Рішення № 83022718, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року №826/15181/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), про зобов`язання призначити та виплатити пенсію за віком за Списком №2, починаючи з 02.02.2018 року, зарахувавши до стажу роботи за Списком №2, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах:

- час навчання в ПТУ №16 м. Коростеня (на той час ГПТУ-3) за період з 01.09.1980 року по 31.07.1981 року включно;

- час роботи з 07.09.1981 року по 08.04.1986 року за професією електромонтера з обслуговування СВЧ 3 розряду Ковальсько-пресового цеху №17, а з 09.04.1986 року по 07.10.1987 року, з 17.09.1989 року по 27.05.1990 року та з 21.02.1994 року по 14.11.1996 року - електромонтера з обслуговування СВЧ 4 розряду Ковальсько-пресового цеху №17 на Київському заводі ім. Лепсе;

- періоди відпусток по догляду за дітьми:

з 12.05.1988 року по 16.03.1989 року;

з 27.03.1989 року по 16.09.1989 року;

з 28.05.1990 року по 16.03.1991 року;

з 16.04.1991 року по 20.08.1992 року;

з 21.08.1992 року по 20.02.1994 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Звернувшись до відповідача з необхідними документам для призначенням пенсії їй було протиправно відмовлено у призначені пенсії, оскільки до спеціального стажу не враховано періоди роботи, що мають враховуватись. Позивач вважає протиправною таку відмову та звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02.11.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на адміністративний позов та клопотання про залишення заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, які прийнято судом.

12.11.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано заяву про долучення матеріалів до справи, яку прийнято судом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

02.02.2917 року позивач звернулася до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пільгової пенсії за Списком №2.

Листом Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 14.03.2018 року №14070/06 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2, вказавши, що її стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці становить 5 років та 11 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

Не погоджуючись з даною позицією Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06.12.1991 року №1788-ХІІ (далі -Закон №1788-ХІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно п. 2 Прикінцевих положень №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 даного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 N 18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань (п. 3 Порядку №18-1).

Згдіно п. 1 даного Порядку, для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи:

1) заяву про підтвердження стажу роботи;

2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) трудову книжку;

4) документи, видані архівними установами, зокрема:

а) довідку про заробітну плату;

б) копії документів про проведення атестації робочих місць;

в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх

відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно п. 1, 2, 3 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, що з аналізу вищевикладених норм слідує, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст.12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" регулює Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 за N 383.

Даним Порядком передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Так, перш за все, позивач просить зарахувати до стажу роботи період навчання в ПТУ №16 м. Коростеня.

З довідки Професійно-технічного училища №16 м. Коростеня від 31.03.2015 року №282 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчалася в ПТУ №16 м. Коростеня (на той час ТУ-3) з 01.09.1980 року по 21.08.1981 року, згідно наказу «Про зарахування» від 01.09.1980 року №8-К, та згідно наказу «Про відрахування» від 21.08.1981 року №8а-К, отримала професію «Електромонтер зв`язку» 3 (третього) розряду і атестат №518933.

Відомості даної довідки також відповідають відомостям, внесеним до трудової книжки позивача.

Після цього, 07.09.1981 року ОСОБА_1 була зарахована до Київського заводу імені Лепсе в ковально-пресовий цех №17 електромонтером 3 розряду по обслуговуванню СВЧ.

Відповідно до п. 1 ст. 30 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

У відмові зарахування періоду навчання для зарахування до пільгового стажу відповідач посилається на те, що набута кваліфікація «електромонтер зв`язку» не відповідає подальшому працевлаштуванню за професією «електромонтер обслуговування СВЧ».

З досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач у тримісячний термін після закінчення навчання працевлаштувалася, але до суду не надано підтверджуючих документів про те, що працевлаштування на посаду «електромонтер обслуговування СВЧ» відповідає набутій під час навчання кваліфікації «електромонтер зв`язку».

Оскільки суд позбавлений можливості перевірити твердження позивача про те, що після навчання вона працевлаштувалася на роботу за набутою спеціальністю, в даній частині позов задоволенню не підлягає.

В період з 07.09.1981 року по 08.04.1986 року позивач займала посаду електромонтера третього розряду по обслуговуванню СВЧ та також вважає, що даний період має бути зарахований до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідач у відзиві на позов, а також у листі №14070/06 вказує, що відповідно до рішення комісії від 21.04.2015 року №53 позивачу підтверджено право на зарахування періоду роботи на КП «Київтрактородеталь» з 07.09.1981 року по 05.01.1986 року, з 02.03.1986 року по 26.05.1987 року, з 30.05.1987 року по 07.10.1987 року.

З вищевикладеного слідує, що відповідачем у стаж роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, не враховано періоди з 06.01.1986 року по 01.03.1986 року та з 27.05.1987 року по 29.05.1987 року.

З архівної довідки №108-10873/01 від 09.09.2014 року Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації слідує, що в періоди з 06.01.1986 року по 01.03.1986 року та з 27.05.1987 року по 29.05.1987 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до п. ж) абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку зараховується в стаж роботи за спеціальністю на тій посаді, на якій громадянин значиться відповідно до запису в трудовій книжці та якщо право на зарахування такого періоду до пільгового стажу підтверджено у встановленому порядку.

Під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Таким чином, відповідачем необгрунтовано до пільгового стажу позивача не були враховані періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати в період з 06.01.1986 року по 01.03.1986 року та з 27.05.1987 року по 29.05.1987 року.

Архівною довідкою №108-10873/01 від 09.09.2014 року Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації також встановлені наступні періоди відпусток ОСОБА_1 за час роботи на Київському заводі ім.Лепсе:

- з 12.05.1988 року по 16.03.1989 року - частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 1-річного віку та з 17.03.1989 року по 16.09.1989 року - додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 1,5-річного віку (наказ №230 від 11.05.1988 року);

- з 28.05.1990 року по 16.03.1991 року - відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (наказ №286 від 23.05.1990 року);

- з 16.04.1991 року по 20.08.1992 року - частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 1,5 річного віку та з 21.08.1992 року по 20.02.1994 року - додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (наказ №173 від 10.04.1991 року).

З урахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд погоджується із твердженнями позивача, що вищенаведені періоди відпусток також мають бути зараховані у її стаж роботи, що дають право на отримання пенсії на пільгових умовах.

Періоди з 17.09.1989 року по 27.05.1990 року та з 21.02.1994 року по 14.11.1996 року також мають бути зараховані до пільгового стажу з наступних підстав.

Як зазначає відповідач період роботи ОСОБА_1 з 08.10.1987 року по 14.11.1996 року не враховано до пільгового стажу з тих підстав, що посада, яку в цей період займала позивач, а саме «комплектувальниця», не відноситься до посади, передбаченої Списком № 1 та Списком №2.

В той же час з наказу Київського заводу ім. Лепсе №356 від 08.10.1987 року та архівної довідки Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.07.2015 року №108-10306/01, вбачається, що ОСОБА_1 займала посаду комплектувальницею 4 розряду ковальсько-пресового цеху №17 за станом здоров`я до уходу у дородову відпустку.

Як вже досліджувалося архівною довідкою №108-10873/01 від 09.09.2014 року, у першу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 1-річного віку позивач пішла з 12.05.1988 року по 16.03.1989 року.

Таким чином, посаду комплектувальницею 4 розряду ковальсько-пресового цеху №17 позивач займала в період з 08.10.1987 року по 11.05.1988 року, а отже незарахування до пільгового періоду відповідачем періоду роботи ОСОБА_1 з 08.10.1987 року по 14.11.1996 року є незаконним.

Що стосується тверджень відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки, як вказує у своєму клопотання відповідач, про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах позивача було повідомлено листом від 14.03.2018 року. Стосовно дати отримання позивачем даного листа, відповідачем інформації не надано.

З штампу поштового відділення, який міститься конверті, яким було направлено позов до суду, вбачається дата - 14.09.2018 року.

Оскільки дата отримання позивачем листа не відома, проте за таких умов вбачається, що позивачем строку звернення до суду не пропущено, а отже твердження відповідача є безпідставними і не обґрунтованими.

Враховуючи викладене вище та те, що судом встановлено порушення відповідачем прав позивача при призначені йому пенсії, що виключає відмову у задоволенні позову, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково у спосіб зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача незаконно невраховані періоди її роботи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 469,86 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 та провести перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення, на пільгових умовах, з урахуванням проведених виплат:

- період роботи з 07.09.1981 року по 08.04.1986 року за професією електромонтера з обслуговування СВЧ 3 розряду Ковальсько-пресового цеху №17 на Київському заводі ім. Лепсе;

- період роботи з 09.04.1986 року по 07.10.1987 року, з 17.09.1989 року по 27.05.1990 року та з 21.02.1994 року по 14.11.1996 року за професією електромонтера з обслуговування СВЧ 4 розряду Ковальсько-пресового цеху №17 на Київському заводі ім. Лепсе;

- періоди відпусток по догляду за дітьми:

з 12.05.1988 року по 16.03.1989 року;

з 27.03.1989 року по 16.09.1989 року;

з 28.05.1990 року по 16.03.1991 року;

з 16.04.1991 року по 20.08.1992 року;

з 21.08.1992 року по 20.02.1994 року.

3. В іншій частині позов залишити без задоволення.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 469,86 грн. (чотириста шістдесят дев`ять гривень вісімдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко