Рішення № 83023117, 15.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2019 року № 640/3742/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністраціїтретя особа проДепартамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправними дії та рішення відповідача про відмову у встановленні статусу інваліда війни.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, залучався до складу формувань Цивільної оборони, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та має ІІ групу інвалідності в наслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання статусу інваліда війни з видачею посвідчення встановленого зразка та нагрудного знака.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив про те, що особа з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи має право на встановлення статусу інваліда війни у разі, якщо вона приймала участь у ліквідації таких наслідків у складі штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони СРСР.

Третьою особою пояснень на адміністративний позов суду надано не було, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 була нею отримана 21.03.2019.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 відповідно до розпорядження від 25.05.1986 № 13 по Київському автотранспортному підприємству 23054 був направлений в період з 26.05.1986 по 27.05.1986 до м. Чорнобиль для роботи на автомобілях цементовозах та самоскидах по доставці сипучого вантажу на Чорнобильські бетонні заводи та побудови дороги Чорнобиль - Припять.

Внаслідок виконуваних робіт позивач отримав захворювання, а в подальшому інвалідність, яка пов`язана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до експертного висновку Київської міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 25.03.1997 №5/97 позивачу установлений діагноз "Хр. обструктивный бронхит, рецидивирующее течение.

Эмфизема, пневмосклероз, ДН- П-Ш. Хр. гепатит. ВСД по смешаному типу, перманентное течение. ХНМК в ВББ с наклонностью в ангиоспазмам.

Вертеброгенная рецидивирующая люмбалгия на фоне ОХЗ п-ка. Сахарный диабет П, легкая форма в ст. субкомпесации." пов`язаний з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з довідкою МСЕК Сер. КИЕ-1 № 511236 від 29.05.2002 позивачу з 01.06.2002 довічно встановлено другу групу інвалідності.

ОСОБА_1 видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 з вкладкою № 142142 від 21.07.2000, яким підтверджується, що він є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачем подано до Управляння праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації заяву від 22.12.2018 зареєстровану за №Т-918 щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом від 22.12.2018 № 36-3483 Управляння праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило наступне: "Відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з зазначеною нормою слідує, що обов`язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 вищезазначеного Закону, є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статус інваліда війни встановлюється особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони на підставі документів, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу зазначеного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Довідки щодо участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, які не містять інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення особи до формувань Цивільної оборони та усіх відомостей про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не дають правових підстав для визначення статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Всі надані Вами документи ґрунтуються не на документальному факті залучення Вас, а на підставі загальних нормативних, офіційних документів і матеріалів Чорнобильської АЕС, а отже не можуть бути підставою для встановлення факту Вашої участі у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.

Враховуючи викладене, визначити Вам статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення на підставі наданих документів не є можливим, оскільки надані документи не підтверджують факт залучення і виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Оскільки, Вами більше не було надано документів, підтверджуючих факт залучення Вас особисто до формувань Цивільної оборони, факт виконання заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони повинен бути встановлений в судовому порядку."

Позивач вважаючи, що за результатами розгляду його заяви йому не було видано посвідчення "Ветеран війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід" за відсутності на те правових підстав звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частиною другою статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», необхідною є одночасна наявність обставин: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до положень частини першої статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90, передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

До позовної заяви позивачем додано копії трудової книжки, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 з вкладкою № 142142 від 21.07.2000, довідки МСЕК Сер. КИЕ-1 № 511236 від 29.05.2002, експертного висновку Київської міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 25.03.1997 №5/97, довідки від 19.12.2018 № 60, наказу від 02.05.1986 № 22, наказу від 26.05.1986 № 50, наказу від 31.05.1986 № 56А, наказу від 06.06.1986 № 67, розпорядження та Витягу з розпорядження від 25.05.1986 № 13, наказу від 28.11.1986 № 291, листа від 26.11.2014 № 34-798, Витягу з протоколу від 16.09.1997 № 20, розрахункового листка за травень 1986 року, довідки від 23.06.1997 № 102, довідки від 12.11.1992 № 169.

Дані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частиною другою статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щодо участі такої особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону (від 06.02.2003 рестр. №3078) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони), який був прийнятий 15.06.2004 за №1770-IV та набув чинності 08.07.2004 та яким, власне, і було доповнено частину другу статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пунктом 9, «з перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню».

Отже, окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Документи надані позивачем суду підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах, проте належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Дана обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункту 1 частина перша стаття 9 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Аналогічну позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 10.05.2018 по справі №279/12162/15-а (провадження К/9901/14487/18), від 07.06.2018 по справі №377/797/17 (провадження №К/9901/5706/17).

«У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, як правильно зазначив відповідач, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.»

Довідками від 19.12.2018 № 60, наказами від 02.05.1986 № 22, від 26.05.1986 № 50, від 31.05.1986 № 56А, від 06.06.1986 № 67 підтверджуються факт того, що на Київському автотранспортному підприємстві 23061 діяв штаб Цивільної оброни та було створено оперативну групу з метою організації транспортного забезпечення заходів пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, водночас, вказані документи не містять даних щодо залучення позивача до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони чи включення його до штабу Цивільної оборони чи оперативної групи.

Таким чином вказані документи не можуть бути належними доказами на підтвердження того, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача саме до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни відповідно до положень встановлених пунктом 9 частиною другою статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд не вбачає.

За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача саме до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни відповідно до положень встановлених пунктом 9 частиною другою статті 7 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд не вбачає.

Суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, діяв на підставі, в межах та спосіб передбачені Конституцією України та законами України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02232, м. Київ, вул. Закревського, 87д, код ЄДРПОУ 37501611), третя особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21, код ЄДРПОУ 14372952) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов