Рішення № 83020098, 02.07.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1478/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Михайленко О.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, Відділ опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , просить усунути перешкоди у здійсненні його права власності на придбаний ним будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - будинком за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0981 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 та надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 20 серпня 2013 року, виданим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І. У належному йому будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з ним не проживає, не є членом його сім`ї, а є донькою попереднього власника будинку - ОСОБА_4 акт реєстрації відповідача у спірному будинку створює йому перешкоди у володінні та користуванні своїм майном, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Законний представник відповідача ОСОБА_3 подала суду відзив на позов в якому вказала, що позов не визнає, оскільки вважає його необґрунтованим, просила у його задоволенні відмовити. Вказала, що право користування житловим приміщенням ОСОБА_3 отримала у 2008 році на підставі сервітуту, встановленого законом, як член сім`ї власника ОСОБА_4 , яка є її матір`ю. Дитина правомірно користувалася, користується і буде користуватися житловим будинком. На даний час тимчасово перебуває на навчанні в Українському медичному ліцеї Національного медичного університету ім.. О.О. Богомольця, що знаходиться в м. Київ. Вважає, що після переходу права власності на майно сервітут зберігає чинність.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради подав суду письмові пояснення, у яких вказав, що реєстрацію місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 було здійснено на підставі постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2017 року у справі №569/7310/17, якою було частково задоволено адміністративний позов законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язано відповідача скасувати внесену відомість про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2016 року. Тому відомості про зняття ОСОБА_3 з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 управління внесе до реєстру територіальної громади та Єдиного державного демографічного реєстру при наявності судового рішення при визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у позові, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 , та законний представник відповідача в судові засідання не з`явилися, повідомлялися судом належним чином про дату та час судового засідання, причини неявки суду не повідомили.

Представники третіх осіб в судові засідання не з`явилися, повідомлялися судом належним чином про дату та час судового засідання, причини неявки суду не повідомили.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0981 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 та надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів від 20 серпня 2013 року, виданим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І., зареєстровано в реєстрі за №2009, а також витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №8239337 від 20 серпня 2013 року, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №814139 від 20.08.2013 року.(а.с.8-15)

Згідно Протоколу №018-0149/12 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, 26.03.2013 року о 11.00 год були проведені прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки.

Як зазначено у вказаному вище свідоцтві про придбання майна з прилюдних торгів, майно, яке придбане ОСОБА_1 за 400000 грн., раніше належало ОСОБА_4 : домоволодіння - на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2008 року (справа №2-6595/2008р.), земельна ділянка - на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 , виданого 27 липня 2007 року Рівненським міським управлінням земельних ресурсів.

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 15 лютого 2018 року №70112, виданої Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, у будинку АДРЕСА_2 , зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.39)

Як вбачається із Постанови Рівненського міського суду від 10 серпня 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.03.2013 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .а.с.6-7)

Відповідач ОСОБА_3 не є членом сім`ї позивача, а є донькою попереднього власника будинку - ОСОБА_4 , у будинку за адресою АДРЕСА_1 вона не проживає.

Як вбачається з акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради 11 червня 2018 року ОСОБА_5 , під час обстеження умов проживання у будинку за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що будинок перебуває у стадії будівництва, газ, водопостачання, каналізація та електроенергія не підведені, умови для проживання відсутні, неповнолітня ОСОБА_3 у будинку не проживає.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №127380254 від 13.06.2018 року, на підставі спадкового договору №222 від 22.03.2016 року ОСОБА_3 має у власності квартиру, загальною площею 43,3 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 .(а.с.113)

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Як вбачається із ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння.

Втративши право власності ОСОБА_4 втратила і її складову відповідно до ст. 317 ЦК України - право користування житловою площею квартири. Відповідачка ОСОБА_3 втратили право користування спірним житлом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України вони мали таке право, коли квартира була у власності ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України має право використовувати спірне житлове приміщення для власного проживання, що є його наміром відповідно до пояснень представника позивача наданих в суді.

Разом з цим, згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, в яких відпали законні підстави для такого користування.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п.23 постанови Пленуму № 5 від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

При цьому, право члена сім`ї власника будинку (квартири) на користування цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім`ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а, отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім`ї на користування цим будинком (квартирою).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, прилюдні торги відбулися у відповідності до Закону, а право власності на квартиру перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_3 не є членом сім`ї нового власника, а факт реєстрації її у спірному будинку створює позивачу безумовні перешкоди у здійсненні його права власності, суд дійшов висновку про те, що право позивача підлягає захисту шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_3 , неповнолітня, за адресою АДРЕСА_1 . була зареєстрована вже після укладення кредитного та іпотечного договорів, в день проведення торгів, та не була співвласником реалізованого на прилюдних торгах домоволодіння.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Частини 1, 2 ст. 89 ЦПК України передбачають, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що інтереси неповнолітньої дитини не порушено, позичач надав докази на підтвердження того, що відповідач має у власності інше майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №127380254 від 13.06.2018 року. Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, Відділ опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - будинком за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, майдан Просвіти, 2

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Відділ опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 30.

Повне судове рішення складено 11 липня 2019 року.

Суддя І.О.Гордійчук