Постанова № 8303602, 15.01.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-495/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2010 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених грошових коштів , передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевського районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними, а також стягнути на його користь з відповідача за період роботи з січня 1999 року по грудень 2008 року 33315,40 грн. не отриманих коштів за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю, передбачені ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ у зв’язку з тим, що він є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ої категорії проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивач, згідно поданої заяви просить позов розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, просять позов розглянути без їх участі. .

Встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії та територія, на якій проживає позивач, а саме с. Радовель Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач працював з 01 січня 1996 року по 31 грудня 2008 року в ДП «Олевське лісове господарство» та отримував щомісячно з 01 січня 1996 року по 31 серпня 2001 року доплату до заробітної плати в розмірі 10.50 гривень та з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2008 року – в розмірі 5,20 гривень відповідно до постанови КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача, копією трудової книжки, довідкою з місця роботи.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ слідує, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна доплата до заробітної плати за роботу на території зони гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а в зоні посиленого радіоекологічного контролю - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна доплата до заробітної плати за роботу на території зони гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а в зоні посиленого радіоекологічного контролю - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Доплата нараховується та виплачується за місцем роботи.

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри доплати. Виплати доплати по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини. Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання доплати в розмірах, зазначених в ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Зі змісту ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати окрім основної входить додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати.

Частина 2 ст. 233 КЗпП України зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до встановленого вважаю, що до стягнення підлягає доплата до заробітної плати, передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2008 року в сумі 31929,40 грн. , а саме: (74грн.х2)х15міс..+(90грн.х2)х3міс.+(118грн.х2)х14міс.+118грн.х4міс.+

140грн.х6міс.+165грн.х6міс.+185грн.х11міс.+205грн.х1міс.+ 205грн.х8міс.+ 237грн.х4міс.+262грн.х3міс.+ 290грн.х3міс.+310грн.х2міс.+332грн.х4міс.+ 350грн.х6міс. + 375грн.х5міс. + 400грн.х4міс. + 420грн.х3міс. + 440грн.х3міс. + 460грн.х3міс. + 515грн.х3міс. + 525грн.х6міс. + 545грн.х2міс + 605грн.х1міс = 32723 грн. – 793,60 грн. отриманих коштів = 31929,40 грн., а не 33315,40 грн. як зазначено в позовній заяві.

Кошти за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, оскільки саме відповідач проводить виплати зазначених коштів.

Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст. 233 Кодексу законів про працю України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 71, 86, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених грошових коштів , передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 коштів, передбачених ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1 - 31929,40 гривень доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення .

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі 322,69 гривень на користь держави.

ОСОБА_1 звільнений від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.

Суддя: