Рішення № 83036743, 16.04.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/16/17

2/296/795/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді - Сингаївського О.П.

за участі секретаря - Четвертухи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Органу опіки та піклування Житомирської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, якою просить усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до цього майна; визнати громадянина ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Вимоги обгрунтовує тим, що 28.11.2012 року Банк відступив ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги до відповідача за зобов`язаннями по кредитному та Іпотечному договорам. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" згідно з умовами іпотечного договору та вимогами статті 37 Закону України «Про іпотеку» 25.05.2015 року набуло у позасудовому порядку право власності на предмет іпотеки. Право власності на квартиру, яка була предметом іпотеки, зареєстровано у встановленому законом порядку. Однак реалізувати право власності перешкоджає поведінка колишнього власника квартири відповідача ОСОБА_1 , яка продовжує проживати у спірній квартирі, добровільно виїхати з житлового приміщення не бажає, перешкоджає вільному доступу до квартири його новому власнику. Так, 23.11.2016 позивачем була здійснена спроба потрапити у власне майно, однак було виявлено, що у ньому проживає відповідач. Відповідно до акту обстеження майна від 23.11.2016 майно знаходиться у житловому стані, немає жодних видимих пошкоджень, а відповідно до акту від 30.11.2016 стан цього ж майна встановити не можна, не надано доступу до лічильників газу, води, електричної енергії, внаслідок чого неможливо встановити справність та використання відповідно до норм.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 12 січня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання. Окрім того, ухвалою цього ж суду від 21.03.2017 року повернуто матеріали заяви ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про забезпечення позову у справі. Згідно ухвали суду від 31.05.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі до розгляду справи по суті справи № 296/9483/16-ц за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Е., ТОВ «Факторінгова компанія «Вектор плюс»» про скасування рішення нотаріуса, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та витребування квартири.

В судове засідання сторони у справі не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти вимог про визнання неповнолітньої дитини такою, що втратила право користування житлом заперечував.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступного.

Предметом даного позову є усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Доводи позовної заяви фактично зводяться до виселення відповідача зі спірного приміщення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 30 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №0501/0908/71-224 від 30.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., номер в реєстрі 17697, згідно якого Іпотекодержатель Банк забезпечив свою вимогу до Іпотекодавця нерухомим майном: квартирою АДРЕСА_1 . (а.с. 14-16).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторінгова компанія «Вектор плюс» укладено Договір факторингу №15, Договір відступлення права вимоги, за зобов`язаннями, які виникли у ОСОБА_1 на підставі вищенаведеного Договору (а.с. 3-12).

У зв`язку з порушенням позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, а саме неповернення кредиту, несплати процентів за користування кредитом, ТОВ «Факторінгова компанія «Вектор плюс» у позасудовому порядку врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що було передбачено умовами договору іпотеки, шляхом набуття права власності на спірну квартиру.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25.05.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є., як державним реєстратором, прийнято рішення за індексним номером 21559383 про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторінгова компанія «Вектор плюс» (код ЄДРПОУ 38004195) на підставі іпотечного договору від 30.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., номер в реєстрі 17697 та внесено запис до ЄДР про таку державну реєстрацію (а.с.17-18).

З`ясовано, що спірна квартира придбана відповідачем за рахунок кредитних коштів.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28.10.2004 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 ( а.с. 93).

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною другою статті 109 ЖК Української РСР передбачено, що громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону України «Про іпотеку», так і положення статті 109 ЖК Української РСР. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року в справі № 6-1731цс16, з якою погодилася Велика Палата Верховного суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Згідно зі статтею 41 Конституції України, частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ці положення закону кореспондуються зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном.

Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Отже, гарантуючи захист права власності, закон надає саме власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Проте, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано неправомірними дії та скасувано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, індексний номер 21559383 від 25 травня 2015 року та внесенню записів за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на об`єкт нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м.; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та повернуто ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.405 ЦК України житлом члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Так, згідно ст. і 8 Закону України «Про охорону дитинства» Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» 1. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.2. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.3. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.4. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Крім того, ст. 16 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року гарантовані права дітей, згідно якої жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Таким чином, на час прийняття рішення по справі за даним позовом ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" не є власником спірного житлового приміщення, а тому його вимоги про надання безперешкодного доступу до квартири, та виселення відповідача є необгрунтованими, безпідставними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відсутні.

Судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України залишаються по фактично понесеним позивачем та стягненню з відповідачів не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Органу опіки та піклування Житомирської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та визнання особи такою, що втратила право користування житлом - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 28А; код ЄДРПОУ 38004195;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Cуддя О. П. Сингаївський