Постанова № 8303583, 18.01.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-478/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2010 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Ковальчука М.В.

при секретарі Кострицькій Т.П.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі та управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації про визнання дій протиправними, стягнення допомоги громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення, стягнення доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а також зобов’язати провести перерахунок пенсії по інвалідності та стягнути недоотриману пенсію.

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить суд, визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації противоправними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області і управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації провести перерахунок і виплату позивачці пенсії, допомоги та доплати у відповідності до ст. ст. 37,39, 50, 54 ч. 4, ст. 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з відповідачів на її користь 2153 грн. допомоги, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення, 16908.26 грн. доплати до заробітної плати, як особі яка працює на території радіоактивного забруднення, 571,95 грн. доплати до пенсії як працюючому пенсіонеру, 597.60 грн. додаткової пенсії та 9253.20 грн. невиплаченої пенсії за період з 01 липня 2009 року по 01 жовтня 2009 року., мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та працює в районному центрі зайнятості з 1996 року по даний час є інвалідом 3-ї групи захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та стоїть на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивачка зверталась до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з прохання провести перерахунок її пенсії, як інваліда 3-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нарахувати і виплати їй недоотриману пенсію. Однак управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується правильно посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 16.07.2008р.

Представник управління Пенсійного фонду України в Олевському районні заперечує відносно позову і зазначає, що пенсія позивачці призначена в порядку та в розмірах передбачених діючим законодавством, а тому їх дії є правомірними.

Представник управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації в судове засідання не з’явився, але від нього надійшло заперечення в якому просить розглянути справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено , що позивачка є інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, з 11 червня 2009 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійному фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ( довідка МСЕ про інвалідність серії ЖИА № 110118 від 16.06.2009 р. посвідчення потерпілого категорії 1 серія А № 103978 С від. 09 липня 2009р. - копії додаються).

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам III групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розрахунок пенсії позивачці відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розміру значно меншому ніж передбачено Законом № 796.

Крім того, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України N 796. Постановою від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян ", всупереч положень статей 50, 54 Закону N 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму, а тому позов позивача в цій частині також підлягає до задоволення.

Розмір невиплаченої пенсії позивачці за 4 місяці за період з 01 липня 2009 року по 31 жовтня 2009 року складає: (ст. 50 Закону) 696,40 грн. додаткова пенсія, (ст.54 Закону) 9552 грн. недоотриманої пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.

Мінімальна пенсія за віком складала з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року -4 місяці 498 грн..

498х50%- 74.70 (отриманих щомісяця ) х 4=697.20 грн. ( ст. 50 Закону)

498х6- 600 (отриманих щомісяця)х 4 =9552 грн.(ст. 54 Закону)

З довідки управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі слідує, що позивачка з 1 липня 2009 року щомісяця отримує 600 грн. основної пенсії та 74.70 додаткової.

Відповідно до статті 8. „Закону України „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, а тому перерахунок, доплата та стягнення невиплаченої пенсії передбаченої ст.ст. 50, 54, 67 має здійснюватись управлінням Пенсійного фонду в Олевському районні. .

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

Виплата доплати в твердій суми, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушує права позивача.

Крім того, позивачка з 1996 року проживає в м. Олевську та працює в Олевському районному центрі зайнятості тобто на території яка відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме в м. Олевську Житомирської області і отримує щомісячно допомогу в розмірі 1,60 грн. та доплату в розмірі 5,20 грн. відповідно до постанови КМ України від 26 липня 1996 року № 836, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача, довідкою з місця роботи, ксерокопією паспорта.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні посиленого радіоекологічного контролю – 30 % від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до заробітної плати – у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання та роботи.

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги та доплати. Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини. Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Таким чином, відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання допомоги та доплати в розмірах, зазначених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушили його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

- з 01.09.1996 року-15 грн., з 01.01.1998 року – 45 грн., з 01.07.1998 року – 55 грн., з 01.01.1999 року 74 грн., з 01.04.2000 року 90 грн., з 01 .07.2000 року - 118 грн., - з 1.01.2002 року - 140 грн. - з 1,07.2002 року - 165 грн., з 1.01.2003 року - 185 грн., - з 1.12.2003 року - 205 грн, - з 1.09.2004 року - 237 грн., з 1.01.2005 року - 262 грн, - з 1.04.2005 року - 290 грн, - з 1.07.2005 року - 310 грн, з 1.09.2005 року - 332 грн., - з 1.01.2006 року - 350 грн., - з 1.07.2006 року - 375 грн., з 1.12.2006 року - 400 грн., - з 1.04.2007 року - 420 грн., - з 1.07.2007 року - 440 грн., -з 1.10.2007 року-460 грн,- з 1.01.2008 року - 515 грн,-з 1.04.2008 року - 525 грн. з 1.10.2008 року - 545 грн. - з 1.12.2008 року - 605 грн. - з 1.04.2009 року 625 грн. з 01.07.2009 року 630 грн., з 01.10.2009 року 650 грн.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про статус», розмір коштів за проживання на території радіоактивно забруднення становить 30% мінімальної заробітної плати щомісяця, а тому до стягнення підлягають кошти за мінусом одержаних коштів по 1,60 грн. щомісяця з 01.09.2008 року по 01.09.2009 року (12міс.х1.60 грн.=19.20 грн.):

з 01.09.2008 року по 01.10.2008 року – 525х30%х1 =157.50 грн.,

з 01.10.2008 року по 01.12.2008 року - 545 х30%х2 = 327 грн.,

з 1.12.2008 року по 01.04.2009 року – 605х30%х 4 = 726 грн.,

з 1.04.2009 року по 01 .07.2009 року – 625х30%х3= 562.50 грн.

з 1.07.2009 року по 01 .09.2009 року – 630х30%х2= 378 грн., а всього- 2151 грн.

Таким чином сума боргу позивачки становить: 2151грн. -19.20 грн. =2131.80 грн. сума допомоги за проживання на території радіоактивного забруднення, яка підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації.

Відповідно до встановленого, вважаю, що до стягнення підлягає доплата до заробітної плати, передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення з 01 вересня 1996 року по 01.10.2009 року , а саме:

з 01.09.1996 р. по 01.10.1996 р.- 15/21роб день х16 відпрац. роб дн.=11.43 грн.; з 01.10.1996 р. по 01.08.1997 р.- 15х10х1=150 грн.; з 01.08.1997 р. по 01.10.1997 р.- 15/21роб день х 6 відпрац. роб дн.х2 місяц. =8.57 грн.; з 01.10.1997 р. по 01.01.1998 р.- 15х3 х 1=45 грн.; з 01.01.1998 р. по 01.07.1998 р.- 45х6 х 1=270 грн.; з 01.07.1998 р. по 01.08.1999 р.- 55х1 =55 грн.; з 01.08.1998 р. по 01.09.1998 р.- 55/20роб день х5 відпрац. роб дн.=13.75 грн.; з 01.09.1998 р. по 01.10.1998 р.- 55/22роб день х15 відпрац. роб дн.=37.50 грн.; з 01.10.1998 р. по 01.01.1999 р.- 55х3 х 1=165 грн.; з 01.01.1999 р. по 01.07.1999 р.- 74х6 х 1=444 грн.; з 01.07.1999 р. по 01.08.1999 р.- 74/22роб день х12 відпрац. роб дн.=40.36 грн.; з 01.08.1999 р. по 01.09.1999 р.- 74/21роб день х8 відпрац. роб дн.=28.19 грн.; з 01.09.1999 р. по 01.04.2000 р.- 74х7 х 1= 518 грн.; з 01.04.2000 р. по 01.05.2000 р.- 90х 1=90 грн.; з 01.05.2000 р. по 01.06.2000 р.- 90/19 роб день х 3 відпрац. роб дн.=14.21 грн.; з 01.06.2000 р. по 01.07.2000 р.- 90/20 роб день х 14 відпрац. роб дн.=63 грн.; з 01.07.2000 р. по 01.11.2000 р.- 118х4 х 1=472 грн.; з 01.11.2000 р. по 01.12.2000 р.- 118/22 роб день х 4 відпрац. роб дн.=21.45 грн.; з 01.10.2006 р. по 01.11.2006 р.- 375/22 роб день х 18 відпрац. роб дн.=306.82 грн.; з 01.11.2006 р. по 01.12.2006 р.- 375,00 х 1 міс = 375,00 грн.; з 01.12.2006 р. по 01.03.2007 р.- 400,00 х 3 міс = 1200,00 грн.; з 01.03.2007 р. по 01.04.2007 р.- 400/21 роб день х 18 відпрац. роб дн.=342.86 грн.; з 01.04.2007 р. по 01.05.2007 р. - 420/20 роб день х 15 відпрац. роб дн.=315 грн.; з 01.05.2007 р. по 01.07.2007 р.- 420 х 2 міс. = 840 грн.; з 01.07.2007 р. по 01.08.2007 р.- 440/22 роб день х 14 відпрац. роб дн.=280 грн.;

з 01.08.2007 р. по 01.09.2007 р.- 440/22 роб день х 09 відпрац. роб дн.=180 грн.; з 01.09.2007 р. по 01.10.2007 р.- 440/20 роб день х 3 відпрац. роб дн.=66 грн.; з 01.10.2007 р. по 01.11.2007 р.- 460/23 роб день х 16 відпрац. роб дн.=320 грн.; з 01.11.2007 р. по 01.12.2007 р.- 460/22 роб день х 17 відпрац. роб дн.=355.45 грн.; з 01.12.2007 р. по 01.01.2008 р.- 460 х 1 міс. = 460 грн.; з 01.01.2008 р. по 01.04.2008 р.- 515,00 х 3 міс = 1545 грн.; з 01.04.2008 р. по 01.10.2008 р.- 525,00 х 6 міс = 3150 грн.; з 01.10.2008 р. по 01.12.2008 р.- 545 х 2 міс = 1090 грн.; з 01.12.2008 р. по 01.01.2009 р.- 605/23 роб день х 10 відпрац. роб дн.=263.04 грн.; з 01.04.2009 р. по 01.05.2009 р.- 625/21 роб день х 12 відпрац. роб дн.=357.14 грн.; з 01.05.2009 р. по 01.07.2009 р.- 625,00 х 2 міс = 1250 грн.; з 01.07.2009 р. по 01.08.2009 р.- 630/23 роб день х 18 відпрац. роб дн.=493.04 грн.; з 01.08.2009 р. по 01.09.2009 р.- 630/20 роб день х 13 відпрац. роб дн.=409.50 грн.; з 01.09.2009 р. по 01.10.2009 р.- 630 х 2 міс = 1260 грн., а всього 17306.33 грн.

Отже, 17306.33грн. - 397.47 грн. отриманих коштів = 16908.86 грн. сума яка підлягає до стягнення доплата до заробітної плати особам які працюють на території посиленого радіоекологічного контролю.

Зі змісту ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати окрім основної входить додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати.

Частина 2 ст. 233 КЗпП України зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ пенсіонерам які працюють у зонах радіоактивного забруднення , оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, з 01.06.2009 року по 01.07.2009 року – 625х25% х 1 місяць = 156.25; з 01.07.2008 року до 01.10.2009 року – 630 х 25% = 472.50 грн., всього 628.75грн. - 56.80 грн. отриманих коштів = 571,95 грн. які підлягають до стягнення .

Кошти за ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, оскільки саме відповідач проводить виплати зазначених коштів.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановами Кабінету Міністрів України.

В 2007 - 2008 роках в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було внесено зміни Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, що, на думку суду, є неприпустимим з огляду на конституційність таких змін, про що неодноразово (кожний рік!) наголошується Конституційним Судом України . Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.

Розглядаючи порушене питання, Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян, та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: " Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів , має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України " (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007); " Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві , і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008).

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 30 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 37 абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

При цьому статтею 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Отже, Конституційний Суд України, виходячи із змісту статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", може поширювати або не поширювати рішення у справі на правовідносини, які виникли внаслідок дії оспорених нормативно-правових актів.

Зважаючи на те, що у п. 5 та у п. 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 та Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 конкретно зазначено, що "рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними", то це є можливістю зворотної дії у часі вказаного рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч. 3 статті 22 Конституції України, а саме - зменшив право людини на отримання яких-небудь виплат, пільг, компенсації, то такий закон не може застосовуватись, і повинен діяти первісний закон, який дав людині право на вказану виплату , пільгу чи компенсацію.

Підтвердженням правильності такого висновку являється і п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.01.96 N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", де зазначено, що " оскільки Конституція України , як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії , суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії . Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй ".

Також в абзаці 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод .

Крім того, згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, та не потрібно прийняття ніяких урядових рішень та відповідних розпорядчих документів для впровадження його в дію.

В Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх ствердження та забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та обов'язки людини невітчуджуванні та нерушимі (ст. 21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (ст. 22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (ст. 64). Статтею 46 Конституції встановлено, що " громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги , що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму , встановленого законом ".

Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

З частини 2 ст. 11 КАС України слідує, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу , і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, суд вважає відмовити позивачці в частині позову про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виплачувати в подальшому допомогу та доплату передбачену ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності , в минулому та на час розгляду справи, а у даному випадку порушення прав позивачки ще не виникло.

Керуючись Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ст. ст. 158 – 163, 167, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі та управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації - протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі здійснити перерахунок пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_2 відповідно до ст.ст., 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі з р/р 25601312637 МФО 311647, який знаходиться у ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Житомира на користь ОСОБА_2 696.40 грн. додаткової пенсії та 9552 грн. недоотриманої пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_2 2131.80 грн. допомоги як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, 16908.85 грн. доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення та 571 .95 грн. доплати до пенсії як працюючому пенсіонеру.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі 196.12 грн. на користь держави.

Врешті позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження подається через Олевський районний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: