заява мотивована тим, що позивач є учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та просив здійснити перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року.

Листом УПФУ в м. Вінниця від 08.05.2019 № 148/З-1 було відмовлено у задоволенні заяви. Суть відмови полягала у тому, що позивач не має права на отримання пенсії встановленої ч.3 ст. 59 Закону від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 31.05.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.

14.06.2019 року до суду надійшла заява позивача про усунення, вказаних в ухвалі від 31.05.2019 року, недоліків

Ухвалою суду від 18.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву від 08.07.2019 року, у якому останній заперечує щодо задоволення позову. Зокрема зазначає, що пенсія військовослужбовцям призначається з грошового забезпечення згідно із Законом від 28.02.1991 № 796-ХІІ та іншими законодавчими актами. Положення ст. 59 Закону від 28.02.1991 № 796-ХІІ застосовуються виключно до військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в той час, позивач є військовозобов`язаним, який був залучений до військових зборів. Оскільки, позивач брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період роботи у Вінницькому виробничо-художньому об`єднані «Вінничанка» вантажником, водієм, тобто не під час проходження військової служби, тому положення статті 59 Закону від 28.02.1991 №796-ХІІ щодо нього не можуть бути застосовані.

Окрім цього, відповідач зазначив про відсутність в матеріалах пенсійної справи довідки про грошове забезпечення військовослужбовця, так як того вимагає частина 1 статті 59 Закону від 28.02.1991 №796-ХІІ, що вкотре підтверджує ту обставин, що стаття 59 цього Закону поширюється виключно на військовослужбовців. Також відповідач звертає увагу суду, що вимога позивача провести перерахунок пенсії з 01.10.2017 року суперечить статті 122 КАС України в частині дотримання строків звернення до суду. З урахування вищевказаного, відповідач просить відмовити у задоволені позову.

Суд вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Вінницькою облдержадміністрацією 22.07.1993 року, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії (а.с.18).

Згідно довідки Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату від 02.04.2019 № 728, ОСОБА_1 , проходив строкову службу в лавах Збройних сил СРСР в період з 13.05.1982 року по 15.05.1984 року та в період з 14.08.1987 року по 30.09.1987 року військовозобов`язаний запасу, матрос ОСОБА_1 , був призваний на спеціальні військові збори у військову частину 43187, де приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.19).

Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_4, позивач в період з 14.08.1987 року по 30.09.1987 в складі військової частини 43187 року під час проходження спеціальних військових зборів приймав участь у ліквідації наслідків аварії в Чорнобильської АЕС. Відповідний запис завірений підписом начальника штабу підполковником Яким та штампом військової частини 43187. Доза опромінення - 9,304 бер (а.с.20).

Вищезазначені відомості також додатково підтверджуються архівною довідкою від 15.06.2016 № 1207/06-33-2/02-1 галузевого державного архіву Міністерства оборони України та архівною довідкою від 23.03.2016 № 2/53079, що ОСОБА_1 знаходився в списку військовослужбовців військової частини 43187, яка виконувала особливо важливе урядове завдання по ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС (а.с.21-22).

Крім того, як слідує з довідки Вінницького виробничо-художнього об`єднання «Вінничанка» від 29.04.1993 № 7/7-313, ОСОБА_1 згідно наказу від 13.08.1987 №83-к направлений до військового комісаріату на ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС.

25.04.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до частини першої статті 59 Закону від 28.02.1991 796-ХІІ з 01.10.2017 року на підставі матеріалів пенсійної справи (а.с.23).

Листом від 08.05.2019 № 148/З-1 відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку у зв`язку з тим, що позивач не має права на отримання пенсій встановленої ст. 59 Закону від 28.02.1991 796-ХІІ, так як позивач не має статусу інваліда внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.27).

Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульовані Законом від 28.02.1991 № 796-ХІІ, який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Положеннями статті 1 Закону від 28.02.1991 № 796-ХІІ визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: Чорнобильської катастрофи; інших ядерних аварій та випробувань; військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 59 Закону від 28.02.1991 796-ХІІ визначено види пенсій, підстави їх призначення та розмір пенсій, що призначаються військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Так, частиною 1 статті 59 вказаного Закону, в редакції згідно змін, внесених підпунктом 5 пункту 2 Закону України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII, яка застосовується з 01.10.2017 року, передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Статтею 10 Закону від 28.02.1991 796-ХІІ встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до вказаної статті тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що військовозобов`язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовослужбовцями.

Факт участі ОСОБА_1 у військових зборах при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період з 14.08.1987 по 30.09.1987 року підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату від 02.04.2019 №728, архівною довідкою від 15.06.2016 № 1207/06-33-2/02-1 галузевого державного архіву Міністерства оборони України та архівною довідкою від 23.03.2016 № 2/53079, довідкою Вінницького виробничо-художнього об`єднання «Вінничанка» від 29.04.1993 № 7/7-313, записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що позивач не мав статусу військовослужбовця при проходження військових зборів є безпідставними, оскільки наявними в справі доказами підтверджено факт проходження позивачем спеціальних військових зборів для участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що в силу положень Закону від 28.02.1991 № 796-ХІІ відносить позивача до категорії військовослужбовців.

Також слід зазначити, що у період перебування позивача на військових зборах під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII "Про загальний військовий обов`язок".

Відповідно до статті 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами статті 7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Солдати, матроси, сержанти, які вислужили встановлені законом терміни дійсної військової служби, звільняються в запас Збройних Сил України.

Служба в запасі полягає в проходженні короткострокових навчальних та перевірочних зборів, тривалість та періодичність яких регламентовані законом. За робітниками, службовцями та колгоспниками, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Додатковим підтвердженням такої правової позиції суду слугують і висновки Конституційного Суду України, що викладені у його рішенні від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 402/19, 1737/19. Цим рішенням Конституційний Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року № 796-ХІІ зі змінами. При цьому у мотивувальній частині цього рішення Суд зазначив, що військовослужбовці, які виконували військовий обов`язок під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (тобто як ті, хто проходив дійсну строкову службу так і ті, хто перебували на військових зборах), мали однаковий статус, однакові обов`язки та функції, в результаті виконання яких їх здоров`ю заподіяна шкода.

З огляду на вищенаведені правові норми, в сукупності із встановленими під час розгляду справи обставинами, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до частини 1 статті 59 Закону від 28.02.1991 796-ХІІ та наявність підстав для проведення відповідного перерахунку.

Таких же висновків дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, зазначивши про це у постанові від 07.02.2019 року у справі № 0240/3676/18 з аналогічним предметом спору.

Надаючи оцінку іншим доводам відповідача про відсутність в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення військовослужбовця, що унеможливлює здійсненню обрахунку пенсії позивачу, то суд не може прийняти їх до уваги при вирішенні даного спору, адже питанням визначення загального розміру пенсії, перерахунку пенсії, а також виплата пенсій та надбавок відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може застосовувати механізм роз`яснення процедури виконання шляхом зазначення вичерпного переліку та порядку реалізації таких виплат.

Щодо строків звернення до суду позивача та його вимоги провести перерахунок пенсії з 01.10.2017 року, на що звертає увагу відповідач у своєму відзиві, то суд зазначає наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 року у справі № 806/1952/18: "З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком".

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

У даному випадку право позивача на перерахунок пенсії згідно частини 1 статті 59 Закону від 28.02.1991 796-ХІІ виникло 01.10.2017 року у зв`язку з внесенням змін в дану норму та її виклад у новій редакції у відповідності до Закону України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII. А право на звернення до суду із позовом виникло у позивача після відмови УПФУ в м. Вінниця здійснити такий перерахунок, що мала місце 08.05.2019 року. До суду ОСОБА_1 звернувся 29.05.2019 року, тобто в межах строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Відтак твердження відповідача про недотримання позивачем строків звернення до суду є безпідставним.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про неправомірність дій УПФУ в м. Вінниця щодо відмови, яка фактично полягала у не проведенні ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, перерахунку пенсії відповідно до частини 1 статті 59 Закону від 28.02.1991 796-ХІІ, та наявність підстав для проведення відповідного перерахунку з 01.10.2017 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався. А тому, керуючись положеннями статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, військовослужбовцю.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у відповідності до частини 1 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, військовослужбовцю з 01.10.2017 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979905)

Суддя Богоніс Михайло Богданович