Рішення № 83033857, 03.07.2019, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2095/18

Провадження № 2/163/47/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головненської селищної ради Любомльського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме спадкове майно (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ),

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ОСОБА_2 просить постановити рішення про визнання її власником розташованих по АДРЕСА_1 житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_3 .

Вимоги обґрунтувала тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами, які за відсутності заповіту померлого спадкуються за законом. Спадкоємцями першої черги є вона, як дружина померлого, та син ОСОБА_1 . Спадщину вона прийняла шляхом спільного проживанням зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Інший спадкоємець ОСОБА_1 спадщину не прийняв, оскільки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав, а був лише зареєстрований за однією адресою, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався. Проте через відсутність реєстрації спадкового нерухомого майна у державних органах реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку вона не має можливості. Технічним паспортом доводиться законність забудови спадкового нерухомого майна та відсутність самочинного будівництва.

В судові засідання позивач жодного разу не з`явилась, у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності.

Головненський селищний голова як представник відповідача подав заяву про підтримання позову та розгляд справи за відсутності представника Ради.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що у спадковому будинку постійно проживав і проживає, з 2003 року по сьогоднішній день у ньому зареєстрований. Лише після одруження упродовж місяця проживав з дружиною в будинку її батьків, однак через сімейні неполадки повернувся додому і на день смерті батька проживав разом з ним у спірному будинку. Вважає, що він є спадкоємцем 1/2 частки спадкового будинку після смерті батька.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Заболоття Любомльського району Волинської області.

Із довідки Головненської селищної ради Любомльського району від 10.08.2018 року та витягу з погосподарської книги № 3 за 2016-2023 роки вбачається, що після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається, зокрема, з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, 1990 року побудови, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Із копії виготовленого 23.08.2018 року ТОВ "Бюро інвентаризації Ковель" технічного паспорта встановлено, що спадкове домоволодіння складається з житлового будинку, веранди, літньої кухні, веранди, двох сараїв, колодязя, огорожі, воріт. Усі будівлі та споруди побудовані у 1990 році.

На підставі Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 20.08.2013 року та довідки Головненської селищної ради від 10.08.2018 року встановлено, що ОСОБА_3 за життя заповіту не складав.

Відповідно до цієї ж довідки Головненської селищної ради від 10.08.2018 року на день смерті ОСОБА_3 разом з ним у спадковому будинку проживала і була зареєстрована його дружина, а син ОСОБА_1 був лише зареєстрований, однак не проживав.

Копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 доводиться та обставина, що позивач ОСОБА_2 була дружиною спадкодавця ОСОБА_3 (шлюб укладений 03.03.1979 року).

Із копії спадкової справи №146/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що 20.08.2013 року позивач звернулась до Любомльської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.

23.12.2014 року державним нотаріусом Любомльської державної нотаріальної контори на ім`я позивача видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається із грошових вкладів.

Постановою в.о. завідувача Любомльської державної нотаріальної контори від 05.09.2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину - житловий будинок АДРЕСА_1 через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на це майно.

Таким чином, на підставі наведених доказів судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за законом. Спадкоємцями першої черги згідно із ст.1261 ЦК України є дружина та син спадкодавця - позивач і третя особа по справі.

Шлюб між спадкодавцем і позивачем був зареєстрований 03.03.1979 року.

Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 відповідно витягу з погосподарської книги і технічного паспорту побудовані у 1990 році.

Із наведеного слідує, що вказаний житловий будинок побудований у період перебування позивача і спадкодавця у шлюбі.

Згідно із статтею 22 КпШС України, чинною на час побудови будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або у порядку спадкування, є власністю кожного з них (роздільним майном).

Зміст наведених норм вказує на презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Зазначена презумція може бути спростована одним із подружжя виключно належними доказами, які спроможні спростувати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт.

Всупереч наведеному позивач ні в позовній заяві, ні у доданих доказах не вказала і не підтвердила належності спірного майна на праві особистої власності спадкодавцю ОСОБА_3 .

Сам факт реєстрації за ним будинку в погосподарській книзі не спростовує презумції права спільної сумісної власності майна, нажитого подружжям.

Отже, наведені обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що спірний житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя позивача і спадкодавця та кожному із них належить по 1/2 його частини.

Відтак, в силу ст.1218 ЦК України після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 спірного майна.

Вирішуючи питання про коло спадкоємців, які прийняли спадщину, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У справі встановлено, що на час смерті спадкодавець ОСОБА_3 проживав у спірному будинку.

На підставі довідки Головненської селищної ради від 10.08.2018 року та копій паспортів громадян України встановлено, що на день відкриття спадщини у спірному будинку були зареєстровані позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_1 .

Не оспорюючи цих обставин, позивач заперечує фактичне проживання сина ОСОБА_1 у цьому будинку на день відкриття спадщини після смерті чоловіка і підтверджує це довідкою селищної ради. Разом із цим доказів проживання ОСОБА_1 за іншою адресою суду не надала.

В судовому засіданні ОСОБА_1 такі доводи заперечив і ствердив про своє фактичне місце проживання у спірному будинку на день смерті батька.

У пунктах 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Отже, системний аналіз положень наведеного Порядку в сукупності із нормами ЦК України та фактичними обставинами справи дає обґрунтовані підстави вважати, що спадщину після смерті ОСОБА_3 у передбаченому ч.3 ст.1268 ЦК України порядку прийняли як позивач, так і її син ОСОБА_1 .

Виходячи із визначеної у ч.1 ст.1267 ЦК України рівності часток у спадщині, позивач і третя особа спадкують по 1/4 частки спірного будинку (1/2 : 2).

У частині 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заявлені позивачем вимоги стосуються виключно її спадкових прав після смерті чоловіка, вимог про її право на спірне майно в порядку спільної сумісної власності подружжя вона не заявляла, тому, не виходячи за межі позовних вимог, суд визнає її власником лише 1/4 спірного нерухомого майна за правилами спадкування після смерті чоловіка.

Таким чином, судом встановлено підстави для задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом власником 1/4 нерухомого майна, що розташоване по АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку, веранди, літньої кухні, веранди, двох сараїв, колодязя, огорожі, воріт.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Ім`я позивача - ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .

Найменування відповідача - Головненська селищна рада Любомльського району Волинської області; місце знаходження: вулиця Лесі Українки 2, селище Головне Любомльського району Волинської області; код ЄДРПОУ - 04333187.

Ім`я третьої особи - ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Дата складання повного судового рішення - 12 липня 2019 року.

Головуючий : суддя С.С.Чишій