Рішення № 83022678, 04.07.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/973/19

04 липня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача Магдич О .О.

представника відповідача Васильчук І.Б.

представника відповідача Неділенько В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 10 січня 2019 року придбав у Литовській Республіці автомобіль марки Меrsеdes-Веnz модель МL 320 СDІ 2006 року виготовлення, модельний рік - 2006; ідентифікаційний № кузова : НОМЕР_1 . Даний автомобіль позивач придбав за 3650,00 Євро та самостійно здійснив його доставку до України. Наведений факт підтверджується рахунком - фактурою ІМ № 1296 від 10 січня 2019 р.; квитанцією про оплату виданою продавцем ЗАТ «Імпрімо»; свідоцтвом про тимчасову реєстрацію транспортного засобу, згідно якого авто було тимчасово на час транспортування зареєстроване за ОСОБА_3 ; експортним супровідним документом про транспортування авто.

За митною декларацією UА403000.2019.140 позивачу було відмовлено у митному оформленні даного автомобіля у зв`язку із неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 28.01.2019 року № UА403000/2019/000202/2. Рішення про відмову у митному оформленні товару оформлено відповідно до картки відмови № UА403000/2019/00140.

Із даними діями та рішеннями Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_3. не згідний, вважає їх необґрунтованими та невмотивованими.

Ухвалою від 25.04.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 13.05.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

Ухвалою від 14.05.2019 судом ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 22.05.2019 о 11:00 год.

20 травня 2019 року представником позивача було подано пояснення щодо змісту позовної заяви про скасування рішення та долучено висновок судового експерта Мазура М.С.

Ухвалою суду від 22.05.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 28.05.2019 о 11:45 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

Також в судовому засіданні представником позивача було долучено відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 28.05.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 12.06.2019 о 09:30 год., у зв`язку із викликом свідка в судове засідання.

12 червня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2019 о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві, поясненнях від 20.05.2019 та відповіді на відзив від 22.05.2019.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, просили в його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на відзив на адміністративний позов.

У відзиві представники відповідача не погоджуються з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначають наступне.

Як вбачається із інформації, яка міститься в гр. 44 МД № UА403010/2019/001839 від 28.01.2019, Позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) № ІМ №. 1296 від 10.01.2019;

- декларація про походження товару № 16503317/16114698 від 19.12.2017;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UА209060/2019/01487 від 15.01.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 16503317/16114698 від 19.12.2017;

- договір про надання послуг митного брокера № 11/01/19 від 11.01.2019;

- інші некласифіковані документи - інформація з мережі інтернет.

Декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про митну вартість, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (надалі - Порядок № 631), передбачено, що однією з митних формальностей, що виконуються митним органом при здійсненні митного оформлення МД, є контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (надалі - АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю:

« 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»;

« 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

« 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур:

«Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 7950,00».

Відповідно до профілів ризику згенерованих АСАУР та Розпорядження Тернопільської митниці ДФС від 19.10.2018 № 24-р посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено запит № 213 від 28.01.2019 щодо правильності визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання.

У картці відмови № UА403000/2019/00140 роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: «Подати нову митну декларацію на підставі Рішення про визначення митної вартості від 28.01.2019 № UА403000/2019/000202/2, з врахуванням строків, передбачених ст. 263 МК України (4495-УІ від 13.03.12р.)».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 10 січня 2019 року придбав у Литовській Республіці автомобіль марки Меrsеdes-Веnz модель МL 320 СDІ 2006 року виготовлення, модельний рік - 2006; ідентифікаційний № кузова : НОМЕР_1 . Даний автомобіль позивач придбав за 3650,00 Євро та самостійно здійснив його доставку до України. Наведений факт підтверджується рахунком - фактурою ІМ № 1296 від 10 січня 2019 р.; квитанцією про оплату виданою продавцем ЗАТ «Імпрімо»; свідоцтвом про тимчасову реєстрацію транспортного засобу, згідно якого авто було тимчасово на час транспортування зареєстроване за ОСОБА_3 ; експортним супровідним документом про транспортування авто.

Позивачем був поданий повний та вичерпний пакет документів, який підтверджує усі заявлені числові значення митної декларації, а саме :

- документ, що підтверджує придбання автомобіля, визначення його вартості та переліку додаткових платежів, а саме - рахунок-фактура (інвойс) з податку на додану вартість №1296 від 10.01.2019 року компанії ЗАТ Імпрімо Ім Нр.1296 від 10.01.2019 року про оплату за автомобіль в розмірі 3650,00 євро з призначенням операції НОМЕР_1. легкового автомобіля марки МЕRСЕDЕS-ВЕNZ МL 320 СDІ, що був у використанні; ідентифікаційний № кузова Vin: НОМЕР_1;

- литовську автоматизовану експертну декларацію ;

- декларацію про походження товару 16503317/16114698 від 19.12.2017

- документ про тимчасову реєстрацію автомобіля за позивачем в Литві №16351189 від 11.01.2019.

Судом встановлено, що при придбанні автомобіля з аукціону ОСОБА_3 здійснив розрахунок готівкою, що не є забороненим. Відтак долучити письмовий платіжний документ (чек, виписку з банку, тощо) неможливо. Разом із тим, придбання автомобіля з аукціону саме за заявленою вартістю є документально підтверджена та може бути перевірена на сайті STARK AUTO SALES.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA403000/2019/000202/2 у графі № 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації» вказано, що відповідач вартість самого транспортного засобу визначив за резервним методом визначення митної вартості товару передбаченим ст. 64 Митного кодексу України у розмірі 10639,29 євро, виходячи із інформації сайту schwackenet.

Визначену відповідачем митну вартість автомобіля у розмірі 10639,29 євро не підтверджено жодним документом або розрахунком, відтак вона не може вважатись обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст.ст. 55, 64 Митного кодексу України.

Також позивач у своїх поясненнях зазначає, що в позовній заяві помилково вказано, що ОСОБА_3 придбав автомобіль з аукціону. Фактично він придбав автомобіль у ЗАТ «Імпрімо», оплата була проведена в касу даного підприємства, про що видано квитанцію ІМ № 1296 від 10.01.2019 року. Дана квитанція, разом із наявними в матеріалах справи рахунком-фактурою та експертними супровідними документами є достатньою підставою для виключного застосування основного методу визначення митної вартості товару передбаченого ст.58 Митного кодексу України, тобто за ціною договору (контракту).

Слід зазначити, що на замовлення позивача незалежним судовим експертом Мазуром М.С. було проведено дослідження даного автомобіля та складено висновок № 47/19 від 11.02.2019 року. Згідно висновку вартість ввезеного ОСОБА_3 на митну територію України автомобіля марки МЕRСЕDЕS-ВЕNZ МL 320 СDI 2006 року виготовлення, модельний рік -2006; ідентифікаційний № кузова: НОМЕР_2 становить 143 297,73 грн., що відповідає 4 695,10 Євро. Даний висновок є аргументованим, оскільки містить покликання на середньозважену ціну ідентичних КТЗ, що були в експлуатації, коригування на рік випуску, величину пробігу, калькуляцію вартості відновлювального ремонту, тощо.

Відтак, за митною декларацією UА403000.2019.140 позивачу було відмовлено у митному оформленні даного автомобіля у зв`язку із неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 28.01.2019 року № UА403000/2019/000202/2. Рішення про відмову у митному оформленні товару оформлено відповідно до картки відмови № UА403000/2019/00140.

ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару від 28.01.2019 року № UА403000/2019/000202/2. До скарги долучив первинні документи, що підтверджують викладені вище обставини. Однак відповідь на його скаргу є формальною і не містить аналізу реальної ситуації з декларування ввезеного ним автомобіля.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так відповідач, посилаючись на ч.2 ст. 53 МК України зазначає, що декларант не подав повний перелік документів, який підтверджує заявлену митну вартість товару.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларант у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналіз даної норми дає підстави стверджувати, що перелік не є виключним, тобто декларант не зобов`язаний подавати одночасно усі перелічені у ч.2 ст. 53 МК України документи, а лише ті, які є наявні виходячи із характеру та особливості операції. Так, наприклад, страхування товару не є обов`язковим, отже страхові документи подаються лише у разі їх наявності; ліцензія подається лише у разі, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, подаються лише за їх наявності; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього також подаються у разі їх наявності.

Із наведених у ч.2 ст. 53 МК України документів позивачем подано рахунок - фактуру ІМ № 1296 від 10 січня 2019 р., який свідчить про те, що декларант придбав даний автомобіль за 3 650 Євро. Даний документ містить усі необхідні реквізити: дані покупця та продавця, детальний опис товару: автомобіля марки МЕRСЕDЕS-ВЕNZ МL 320 СDI2006 року виготовлення, модельний рік - 2006; ідентифікаційний № кузова: НОМЕР_2 , який надає можливість безпомилково встановити, що у договорі йдеться про придбання саме цього автомобіля. Договір засвідчено печаткою ТОВ «Імпрімо» (очевидно фірма, яка здійснює комісійну торгівлю транспортними засобами). Крім того долучено квитанцію ІМ № 1296 (номер співпадає із номером рахунку-фактури) виписану ТОВ «Імпрімо», яка свідчить про проведення оплати від продавця до покупця на суму договору - 3 650 Євро.

Даний документ, а саме рахунок-фактура (або інвойс) підтверджує митну вартість товару, містить числове значення митної вартості товарів і передбачений ч.2 ст. 53 МК України, отже є належним документом, який подається декларантом одночасно з митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що поданий пакет документів є неповним та недостовірним і винесено спірне рішення про коригування митної вартості товару. При цьому жодного обґрунтування чому представлені декларантом документи визнані недостовірними або неповними у оскаржуваному рішенні не наведено.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Даний перелік, аналогічно до переліку передбаченого ч.2 ст. 53 МК України, також не є виключним, тобто його вимоги застосовуються в залежності від характеру операції та особливості декларованого товару.

Суд зазначає, що з врахуванням характеру угоди, а саме придбання автомобіля у приватного продавця, який не веде бухгалтерії, не має ліцензії, не сплачує комісійні, не здійснює операції через спеціальні банківські рахунки і т.д. і т.п., на підтвердження заявленої митної вартості товару позивач подав додатковий документ передбачений п.8 частини 3 ст. 53 МК України, - висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 47/19 від 11.02.2019 року. Даний висновок визначив ціну автомобіля, яка є наближеною до митної вартості автомобіля, яка визначена декларантом, але більше як у два рази менше від вартості задекларованого транспортного засобу, яка визначена у оскаржуваному рішенні. Отже, навіть якщо не брати до уваги те, що для застосування частини 3 ст.53 МК України законних підстав не було, даний висновок спростовує ту ціну ТЗ, яка визначена відповідачем за резервний методом згідно ст. 64 МКУ.

Самі підстави та спосіб застосування ст.64 Митного кодексу України суд вважає незаконними, з огляду на наступне. Для застосування резервного способу визначення митної вартості товару (ст.64 МК України) не було правових підстав.

Реальна вартість автомобіля була визначена шляхом відкритих вільних торгів (аукціону) і становить 3650,00 євро. Таким чином у позивача було достатньо підтверджуючих доказів: числові значення митної декларації документів для того, щоб визначити митну вартість імпортованого товару за основним методом передбаченим ст.58 Митного кодексу України, тобто за ціною договору (контракту). Жодних обмежень для застосування визначення ціни декларованого товару за основним методом не було.

При цьому слід врахувати, що частина 7 ст. 58 Митного кодексу України прямо передбачає: «Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).» Таким чином норма закону прямо передбачає, що розрахунок між сторонами договору готівкою не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).

На підтвердження сплаченої вартості автомобіля у позивача в наявності є квитанція, яка надавалась митному органу, про що свідчить наявність на ній штампу митниці, відтак твердження представника відповідача про те, що така квитанція не була представлена не відповідає дійсності.

Крім того митна вартість даного автомобіля була заявлена позивачем у митній декларації більша, ніж вказана у квитанції з метою уникнення виникнення у митного органу сумнівів, що вартості автомобіля, однак відповідач цього до уваги не взяв.

При винесенні рішення про коригування митної вартості товару від 28.01.2019 року № UА403000/2019/000202/2 порушені вимоги ст. 55 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товару жодним чином не відображено та не обґрунтовано чому дану обставину не було враховано; чому для порівняння було взято ціну на аналогічний справний автомобіль на внутрішньому ринку країни-експортера, що є прямо заборонено частиною 3 ст. 64 МК України.

Суд вважає, що визначену відповідачем митну вартість автомобіля у розмірі 10639,29 євро не підтверджено жодним документом або розрахунком, відтак вона не може вважатись обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст.ст. 55, 64 Митного кодексу України.

Також суд зазначає, що в судовому засіданні було роз`яснено права і обов`язки в порядку ст. 65 КАС України, та допитано свідка ОСОБА_4 . Свідок вказав, що ним була зазначена вартість автомобіля вище середньої від вказаної від ціни на сайті, самостійно скоригувавши митну вартість, тому не долучалась квитанція про сплату позивачем вартості автомобіля в якій вказано меншу суму ніж заявлена його митна вартість. Митні органи неправомірно визначили вартість ввезеного автомобіля, скориставшись сайтом, який показує завищені ціни на авто.

Отже, відповідач приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 28.01.2019 року № UА403000/2019/000202/2, діяв не на підставі законів України, а також без врахування усіх обставин.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат та витрат пов`язаних на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать поряд із іншим витрати на професійну правничу допомогу - стаття 132 КАС України.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 11 квітня 2019 року між Магдич Ольгою Олександрівною та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до довідки №б/н від 11.04.2019 року, виданої адвокатом Магдич О.О., загальний розмір внесеної оплати по договору склала сума в розмірі 5 400 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення в користь позивача суми понесених ним витрат в частині судового збору та витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 28.01.2019 р. №UА403000/2019/000202/2 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. та 5 400 (п`ять тисяч чотириста) гривень витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС (вул. Текстильна 38, м. Тернопіль, 46020, код ЄДРПОУ 39420537).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 липня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.