Рішення № 83022825, 10.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2019 року № 826/16929/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Федорчук А.Б., Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Багрій М.В.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС»

до Національного банку України

про визнання протиправною та скасування постанови НБУ

від 30.07.2018р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Б, код ЄДРПОУ 39628794) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Національного банку України про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 47 від 30 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства немає, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, підтверджені неналежними доказами. До позивача застосовані штрафні санкції на підставі нормативно-правового акту, який не має сили закону.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні 10.07.2019 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 07 серпня 2017 року працівниками Департаменту грошового обігу Національного банку України та Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України було здійснено позапланову виїзну перевірку Львівського відділення № 80 Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС» з питань дотримання порядку організації та здійснення валютно -обмінних операцій.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 3/070817/1 від 07 серпня 2017 року.

Крім того, у період з 05 лютого 2018 року по 19 березня 2018 року працівником Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України було здійснено позапланову невиїзну вибіркову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема, дотримання Львівським відділенням № 80 порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій за 07 серпня 2017 р.

Результати проведеної перевірки оформлено актом № В/25-0020/21759/ДСК літер «В» від 19 березня 2018 року. На підставі вказаного акту відповідачем був складений протокол про порушення валютного законодавства № В/25-0020/32416/ДСК літер «В» від 23 квітня 2018 року.

На підставі встановлених порушень, позивача було притягнуто до відповідальності, у вигляді штрафу в розмірі 25% від суми (вартості) валютної операції, здійсненої з порушенням законодавства, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленими Національним банком України, що діє на 0 годин 07.08.2017 (день здійснення такої операції) в сумі 20 056,88 грн.

Про притягнення позивача до відповідальності, відповідачем була винесена постанова №47 від 30 липня 2018 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Проаналізувавши надані сторонами документи та пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд прийшов до наступних висновків.

Правовий статус, повноваження та завдання Національного банку України визначено Законом України «Про Національний банк України», Положенням про валютний контроль, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 та Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502.

Відповідно до статті 44 Закону України від 20.05.1999 № 679-ХІV «Про Національний банк України» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать:

1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;

3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

4) встановлення порядку проведення обов`язкового продажу та розміру надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов`язковому продажу;

5) зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

6) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Основні засади здійснення Національним банком функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначало Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку (стаття 56 Закону України "Про Національний банк України).

До повноважень Правління Національного банку України належить, зокрема, прийняття рішень про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України (стаття 15 Закону).

Враховуючи наведені повноваження, встановлені Законом, НБУ наділений повноваженнями приймати нормативно-правові акти щодо застосування заходів впливу (санкцій), а тому посилання відповідача на пункт 2.3 розділу 2 Положення "Про валютний контроль" є таким, що здійснено в межах законодавства.

Крім того, згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Положення "Про валютний контроль" передбачено, що торгівля іноземною валютою банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв`язку без одержання ліцензії Національного банку та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день здійснення таких операцій, з виключенням або без виключення банку з Державного реєстру банків.

Розділом 3 Положення № 49 визначено порядок застосування санкцій.

Так, санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Уповноважені працівники Національного банку в разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків, інших фінансових установ або національного оператора поштового зв`язку складають протокол за формою, наведеною в додатку 1, який вручається керівникові (посадовій особі, яка виконує його обов`язки) банку, іншої фінансової установи або національного оператора поштового зв`язку чи їх відокремленого структурного підрозділу, що перевірявся (перевірялася). За кожним випадком порушення складається окремий протокол, до якого можуть додаватись інші документи (у тому числі копії електронних документів на паперових носіях), які свідчать про факти порушень. Допускається складання одного протоколу за умови, що загальна сума штрафу від цього не зміниться, якщо під час реалізації одного договору було здійснено кілька однотипних порушень валютного законодавства. Один протокол складається про всі виявлені факти порушень вимог щодо статистичної звітності протягом періоду, що підлягав перевірці. Уповноважені працівники Національного банку після складання протоколу зобов`язані запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом порушення.

Підставою для застосування Національним санкцій можуть бути:

- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками Національного банку;

- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних органів валютного контролю;

- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних контрольних і правоохоронних органів, які не належать до органів валютного контролю;

- інші матеріали, які свідчать про факти порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв`язку валютного законодавства і щодо яких здійснюється перевірка цих фактів.

У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними контрольними і правоохоронними органами порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв`язку валютного законодавства складається акт чи довідка про перевірку, які разом з копіями документів (у тому числі копіями електронних документів на паперових носіях), що підтверджують факт порушення, надсилаються до Національного банку. Уповноважені працівники Національного банку здійснюють аналіз отриманих матеріалів та в разі наявності складу правопорушення здійснюють дії, вказані в п. 2 цього розділу.

У разі відсутності в комплекті матеріалів, що надходять до Національного банку, документів (у тому числі копій електронних документів на паперових носіях), які підтверджують факт порушення, уповноважені працівники Національного банку зобов`язані здійснити додаткову перевірку отриманої інформації.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 30.07.2018 року Національним банком України було притягнуто ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС» до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 20 056,88 грн, про що прийнято постанову про притягнення до відповідальності валютного законодавства № 47.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України « Про Національний банк України», Національний банк України видає розпорядчі акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Таким чином, юридичні особи, в тому числі і Відповідач, зобов`язані здійснювати свою діяльність в межах встановленого правового порядку, додержуючись вимог законодавства, в тому числі, своєчасно виконувати постанови Національного банку України щодо сплати штрафів за порушення валютного законодавства.

Так, згідно результатів перевірки встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС» не здійснено функцію агента валютного контролю, покладену на нього п.2 ст. 13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в частині запобігання проведенню резидентами через установу незаконних валютних операцій.

Позивач заперечує вказані обставини, посилаючись на те, що Товариством були надані документи, які запитувались відповідачем, а також пояснення директора ОСОБА_4 . Вважає, що при встановленні факту правопорушення відповідач неправомірно включив до складу доказів матеріали архіву відеоспостереження у Львівському відділенні № 80 за 07 серпня 2017 року за період часу з 13:00 год до 14:20 год до складу документів, що є об`єктом дослідження в рамках проведення перевірки дотримання вимог валютного законодавства України.

На думку суду такі твердження позивача є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Особливості організації, проведення та оформлення матеріалів за результатами проведення перевірок кас банків (фінансових установ), пунктів обміну визначено главою 9 Положення № 338.

Відповідно до п. 9.3 глави 9 Положення № 338, уповноважені працівники під час проведення перевірок пунктів обміну мають, в тому числі, право отримувати від касира необхідні для перевірки документи. В п. 9.4 Положення № 338 зазначено, що банки (фінансові установи) або агенти, пункти обміну, кас яких перевіряються, під час перевірки каси банку (фінансової установи), пункту обміну повинні сприяти її проведенню, зокрема зобов`язані надавати на вимогу уповноважених працівників усі необхідні їм довідки, пояснення та документи (у тому числі шляхом надання уповноваженим працівникам доступу до електронних документів, їх копій, надання копій електронних документів на паперових носіях тощо ). У разі відмови банків (фінансових установ) або агентів у наданні уповноваженим працівникам усіх необхідних їм довідок, пояснень і документів (доступу до електронних документів, їх копій) цей факт відображається в акті перевірки.

Тобто, Положення № 338 надає право уповноваженим працівникам вимагати, у тому числі від пунктів обміну валют документи, що необхідні для здійснення ними перевірки дотримання вимог валютного законодавства та встановленого порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій. При цьому норми Положення № 338 не визначають виключний перелік документів та/або матеріалів, що можуть бути запитані у пункту обміну валют з цією метою.

Відповідно до приписів Закону України «Про обов`язковий примірник документів», документ - це матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації (зафіксованої на папері, магнітні, кіно-, фотоплівці, оптичному диску чи іншому носієві), містить інформацію та/або відомості, які можуть використані , як доказ певного факту чи обставин, посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили або здатні спричинити наслідки правового характеру та основною функцією якого є збереження та передавання у часі та просторі тих чи інших даних.

До матеріалів справи долучений диск DVD-R, наданий позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки, на якому зафіксоване правопорушення.

Проаналізувавши дані, які зафіксовані матеріалами відеоспостереження, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів відповідача щодо виявленого правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502, фінансові установи зобов`язані здійснювати валютно-обмінні операції з оформленням квитанції (у двох примірниках) про здійснення валютно-обмінної операції. При цьому касири пункту обміну валют зобов`язані видавати квитанцію про здійснення валютно-обмінної операції одночасно з прийняттям та видачею фізичній особі коштів. Квитанція про здійснення валютно-обмінної операції повинна видаватися не пізніше завершення операції.

Згідно із п.7 розділу ІІІ Інструкції № 502 фінансова установа зобов`язана відображати здійснені операції з купівлі у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні в реєстрі купленої іноземної валюти, а операції з продажу фізичними особами-резидентами готівкової іноземної валюти за готівкові гривні - у реєстрі проданої іноземної валюти.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції № 502 фінансова установа, її відокремлений підрозділ засобами програмно-технічного комплексу зобов`язані щоденно вести звітну довідку про касові обороти за день і залишки цінностей.

Так, в реєстрі проданої іноземної валюти за 07.08.2017, наданої фінансовою установою лисом від 13.02.2018 № 124/130218 відображено операцію з продажу іноземної валюти на суму 300,00 дол США (квитанція №5 про здійснення валютно-обмінної операції 07.08.2017 13:58:56), а в матеріалах відеоспостереження, наданих фінансовою установою супроводжувальним листом від 12.09.2017 № 551/120917, відсутня вказана дія.

Крім того, матеріалами відеоспостереження за 07.08.2017 року з 13:00 до 14:20 встановлено проведення валютно-обмінних операцій без оформлення квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій.

На запит Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України від 05.02.2018 № 25-0020/7158, позивачем листом від 13.03.2018 № 124/130218 надіслані копії касових документів, щодо здійснення 07.08.2017 року операцій через касу відділення № 80 , однак, дані за цими документами не відповідають документам, які були надані Національному банку України, а саме матеріалам відеоспостереження за 07.08.2017 за час з 13:00 до 14:20 год в частині обсягів, кількості проведених операцій та часу їх проведення.

Матеріалами справи встановлено, що жодної операції з купівлі-продажу іноземної валюти, які наведені в таблиці № 1 акту № В/25-0020/21759/ДСК літер «В» не відображено у реєстрах купленої/проданої іноземної валюти та у звітній довідці про касові обороти за день і залишки цінностей за 07.08.2017.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на вищевказане, суд вважає матеріали архіву відеоспостереження, долучені до матеріалів справи на оптичному диску DVD-R, як належний доказ підтвердження доводів відповідача та приймає його до уваги при прийнятті рішення по справі.

В позовній заяві «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС» зазначає, що протокол № В/25-0020/32416/ДСК літер «В» порушення валютного законодавства від 23.04.2018 не містять в собі пояснень директора позивача В.І. Копиці.

Вказані доводи позивача спростовуються наявними документами в справі. Тому суд не приймає їх до уваги зазначені з огляду на наступне.

Пунктом 3.2. розділу 3 Положення № 49 передбачено, що уповноважені працівники Національного банку України після складання протоколу зобов`язані запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом порушення.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання зазначених вимог Положення № 49, Національним банком України було надіслано на адресу позивача лист від 24.04.2018 за № 25-0020/23150 ДСК літер «В» з додатками, з пропозицією надати пояснення з приводу вказаного у протокол порушення та протягом п`яти робочих днів надіслати із супровідним листом примірник № 1 протоколу № В/25-0020/32416/ДСК літер «В» з поясненнями до Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав лист 26.04.2018.

11.05.2018 на адресу Національного банку України надійшли пояснення адвоката ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС» ОСОБА_5 С від 08.05.2018 до протоколу №№ В/25-0020/32416/ДСК літер «В» від 23.04.2108.

Проте, Національним банком України було надіслано на адресу позивача лист від 18.05.2018 за № 25-0020/27724/ДСК літер «В» в якому зазначалось, що Національним банком України не було отримано примірник № 1 протоколу № В/25-0020/324116/ДСК літер «В» від 23.04.2018 з поясненнями керівника. В зв`язку із чим, позивачу було повторно запропоновано надіслати із супровідним листом примірник № 1 протоколу № В/25-0020/32416/ДСК літер «В» з поясненнями керівника або посадової особи, яка виконує його обов`язки (з наданням відповідних документів про підтвердження повноважень особи, яка виконує обов`язки керівника).

У відповідь на лист Національного банку України від 18.05.2018 позивач листом за підписом директора ОСОБА_6 І від 22.05.2018 № 372/220518 повідомив про те, що він, скориставшись своїм конституційним правом, звернувся для отримання професійної правничої допомоги до адвокатського об`єднання «ІНТАЙТЛ» та про те, що 08.05.2018 учасником вказаного адвокатського об`єднання були відправлені всі необхідні документи. Особисті ж пояснення до протоколу керівником ОСОБА_4 так і не були надані.

Крім того, в даному листі містилось прохання врахувати пояснення, надані адвокатським об`єднання.

Зазначені вище документі долучені до матеріалів справи та досліджені судом у судовому засіданні 10.07.2019 року.

Отже, з огляду на встановлені факти, суд вважає, що Національним банком України, на виконання вимог п. 3.2 розділу 3 Положення № 49, неодноразово було запропоновано позивачу надати пояснення до протоколу № В/25-0020/32416/ДСК літер «В» від 23.04.2018 та здійснювались заходи для їх отримання..

Посилання позивача на те, що відповідачем неправомірно застосований Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки останній має силу підзаконного нормативно-правового акту, а питання про притягнення до відповідальності можуть бути предметом регулювання лише Законів України, не приймається судом до уваги виходячи з наступного.

Статтею 16 Декрету КМУ визначено відповідальність за порушення валютного законодавства.

Зокрема, згідно абзацу 5 п. 2 ст. 16 Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, а саме за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв`язку обов`язків, передбачених пунктом 2 ст. 13 цього Декрету, застосовується така міра відповідальності (фінансова санкція), як позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до положень Закону України від 18.11.1992 року « Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати Декрети в сфері законодавчого регулювання», Верховною Радою України тимчасово делеговано Кабінету Міністрів України, строком до 21 травня 1993 року повноваження видавати Декрети в сфері законодавчого регулювання з питань, передбачених п.13 ст. 97 Конституції України.

Статтею 97-1 Конституції УРСР від 20.04.1978 року передбачено, що Кабінет Міністрів України для реалізації делегованих повноважень ухвалює декрети, які мають силу закону.

Таким чином, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю » має силу закону.

Крім того, посилання позивача на те, що у постанові зазначається стаття 16 Декрету № 15-93 без зазначення її частини та абзацу, суд вважає необгрунтованим, оскільки вказане не має наслідком порушення прав позивача.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведених норм права та з огляду на встановлені судом обставини щодо наявності в діях позивача порушень валютного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС» до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) валютної операції , здійсненої з порушенням законодавства. Штраф сплачується у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установлених Національним банком України, що діє на 0 годин дня складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, у разі використання у розрахунку іноземної валюти.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Б, код ЄДРПОУ 39628794) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106) про визнання протиправною та скасування постанови Національного банку України про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 47 від 30 липня 20018р. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складений 11.07.2019 р.

Головуючий Н.Г. Вєкуа

Судді А.Б. Федорчук

І.П. Васильченко