Рішення № 83032752, 11.07.2019, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа №133/607/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11.07.19 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі головуючого судді Воронюк В.А.

при секретарі Полонській Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Виробниче підприємство "Еко-Нива" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому просив визнати недійсним договір оренди землі укладений 05 лютого 2018 року між ним та ТОВ "ВП "ЕКО-НИВА" на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області та скасувати його державну реєстрацію.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що йому, як учаснику бойових дій, належитьземельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_1 , площею 2,0000 га, яка знаходиться в с. Махаринці, Козятинського району Вінницької області. Представниками Товариства з обмеженою відповідальність «Виробниче підприємство «ЕКО-Нива» було запропоновано йому укласти договір оренди даної земельної ділянки, проте умови які пропонувались його не влаштовували і як наслідок договору оренди укладено не було. Від його "побратимів", які також отримали у власність земельні ділянки на території Махаринецької сільської Козятинського району Вінницької області, що ТОВ "Виробниче підприємство "ЕКО-Нива" шляхом фальсифікування договорів оренди землі, а саме підписів осіб, яким належать земельні діянки, з допомогою державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області, Білієнко Оксани Василівни , зареєстрували договори оренди землі на строк 10 (десять) років. Після чого з"ясувалось, що і у нього є укладений і зареєстрований договір оренди з ТОВ ВП "ЕКО-Нива", строком на 10 років. Після звернення до представників відповідача з вимогою надати пояснення, щодо даної ситуації, йому ніхто нічого не пояснював і на даний час відбувається ігнорування вирішення конфліктного питання. Оскільки даного договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Вовчоцькій сільській раді він не підписував і не погоджував умов договору з представниками ТОВ «ВП «ЕКО-НИВА» та не уповноважував жодних осіб на підписання будь-яких договорів від його імені з ТОВ «ВП «ЕКО-НИВА», тому просить визнати його недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.06.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що підпис у договорі оренди землі, укладений між позивачем та відповідачем підписаний власноруч позивачем, при цьому додав копію вказаного договору, відомості про тримання ОСОБА_1 на руки другого екземпляру оригіналу договору оренди землі та відомість про отримання орендної плати згідно оренди земельної ділянки, які містять власноручний підпис позивача ОСОБА_1 .

Позивач в судове засідання не з"явився, проте надав письмову заяву про слухання справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що в задоволенні позову сід відмовити за таких підстав. Згідно ст. 12, 13,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 22 грудня 2017 року надано у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером НОМЕР_1 - для ведення особистого селянського господарства, яка зареєстрована (а.с.9)

Із договору оренди земельної ділянки без номері укладеному в 2017 році вбачається, що ОСОБА_1 передав товариству з обмеженою відповідальністю "ВП "Еко-Нива" земельну ділянку площею 2,0000 гектарів, кадастровий номер: НОМЕР_1 , цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, строком на 7 (сім) років. Орендна плата за кожен рік користування земельною ділянкою сплачується орендарем у грошовій формі та складає 10000 (десять тисяч) грн.

Протягом дії договору оренди землі позивач отримував орендну плату.

Із наданих відомостей про отримання орендної плати вбачається, що позивач отримав орендну плату в сумі 8050 грн.

Тобто сторона договору своїми діями визнала існування договору оренди землі, виконання його умов з боку ТОВ "ВП "Еко-Нива", зокрема схвалила істотну умову договору оренди землі як орендну плату.

Частиною 1 ст.241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки, які він представляє, у разі наступного схваленого правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України, наступне схвалення правочину особою, яку представляє, створює, змінює, і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з правовою позицією, висловленою зокрема у постанові Верховного Суду України від 25грудня 2013 року у справі № 6-94цс 13, виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, при вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди землі суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв`язку укладенням таких договорів, а також з`ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Права орендодавця визначено статтею 24 Закону, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; отримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Натомість, встановленому статтею 25 Закону праву орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі кореспондується обов`язком орендодавця передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди (частина друга статті 24 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Згідно із положеннями частин 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Статтями 79 і 80 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як зазначено в пункті 1 частини 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі у разі якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією стороною факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків або на припущеннях.

Враховуючи те, що позивачем не було надано достовірних доказів про те, що оспорюваний договір був підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, позивач фактично ухилився від проведення експертизи, то суд приходить до висновку, що правових підстав визнавати, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним немає. Крім того, факт підписання спірного договору оренди землі позивачем підтверджується отриманням орендної плати у повному обсязі, що в свою чергу дає суду всі підстави вважати доведеною волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в позові необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 6, 13, 17, 31 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 12,76-80, ч.ч.1,5,6 ст. 81, 259, 263-265, 279 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Еко-Нива" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Повне судове рішення складено 15.07.2019.

підпис В.А.Воронюк

11.07.19