Рішення № 83022951, 03.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2019 року № 826/10198/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

третя особа Києво-Святошинський відділ поліції Головного управління Національної

поліції в Київській області

про визнання протиправним та скасування наказів № 1093 від 25.05.2018р., № 281 о/с

від 25.05.2018р. в частині звільнення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати неправомірними наказ начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.05.2018 № 1093 та наказ від 25.05.2018 № 281 о/с, про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- зобов`язати начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на службі в Києво-Святошинському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Київській області,

- зобов`язати начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 29.05.2018 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також вказаною ухвалою суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Києво-Святошинський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 25.05.2018 Головним Управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ № 1093 про притягнення до адміністративної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області. На підставі вищевикладеного наказу вищезгаданим суб`єктом публічних відносин було видано витяг з наказу № 281 о/с від 25.05.2018 відповідно до якого згідно із Законом України "Про Національну поліцію" звільнити зі служби в поліції ОСОБА_1 , за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77. Вищезазначені накази були отримані позивачем 29.05.2018р.

На думку позивача дані накази є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки не досліджена наявність вини позивача у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що звільнення з посади є крайні заходом дисциплінарного впливу. На час проведення службового розслідування позивач діючих дисциплінарних стягнень не мав, службові обов`язки виконував добросовісно та сумлінно, оскільки з 2009 року по теперішній час йому було винесено близько 10 подяк.

Окрім цього, позивач наголошує, що наказ про звільнення містить лише опис вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, причини та умови вчинення проступку не встановлені. З наявних у позивача документів, а саме наказу про звільнення та витягу з наказу про звільнення, невідомо, коли саме було розпочато службове розслідування, час його проведення, підстави, мета, тощо. Відповідач відмовив позивачу в ознайомленні з висновком службового розслідування, тому позивач не мав можливості отримати повну інформацію щодо підстав та порядку проведення службового розслідування, а також обставин, що стали підставами для видання наказу № 281 о/с від 25.05.2018, та не мав можливості надавати пояснення в рамках службового розслідування.

На думку позивача обраний вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, щодо обґрунтованості та пропорційності, оскільки при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. Необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення службової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем.

Позивач вважає, що процедура службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та про звільнення не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, адже ГУНП в Київській області не обґрунтовано необхідність застосування відносно нього такого крайнього дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.

Також позивач також зазначив, що оскільки його було протиправно звільнено зі служби в поліції, він підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого був протиправно звільнений. Крім того, при винесенні рішення по поновлення на роботі, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, має прийняти рішення про виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.05.2018р. до дня поновлення на роботі.

Відповідач у поданому відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що 11.05.2018р. до ГУ НП України в Київській області надійшла інформація про те, що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження, працівниками Київського обласного управління ДВБ НП України та працівниками прокуратури Київської області було затримано позивача внаслідок отримання ним неправомірної вимоги. У зв`язку з чим, наказом Головного управління № 1020 від 15.05.2018р. було призначено службове розслідування, за наслідками якого встановлено факт грубого порушення позивачем службової дисципліни, ст.7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", ст.18 Закону України "Про національну поліцію", вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017р. № 757, вимог п.14 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018р. № 111, вимог п. 5 розділу 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015р. № 1377, п. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян». Так, зокрема, дані порушення обумовлені використанням позивачем службового транспорту у власних цілях з сторонніми номерними знаками, перебуванні його за межами підрозділу під час чергування у складі СОГ, неналежному та необ`єктивному проведені перевірки інформації, викладеної у зверненні фізичної особи, що призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР. Представник відповідача вважає, що відповідачем дотримано процедуру проведення службового розслідування, встановлено зазначені вище порушення з боку позивача, а тому оскаржувані накази є законними та скасуванню не підлягають.

Разом з відзивом на позовну заяву 17.08.2018 до суду надійшло також клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

19 вересня 2019 року через канцелярію суду позивач подав заперечення на заяву (клопотання) про закриття справи у зв`язку з пропущенням строків, у яких позивач пояснив та надав докази того, що звернувся до суду у перший робочий день після вихідного дня, на який припало закінчення строку звернення до суду, що відповідає ст. 120 КАС України.

У судовому засіданні 01.11.2018р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення заяви без розгляду з огляду на те, що строк звернення до суду не пропущений.

Позивач заявив клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 , представник відповідача про виклик свідка ОСОБА_3 . Суд подане клопотання задовольнив.

У судовому засіданні 09.01.2019 представник відповідача заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_4 . Судом подане клопотання також задоволено.

Також до суду надійшли пояснення від позивача, які за своєю суттю є відповіддю на відзив. У своїх поясненнях позивач зазначає, що відповідно до відзиву, наданого відповідачем, підставами для його звільнення були використання ним службового транспорту у власних цілях із сторонніми номерними знаками, перебування за межами підрозділу під час чергування у складі СОГ, неналежному та необ`єктивному проведенні перевірки інформації у зверненні ОСОБА_5 , що призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Щодо використання транспортного засобу у власних цілях із сторонніми номерними знаками та перебування за межами підрозділу під час чергування у складі СОГ позивач пояснив, що 11.05.2018 він заступив на добове чергування. За ним в день чергування був закріплений службовий автомобіль марки ВАЗ 2110, д.н.з. НОМЕР_1 . Цього ж дня на пульт чергового Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення про те, що в садовому товаристві "АДРЕСА_4 невідомі особи шляхом проникнення до житла викрали велосипед (вітчизняного виробництва) та ТВ-тюнер. Через декілька годин після оформлення заяви про крадіжку, від його оперативних джерел надійшла інформація з приводу ймовірно викрадених речей. У зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, перевірки та розкриття злочину, він здійснив виїзд до свого "інформатора" в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області для особистого контакту. З метою не розкриття ні себе, ні свого "інформатора", здійснив заміну номерних знаків зі службових НОМЕР_1 на свої особисті НОМЕР_2 , так як у режимно-секретному секторі Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області відсутні номери "прикриття". Отримавши від "інформатора" інформацію про час та місце реалізації викраденого майна, з метою розкриття вищевказаного злочину поїхав у напрямку с. Стоянка не змінюючи номери, щоб не викрити самого себе та службовий автомобіль. Проте розкрити вказаний злочин не було можливим з незалежних від його волі причин, оскільки він був зупинений та затриманий працівниками УВБ.

Щодо неналежного та необ`єктивного проведення перевірки інформації у зверненні ОСОБА_5 позивач пояснив, що відповідно до фабули ЄО, де зазначено зміст телефонної розмови (повідомлення) на лінію "102", ОСОБА_5 при повідомленні про злочин (правопорушення) зазначила, що наряду поліції не потребує, самостійно звернеться до поліції. Позивач також зазначив, що рапорт від 11.05.2018 не складав та не підписував. У зв`язку з вищенаведеним він не міг та не вчинив жодного дисциплінарного правопорушення за яке його можна було б звільнити.

На думку позивача, оскільки його дії щодо використання службового автомобіля із сторонніми номерами були направлені на виявлення та розкриття злочину, а посадовими особами були оцінені як порушення Дисциплінарного статуту, він не заслуговує найбільш суворого виду стягнення, а саме звільнення.

Позивач також наголошує, що у висновку службового розслідування зазначено, що його звільнено саме за порушення вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, однак ніде не зазначено, який саме пункт, частину, статтю чи розділ Порядку ним було порушено, не визначено, які норми даного Порядку призвели до притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Тому просить задовольнити його позовні вимоги.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих письмових поясненнях. Додатково пояснив, що виїзд до "інформатора" та заміна номерів службового автомобіля здійснена за погодженням з безпосереднім керівником ОСОБА_2 в телефонному режимі. Межі підрозділу не покидав, оскільки перебував в межах території обслуговування Києво-Святошинського ВП. Щодо того, чому ОСОБА_6 , який не був включений в СОГ, перебував в службовому автомобілі під час добового чергування СОГ, позивач пояснив, що підвозив його по дорозі, оскільки останній проживав на той час в с. Петропавлівська Борщагівка. Повідомлення про виклик за заявою ОСОБА_7 отримав приблизно о 15:50 в дорозі. Не доїхав, оскільки по дорозі до Центрального відділу ВП, де мав забрати слідчого та в подальшому їхати на виклик, його затримали. Під час затримання у нього вилучили лише службове посвідчення. Позивач стверджує, що до кримінального провадження відношення не має.

Представник позивача повідомив суд, що кримінальна справа перебуває у суді та на даний час відсутній вирок у справі, який набрав законної сили. Також наголосив на тому, що відповідач у своєму відзиві фактично вказує, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 стало причиною звільнення. Якщо це так, то, відповідно до чинного законодавства, відповідач мав би звернутися до слідчого судді з клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 від посади на час проведення досудового розслідування, а не звільняти його.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, підтримали правову позицію, викладену у відзиві на адміністративний позов, та просили суд у задоволенні позову відмовити. Представник відповідача ОСОБА_8 зауважила, що на працівників поліції не розповсюджується загальне законодавство та їхня діяльність врегульована спеціальним законодавством. Також зазначила, що один проступок поліцейського може нівелювати усі його попередні заслуги.

25.06.2019р. в судовому засіданні представниками сторін було подано клопотання подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 07.08.2009р. по 06.11.2015р. проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015р. по 29.05.2018р. проходив службу в лавах Національної поліції України, в тому числі з квітня 2016р. обіймав посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

11.05.2018р. до Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла інформація про те, що працівниками Київського обласного управління ДВБ НП України спільно з працівниками прокуратури Київської області, в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42018110000000120, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, після отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 частини неправомірної вигоди у розмірі 1 000,00 дол. США, на 21 кілометрі автомобільної дороги Київ-Чоп поблизу магазину «Рибний Світ», що розташований в с. Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області, останніх було затримано. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пересувались на автомобілі марки «ВАЗ-2110» номерний знак НОМЕР_2 , однак даний автомобіль являється службовим, номерний знак якого НОМЕР_1 (на синьому фоні). Під час вищезазначеної події ОСОБА_1 перебував на добовому чергуванні, з вогнепальною зброєю, у однострої без розпізнавальних знаків працівника поліції. На підставі отриманої інформації наказом начальника ГУНП в Київській області від 15.05.2018 року № 1020 призначено службове розслідування.

У період проведення службового розслідування встановлено, що 11.05.2018р. ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 12.05.2018р. йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі № 737/22996/18-к застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 128 000,00 грн. Також в ході службового розслідування встановлено зазначення ОСОБА_1 у рапорті неправдивих даних про те, що громадянка ОСОБА_5 повідомила про відсутність потреби у виїзді до місця проживання останньої для відібрання письмової заяви про вчинене кримінальне правопорушення. Тобто встановлено неналежне та необ`єктивне проведені перевірки інформації, викладеної у зверненні фізичної особи, що призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Висновком проведеного службового розслідування за фактом затримання окремих працівників Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 21.05.2018р. встановлено, що оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_1 було порушено службову дисципліну, статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, в частині дотримання законодавства, а саме: вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017р. № 757, вимог пункту 14 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018р. № 111, вимог пункту 5 розділу 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015р. № 1377, пункту 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», які виразилися у використанні службового транспорту у власних цілях з сторонніми номерними знаками, перебуванні за межами підрозділу під час чергування у складі СОГ, неналежному та не об`єктивному проведенні перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_5 , що призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.

У зв`язку з чим, даним висновком запропоновано звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції.

На підставі зазначених висновків службового розслідування, Наказом начальника ГУНП в Київській області від 25.05.2018р. № 1093 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Зазначене дисциплінарне стягнення реалізовано згідно із наказом начальника ГУНП в Київській області від 25.05.2018р. № 281 о/с, яким капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України "Про Національну поліцію".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.

Частиною другою статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівника.

Відповідно до пункту 17 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Спірні правовідносини врегульовані також Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), Законом України «Про міліцію» від 20 грудн6я 1990 року № 565-ХІІ, який був чинним до 07 листопада 2015 року (далі - Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова № 730).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України "Про Національну поліцію".

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: - неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;- професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; - інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно пункту 4 розділу XI Закону № 580-VIII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Із положень статті 19 Закону № 580-VIII випливає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В свою чергу, з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179 затверджено Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила №1179).

Із положень пункту 1 розділу II Правил № 1179, випливає, що під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Згідно зі ст. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 №901-VIII, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 №3460-ІV, яким визначається сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтями 1 та 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України надано визначення службової дисципліни та дисциплінарного проступку.

Так, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Згідно положень вказаної статті з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013р. № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. (далі Інструкція № 230).

Пунктом 2.1. Інструкції № 230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення (п. 2.2.2 Інструкції № 230), повідомлення особі рядового та начальницького складу про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення (п. 2.2.3 Інструкції № 230), скоєння особою рядового та начальницького складу корупційного правопорушення (п. 2.2.4 Інструкції № 230).

Відповідно до п. 2.6 Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Із аналізу наведених вище норм Дисциплінарного статуту та Інструкції слідує, що дисциплінарна відповідальність особи рядового або начальницького складу виникає у разі вчинення нею дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. У свою чергу, службове розслідування повинно проводитися уповноваженою на те особою (особами), а висновок за його результатами - містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення (або відсутність) вини порушника.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що згідно з наказом Головного Управління Національної поліції в Київській області від 25.05.2018р. № 1093 про притягнення до адміністративної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, а саме: вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, вимог пункту 14 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 № 111, вимог пункту 5 розділу 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377, пункту 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", які виразилися у використанні службового транспорту у власних цілях із сторонніми номерними знаками, перебуванні за межами підрозділу під час чергування у складі СОГ, неналежному та необ`єктивному проведенні перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_5 , що призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Наказ містить рукописний напис "Ознайомлений. З наказом не згоден", підпис, прізвище та ініціали позивача, дату - 29.05.2018р.

На підставі наказу Головного Управління Національної поліції в Київській області від 25.05.2018 № 1093 видано витяг з наказу від 25.05.2018 № 281 о/с, згідно з яким відповідно до Законом України "Про Національну поліцію" вирішено звільнити зі служби в поліції ОСОБА_1 , за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 з 29 травня 2018 року.

За твердженням позивача наказ та витяг з наказу були отримані позивачем 29.05.2018р. Відповідачем цей факт не заперечується.

Звільнення було обґрунтовано порушенням вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017р. № 757, вимог пункту 14 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018р. № 111, вимог пункту 5 розділу 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015р. № 1377, пункту 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», що полягало у таких вчинках:

- використання позивачем службового транспорту у власних цілях з сторонніми номерними знаками;

- перебування позивача за межами підрозділу під час чергування у складі СОГ;

- неналежне та не об`єктивне проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_5 , що призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.

З приводу вказаних обставин судом встановлено, що 11.05.2018р. ОСОБА_1 перебував на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи (СОГ), що підтверджується копією Книги нарядів, Журналу реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю, показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . До складу СОГ входив також слідчий ОСОБА_3

11 травня 2018 року працівниками прокуратури Київського обласного управління ДВБ НП України спільно з працівниками прокуратури Київської області затримано оперуповноваженого ВКП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 та помічника ВКП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_6.

У зв`язку з вищезазначеним, Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 1020 від 15.05.2018р. було призначене службове розслідування, проведення якого доручено старшому інспекторові ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області майору поліції Папазовій І.В.

Як вбачається із матеріалів службового розслідування, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42018110000000120 від 05.04.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди за невчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданого службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Затримали ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на 21 кілометрі автомобільної дороги Київ-Чоп поблизу магазину "Рибний Світ", що розташований в с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області.

В момент затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пересувалися на автомобілі марки "ВАЗ-2110" номерний знак НОМЕР_2 , однак під час попередньої перевірки встановлено, що вищевказаний автомобіль - службовий, номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні).

У висновку службового розслідування зазначено, що вказаний факт є порушенням вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, яким визначено, що водіям, закріпленим за службовим транспортом забороняється використання транспортних засобів для поїздок, не пов`язаних із службовою діяльністю та використанням на службовому транспортному засобі сторонніх номерних знаків.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до абзаців першого-другого статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як встановлено під час судового розгляду, на момент звільнення позивача з органів поліції, рівно як і на момент вирішення судом даної справи, вирок суду по кримінальній справі № 42018110000000120 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за підозрою у вчиненні якого був затриманий позивач 11 травня 2018 року, винесений не був.

В свою чергу пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як ратифікована Верховною радою України 11 вересня 1997 року, проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом".

Таким чином, дане положення нарівні з Конституцією України встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Отже, за відсутності вироку, матеріали кримінальної справи № 42018110000000120 та факти, встановлені під час її розслідування, не можуть бути покладені в основу службового розслідування та висновку про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки це суперечитиме презумпції невинуватості особи. А відтак, кожен факт порушення позивачем службової дисципліни повинен був доведений та перевірений зібраними в ході службового розслідування доказами.

У той же час, ні у висновку службового розслідування, ні в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності немає посилання на конкретні пункти вищезазначеного Порядку, які порушив позивач при використанні службового транспорту у власних цілях використанні службового транспорту у власних цілях із сторонніми номерними знаками, та на підставі яких застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Представник відповідача у судовому засіданні посилався на п. 1, 3 зазначеного Порядку, згідно з якими заборонено використання службового транспорту в особистих цілях.

Згідно п. 6 розділу І Порядку з метою забезпечення ефективного використання транспортних засобів і недопущення зловживань з боку штатних і позаштатних водіїв керівництвом органів поліції вживаються такі заходи: зокрема, забороняється водіям (судноводіям) використання транспортних засобів для поїздок, не пов`язаних із службовою діяльністю.

Відповідно до п. 1, 2 розділу ІІІ Порядку всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності в межах установлених лімітів та передбачених у їх кошторисах асигнувань.

Використання транспортних засобів для виконання функцій, не пов`язаних із службовою діяльністю органів поліції, всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації заборонено. За всіма фактами нецільового використання транспортних засобів проводяться службові розслідування (перевірки), за результатами яких вживаються відповідні заходи реагування.

Тобто, службова перевірка має стосуватися безпосередньо питання нецільового використання службового транспортного засобу та за її результатами мають вживатися відповідні заходи реагування. Які саме заходи реагування вжито відповідачем за фактом нецільового використання позивачем транспортного засобу, не уточнено. З аналізу положень Порядку вбачається, що за окремі конкретні порушення вимог Порядку встановлені певні наслідки для осіб, які допустили такі порушення.

Прямої заборони використовувати сторонні номерні знаки Порядок не містить.

Проте, відповідно до підпункту 7 пункту 12 розділу VII Порядку допущення водіями, за якими закріплені транспортні засоби, порушень законодавства, пов`язаних з використанням на службовому транспортному засобі сторонніх номерних знаків, спеціальних світлових і гучномовних пристроїв, іншого обладнання є підставою для скасування раніше наданих дозволів на позагаражне (позавідомче) зберігання транспортних засобів.

Позивач стверджує, що на момент затримання використовував службовий транспортний засіб з метою розкриття злочину, а номерний знак на синьому фоні замінив на свій власний з метою не розкриття ні себе, ні "інформатора" на зустріч з яким, за попереднім погодженням у телефонному режимі з безпосереднім керівником ОСОБА_2 , їздив у с. Петропавлівська Борщагівка.

З метою перевірки вказаних обставин судом був допитаний свідок ОСОБА_2 , який на той час працював начальником сектору кримінальної поліції Києво-Святошинського ВП ГУПН в Київській області. Свідок ОСОБА_2 підтвердив суду, що ОСОБА_1 дійсно узгодив з ним виїзд з метою зустрічі з "інформатором". ОСОБА_1 поїхав на службовому автомобілі з білими номерами з метою розкриття злочину по "гарячих слідах". Слідчий ОСОБА_3 не їздив з ОСОБА_1 та йому не було відомо про цей виїзд, так як слідчий не є оперативним працівником, не має оперативних джерел, а ОСОБА_1 не має права розкривати свої оперативні джерела. Матеріальна чи моральна шкода діями ОСОБА_1 щодо використання сторонніх номерних знаків нікому не завдана, окрім самого ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_2 охарактеризував позивача як достойного працівника поліції, який виконує свої обов`язки. Вважає, що позивача звільнили незаконно.

Як вбачається із пояснень свідка ОСОБА_2 , наданих ним під час проведення службового розслідування, питання щодо використання ОСОБА_1 сторонніх номерних знаків та використання службового автомобіля в особистих цілях йому не ставились (том І, а.с.134).

Судом був також допитаний свідок ОСОБА_9 , що працював черговим по Центральному відділенні поліції Києво-Святошинського ВП ГУПН в Київській області. Даний свідок вказав, що ОСОБА_1 повідомив його про необхідність виїзду та, що погодив це з безпосереднім керівником ОСОБА_2 . ОСОБА_2 по телефону підтвердив цю інформацію; куди і чому необхідний виїзд, не повідомив. Як вказав свідок, таке буває у зв`язку з нестачею кадрів. Щодо використання ОСОБА_1 сторонніх номерних знаків свідок ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_1 заступив в наряд на автомобілі з номерами на синьому фоні. Що було потім, він не знає.

ОСОБА_1 на час подій, що стали підставою для його звільнення зі служби в поліції працював оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області. Відповідно на нього, окрім Закону України "Про національну поліцію", поширювалась також дія Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Закон № 2135-ХІІ від 18.02.1992).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативно-розшукова діяльність здійснюється, зокрема, оперативними підрозділами Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2135-ХІІ підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів; потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави, тощо.

Відповідно до п. 5, 13, 14, 17 ст. 8 Закону № 2135-ХІІ оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6цього Закону підстав надається право, зокрема: проводити операції із захоплення злочинців, припинення злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб; мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників; використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями статті 275 Кримінального процесуального кодексу України; створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями статті 273 Кримінального процесуального кодексу України.

З вищенаведеного вбачається, що використання засобів прикриття оперативними працівниками передбачене чинним законодавством. ОСОБА_1 міг скористатися сторонніми номерними знаками за погодженням з безпосереднім керівником.

Із матеріалів та висновку службового розслідуванням вбачається, що факт та обставини використання службового автомобіля із сторонніми номерними знаками в особистих цілях, всупереч п. 2 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, окремо не перевірявся. А висновок про таке використання зроблено лише з посиланням на кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , в рамках якого його було затримано.

12 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру в рамках вищевказаного кримінального провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2018р. у справі № 757/22996/18-к задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави у сумі 128000 гривень.

Зі слів представника позивача, кримінальна справа перебуває на розгляді в суді та на даний час вироку, який набрав законної сили щодо ОСОБА_1 немає. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає. Представник відповідача цих фактів не заперечив та не спростував.

З приводу перебування позивача за межами підрозділу під час чергування у складі слідчо-оперативної групи судом встановлено наступне.

Згідно з матеріалами службового розслідування, під час затримання ОСОБА_1 перебував на добовому чергуванні, з вогнепальною зброєю, у однострої без розпізнавальних знаків працівника поліції, чим порушив вимоги пункту 14 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 № 111 (далі - Інструкція з організації реагування), яким визначено, що працівники, які входять до складу СОГ повинні перебувати в службових кабінетах.

Відповідно до п. 14 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування під час чергування працівники, які входять до складу СОГ (основної та додаткової), повинні перебувати у службових кабінетах. Якщо службові кабінети розміщені на значній відстані від адмінбудівлі, де розташована чергова служба органу (підрозділу) поліції, - у кімнаті СОГ або в приміщеннях чергової служби.

В той же час, із системного аналізу положень Інструкції з організації реагування, зокрема розділу ХІІІ, вбачається, що члени СОГ не постійно мають знаходитись у службових кабінетах, оскільки до їхніх повноважень входить, зокрема, виїзд на виклики за заявами громадян.

Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ Інструкція з організації реагування склад СОГ формується відповідно до вимог Інструкції з організації взаємодії.

Із загального аналізу положень Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої Наказом МВС України № 575 від 07.07.2017 (далі - Інструкція з організації взаємодії), зокрема п. 6, 7 розділу ІІ, чітко вбачається, що, для ефективного виконання покладених обов`язків, СОГ зобов`язана виїжджати на місце вчинення кримінального правопорушення, що, апріорі, означає перебування членів СОГ за межами службових кабінетів.

Позивач стверджує, що він свого підрозділу не покидав, так як перебував в межах території обслуговування відділу поліції. На момент затримання їхав від свого "інформатора", по дорозі отримав по телефону повідомлення про виклик громадянки ОСОБА_7 , куди і направлявся. Слідчого мав забрати по дорозі в Центральному відділі поліції, так як не мав права виїжджати на виклик без слідчого. На виклик не доїхав, так як його затримали працівники прокуратури.

Як вже з`ясовано судом на підставі пояснень свідків, виїзд у с. Петропавлівська Борщагівка був погоджений з безпосереднім керівником ОСОБА_2 та про цей виїзд повідомлено ОСОБА_9 , який 11.05.2018р. був черговим по Центральному відділенню поліції Києво-Святошинського ВП ГУ.

Під час службового розслідування свідок ОСОБА_9 надав пояснення, що о 15 год. 51 хв. СОГ ЦВП Києво-Святошинського ВП, до складу якої входив ОСОБА_1 , була призначена для виїзду та направлена на місце події за викликом громадянки ОСОБА_7 (том І, а.с. 128).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що до його повноважень входить прийняття та реєстрація викликів громадян, направлення СОГ на всі виклики. Про необхідність виїзду на виклик громадянки ОСОБА_7 він повідомив ОСОБА_1 по телефону. ОСОБА_1 мав заїхати забрати слідчого, так як не мав права їхати без нього на виклик.

Проаналізувавши пояснення сторін, показання свідків, матеріали службового розслідування, суд вбачає, що висновок про порушення п. 14 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування, так як і використання службового транспортного засобу в особистих цілях, зроблено переважно з тих підстав, що ОСОБА_1 затримано в рамках кримінального провадження. Інспектор, який здійснював службове розслідування, фактично прийняв як доведений факт те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення та був затриманий відразу після його вчинення, чим порушив презумпцію невинуватості, гарантовану Конституцією України.

З огляду на те, що факт та причини використання службового автомобіля із сторонніми номерними знаками належним чином не перевірявся, відповідно, під час службового розслідування і не з`ясовано причин, чому ОСОБА_1 перебував за межами службового кабінету - у службових цілях, чи особистих.

У висновку службового розслідування як підсумок зазначено "інформація щодо затримання працівниками Київського обласного управління ДВБ НП України спільно з працівниками прокуратури Київської області оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 та помічника оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_6, знайшла своє підтвердження". Власне це, як вбачається з висновку, і стало фактичною підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Щодо ситуації з неналежним та необ`єктивним проведенням перевірки інформації, викладеної у зверненні громадянки ОСОБА_5 , суд встановив таке.

У висновку службового розслідування зазначено, що 11.05.2018р. до Києво-Святошинського ВП надійшло звернення громадянки ОСОБА_5 про те, що того ж дня, заявниця перерахувала передоплату за придбання мотоциклу в сумі 2500 грн., однак товар не отримала та гроші їй не повернули. Вказане звернення зареєстровано в ЖЄО Центрального ВП за № 1564/20080, а розгляд доручено оперуповноваженому ВКП Києво-Святошинського ВП капітану поліції ОСОБА_1. Того ж дня ОСОБА_1 підготував рапорт на ім`я начальника Києво-Святошинського ВП полковника поліції Євтушенка В.В . про те, що в телефонній розмові з заявницею вона повідомила, що приїзду поліцейських не потребує, по можливості самостійно звернеться до органів поліції для написання заяви. Однак, повторним телефонним дзвінком 14.05.2018 працівниками ВІОС до ОСОБА_5 встановлено, що працівники поліції 11.05.2018р. здійснювали виїзд до місця проживання останньої та відібрали письмову заяву з приводу перерахунку та неповернення грошових коштів невідомим особам у її сина ОСОБА_13 . Вказана заява зареєстрована не була, у відділі поліції відсутня. Вказане, на думку відповідача, свідчить про намагання приховати ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

При цьому, надані відповідачем суду матеріали не містять жодного документа, який би підтверджував вищезазначені висновки службового розслідування, чи хоча б факт того, що така перевірка здійснювалася в рамках службового розслідування.

В подальшому на вимогу суду представником відповідача надано копію Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події в Києво-Святошинському ВП (ЖЄО), де за № 20080/1564 11.05.2018р. о 10:02 зареєстроване звернення громадянки ОСОБА_5 .

Позивач надав відповідь Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області № 10212/109/1008/01-18 від 29.08.2018р. на адвокатський запит свого представника ОСОБА_14 з додатками. Дана відповідь містить підтвердження факту та підстав звернення громадянки ОСОБА_5 (у додатках заявниця зазначена як ОСОБА_15 ). Також, у відповіді зазначено, що розгляд даного повідомлення керівництвом Центрального ВП доручено оперуповноваженому СКП капітану поліції ОСОБА_1. та 14.05.2018 передоручено оперуповноваженому СКП Центрального ВП Міхну В.О. ОСОБА_1. 11.05.2018 було підготовлено рапорт на ім`я начальника Києво-Святошинського ВП, копія якого додається. У зазначеному рапорті вказано, що в телефонній розмові за № НОМЕР_4 гр. ОСОБА_5 повідомила, що в даний час приїзду поліцейських не потребує та, по можливості, самостійно звернеться до ОНП для написання заяви по даному факту. (том І, а.с. 173).

До відповіді також додано рапорт від 11.05.2018р. за підписом ОСОБА_9 , у якому також зазначено, що громадянка ОСОБА_5 приїзду поліцейських не потребує. (том І, а.с. 177).

Висновком від 18.05.2018р. про результати розгляду звернення громадянки ОСОБА_5 (за підписом ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , затверджений ОСОБА_17 ) підтверджується факт звернення громадянки ОСОБА_5 та те, що приїзду поліцейських вона не потребувала. Також зазначено, що "за час перевірки гр. ОСОБА_5 з письмовою заявою по даному факту до ОНП не зверталася. Таким чином підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не має, оскільки матеріали перевірки не містять ознак кримінального правопорушення" (том І, а.с. ).

Жодної згадки про те, що 14.05.2018 у телефонній розмові ОСОБА_5 повідомляла про необхідність виїзду працівників поліції 11.05.2018 р. та відібрання заяви у висновку 18.05.2018 немає.

Жодних доказів, які б підтверджували, що працівники поліції 11.05.2018 здійснювали виїзд до місця проживання ОСОБА_5 , що такий виїзд здійснював позивач ОСОБА_1 та що він намагався приховати кримінальне правопорушення, ні матеріали службового розслідування, ні матеріали справи не містять.

Окрім цього, відповідач не обґрунтував, у чому саме полягало неналежне та необ`єктивне проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_5 , та не довів цей факт належними доказами.

ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції наказом № 1093 від 25.05.2018р. за порушення службової дисципліни з посиланням на ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ в частині дотримання законодавства.

Відповідно до п. 9 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015р. до набрання чинності Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", поширено на поліцейських.

Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 07.10.2018р.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Закон № 3460-IV) службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону № 3460-IV службова дисципліна визначається як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3460-IV дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Закону № 3460-IV передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 3460-IV відомості про заохочення та дисциплінарні стягнення, застосовані до осіб рядового і начальницького складу, заносяться в місячний строк до особових справ цих осіб.

Статтею 12 Закону № 3460-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі ст. 14 Закону № 3460-IV з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону № 3460-IV особа рядового або начальницького складу вважається такою, яка не має дисциплінарного стягнення, якщо її заохочено шляхом дострокового зняття дисциплінарного стягнення, нагороджено державною нагородою чи відзнакою Президента України або минув рік з дня накладення дисциплінарного стягнення.

З копії особової справи (Послужний список) ОСОБА_1 вбачається, що на момент звільнення у нього не було діючих дисциплінарних стягнень, оскільки з дня накладення останнього дисциплінарного стягнення минуло більше двох років.

Згідно із службовою характеристикою, яка міститься в матеріалах службового розслідування, ОСОБА_1 в цілому характеризується позитивно.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що працювали разом з позивачем у період проходження ним служби, характеризують ОСОБА_1 позитивно. Безпосередній керівник ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вважає, що позивача звільнили незаконно, необхідно було застосувати менш суворий вид стягнення.

У матеріалах справи містяться копії грамот і подяк, які ОСОБА_1 отримав за час служби в органах міліції. 15 квітня 2014 року ОСОБА_1 нагороджено пам`ятною медаллю "95 років карному розшуку України".

Відомості про вищезазначені нагороди і заохочення до Послужному списку ОСОБА_1 не внесені.

Матеріальної чи моральної шкоди дисциплінарними проступками ОСОБА_1 нікому не завдано.

Із досліджених раніше доказів та пояснень представників відповідача вбачається, що фактичною підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності було кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , хоч формально зазначені інші підстави.

Підстави, які зазначені в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності під час службового розслідування недостатньо вивчені та обґрунтовані.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 5 Закону № 3460-IV, згідно з якою особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, є безпідставним, оскільки на час розгляду питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та на час розгляду даного спору судом вирок, який набрав законної сили, щодо ОСОБА_1 відсутній.

Водночас, ч. 5 ст. 17 Закону № 3460-IV особа рядового або начальницького складу, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стаття 77 Закону України "Про Національну поліцію" містить вичерпний перелік підстав для звільнення зі служби в поліції. Так, відповідно до п. 6, 10 ч. 1 зазначеної статті, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Таким чином, законодавством чітко розмежовано випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності в якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Отже, за відсутності судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, питання про дисциплінарну відповідальність працівника поліції повинно вирішуватись за результатами ретельно проведеного службового розслідування, повного та об`єктивного дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення вини порушника (або її відсутності).

У цьому зв`язку потрібно зауважити, що позивача, працівника поліції, який на той час обіймав посаду оперуповноваженого, звільнено у зв`язку із фактами - використання службового транспорту у власних цілях зі сторонніми номерними знаками, перебування за межами підрозділу під час чергування у складі СОГ, неналежне проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_5 , - з яких останній спростовується наявними у справі доказами, а перші два не були повно та об`єктивно перевірені в ході службового розслідування.

Матеріалами розслідування не доведено вину позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, п. 14 р. ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, п. 5 р. 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, пункту 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».

Також, відповідачем при визначенні крайнього виду дисциплінарного стягнення щодо позивача не враховано тяжкість такого проступку, заподіяна шкода, попередня поведінка особи позивача, відсутність інших заходів дисциплінарного стягнення, а також ставлення позивача до виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що всупереч наведеним вимогам, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано суду достатніх, беззаперечних доказів в існування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не доведено правомірності спірних наказів, оскільки є причини вважати, що вони прийняті на підставі недостатньо обґрунтованих та передчасних висновків щодо застосування крайнього виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд зауважує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення (вчинення дії), на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36 від 01 липня 2003 року, вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За таких обставин суд приходить до висновку, що звільнення позивача не є співрозмірним вчиненому ним проступку, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування наказів від 25.05.2018 № 1093 та від 25.05.2018 № 281 о/с підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Суд звертає увагу на таке.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлено протиправність наказів від 25.05.2018 № 1093 та від 25.05.2018 № 281 про звільнення ОСОБА_1 , зазначені обставини прямо вказують на наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на службі в Києво-Святошинському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 25 травня 2018 року та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2018р. у справі № 814/1993/16.

З довідки про доходи № 566 від 08.08.2018р. Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції України вбачається, що ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували першому звільненню, тобто за березень та квітень 2018 року, нараховано заробітної плати на загальну суму 17 949,83 грн., середньомісячне грошове забезпечення становить 8 974,92 грн., середньоденне грошове забезпечення становить 294,26 грн.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 29.05.2018р. по день поновлення на посаді.

Таким чином, сума за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню складає 117998,26 грн. (401 день * 294,26 грн.).

Із цієї суми, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 8974,92 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.05.2018р. № 1093 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.05.2018р. № 281 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції в Києво-Святошинському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська 15; ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 травня 2018 року по 03 липня 2019 року у сумі 117 998,26 грн. (сто сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 26 копійок).

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська 15; ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) заробітної плати за один місяць в сумі 8974,92 грн. (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 92 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій