Рішення № 83022546, 11.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 липня 2019 р. справа № 520/3693/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - Зеленохатов І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2018 року №0016358-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016359-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016360-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016361-5606-2030 ГУ ДФС у Харківській області, якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб за 2017 рік.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 24.12.2018 року позивач отримала податкові повідомлення - рішення від 10.12.2018 року №0016358-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016359-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016360-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016361-5606-2030. Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарг ДФС України №1358/Н/99-99-11-05-01-25 від 25.02.2019 року вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а мої скарги - без задоволення. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення безпідставними, необґрунтованими та прийнятими з порушенням податкового законодавства з огляду на те, що за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. Також позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були надіслані лише в грудні 2018 року, тобто з грубим порушенням порядку, встановленого ст. 266 ПК України. Окрім цього, на думку позивача, всупереч вимогам ст. 266 ПК України відповідач не застосував пільгу зі сплати податку, встановлену цією статтею.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відповідно до отриманих ГУ ДФС у Харківській області даних встановлено, що у приватній власності позивач має квартиру загальною площею 184,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , квартиру загальною площею 67,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , квартиру загальною площею 518,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , кв. та гараж, в літ « Л-1» загальною площею 20,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_9 У зв`язку із чим на адресу позивача направлені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими нараховані суму податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік. Нарахування податку на нерухоме майно (житлові приміщення), відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2017 року проведено відповідно до ст.266 ПКУ, з урахуванням пп.266.7.1 п. 266.7 с. 266 ПКУ обчислення суми податку з об`єкта/ об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: г) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв.м. (для квартири) та/або 500 кв.м. (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до п.п «а» - «г» цього пункту збільшується на 25 000 грн. на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частки). Представник відповідача вказав, що складання з запізненням податкового повідомлення-рішення позивачу та його отримання не призвело до порушення його прав, оскільки строки виконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань починають перебіг з моменту вручення відповідного податкового повідомлення-рішення платнику податку. З огляду на викладене, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що, ОСОБА_1 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, має у власності наступні об`єкти:

- квартиру загальною площею 184,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ,

- квартиру загальною площею 67,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ,

- квартиру загальною площею 518,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 ,

- гараж, в літ « Л-1» загальною площею 20,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_9

Позивачем було отримано від Головного управління ДФС у Харківській області наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 10.12.2018 року №0016358-5606-2030, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 5907,20 грн.;

- від 10.12.2018 року №0016359-5606-2030, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 2153,60 грн.;

- від 10.12.2018 року №0016360-5606-2030, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 26660,16 грн.;

- від 10.12.2018 року №0016361-5606-2030, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 65,28 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарг ДФС України №1358/Н/99-99-11-05-01-25 від 25.02.2019 року вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Також, у п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстр) речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п.п 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПКУ ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (підпункт 10.1.1), що складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Згідно статті 265 ПК України (у редакції Закону України №71-VIII від 28 грудня 2014 року, що діє з 01 січня 2015 року) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пункту 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

У відповідності до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017р. №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (набрало законної сили 01.03.2017р.) встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Харкові згідно з додатком 1 цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно, а саме: для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. Ставка податку за 2017 рік становить 32,00 грн. за 1 кв. м. (1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року) та нежитлової нерухомості, а саме: гаражі, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового ) року, за 1 кв. м. Ставка податку за 2017 рік становила 3,20 грн. за 1 кв.м. бази оподаткування (0,1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року).

Окрім цього, згідно із п. 4 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих акті: України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-УІІІ від 20.12.2016, в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги пп.4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, пп.12.3.4 п. 12.3, пп.12.4.3 п.12.4 та п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що оскільки у 2017 році не встановлювався новий податок на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вимоги підпунктів 12.3.2 та 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються.

З огляду на викладене, відповідачем не допущено порушення принципу стабільності, закріпленого у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України під час визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.03.2018 року по справі №821/2089/16 та від 13.03.2018 року по справі №826/19300/16.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносно посилань позивача, що всупереч вимогам ст. 266 ПК України відповідач не застосував пільгу зі сплати податку, встановлену цією статтею, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Одночасно, п.п.266.4.3 п.266.4 ст.266 ПКУ передбачено, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/ об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/ об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту (для квартир 60 м.кв.*5-300 м.кв.).

Таким чином, оскільки сукупна площа квартир, що перебувають у власності позивача, перевищує 300 кв.м., пільги з податку для фізичних осіб до позивача не застосовуються.

Судом встановлено, що розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік проведено контролюючим органом наступним чином:

- податкове повідомлення - рішення №0016358-5606-2030 у розмірі 5907,20 грн. за квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 184,60 кв.м. в розмірі 5907,20 грн. (184,60*32,00 = 5907,20 грн.);

- податкове повідомлення - рішення №0016359-5606-2030 у розмірі 2153,60 грн. за квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 67,3 кв.м. в розмірі 2153,60 грн. (67,30 * 32,00 = 2153,60 грн.);

- податкове повідомлення - рішення №0016361-5606-2030 у розмірі 65,28 грн. за гараж в літ «Л-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 20,4 кв.м. у розмірі 65,28 грн. (20,4 * 3,2 = 65,28 грн.);

- податкове повідомлення - рішення №0016360-5606-2030 у розмірі 26660,16 грн. за квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 518,8 кв.м., застосовується ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 0,1 % від мінімальної заробітної плати та відповідно до п.п.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 (Г) ПКУ додатково 25000 грн. (518,80 * 3,20 + 25000 = 26660,16 грн.)

Вказаний розрахунок в повній мірі відповідає приписам п.п."ґ)" п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ, яким передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Таким чином, судом не встановлено порушень прав позивача під час розрахунку контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Відносно порушення відповідачем строку винесення спірних податкових повідомлень рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПКУ, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені 10.12.2018 року, тобто поза законодавчо встановленим строком.

Однак, у будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність та відсутність у позивача обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання.

Вказаний висновок у повній мірі відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 року по справі №820/1975/17.

Також суд зазначає, що складення та направлення позивачу з запізненням податкових повідомлень-рішень, не призвело до порушення прав позивача, оскільки строки виконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань починають перебіг з моменту вручення відповідного податкового повідомлення-рішення платнику податку.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача обов`язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, та як наслідок відсутність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень від 10.12.2018 року №0016358-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016359-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016360-5606-2030, від 10.12.2018 року №0016361-5606-2030 ГУ ДФС у Харківській області, якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб за 2017 рік.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.07.2019 року.

Суддя Біленський О.О.