Рішення № 83022946, 15.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2019 року № 640/19574/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 та оформлення результатів цього службового розслідування у вигляді висновку (пункти 3-4 резолютивної частини висновку);

- визнати протиправною відповідь керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова Володимира Геннадійовича, оформлену листом від 24.10.2018 № 25/2-32762-12 на скаргу ОСОБА_1 від 19.09.2018;

- зобов"язати Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 19.09.2018 у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 №343.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про звернення громадян», Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затверджену наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 № 343, та зазначає, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 проведено за відсутності підстав для призначення службового розслідування та без відповідного наказу Генерального прокурора України. Також позивач зазначає, що його не було повідомлено про проведення службового розслідування, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості реалізувати своє право викласти зауваження щодо об`єктивності та повноти його проведення. Також позивач вказує, що відповідач під час проведення службового розслідування вийшов за межі наданих повноважень і неодноразово здійснив доступ до матеріалів кримінальних проваджень.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про прокуратуру», Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затверджену наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 № 343, та зазначає про дотримання порядку проведення службового розслідування та розгляду скарги ОСОБА_1 на висновки службового розслідування. Також відповідач вказує, що висновок службового розслідування не є документом, що створює правові наслідки для позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Наказом Генерального прокурора України від 16.07.2018 № 137 на підставі статті 9 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 1, 3 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 № 343, та в зв`язку з отриманою Генеральною інспекцією інформацією щодо можливих фактів використання прокурорами органів прокуратури міста Києва своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, у тому числі прокурором четвертого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_3.

За результатами проведеного службового розслідування комісією зроблені наступні висновки:

1. Службове розслідування щодо можливих фактів використання прокурорами органів прокуратури міста Києва своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, у тому числі прокурором четвертого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_3. завершити.

2. Під час службового розслідування інформація про використання прокурорами органів прокуратури міста Києва своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб не підтвердилась.

Водночас підтвердилися доводи ОСОБА_2 щодо незастосування до теперішнього часу органом досудового розслідування належної правової процедури стосовно інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.

3. Під час розслідування кримінальних проваджень № 42017100000001470 та №42018100000000669 встановлено порушення заступником прокурора міста Києва ОСОБА_1. вимог статей 36, 100, 216 КПК України.

4. Ураховуючи викладені у пунктах 2-3 висновку факти порушення правил підслідності та безпідставної зміни органу досудового розслідування з мотивів ефективності досудового розслідування на стадії його початку, копію висновку направити профільному заступнику Генерального прокурора для перевірки ефективності та повноти здійснення процесуального керівництва, вирішення питання про зміну органу досудового розслідування та за наявності підстав ініціювання дисциплінарної відповідальності.

5. З висновком службового розслідування ознайомити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і долучити копії до матеріалів їхніх особових справ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 2 частини першої, абзацу першого частини другої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій; видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Підстави та порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури стосовно прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчих (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 06 грудня 2017 року № 343.

Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з`ясування обставин, що стали підставами для його призначення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції визначено, що приводами для призначення службового розслідування є, зокрема:

звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;

повідомлення Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ підставами для проведення службового розслідування є наявність даних, зокрема, про використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Розділом ІІІ Інструкції визначено порядок призначення службового розслідування.

Так, згідно з пунктами 1, 2 посадовими особами органів прокуратури, уповноваженими призначати службове розслідування, є Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівник регіональної прокуратури, військовий прокурор регіону або особи, які виконують їх обов`язки.

Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов`язки) службове розслідування може призначатися стосовно всіх категорій прокурорів, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу.

Про призначення службового розслідування видається наказ, яким утворюється комісія з проведення службового розслідування (далі - комісія), визначаються голова та члени комісії, підстава, мета і строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові, посада прокурора, стосовно якого проводиться розслідування, факт, за яким воно проводиться (пункт 4).

Згідно з абзацом 3 пункту 3 розділу V Інструкції, Голова комісії протягом трьох робочих днів з дня призначення службового розслідування повідомляє особу про призначення стосовно неї службового розслідування та роз`яснює її права.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:

ознайомлюватися з наказом про призначення службового розслідування;

отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування, склад відповідної комісії, заявляти обґрунтовані клопотання про відвід голови або членів комісії;

брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, у встановленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення;

висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, оскаржувати дії або бездіяльність голови та членів комісії;

відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України;

порушувати питання про витребування додаткових документів, одержання додаткових пояснень осіб;

отримувати повідомлення про завершення службового розслідування;

у семиденний строк з дня одержання повідомлення про завершення службового розслідування ознайомлюватися із затвердженим висновком та матеріалами службового розслідування, у тому числі з використанням власних технічних засобів отримувати копії окремих документів.

Матеріали службового розслідування для ознайомлення та копіювання надаються особі, стосовно якої воно було проведено, із вжиттям заходів щодо недопущення витоку інформації з обмеженим доступом;

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приймає до уваги доводи позивача, що Інструкцією передбачено проведення службового розслідування відносно особи, зазначеної в наказі про призначення службового розслідування та яку повідомлено протягом трьох робочих днів про проведення службового розслідування.

Як встановлено під час розгляду справи, до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_2 про незаконні дії працівників прокуратури міста Києва, в якій повідомлено про незгоду з діями прокурора прокуратури міста Києва ОСОБА_3. щодо оголошення повідомлення про підозру в скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України та щодо звернення до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження № 42017100000001470 від 18.11.2017. В заяві також зазначено, що на думку ОСОБА_2 , дії органу досудового слідства спрямовані не на процесуальні заходи забезпечення кримінального провадження, а на досягнення якихось не процесуальних цілей - схилити його до самообмови, або вчинення інших дій, потрібних і вигідних слідству або іншим фінансово зацікавленим в цій справі особам.

Керівником Генеральної інспекції В. Уваровим підготовлена доповідна записка на ім`я Генерального прокурора України Луценка Ю.В. відносно того, що зазначені у зверненні ОСОБА_2 відомості про використання прокурорами своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 № 343, є підставою для проведення службового розслідування. З урахуванням викладеного, з метою проведення перевірки доводів, викладених у зверненні ОСОБА_2 . Керівником Генеральної інспекції В. Уваровим запропоновано призначити службове розслідування стосовно ОСОБА_3 за участю Генеральної інспекції та Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності.

За результатами розгляду доповідної записки, 16.07.2018 Генеральним прокурором України прийнято наказ № 137 про призначення службового розслідування. Пунктом 3 наказу вказано про необхідність ознайомити членів комісії та ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності в доповідній записці керівника Генеральної інспекції та наказі Генерального прокурора України вказівки щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 .

В контексті наведеного суд приймає до уваги також позицію позивача, що його не було ознайомлено з наказом про призначення відносно нього службового розслідування. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Разом з тим, як встановлено судом, у заяві ОСОБА_2 зазначалося про незгоду з діями органу досудового слідства вчинених по кримінальному провадженню №42017100000001470, зокрема прокурором ОСОБА_3.

Таким чином, призначаючи службове розслідування Генеральним прокурором в наказі зазначено про надходження інформації щодо можливих фактів використання прокурорами органів прокуратури міста Києва своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, у тому числі прокурором четвертого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_3

При цьому, обставини щодо визначення посадових осіб прокуратури міста Києва, дії/рішення яких могли свідчити про порушення законодавства України підлягали з"ясуванню саме під час проведення службового розслідування.

Одночасно суд зазначає, що питання, які підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування визначені розділом VI Інструкції, а саме:

Обставини (час, місце, наслідки тощо) події, у зв`язку з якою проводиться службове розслідування.

Правомірність дій (бездіяльності) прокурора, що призвели(а) до події чи безпосередньо передували(а) їй.

Наявність чи відсутність порушень положень законів чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів, а також встановлення осіб, які їх допустили.

Наявність чи відсутність у діянні прокурора ознак кримінального, корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, інших дій, що порочать звання прокурора, порушень Присяги прокурора і правил прокурорської етики, дисциплінарного проступку, їх мотиви.

Обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності прокурора чи знімають безпідставні звинувачення або підозри стосовно нього.

Характеристика прокурора, стосовно якого проводиться службове розслідування (ставлення до виконання службових обов`язків, поведінка до події, у зв`язку з якою проводиться службове розслідування).

Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, інших посадових осіб у забезпеченні належної поведінки підлеглого, стосовно якого проводиться службове розслідування.

Характер і розмір завданих порушенням матеріальних збитків, а також можливість їх відшкодування.

Наявність прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.

Таким чином, положеннями Інструкції передбачено необхідність дослідити наявність чи відсутність порушень положень законів чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів не виключно особою, відносно якої призначено службове розслідування, а встановити осіб, які допустили порушення.

Відповідно до пункту 4 розділу V голова та члени комісії мають право викликати прокурорів, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають стосунок до обставин, що досліджуються під час службового розслідування, й одержувати від них письмові або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування.

Як зазначає відповідач, ОСОБА_1 під час службового розслідування запропоновано надати пояснення щодо кримінального провадження № 42017100000001470, оскільки ОСОБА_1 приймав процесуальні рішення у вказаному кримінальному провадженні.

Листом від 29.08.2018 заступник прокурора міста Києва ОСОБА_1 повідомив Генерального прокурора Луценка Ю.В. про те, що проведення службової перевірки за заявою підозрюваного у кримінальному провадженні, що триває, є тиском, втручанням у самостійну діяльність прокурора та намаганням неправомірного впливу на його незалежність, порушенням принципу самостійності, незалежності та гарантій прав сторін кримінального процесу. У листі вказано, що він не вважає за можливе та необхідне надавати будь-які пояснення.

Отже, вказані обставини спростовують доводи позивача щодо позбавлення його можливості реалізувати право на висловлення під час проведення службового розслідування письмових зауважень щодо об`єктивності та повноти його проведення. Оскарження дій голови та членів комісії.

При цьому, як вбачається з висновку службового розслідування, комісією запропоновано надати пояснення щодо вчинених процесуальних дій всім процесуальним керівникам кримінального провадження № 42017100000001470.

Вказане свідчить, що службове розслідування проводилось не у відношенні конкретного прокурора, а здійснювався комплекс заходів з метою з`ясування обставин, що стали підставами для його призначення, що відповідає визначенню "службове розслідування".

Відносно доводів позивача щодо здійснення доступу до матеріалів кримінального провадження без дотримання порядку, визначеного Кримінальним процесуальним кодексом України, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 розділу V Інструкції визначено, що доступ до матеріалів кримінальних проваджень, речових доказів здійснюється з дотриманням порядку, визначеного Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідачем на підтвердження отримання відповідної згоди надано лист прокурора відділу прокуратури міста Києва О.Богданова від 08.08.2018 № 17/2/4-4-18, в якому зазначено про можливість вивчення матеріалів завершеного досудового розслідування безпосередньо в кабінеті процесуального керівника, у відділі прокуратури міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 38б, каб. № 6 у зручний час.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про дотримання головою та членами комісії порядку доступу до матеріалів кримінального провадження.

З огляду на встановлені у суді обставини суд приходить до висновку про правомірність дій Генеральної прокуратури України щодо проведення службового розслідування на підставі заяви ОСОБА_2 про незаконні дії працівників прокуратури міста Києва.

Як встановлено судом, під час службового розслідування комісією встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000001470 розпочато слідчим прокурори міста Києва 18.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, розслідування яких згідно з вимогами ст. 216 КПК України здійснюється органами Національної поліції.

Також встановлено факт порушення заступником прокурора міста Києва ОСОБА_1. вимог кримінального процесуального законодавства, які полягають у прийнятті ним процесуального рішення від 18.11.2017 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування за відсутності підстав, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, а саме даних про неефективне досудове розслідування.

Про вказані обставини й було зазначено у висновку службового розслідування. При цьому, в пункті 4 висновку зазначено, що ураховуючи викладені у пунктах 2-3 висновку факти порушення правил підслідності та безпідставної зміни органу досудового розслідування з мотивів ефективності досудового розслідування на стадії його початку, копію висновку направити профільному заступнику Генерального прокурора для перевірки ефективності та повноти здійснення процесуального керівництва, вирішення питання про зміну органу досудового розслідування та за наявності підстав ініціювання дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, правомірність висновків комісії щодо порушення ОСОБА_1 вимог Кримінального процесуального кодексу України та наявність підстав ініціювання дисциплінарної відповідальності підлягають встановленню профільним заступником Генерального прокурора.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неналежного розгляду його скарги на проведене службове розслідування, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано скаргу на ім`я Генерального прокурора Луценка Ю.В., в якій він просив:

- скасувати висновок службового розслідування від 06.09.2018 за заявою ОСОБА_2 з підстав його невідповідності фактичним обставинам, встановленим під час проведення службового розслідування;

- у зв`язку з відсутністю потреби у проведенні додаткових перевірочних дій зобов`язати комісію протягом 10 робочих днів скласти новий висновок на підставі зібраних раніше матеріалів, виключивши із п. 2 резолютивної частини абзац 2, а також виключивши п.п. 3, 4 резолютивної частини. В описовій частині виключити посилання на анкетні дані учасників кримінального судочинства до яких застосовані інші обставини, які не відповідають фактичним обставинам.

За результатами розгляду скарги, керівником Генеральної інспекції В. Уваровим підготовлена на ім`я Генерального прокурора України Луценку Ю.В. доповідна записка, якою повідомлено про відсутність підстав для скасування висновку службового розслідування.

Вказана доповідна записка погоджена Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. 23.10.2018 та вказано про необхідність надання відповіді заявнику.

Листом від 24.10.2018 за № 25/2-32762-18 керівник Генеральної інспекції В. Уваров повідомив заступника прокурора міста Києва ОСОБА_1 про прийняте рішення.

Відповідно до пункту 2 розділу VIII Інструкції висновок службового розслідування може бути скасовано Генеральним прокурором, посадовою особою, яка призначила службове розслідування, або особами, які виконують їх обов`язки, у разі неповноти службового розслідування, невідповідності висновку службового розслідування фактичним обставинам, встановленим під час його проведення, а також у разі допущення інших порушень цієї Інструкції, що суттєво вплинули чи могли вплинути на результати службового розслідування.

При цьому, суд зазначає, що Інструкцією не визначений порядок розгляду скарг на висновки службового розслідування, а лише вказано про підстави його скасування. Прийняття Генеральним прокурором України рішення про відмову у задоволенні скарги Інструкцією не передбачено.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що доповідна записка затверджена Генеральним прокурором, відповідно суд приходить до висновку, що Генеральним прокурором розглянуто скаргу позивача та не встановлено підстав для скасування висновку службового розслідування.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" під час розгляду його скарги, оскільки вказаний Закон не регулює порядок оскарження результатів службового розслідування щодо дотримання законодавства працівниками органів прокуратури, а регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність дій по проведенню службового розслідування та розгляду скарги позивача на висновки службового розслідування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева