Рішення № 83034865, 25.06.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12775/18

Провадження № 2/201/1194/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання права власності на квартиру,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що 23.08.2007 року ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , діючий за себе та по довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М. 13.06.2007 року за реєстром №6698 від імені ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

В той самий день, ОСОБА_4 уклала кредитний договір № 8/2007/840-К/1133-Н з ВАТ КБ «Надра» від 23.08.2007 року, згідно якого остання отримала від банку кредитну суму для купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., було посвідчено договір іпотеки № 2175 від 23.08.2007 року, укладений між ОСОБА_4 , та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»

23.08.2007 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. була посвідчена довіреність №2179, згідно якої ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , представляти її інтереси в ВАТ КБ «Надра» з питань виконання зобов`язань за кредитним договором № 8/2007/840-К/1133-Н та в разі неможливості погашення кредиту продати належну їй квартиру за вищезазначеною адресою.

11 березня 2008 року ОСОБА_7 та позивач, уклали попередній договір, згідно якого ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_1 аванс в розмірі 40 000 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США за курсом НБУ станом на 11 березня 2008 року за квартиру, що продається ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Куліш В.І. Згідно пункту 3 попереднього договору, договір купівлі-продажу мав бути укладений нотаріально або через біржу не пізніше 29 березня 2008 року.

Цього ж дня, після підписання попереднього договору, 11 березня 2008 року, позивач заселилась до цієї квартири разом зі своєю родиною.

Також, між позивачем та представником ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , було погоджено придбання 29 березня 2009 року, крім вищевказаної квартири, житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_5 . Представник ОСОБА_10 повідомив, що для проведення нотаріальної угоди, на будинок необхідно було оформити правовстановлюючі документи.

На момент підписання попереднього договору ОСОБА_7 стверджував, що відчужуване нерухоме майно не перебуває під арештом чи забороною, відносно нього не укладено договорів з відчуження будь-яких форм, будь-які права третіх осіб згідно договорів застави, договорів про іпотеку та будь-які інші зобов`язання по договорах як в межах, так і за межами України, відсутні.

ОСОБА_7 діючи в інтересах та від імені ОСОБА_4 до 29 березня 2008 року не виконав обов`язків зазначених в попередньому договорі на телефонні дзвінки вказані особи не відповідали, за вказаним в попередньому договорі місці реєстрації не з`являвся.

У відповіді Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації №8241 від 05.08.10 року, міститься інформаційна довідка про квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зазначено, що власниками квартири є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також повідомляється, що гр. ОСОБА_7 із замовленням для переоформлення документів на квартиру АДРЕСА_1 на адресу КП «ДМБТІ» не звертався.

Весь час, з моменту укладення попереднього договору у 2008 році та по сьогоднішній день позивач проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

В січні 2018 року позивач уклала із ОСОБА_3 договір оренди кімнати у вищезазначеній квартирі. Наймач вимагає від неї правовстановлюючі документи на дану квартиру для підтвердження факту належності майна позивачу на праві приватної власності. Тому позивач вважає за необхідне залучити в якості співвідповідача у справі ОСОБА_3 .

Позивач в судове засідання не з`явився, а його представник подав суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_11 до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Судом встановлено, що 23.08.2007 року ОСОБА_5 , діючий за себе та по довіреності від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

В той самий день, ОСОБА_4 уклала кредитний договір № 8/2007/840-К/1133-Н з ВАТ КБ «Надра» від 23.08.2007 року, згідно якого остання отримала від банку кредитну суму для купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., було посвідчено договір іпотеки № 2175 від 23.08.2007 року, укладений між ОСОБА_4 , та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»

23.08.2007 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. була посвідчена довіреність №2179, згідно якої ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_7 представляти її інтереси в ВАТ КБ «Надра» з питань виконання зобов`язань за кредитним договором № 8/2007/840-К/1133-Н та в разі неможливості погашення кредиту продати належну їй квартиру за вищезазначеною адресою.

11 березня 2008 року ОСОБА_7 та позивач, уклали попередній договір, згідно якого ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_1 аванс в розмірі 40 000 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США за курсом НБУ станом на 11 березня 2008 року за квартиру, що продається ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_4 Згідно пункту 3 попереднього договору, договір купівлі-продажу мав бути укладений нотаріально або через біржу не пізніше 29 березня 2008 року.

Між позивачем та представником ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , було погоджено придбання 29 березня 2009 року, крім вищевказаної квартири, житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_5 . Представник ОСОБА_10 повідомив, що для проведення нотаріальної угоди, на будинок необхідно було оформити правовстановлюючі документи.

ОСОБА_7 діючи в інтересах та від імені ОСОБА_4 до 29 березня 2008 року не виконав обов`язків зазначених в попередньому договорі на телефонні дзвінки вказані особи не відповідали, за вказаним в попередньому договорі місці реєстрації не з`являвся.

У відповіді Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації №8241 від 05.08.10 року, міститься інформаційна довідка про квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та заначено, що власниками квартири є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також повідомляється, що гр. ОСОБА_7 із замовленням для переоформлення документів на квартиру АДРЕСА_1 на адресу КП «ДМБТІ» не звертався. В січні 2018 року позивач уклала із ОСОБА_3 договір оренди кімнати у вищезазначеній квартирі і саме тому він був залучений до справи.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Верховною радою України 17.07.97 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом

Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Верховний Суд України 04 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними». З викладеного вбачається, що підставою для позову про визнання права власності окрім невизнання або оспорювання цього права іншою особою може бути також і відсутность у власника документа, що підтверджує таке його право.

Аналогічні роз`яснення надано і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що кошти за спірне приміщення були виплачені позивачем в повному обсязі та що заперечення з боку відповідача та інших мешканців будинку відсутні, а навпаки до суду надані докази погодження рішення щодо надання позивачу спірного приміщення, вказане приміщення беззаперечно є об`єктом приватної влсності позивача, а враховуючи наведені обставини справи та положення діючого в Україні цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для визнання за позивачем права приватної власності на спірне майно впорядку 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, у зв`язку з чим вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.392 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання права власності на квартиру задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності за набувальною давністю на квартиру загальною площею 69,9 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., розташовану з адресою: АДРЕСА_1 ;

Визнати припиненим договір іпотеки № 2175 від 23.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. укладений між ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»;

Припинити іпотеку №5542741 в Державному реєстрі іпотек, накладеному на підставі договору іпотеки № 2175 від 23.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В.І. укладений між ОСОБА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 та ВАТ КБ «Надра» на квартиру АДРЕСА_1 ;

Зняти заборону відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, накладену на підставі договору іпотеки № 2175 від 23.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Куліш В.І. укладений між ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 та ВАТ КБ «Надра» на квартиру АДРЕСА_1 .

У визнанні за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , права власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 62 кв.м, житловою площею 33 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_5 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев