Ухвала суду № 83023000, 10.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 липня 2019 року м. Київ № 640/2710/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., розглянувши матеріали справи за позовом

ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження про визнання протиправним та скасування Наказу № 92-ос від 23.07.2018 року, зобов`язання вчинити дії, третя особа Голова Державного агенства України з управління зоною відчудженгня

Петрука Віталія Вікторовича

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 23.07.2018р. № 92-ос "Про призначення на посаду генерального директора ДСП "Чорнобильський спецкомбінат";

- зобов`язати відповідача провести призначення на посаду генерального директора "ДСП "Чорнобильський спецкомбінат" за результатами конкурсного відбору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано клопотання про залишення позову буз розгляду у зв`язку з пропуском строку зверення до суду передбаченого ч.2 ст. 122 КАС України.

Також відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 04.03.2019р. № 36-ос ОСОБА_3 звільнено з посади генерального директора "ДСП "Чорнобильський спецкомбінат".

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ від 23.07.2018р. № 92-ос "Про призначення на посаду генерального директора ДСП "Чорнобильський спецкомбінат", яким ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора "ДСП "Чорнобильський спецкомбінат".

Проте з позовною заявою позивач звернувся 15.02.2019р.

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 23.07.2018р. № 92-ос подані з пропуском строку звернення до суду.

Клопотання про поновленого строку позивачем до позовної заяви не додано.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи наведене, позивач має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 23.07.2018р. № 92-ос.

Крім того, судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 в позовній заяві не наведено, яким чином наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження "Про призначення на посаду генерального директора ДСП "Чорнобильський спецкомбінат", яким ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора "ДСП "Чорнобильський спецкомбінат, порушує його права.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ N 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, наявність вказівки у законі на можливість оскарження рішення до суду не є безумовною підставою для задоволення позову.

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно з частин 13, 14, 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись статттями 122, 123, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання:

- клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважності підстав для його поновлення;

- доповнення до позовної заяви, де вказати, яким чином оскаржуваний наказ від 23.07.2018р. № 92-ос "Про призначення на посаду генерального директора ДСП "Чорнобильський спецкомбінат" порушує права позивача.

3. Попередити позивача, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

4. Попередити позивача, що якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Патратій