Вирок № 83031408, 15.07.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13641/15-к

Пр-ня по справі № 1-кп/521/35/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий суддя - Старіков О.О.

секретарка - Тимчій А.М.

прокурор - Великодний Д.В., Чечітко О.А.,

за участю захисника - Поліш В.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Олександрівка, Комінтернівського району, Одеської області; з вищою освітою; одруженого; зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції на підставі наказу № 1114-к від 02.07.2014, тобто будучи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором прав на нерухоме майно та службовою особою, яка постійно здійснює організаційно-розпорядчі функції та відповідно до Закону України «Про державну службу» є службовою особою сьомої категорії посад державних службовців та має 11 ранг державного службовця, здійснив зловживання службовим становищем за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, керуючись у своїй діяльності Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ №868 від 17.10.2013, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою КМУ № 1141 від 26.10.2011, іншим чинним законодавством України, посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, затвердженою в.о. начальника Одеського міського управління юстиції ОСОБА_27. від 14.05.2015, згідно з якою на нього, покладаються наступні завдання та обов`язки: здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриття і закриття розділів Державного реєстру прав, внесення до них відповідних записів; ведення реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна; присвоєння реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених чинним законодавством та інше, таким чином виконуючи організаційно - розпорядчі функції державного органу згідно із приміткою 1 до статті 364 Кримінального кодексу України- є службовою особою, всупереч інтересам служби скоїв зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В свою чергу, згідно ч. 2 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Разом з цим, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ №868 від 17.10.2013, визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права і обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Так, пунктом 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 встановлений виключний перелік документів, який необхідний для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, заявник подає:

- документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Також, відповідно пункту 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.1962, посвідченого третьою Одеською державною нотаріальною конторою (реєстр №2-8262), 17/40 частин цілого домоволодіння під АДРЕСА_2 на праві приватної власності належало ОСОБА_4 , яка 05.07.1974 змінила ім`я з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 (свідоцтво про зміну прізвища, імені, по-батькові НОМЕР_1 від 05.07.1974) та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №5825 від 26.05.2015).

Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.09.1990, зареєстровано в реєстрі за № 3-6793 та на підставі договору купівлі- продажу від 01.06.1992 року, посвідченого третьою Одеською державною нотаріальною конторою (реєстр №4-4501), 17/40 та 3/20 частин (відповідно) житлового будинку АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Разом з цим, відповідно до відомостей Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, земельна ділянка площею 0,0352 га по АДРЕСА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2

24.06.2015 приблизно о 15 годині 35 хвилин, невстановлена особа, що діяла за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з метою безпідставного проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Старицького, 10-А, надала до реєстраційної служби від імені ОСОБА_7 , який не є особою, яка відповідно до вимог ч. 7 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» може звернутись із заявою про державну реєстрацію прав, а саме не являючись власником, правонабувачем, стороною правочину, за яким виникло право, уповноваженої ним особи вказаного об`єкту нерухомості, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), реєстраційний номер 12026644, до якої долучила наступний перелік документів, серед яких є в тому числі підроблені, а саме: технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 на ОСОБА_7 від 03.04.2015, виданого ПП «Діжен» з відміткою, про те, що будівля побудована до 05.08.1992; завідомо підроблене розпорядження Київської районної адміністрації № 299 від 23.06.2015 «про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_3 ОСОБА_7 »; виписку із рішення виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих № 1299 від 16.11.1953 «Про відвід вільних земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», відповідно до якого ОСОБА_8 відведено земельну ділянку, площею 537 кв.м.; план земельної ділянки управління головного архітектора м. Одеси на земельну ділянку площею 537 кв.м., відведеного ОСОБА_8 для індивідуального будівництва; акт визначення меж від 24.11.1953, відповідно до якого встановлені межі земельної ділянки площею 537 кв.м. ОСОБА_8 ; договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954, укладеного між житловим управлінням виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих в особі начальника ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , відповідно до якого останньому відведено земельну ділянку площею 537 кв.м. для індивідуального будівництва житлового будинку, посвідченого нотаріусом Одеської міської нотаріальної контори за реєстровим № 4-6467, що в подальшому потягло за собою правові наслідки у вигляді прийнятого рішення на його користь (18.07.2015 за вказаним фактом, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості у кримінальному провадженні за № 12015160480003619 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України).

Так, 24.06.2015 виконуючим обов`язки начальника реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Ковальчуком А.В. проведення розгляду заяви ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2015 (реєстраційний номер 12026644) та поданих до неї документів для проведення державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_2 було доручено державному реєстратору прав на нерухоме майно ОСОБА_1 .

В період часу з 24.06.2015 по 26.06.2015 року, у ОСОБА_1 , із корисливих мотивів, при розгляді заяви ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2015 (реєстраційний номер 12026644) та поданих до неї документів для проведення державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_2 , серед яких відсутні документи, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за заявником, виник злочинний умисел, направлений на зловживання службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_7 , всупереч інтересам служби, які зобов`язували останнього діяти у відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності документів, які не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, 26.06.2015, приблизно о 15:35 годині, ОСОБА_1 , знаходячись у службовому кабінеті відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, розташованому по вул. Старицького, 10-А у м. Одесі, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи на меті одержати неправомірну вигоду для ОСОБА_7 , всупереч інтересам служби, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання у зв`язку з цим суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом, свободам та інтересам окремих громадян, діючи умисно, в порушення вимог Пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 868 від 17.10.2013, яким встановлений виключний перелік документів, який необхідний для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, за відсутності документів, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за заявником - ОСОБА_7 , керуючись лише документами, які підтверджують виникнення речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_8 , безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22402492, а саме здійснив державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 за суб`єктом ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 39724110) від 26.06.2015 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_7 , загальною площею: 63,7 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., розмір частки 1/1., ринкова вартість якого згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтинг» (ЄДРПОУ 30946119) станом на 26.06.2015 склала 2 208 821 гривень, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 2015 рік, чим спричинив тяжкі наслідки.

Тим самим, 26.06.2015, головний спеціаліст відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1., будучи державним реєстратором прав на нерухоме майно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_7 , незаконно здійснив державну реєстрацію права власності за останнім на домоволодіння АДРЕСА_2 , яке в свою чергу на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та померлій ОСОБА_10 , чим спричинив останнім майнову шкоду, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 2015 рік.

У судовому засіданні обвинувачений провину у скоєнні злочину не визнав та пояснив, що з 01.07.2014 року по листопад 2015 року він працював державним реєстратором та в його обов`язки входило проведення державної реєстрації, та внесення інформації до реєстру нерухомих прав та вчинення інших дій, встановлених інструкцією. Начальник відділу своєю резолюцією розписав на нього документи про реєстрацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Він зареєстрував право власності на підставі наданих документів, в тому числі щодо виникнення, перехід права на земельну ділянку. Також, він провів перевірку в державному реєстрі прав, дані цієї перевірки містяться в матеріалах, обтяжень за іншими особами не було. В нього немає права виїжджати за адресою для перевірки відомостей викладених в документах. Дана реєстрація проводилась на об`єкти, які побудовані до 1990 року, вона здійснюється в порядку для новобудов. Якщо казати про будинок, то це є новостворене право. Щодо земельної ділянки, то законом не встановлено вимог щодо надання документів на земельну ділянку, з реєстрацією саме за власником будинку. Існує судова практика, яка свідчить що за наявності поданих ОСОБА_7 документів реєстратор не повинен відмовляти в реєстрації права власності на будівлю. ОСОБА_7 подав всі необхідні документи, які є достатніми для реєстрації за ним права власності на будинок. Вважає, що провів реєстрацію правомірно, рішення можливо було оскаржити в адміністративному порядку, тоді право власності було б скасовано. За надання фальшивих документів несе відповідальність особа, яка їх надала, державний реєстратор не несе відповідальність, так як він не є експертом, щоб оцінити та перевірити справжність документів.

Суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб та документів, наданих сторонами, відповідно до яких:

- потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що померла її сусідка з якою вони ділили будинок навпіл. Померла була одинокою жінкою, вони підтримували дружні стосунки. Згодом в будинку померлої з`явився стороння особа. Це викликало підозру у неї та сусідів. В зв`язку з чим вони писали заяву, що приміщення необхідно опечатати до появи спадкоємців. На початку червня з`явилися покупці. Вона почала з`ясовувати в чому справа, подала заяву до прокуратури. Через деякий час їй зателефонували та повідомили, що весь дім передали ОСОБА_7 , але у неї є всі документи, вона володіє частиною дому та землею. ОСОБА_13 отримав цю ділянку та продав її ОСОБА_14 , у архіві все це є. Ця ОСОБА_15 продала півдому матері, півдому ОСОБА_16 . Її матір с 1961 року володіла цим та по заповіту передала їй півдому. Її матір померла в 1983 році та вона володіє цим майном по заповіту;

- потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що будинок по АДРЕСА_4 в частині належав її родичці, а вона записана в домовій книзі, відповідно має право на спадщину. Право власності за ОСОБА_7 було зареєстровано незаконно;

- свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що вона раніше працювала разом з ОСОБА_1 . На той час державний реєстратор керувався ЗУ про держреєстрацію та постановою КМУ. Подавався документ, що підтверджує право користування земельною ділянкою, спір щодо якої і виник. Перелік документів передбачений постановою КМУ №868. Вона не займалась розглядом документів;

- свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що він раніше працював у відділі реєстрації речових прав. На реєстрацію було подано документи і реєстратором ОСОБА_1 . було проведено реєстрацію поданих документів. Документи подаються в віконце прийому документів, після чого діловодом передаються керівництву для проставлення резолюції. Особа, яка здійснює прийом, відповідно до порядку повинна перевірити наявність платіжних документів, заявки та пересвідчитись в особі. Він не пам`ятає які саме документи надавались. Він не може давати оцінку діям реєстратора. Наскільки він пам`ятає, це була реєстрація будинку, який збудований до 1992 року. Законом передбачена процедура його реєстрації. Держреєстратор самостійно проводить реєстрацію, до його повноважень перевірка реєстраційних справ не входила;

- свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він доглядав бабусю, яка хотіла перереєструвати на нього свою частину будинку. Він звернувся за консультацією до знайомих, які повідомили, що можливо легально перереєструвати частину будинку. Бабусі належала частина будинку, одна кімната та маленька кухня. Він показав документи, які у нього були, та йому повідомили, що документи, яких не вистачає, можливо офіційно відновити. Відновлення документів коштувало 3000 доларів США. Десь у червні йому зателефонували особи, які відновлювали документи та попросили під`їхати до «Будинку меблів», де він підписали документи на виготовлення технічного паспорта. Згодом йому передали документи про право власності на цілий будинок та пояснили, що потім додатково реєструється розділ майна. Документи для реєстрації він не подавав;

- відомості щодо скоєння кримінального правопорушення 30.08.2015 року були внесені до ЄРДР та досудове розслідування здійснювалося відповідними слідчими та під керівництвом прокурорів (витяг з ЄРДР за №12015160480004449 від 30.08.2015 року; витяг з ЄРДР за №12015160480003619 від 18.07.2015 року, заяви ОСОБА_2 ; доручення про проведення досудового розслідування; повідомлення про початок досудового розслідування; постанова про визначення групи прокурорів від 30.08.2015 року);

- право власності на земельну ділянку та частину будинку АДРЕСА_5 належить ОСОБА_2 (заява ОСОБА_2 ; інвентаризаційні відомості щодо домоволодіння АДРЕСА_6 ; технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; договір на право будівлі будинку та безстрокового користування земельною ділянкою; заява ОСОБА_21 в шосту нотаріальну контору міста Одеси; лист ОСОБА_22 з шостої нотаріальної контори м. Одеси; акт визначення меж; план з Управління Головного Архітектора м. Одеси; лист Міському агентству по приватизації міського жилого фонду та земельних ділянок; виписка з рішення Виконавчого Комітету Одеської Міської Ради депутатів трудищих №1299 від 16.11.1953 року; свідоцтво про право на спадщину за заповітом; заява ОСОБА_2 в Одеську міську раду народних депутатів щодо передачі у приватну власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; договір купівлі-продажу; технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; Державний акт на право приватної власності на землю № НОМЕР_4 );

- право власності на частину будинку АДРЕСА_5 а належить ОСОБА_10 (заява ОСОБА_2 ; домова книга для прописки громадян, мешкаючих за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційне свідоцтво Одеського міжміського бюро технічної інвентаризації на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; договір купівлі-продажу від 06.09.1962 року свідоцтво про зміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_1 від 05.07.1974 року; технічний паспорт на житловий будинок);

- документи на підставі яких ОСОБА_1 перереєстрував право власності на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження (клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 04.09.2015 року; ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2015 року; протокол тимчасового до речей і документів від 09.09.2015 року; опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 09.09.2015 року; опис документів реєстраційної справи 667346551101 об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; картка прийому заяви №22347825; лист резолюцій з резолюцією; заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; квитанції про сплату збору; копія паспорта ОСОБА_7 ; копія картки платника податків; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_3 на ОСОБА_7 , виданий ПП «ДІЖЕН»; розпорядження Київської районної адміністрації щодо присвоєння адреси житловому будинку, загальною площею 63,7 кв.м., розташованому на земельній ділянці, площею 572 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; виписка з рішення Виконавчого Комітету Одеської Міської Ради депутатів трудящих №1299 від 16.11.1959 р.; договір на право будівництва дому та безстрокового користування земельною ділянкою; план земельної ділянки Управління Головного Архітектора м. Одеси; акт визначення меж; кваліфікаційний сертифікат серії НОМЕР_5 від 04.04.2013 року; пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів; інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22402492 від 26.06.2015 року; свідоцтво про право власності від 26.06.2015 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень; протокол огляду предмету від 25.09.2015 року; постанова про визнання речових доказів та їх передачу на зберігання від 25.09.2015 року);

- 26.05.2015 року був складений актовий запис про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_10 (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, актовий запис про смерть №5825 від 26.05.2015 року);

- в архіві Київської районної адміністрації Одеської міської ради розпорядження адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_3 за №299 від 23.06.2015 року відсутнє (лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради);

- ринкова вартість об`єкта оцінки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 складає 2208821 гривень (постанова про призначення проведення незалежної оцінки (визначення ринкової вартості) об`єкта нерухомості від 27.08.2015 року; звіт ПП «Дельта-Консалтінг» про оцінку домоволодіння на земельній ділянці);

- станом на 31.12.2012 року нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано в КП «БТІ» за ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_2 (лист з КП «БТІ» з додатком);

- право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, площею 0,0352 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , серія НОМЕР_2 видано ОСОБА_2 на підставі рішення Одеської міської ради від 01.07.1998 року №569 (лист з Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області);

- право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_7 (інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна);

- відповідно до листа МЮ України ОСОБА_7 не було подано всіх необхідних документів, відповідно до вимог п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запит від 08.09.2015 року; відповідь МЮ України від 30.10.2015 року № 23591-0-26-15/19.2);

- ОСОБА_1 склав присягу державного службовця (присяга державного службовця від 08.04.2008 року);

- ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції з 02.07.2014 року, маючого 11 ранг державного службовця (наказ Головного управління юстиції в Одеській області від 02.07.2014 року; витяг з наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.08.2015 року №1469-к);

- визначені обов`язки ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста (посадова інструкція головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції від 14.05.2015 року);

- ОСОБА_1 обліковувався за робочим місцем на посаді головного спеціаліста (табель обліку використання робочого часу за червень 2015 року);

- обвинувачений позитивно характеризується за місцем роботи (характеристика); на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не перебуває.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та громадським інтересам.

Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є недостатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України з наступних підстав.

Відповідно до примітки 4 до ст. 364 КК України - тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Таким чином законодавець передбачає наявність тяжкі наслідки як у вигляді майнових збитків так і моральної шкоди.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 242 КПК України (в редакції Закону 1261-VI Iвід 13.05.2014 року) - слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Крім того, відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Сторона обвинувачення на підтвердження наявності тяжких наслідків надала суду постанову про призначення проведення незалежної оцінки (визначення ринкової вартості) об`єкта нерухомості від 27.08.2015 року та звіт ПП «Дельта-Консалтінг» про оцінку домоволодіння на земельній ділянці.

Вказані докази свідчать, що сторона обвинувачення не зверталася до експерта, який відповідає вимогам ст. 69 КПК України та не має в своєму розпорядженні висновку експерта, який відповідає вимогам ст.ст. 101 та 102 КПК України. Крім того такий доказ, як звіт не передбачений в переліку джерел доказів за кримінальним провадженням.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено у передбачений КПК України спосіб наявность тяжких наслідків, що є обовязковою умовою для кваліфікацій дій за ч.2 чт. 364 КПК України.

Крім того, відповідно до абзацу 2 п.2 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями від 01.05.2015 року, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року вбачається, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об`єкт нерухомого майна, заявник не подає.

Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження, вилученої реєстраційної справи 667346551101 щодо будинку АДРЕСА_2 , вбачається, що ОСОБА_7 була подана до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень разом з документами, серед яких є розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №299 від 23.06.2015 року щодо присвоєння адреси житловому будинку, загальною площею 63,7 кв.м., розташованого на земельній ділянці, площею 572 кв.м., а саме: АДРЕСА_3 та технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_7 , виготовлений 03.04.2015 року.

Відповідно до наданих до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №299 від 23.06.2015 року щодо присвоєння адреси житловому будинку, загальною площею 63,7 кв.м., розташованого на земельній ділянці, площею 572 кв.м., а саме: АДРЕСА_3 та технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_7 , виготовленого 03.04.2015 року та п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №868 від 17.10.2013 року, ОСОБА_1 було відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомо майна, здійснено державну реєстрацію об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та видано свідоцтво про право власності НОМЕР_7 від 26.06.2015 року.

Таким чином вбачається, що ОСОБА_1 діяв в межах повноважень, встановлених ч.1 ст. 20 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

У листі Міністерства юстиції України від 30.10.2015 року за №23591-0-26-15/19.2 вказано, що заявником не було надано документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за правонабувачем ОСОБА_7 , що суперечить вимогам п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_6 від 26.06.2015 року на будинок 7 , що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , при цьому ОСОБА_1 не перереєстровував право власності не земельну ділянку.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року (далі Порядок) містить обов`язок надання особою, яка подає заяву щодо реєстрації права власності документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

При цьому, вказаний Порядок не містить обов`язку надання особою, яка подає заяву щодо реєстрації права власності документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку саме на вказану особу при реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що державний реєстратор ОСОБА_1. земельну ділянку не перереєстровував, тому суд вважає, що посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_7 повинен був надати державному реєстратору документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку саме за ОСОБА_7 є безпідставним.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року містить обов`язок надання документу що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку на особу при реєстрації земельної ділянки на вказану особу.

Крім того, лист Міністерства юстиції України від 30.10.2015 року за №23591-0-26-15/19.2 має лише інформативний характер та не встановлює норм права.

Відповідно до абзацу 8 ч.1 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» зі змінами та доповненнями від 01.05.2015 року, у разі виникнення, переходу або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним виникненням, переходом або припиненням речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на такі об`єкти.

У абзаці 9 ч.1 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» зі змінами та доповненнями від 01.05.2015 року зазначено, що при цьому одна заява подається лише у разі, якщо права на житловий будинок, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються щодо однієї особи.

За таких обставин вбачається, що відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» зі змінами та доповненнями від 01.05.2015 року, право власності на будинок можливо зареєструвати, якщо право власності на земельну ділянку зареєстроване за іншою особою.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в обвинувальному акті визначено, що ОСОБА_7 не є особою, яка відповідно до вимог ч.7 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» може звернутись із заявою про державну реєстрацію прав, проте ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями від 01.05.2015 року не містить частини 7, тому вказане посилання сторони обвинувачення є безпідставним.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не міг відмовити у державній реєстрації, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» так як на це в нього не було підстав.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наданий ОСОБА_2 договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954 року відповідає договору, який є в матеріалах реєстраційної справи на підставі яких ОСОБА_1 зареєстрував право власності за будинком АДРЕСА_2 .

Стороною обвинувачення не було доведено, що вказаний договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954 року є підробленим.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

В той же час особлива цінність землі як об`єкта прав на нерухомість зумовлює специфіку документів, які підтверджують виникнення та існування права власності та інших речових прав на неї.

Крім того, в процесі реалізації в Україні земельної реформи законодавство у сфері земельних відносин неодноразово зазнавало значних змін, в тому числі і в частині визначення документів, що дають власникам та користувачам безапеляційне підтвердження відповідних прав на землю.

При цьому щодо окремих документів законодавство встановлювало презумпцію дійсності незалежно від дати їх видачі і форми, стосовно інших - вимагало заміни на нові правопідтверджуючі документи, передбачені чинним законодавством.

Слід взяти до уваги, що загальні положення щодо документів, які підтверджують виникнення та існування того чи іншого речового права на землю, та їх перелік визначалися у відповідному кодифікованому законодавчому акті з питань земельних відносин, чинному у відповідний період, а вимоги щодо цих документів (оформлення, державна реєстрація, органи, уповноважені на видачу документа, тощо) встановлювалися актами законодавства, прийнятими на його виконання.

Враховуючи наведене, вирішення питання про можливість проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, що виникли до 01.01.2013 року, на підставі тих чи інших поданих документів, слід обов`язково враховувати положення законодавства, що діяло на момент виникнення певного права, та принцип дії актів законодавства у часі.

Крім того, відповідно до п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є право постійного користування земельною ділянкою.

За вказаних підстав, суд вважає, що договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954 року, який міститься у матеріалах реєстраційної справи, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Таким чином, державним реєстратором ОСОБА_1. було правомірно проведено державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2 , оскільки заявником було дотримано всіх вимог, щодо процедури подання документів для проведення реєстрації права власності, а подані документи відповідали вимогам нормативно-правових актів.

Також, державний реєстратор ОСОБА_1. не мав можливість перевірити достовірність інформації в документах, наданих разом з заявою про державну реєстрацію, так як перевірка відомостей, які зазначені в поданих документах, не передбачена законодавством та ОСОБА_1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений реєстраційним законодавством України.

Крім того, державний реєстратор не є експертом та не може визначити, чи є надані документи підробленими та вказана перевірка не входить у його повноваження.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною чи змішаною формою вини. При цьому, діяння вчиняється з прямим умислом, а психічне ставлення винного до наслідків, передбачених у ст. 364 КК України, може бути виявлене як у формі умислу, так і необережності. У цілому злочин, передбачений ст. 364 КК України, визнається умисним. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони службового зловживання є певні мотиви: а) корисливі мотиви; б) інші особисті інтереси; в) інтереси третіх осіб.

У обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 вчинив злочин з корисливих мотивів діючи в інтересах третіх осіб.

При кваліфікації діяння за ст. 364 КК України достатньо встановити наявність у поведінці службової особи хоча б одного із зазначених мотивів, в даному випадку - корисливий мотив та вчинення дій в інтересах третіх осіб, відсутність зазначених мотивів виключає можливість кваліфікації діяння за ст. 364 КК України.

При цьому, під корисливим мотивом слід розуміти прагнення службової особи шляхом використання свого службового становища всупереч інтересам служби одержати незаконну матеріальну вигоду чи позбутися матеріальних витрат.

Стороною обвинувачення не доведено та дослідженими доказами не встановлено наявність корисливого мотиву.

Під інтересами третіх осіб слід розуміти прагнення службової особи шляхом незаконного використання свого службового становища догодити начальству, надати переваги чи пільги або звільнити від передбачених законом обов`язків родичів, членів сім`ї, знайомих та інших осіб. Інтереси третіх осіб можуть носити як матеріальний, так і нематеріальний характер, а третіми особами, в інтересах яких протиправно діє службова особа, можуть бути не тільки фізичні, але й юридичні особи.

Виходячи з обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті, вбачається, що склад вказаного злочину, можливий, коли суб`єктивна сторона складу виражена виною у формі прямого умислу, тобто особа, яка використала службове становище мала на меті отримання іншою особою неправомірної вигоди.

Таким чином, для наявності складу злочину необхідною умовою є наявність прямого умислу та мети, які пов`язані між собою та не можуть, в даному випадку, становити суб`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України поодинці.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_18 вбачається, що документи подавалися в віконце прийому документів, після чого діловод передав їх керівництву для проставлення резолюції. Крім того, відповідно до показів свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_7 також не вбачається, що ОСОБА_1 під час подачі документів бачив особу,яка подавала документи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були раніше знайомі та те, що ОСОБА_1 діяв в інтересах ОСОБА_7 . Крім того, не вбачається, що ОСОБА_1 був раніше знайомий з особою, яка подавала документи та те, що ОСОБА_1 діяв в інтересах цієї особи, під час подачі документів бачив особу, яка їх подавала або будь-яким чином спілкувався з нею, що унеможливлює кваліфікацію дій за ст. 364 КК України.

У ч.2 ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обвинувачення щодо того, що ОСОБА_1 діяв в інтересах ОСОБА_7 або іншої особи не може ґрунтуватися на припущеннях, як і наявність складу злочину в цілому.

Таким чином, суд не вбачає, що ОСОБА_1 використав службове становище, з мотивів отримання ОСОБА_7 або іншою особою неправомірної вигоди.

Також, під час судового розгляду стороною обвинувачення було заявлено клопотання про виклик спеціаліста для надання консультації у судовому засіданні, яке суд відхилив.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Сторона обвинувачення під час судового розгляду просила залучити спеціаліста, який за фахом є юристом, фактично для з`ясування питань права.

Таким чином, консультація юриста для з`ясування питань права у судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження не відповідає вимогам ч.1 ст. 71 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 360 КПК України під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз`ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.

Сторона обвинувачення не надала під час судового розгляду письмове роз`ясненнями спеціаліста, надане на підставі його спеціальних знань.

Таким чином, суд вважає, що при оцінці доказів причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину, поза розумним сумнівом не доведена.

Суд вважає, що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки складу, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та громадським інтересам.

У зв`язку з недоведеністю провини ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне запобіжний захід не обирати.

Суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2015 року.

Також, суд вважає за необхідне у задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 щодо визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно недійсним, зобов`язання ОСОБА_1 відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За таких обставин у кримінальному провадженні може бути заявлений цивільний позов щодо відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити, що у зв`язку з недоведеністю провини ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне у задоволенні цивільного позову відмовити.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне речові докази зберігати при матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та виправдати.

Запобіжний захід не обирати.

Арешт накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2015 року - скасувати.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовити.

Речові докази - зберігати при матеріалах справи.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.О. Старіков