Ухвала суду № 83031212, 05.07.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/12945/18

Провадження №1-кп/523/560/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2019 року

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Шкорупеєв Д.А., при секретарі Луженко В.П., за участю прокурора Сушко О.О., захисників Веселової О.О., Лисенко Л.О., в присутності обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження по звинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженню по звинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України.

В ході судового розгляду захисники заявила клопотання про зміну їх підзахисним міри запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Для підтвердження свого клопотання захисники пояснили, що їх підзахисні мають постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, на їх утриманні знаходяться родичі похилого віку.

Вивчивши клопотання та матеріали, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання, які обґрунтовують доводи захисників, вислухавши думки учасників процесу суддя вважає, що клопотання захисників підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду справи суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинувачуваного.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора, а зі ст. 178 цього Кодексу слідує, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності визначені цією нормою закону обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей; дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів; розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ст.177 зазначеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого; його майновий стан та наявність судимостей; дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів; розмір майнової шкоди та інше.

Пункт 4 ч. 2 ст.183 КПК України встановлює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачені можуть вдатися до спроб будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на зобов`язань, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Згідно ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на зобов`язань, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вимогами ч. 3 ст. 199 КПК України передбачено, що Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1)виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Проте, прокурором під час обговорення в судовому засіданні питання за ст. 331 КПК України взагалі не було подано до суду відповідного клопотання про продовження раніше обраного судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчить про недотримання прокурором вимог ст.ст. 35, 176, 199 КПК України, а відтак прокурором не доведені підстави продовження застосування до зазначеного підсудного такого запобіжного заходу та усне клопотання прокурора з цього приводу містить лише необґрунтовані й недоведені припущення щодо доцільності означеного продовження запобіжного заходу.

На підставі вимог ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Наведені обставини у контексті Конституційних та Конвенційних принципів поваги до особистої свободи людини, з огляду на не встановлення й не доведення прокурором в судовому засіданні наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою конкретної особи, їх обґрунтованості та достатності, уявляє собою порушення вимог п. 4 ст. 5 Конвенції, а також унеможливлюють за відсутності належного письмового клопотання сторони обвинувачення суду дійти висновку про наявність підстав для продовження такого запобіжного заходу. На підставі вимог ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання захисників та змінити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вони мають постійне місце проживання, на їх утриманні знаходяться родичі похилого віку. Також суд вважає необхідним покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ст. 194 ч. 5 КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 202 КПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисників про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, - задовольнити частково.

Змінити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 02.09.2019 року, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1)Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

2)Прибувати до суду за першою вимогою.

3)Знаходитись за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.

4)Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 будь-яким способом спілкуватись з потерпілим та свідками по цьому кримінальному провадженню.

Змінити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 02.09.2019 року, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

1)Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

2)Прибувати до суду за першою вимогою.

3)Знаходитись за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.

4)Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 будь-яким способом спілкуватись з потерпілим та свідками по цьому кримінальному провадженню.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених на стадії судового слідства здійснює прокурор.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.А. Шкорупеєв