Ухвала суду № 83035011, 15.07.2019, Лебединський районний суд Сумської області

Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/1668/19

Номер провадження 2/580/568/19

У Х В А Л А

"15" липня 2019 р. м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області, Стеценко В. А.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відшкодування моральної шкоди;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що Лебединський райсуд постановою від 01.08.2017 року відмовив йому у задоволенні позову у справі № 580/12/17 до Будильського сільського голови Шкурка В.О. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Суд апеляційної інстанції, постановою від 19.10.2017 року, скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дії сільського голови Шкурка В.О. - не надання обґрунтованої відповіді на питання 7 та 7,1 моєї заяви № 170 від 03.06.2016 р. та частково задовольнив його позов - визнав протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на питання 7.1 заяви № 170, зобов`язав відповідача повторно розглянути питання 7 та 7,1 моєї заяви № 170 від 03.06.2016 року у відповідності до ЗУ «Про звернення громадян», і відповідно прийняв у цій частині нову постанову, якою задовольнив позов у зазначеній частині.

Верховний суд постановою від 03.04.2019 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2019 року задовольнив його позов повністю - визнав протиправними дії сільського голови Шкурка В.О. - несвоєчасне надання відповіді на його заяву № 170 від 03.06.2016 року.

Даними діями позивачу було спричинено моральну шкоду, тому він звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 1 500 грн. 00 коп. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

В окремій заяві № 496 позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», так як перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки в 2018 році мав дохід лише 30 614, 91 грн., з якого сплатив 24 000 аліментів і сума судового збору – 768,40 грн. перевищує 5% розміру тієї частини річного доходу відповідача, яка залишилась в його розпорядженні.

Тому, він звернув увагу суду на те, що часто і небезуспішно звертається з позовами до інших осіб і в минулому суди звільняли його від сплати судового збору та просив звільнити його від сплати судового збору під час прийняття до розгляду і даної позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

За частиною 1 статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Частиною 2 встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вирішення питання звільнення від сплати судового збору пов`язується саме з річним доходом позивача.

Податковим кодексом України закріплено поняття доходу з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю (підпункт 14.1.54 Податкового кодексу України).

Дохід позивача за 2018 рік, згідно його заяви № 496 складає 30 614,91 грн., розмір судового збору – 768,40 грн. складає менше 5 відсотків від його річного доходу.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що в його дохід не можуть бути враховані кошти, які відраховані в якості аліментів, оскільки з матеріалів звернення ОСОБА_1 вбачається, що вказані кошти перед їх перерахуванням надійшли у власніть позивача і певний час перебували в його власності в 2018 році.

Також не заслуговують уваги і посилання позивача на рішення судів, якими в минулому його було звільнено від сплати судового збору, оскільки судами у інших справах ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору на підставі данних про його дохід, які перебували в розпорядженні інших судів на час розгляду його попередніх звернень.

Крім того, суд бере до уваги і те, що Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 580/1388/17 – адміністративне провадження № К/9901/3312/19 ОСОБА_1 вже було поставлено до відома про необхідність сплати судового збору за наявності доходу, отриманого протягом 2018 року.

Оскільки інших підстав звільнення позивача від сплати судового збору не наведено, беручи до уваги обов`язок позивачів сплачувати судовий збір на користь держави та враховуючи, що позивач є повнолітньою працездатною особою, має можливість забезпечувати себе матеріально та виконувати обов`язки, покладені державою на громадян України, суд вважає необхідним в задоволенні його вимог щодо звільнення від сплати судового збору відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 260-261 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір»;

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви № 496 ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за його позовом до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Суддя В. А. Стеценко