Постанова № 8303398, 14.01.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-407/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2010 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Олевської районної державної адміністрації (РДА) про визнання дій протиправними, стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають та працюють на території радіоактивного забруднення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що в період з 01.09.1996 року по 01.06.2008 року їй не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до порушення її прав.

Заборгованість по грошовій допомозі у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст.37 зазначеного Закону) позивачка визначила в розмірі 10482,04 грн., а з аборгованість по доплаті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (ст.39 зазначеного Закону), позивачка визначила в розмірі 50932,39 грн.

Позивачка у своєму позові посилається на те, що отримувала відповідну доплату та допомогу у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, тобто щомісячну допомогу в розмірі 2,10 грн., та щомісячну доплату в розмірі 10,50 грн., тоді як Законом визначені інші, значно більші, її розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, але в позові просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник УПСЗН Олевської РДА Житомирської області в судове засідання не з’явився, але від нього надійшло письмове заперечення згідно якого він просить розглянути справу без участі представника, заперечує стосовно задоволення позову.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, в зазначений період часу проживала та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також позивачка працювала ДП „Білокоровицьке лісове господарство”, що стверджується копією посвідчення громадянки потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, довідкою з місця проживання, копією паспорту позивачки, довідкою з місця роботи.

Згідно ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі – 40 % від мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі - двох мінімальних заробітних плат щомісяця.

Проте, вказані допомога та доплата УПСЗН Олевської РДА Житомирської області виплачувались позивачці у розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати, тобто в значно меншому розмірі.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

Виплатою доплати і допомоги в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивачки.

Однак позов підлягає частковому задоволенню, оскільки дію абзацу другого частини першої ст.37 та абзацу третього частини першої ст.39 зупинено на 2006 рік в частині виплати допомоги та доплати відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом №3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 року.

На 2007 рік дію зазначених норм зупинено згідно із Законом № 489-V (489-16) від 19.12.2006 року, і лише з 09.07.2007 року її дію відновлено рішенням Конституційного Суду № 6-рп\2007 (v0абр 710-07) від 09.07.2007 року.

На 2008 рік дію ст.ст. 37,39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зупинено згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI , і лише з 22 травня 2008 року їх дію відновлено Рішенням Конституційного Суду № від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 .

З врахуванням викладеного та в межах передбаченого ст. 99 КАС України річного строку звернення до суду заборгованість по допомозі , передбаченій ст. 37 зазначеного Закону, стягненню не підлягає, оскільки позивачкою пропущений строк на звернення до суду.

Заборгованість по ст.39 Закону підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України незалежно від часу її виникнення (крім 2006 року та січня –червня 2007 року, січня-квітня 2008 року), тобто за період з 01 вересня 1996 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці” є складовою структури заробітної плати.

З врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати в спірний період часу, сум, виплачених позивачці у добровільному порядку, розмір заборгованості по доплаті, передбаченій ст. 39 Закону, становить – 32446,90 грн.

Відповідач є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатив.

Керуючись ст.8, 19 Конституції України, ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.2 ст. 233, ст. 238 КЗпП України, ст.2 Закону України "Про оплату праці ", ст.ст.10,11,17,71,86,94,99,122, 158 – 163,167,186, 254 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Олевської районної державної адміністрації (РДА) про визнання дій протиправними, стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають та працюють на території радіоактивного забруднення- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо нарахування та виплати в неповному обсязі ОСОБА_1 коштів, передбачених ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1 32446,90 грн ., заборгованості за період з 01.09.1996 року по 01.01.2006 року, 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, по доплаті як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченій ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В решті позовних вимог відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області 324,47 грн . державного мита на користь держави з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області.

Постанова Олевського районного суду Житомирської області набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається через Олевський районний суд Житомирської області до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: