Рішення № 83022456, 08.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002357

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000148/2 від 13.03.2019 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00449.

Посилається на те, що 08.03.2019 року в електронному вигляді подав до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209190/2019/027875 для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу - «BMW», модель Х5, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун - дизель, об`єм - 2993 куб.см. Митну вартість заявлено, згідно п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме - 18650,00 євро. При цьому, зазначив, що під час здійснення митного оформлення позивач подав усі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Однак відповідачем за результатами перевірки митної декларації та доданих документів винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, визначивши митну вартість заявленого товару за резервним методом (ціна - 32010,00 євро). Підставою відповідач зазначив те, що у наданих позивачем документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не повідомивши які саме числові значення складової митної вартості транспортного засобу чи відомості щодо ціни, що була сплачена, були відсутні. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 року №689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, що згенеровано АСАУР ДФС та складає 32100,00 євро. Оскільки вказані сумніви не були спростовані позивачем шляхом подання додаткових документів митним органом прийнято спірне рішення від 13.03.2019 року про коригування №UA209000/2019/000148/2, за яким митна вартість товару становить 32010,00 євро, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00449. Крім того, зазначив, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. За таких обставин, вважає, що, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмову, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування його рішення та картки відмови немає.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, однак суд відмовляє у задоволенні такого, так як відповідно до п.2 ч.6 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою судді від 10.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 08.07.2019 року.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

27.12.2018 року позивач придбав у нерезидента ТОВ «Trans-Logistics-Europe sp.z.o.o.» транспортний засіб - легковий автомобіль марки «BMW», модель Х5, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун - дизель, об`єм - 2993 куб.см., що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.12.2018 року та свідоцтвом про реєстрацію серії FD528732 від 07.12.2018 року.

Автомобіль придбано у Польщі за ціною 18650,00 євро; розрахунок проводився готівкою на банківський рахунок в євро № НОМЕР_2 , відкритий у банку ING.

08.03.2019 року позивач в електронному вигляді подав до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209190/2019/027875 для здійснення митного оформлення імпортованого товару: «легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки BMW, модель Х5, номер кузова НОМЕР_1 , двигун - дизель, кузов - універсал, об`єм - 2993 куб.см., потужність - 190 кВ, колір - білий, рік випуску - 2015, модельний рік - 2015, дата першої реєстрації - 29.05.2015 року, виг. колісна формула - 4Ч4 місць, включаючи водія - 5, дверей - 5».

Як видно з цієї декларації, товар імпортовано на ім`я - ОСОБА_1 . Митну вартість заявлено, згідно п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме - 18650,00 євро.

На підтвердження ціни товару декларантом надано наступні документи, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) №74 від 27.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.03.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 07.12.2018 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 12.03.2019 року; довідку ТОВ «ДП-Стандартмнтрологія ОВВ» №12.03.2019-27 від 12.03.2019 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля Львівською митницею ДФС встановлено розбіжності та направлено декларанту письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, у відповідь на що 13.03.2019 року останній повідомив про неможливість подання додаткових документів.

13.03.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000148/2, відповідно до п.33 якого скориговано вартість автомобіля до 32010,00 євро, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00449.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст.52 МК України передбачено, що декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Також, згідно з ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Судом враховуються аргументи позивача стосовно того, що відповідачем проігноровано вищевказані приписи митного законодавства та без належного обґрунтування підстав витребувано в декларанта додаткові документи та відомості.

До того ж, як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 року в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки BMW Х5, 2015 року випуску, з об`ємом двигуна 2993 куб.см., номер кузова НОМЕР_1 , який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання відповідача, як на підставу для витребування, на спрацювання АСАУР, судом не враховуються, адже митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього - у разі виявлення підстав - може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити.

Щодо тверджень відповідача, що фактура №74 від 27.12.2018 року містить запис про те, що в автомобіля пошкоджена коробка передач, однак вказане не зазначено в акті про проведення митного огляду від 08.03.2019 року, а також, що поданий до митного оформлення реєстраційний документ №FD528732 від 07.12.2018 року виданий позивачу за 20 днів до дати продажу автомобіля, то суд такі не враховує з огляду на наступне.

По перше, під час митного оформлення, проведення митної консультації та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем не висловлювалися вищевказані зауваження, а відтак, у силу абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17.

По друге, наведені доводи жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товару.

Посилання Митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому позивачем, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Судом враховується як доказ долучене позивачем до матеріалів справи банківське підтвердження платежу, згідно якого 27.12.2018 року позивач перерахував ТОВ «Trans-Logistics-Europe sp.z.o.o.» готівку у сумі 18650,00 євро на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у банку ING.

Також, позивачем на обґрунтування своєї позиції подано висновок експерта №14/19 Е судової автотоварознавчої експертизи від 18.04.2019 року, зі змісту якого видно, що вартість транспортного засобу «BMW» Х5, VIN НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України, станом на момент огляду, у цінах на час завершення експертизи 18.04.2019 року становить 659211,08 грн (21857,13 євро).

Вказані документи у сукупності та кожен зокрема підтверджують достовірність заявленої позивачем у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення.

Поряд з тим, представник Львівської митниці ДФС не надав суду жодних доказів того, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.03.2019 року), а саме: подряпини лакофарбового покриття, забрудненість та потертість оббивки салону та сидінь.

Крім того, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору від 27.12.2018 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Польщі інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом автомобіля марки BMW Х5, 2015 року випуску, з об`ємом двигуна 2993 куб.см., номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 18650,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

При цьому, слід врахувати, що в органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок-фактура (інвойс) №74 від 27.12.2018 року містить відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2019 року (справа №815/2146/16).

Щодо тверджень відповідача, що вартість імпортованого позивачем транспортного засобу, не підтверджена документально та згенерована АСАУР ДФС і складає 32010,00 євро, то такі, на переконання суду, є абсолютно безпідставним та такими, що не ґрунтуються на жодному з методів визначення митної вартості, адже:

- не зазначено, що вважається під «не підтверджено документально», а саме яких документів не подано, що підтверджували заявлену митну вартість;

- ст.64 МК України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В оскаржуваному рішенні про коригування не вказано про раніше визнану (визначені) органами доходів і зборів митну вартість товару, якою б керувався відповідач при визначенні вартості імпортованого позивачем транспортного засобу (тобто відсутнє конкретне посилання на митну декларацію з вартістю попередньо імпортованого товару іншими особами).

Як наслідок, відповідачем порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», який зазначає, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 року в справі №815/228/17, серед іншого, зазначив, що в силу вимог ч.2 ст.55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 року, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому ненаведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

А спрацювання системи управління ризиками, згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а) та від 02.04.2019 року (справа №809/784/16), є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Крім того, суд не враховує визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1077 «Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 і від 4 червня 2007 р. № 795» (далі - Тимчасовий порядок №1077), а не Митним кодексом України, виходячи з наступного.

Так, п.1 вказаного Тимчасового порядку визначено, що механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року, а також:

1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа;

2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль позивача не ввозився в Україну в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, був вивезений за межі митної території України після 25 листопада 2018 року та ввезений повторно.

Таким чином, дія постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1077 на спірні правовідносини не розповсюджується, а тому неодноразові посилання відповідача у спірних рішеннях на її положення є абсолютно безпідставними.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що спірні рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000148/2 від 13.03.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00449 від 13.03.2019 року не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000148/2 від 13.03.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00449 від 13.03.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 39420875) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 15.07.2019 року.